Заробітна плата як система відносин між працедавцем та робітниками, Економічна сутність заробітної плати на підприємстві - Система обліку заробітної платні і аналіз праці на підприємстві "Торезький завод"

Економічна сутність заробітної плати на підприємстві

Оплата праці - це система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення працедавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, інших нормативних актів і трудових договорів.

Розрізняють грошову і не грошову (натуральну) форми оплати праці. Основною є грошова форма, що дозволяє працівнику в умовах існування грошей як загального товарного еквівалента і самого універсального засобу платежу використовувати їх найбільш ефективно для задоволення своїх потреб. До не грошових форм оплати праці в сучасних умовах вдаються вельми рідко. Проте в умовах порушеного грошового обігу і нестабільного, кризового полягання економіки, відсутність надійного механізму індексації доходів на зростання цін не грошові форми оплати праці може одержувати більш широке розповсюдження [61].

Заробітна платня - це винагорода, виражена, як правило, в грошовому вигляді, яка за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівнику за виконану роботу [42].

Робітники реалізують право на труд шляхом укладання трудового договору про працю на підприємстві. Колективний договір укладається на основі діючого законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань в цілях регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин та узгодження зацікавленостей працюючих, власників та уповноважених ними органів. При цьому слід користуватися законом України "Про колективні договори і угоди". В колективному договорі узгоджуються умови прийняття на роботу, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, нагород і інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства або фізичною особою, згідно якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою, із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку. Власник підприємства або фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторон. Кодексом Законів про працю України регулюються трудові відносини всіх працівників.

Також на підприємствах використовують оплату праці по трудовим угодам. заробітний трудовий працедавець

Трудова угода укладається між підприємством та робітником, залученим зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможна виконати силами підприємства, або на договірних основах із відповідними підприємствами та організаціями.

На даний час широко використовується оплата праці по контракту, який укладається за згодою сторін та ув'язується із виконанням умов контракту.

У випадку найму робітника по контракту власник або уповноважений ним орган можуть встановлювати ті умови оплати праці зі згоди робітника, які визначені у колективному або індивідуальному договорі.

Індивідуальний трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, керівником установи, організації, або уповноваженим їм органом. Згідно з цим договором працівник зобов'язав виконувати роботу, визначену цим документом і підкорятися внутрішньому трудовому розкладу, а власник - виплачувати працівнику заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи [57].

Трудовий договір може бути:

    - безстроковий, тобто такий, який складається на невизначений термін; - складений на певний термін, узгоджений сторонами; - складений на час виконання певної роботи [57];

При складанні громадянсько-правових договорів, договорів підряду, видавницького договору процес праці не регламентується, а взаємовідносини сторін виникають тільки по питанням результатів праці (обговорюється вартість робіт, час їх виконання, якість тощо).

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладання договору оформлюється наказом про зарахування працівника на роботу.

На основі наказу вноситься відповідний запис у трудову книжку.

Заробітна плата є одним з елементів витрат і має свою структуру. Згідно з Інструкцією по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України №323 від 11.12.95р. витрати по оплаті праці розділяються на:

    - фонд основної заробітної плати - це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці; - фонд додаткової заробітної плати - це винагорода за роботу понад встановлених норм, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, премії); - інші заохочувальні і компенсаційні виплати, до яких відносяться виплати у формі винагород по підсумкам роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які виконуються понад встановлених вказаними актами норм [20].

Заробітна плата - цей найважливіший засіб підвищення зацікавленості працівників в результатах своєї праці, його продуктивності, збільшенні об'ємів випуску продукції, поліпшенні її якості і асортименту [56].

Продуктивність праці є ступенем результативності доцільної діяльності людей у сфері виробництва матеріальних благ [64].

Мінімальна заробітна платня (мінімальний розмір оплати праці) - це законодавчо встановлений розмір заробітної платні за просту некваліфіковану працю в звичних умовах, нижче за яке не може здійснюватися оплата за виконану роботу [43].

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою для підприємств всіх форм власності і господарювання. В мінімальну заробітну платню не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата не може бути нижча за межу малозабезпеченості.

Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари.

Розмір мінімальної заробітної платні встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України один раз на рік при затвердженні державного бюджету шляхом переговорів із профспілками та власниками, які об'єднуються для заключення Генеральної угоди.

Предметом Генеральної угоди є:

    - диференціація мінімальних тарифних ставок по видам (але не нижче встановленого державою мінімуму); - єдині для всієї України мінімальні ставки компенсаційних доплат за роботу у не благоприємних, шкідливих та тяжких умовах; - єдині тарифні умови оплати праці працівників та службовців по загальним (сквозним) професіям та посадам; - взаємні зобов'язання сторін по виконанню угоди; - інші питання оплати праці та соціальних гарантій.

Розмір мінімальної заробітної платні встановлюється з урахуванням вартісної величини мінімального споживацького бюджету і загального рівня середньої заробітної платні [1]. Розмір мінімальної заробітної плати переглядається в залежності від росту індексу цін на споживчі товари.

На підставі заробітної платні працівника формується його споживацька корзина.

Споживацька корзина - це перелік товарів і послуг, які може дозволити собі придбати людина виходячи з суми свого доходу. Чим вище рівень заробітної платні, тим більше споживацька корзина, тим більше своїх потреб людина задовольняє.

На підставі мінімальної споживацької корзини формується сума прожиткового рівня, для різних категорій населення він різний.

Прожитковий минимум - це вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особи [9].

У зв'язку з перехідним періодом в економіці України рівень прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати дуже низькі. Розглянемо рівень співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму у період переходу до ринкової економіки.

Природно, в економіці будь-якої країни спостерігається таке явище як інфляція. Ціни на товари зростають з кожним роком. У зв'язку з цим всі підприємства щорічно проводять індексацію грошових доходів населення.

Індексація грошових доходів населения - це встановлений законами і іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю компенсувати подорожчання споживацьких товарів і послуг [8].

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Похожие статьи




Заробітна плата як система відносин між працедавцем та робітниками, Економічна сутність заробітної плати на підприємстві - Система обліку заробітної платні і аналіз праці на підприємстві "Торезький завод"

Предыдущая | Следующая