Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці - Бухгалтерський облік ТОВ "Молочник"

Опис порядку оцінки та облікового відображення господарських операцій з оплати праці:

Заробітна плата є однією з найскладніших економічних категорій. Її винятково важлива роль у функціонуванні економіки зумовлена можливістю одночасно та ефективно виконувати п'ять функцій - відтворювальну, мотивуючу, регулюючу, соціальну й оптимізаційну. У випадку не виконання хоча б однієї із зазначених функцій, заробітна плата, як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню. [5,c.65].

Для розробки методичних основ оцінки рівня заробітної плати на підприємстві, повинний бути вирішений цілий комплекс завдань. Перше з них - визначення показників, які використовуватимуться для оцінки. Одним з таких показників може бути фактична середньомісячна заробітна плата працівників підприємства. Разом з тим, використання цього показника для оцінки рівня оплати праці будь-якого робітника має певні недоліки. Для прикладу: склад персоналу підприємства є досить неоднорідним, тому і заробітна плата коливається у широкому діапазоні: від мінімальної заробітної плати до десятків тисяч гривень. Цей показник залежить від того за якою системою йому нараховують заробітну плату та на якій посаді він працює.

Також при оцінці рівня оплати праці середньостатистичного робітника велику роль відіграє прожитковий мінімум та різниця між ним і заробітною платою. Розмір середньомісячної номінальної заробітної плати найманих працівників в Україні перевищує прожитковий мінімум лише у 2 з половиною рази, тоді як у інших країнах цей показник значно вищий.

Існують ще деякі методи оцінки оплати праці - це і штат працівників підприємства, і система за якою здійснюються нарахування заробітною, але всі вони відіграють другорядну ролі у системі оцінці оплати праці.

У бухгалтерському обліку інформація про розрахунки з оплати праці ведуться по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці", який є пасивним, тобто початкове сальдо відображається по-кредиту, всі збільшення відображаються по-кредиту, а зменшення - по-дебету. Має наступні субрахунки - 661 "Розрахунки із заробітною платою" призначений для обліку розрахунків з оплати праці з персоналом та 662 "Розрахунки з депонентами", по якому ведеться облік розрахунків за нарахованими, але не одержаними персоналом у встановлений строк сумами з оплати праці.

За кредитом рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються:

    - нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата; - премії; - допомога за тимчасовою не працездатністю; - інші нарахування.

Такої по рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" ведеться аналітичний облік у розрізі кожного кожного працівника підприємства. На підставі даних аналітичного обліку по цьому рахунку формується інформація про стан розрахунків з оплати праці та наявності зобов'язань перед працівником за невиданою та депонованою заробітною платою, що необхідна для потреб управління.[31,c.43].

Наступним кроком після нарахування заробітної плати є утримання, які прводять, та виплата.

Тож, у бухгалтерському обліку інформація про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) узагальнюється на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", який має наступні субрахунки: 661 " Розрахунки за заробітною платою", 662 "Розрахунки за депонентами", 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

Також, деяку особливість має бухгалтерський облік сум оплати відпусток. З метою рівномірного включення майбутніх витрат до витрат звітного періоду підприємство може прийняти рішення про створення резерву відпусток.

Резерв на оплату відпусток створюється щомісяця. При цьому величина резерву визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці.

Облік руху і залишку коштів на оплату чергових відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" рахунка 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". По кредиту рахунка

Відображається нарахування забезпечень, по дебету - їх використання. На цьому ж субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкових відрахувань (зборів) від забезпечення оплат відпусток на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо. [4,c.63].

Щомісяця певна сума резерву в бухгалтерському обліку включається до складу витрат звітного періоду. В результаті, нараховуючи резерв, підприємство рівномірно включає суми відпускних до витрат звітного періоду і таким чином уникає їх різких коливань.

При безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам сума відпускних уже не включається до витрат звітного періоду, а нараховується за рахунок коштів сформованого резерву.

Крім обов'язкового резервування сум, підприємства на свій розсуд можуть створювати забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат.

Інформація про величину резерву на виплату відпусток працівникам відображається по рядку 400 "Забезпечення виплат персоналу" розділу II "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" пасиву Балансу.

Створення резерву відпусток не спричинює жодних наслідків у податковому обліку. Валові витрати виникнуть у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент використання зарезервованих сум).

Облік витрат з персоналом по іншим операціям, не пов'язаним з оплатою праці (розрахунки за товари, надані в кредит та ін.) ведеться на рахунку 377 "Витрати з іншими дебіторам". По кредиту даного рахунку відображається заборгованість робітників та службовців за виданими позиками, а по дебету - погашення цієї заборгованості.

Утримання з заробітної плати податку з фізичних доходів відображається записом: Дт 661, 663 Кт 641 "Розрахунки за податкам".

Отже, бухгалтерський облік розрахунків підприємства з оплати праці ведеться у відповідності до Плану рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій з урахуванням особливостей, що зазначаються в наказі підприємства про облікову політику. До основних питань з обліку праці та її оплати, що можуть наводитися в наказі належать: форми кадрової документації, режим роботи, зміни в організації праці, нормування і оплата праці, порядок створення резервів на виплату відпусток та порядок обробки і зберігання первинних документів та регістрів обліку з оплати праці.[22,c.89].

Аналіз оподаткування господарських операцій з об'єктом дослідження:

Оплата праці (заробітна плата) - це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за виконану ним роботу. Розмір цієї винагороди визначено трудовим договором між працівником і власником або уповноваженою ним особою.

Головним нормативним документом, який регулює оподаткування господарський операцій по оплаті праці є Податковий кодекс України, а саме розділ 4 "Податок на доходи фізичних осіб".

Заробітна плата є головним джерелом доходу більшості громадян, що підлягає оподаткування, згідно статті 163 ПКУ, де подається чіткий перелік об'єкта оподаткування.

Порядок оподаткування заробітної плати:

Під доходами у вигляді заробітної плати розуміються основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що виплачуються (надаються) платнику податків у зв'язку з відносинами трудового найму відповідно до п. п. 14.1.48 Податкового кодексу. У період дії Закону № 889 податківці вказували на те, що для цілей визначення складових заробітної плати слід керуватися Інструкцією № 5. Водночас до заробітної плати вони відносили й окремі виплати, що не входять до фонду оплати праці, зокрема, лікарняні, які повністю або частково компенсують заробітну плату (листи ДПАУ від 25.05.2004 р. № 9402/7/17-3117, від 06.07.2004 р. № 4207/ч/17-3115).

Ураховуючи, що Інструкція №5 -- єдиний документ, розроблений відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, найімовірніше, що і тепер для цілей визначення складових заробітної плати потрібно буде використовувати цей документ.

Водночас норми Податкового кодексу свідчать про те, що до заробітної плати прирівнюються окремі виплати, які згідно з Інструкцією № 5 не входять до фонду оплати праці. Так, з положень п. п. 169.4.1 Податкового кодексу можна зробити висновок, що, як і раніше, до доходів у вигляді заробітної плати відноситимуться лікарняні.

Відповідно, лікарняні повинні враховуватися при визначенні права працівника на податкову соціальну пільгу (далі -- ПСП). Згідно з абз. З п. п. 169.4.1 Податкового кодексу з метою оподаткування, а також з метою визначення граничного розміру доходу, що дає право на ПСП, доходи у вигляді зарплати за період її збереження, зокрема, лікарняні та відпусткні, що припадають на кілька місяців (так звані "перехідні" виплати), розподіляються за місяцями, за які їх нараховано.[6,c.44].

Згідно з п. п. 153.3.7 Податкового кодексу з метою оподаткування до виплати заробітної плати прирівнюється виплата дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями чи іншими корпоративними правами, що мають статус привілейованих або інший в статус, який передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, що перевищує суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану платником податку. Зауважимо: згідно з п. 3.35 Інструкції № 5 такі доходи не входять до фонду оплати праці.

Відповідно до п. 164.6 Податкового кодексу при визначенні бази оподаткування дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму єдиного соціального внеску (далі -- ЄСВ) у частині утримань та на суму ПСП за її наявності. Нагадаємо, що згідно із Законом № 2464 з 1 січня 2011 року ЄСВ нараховуватиметься на заробітну плату і утримуватиметься з неї замість внесків до чотирьох фондів соціального страхування. Звертаємо увагу: на суму утриманого ЄСВ зменшуються виключно доходи у вигляді заробітної плати та прирівняних до неї згідно з Податковим кодексом виплат (звичайно, якщо такі виплати обкладаються ЄСВ). У зв'язку з цим, наприклад, сума винагороди за договором цивільно-правового характеру, що не є заробітною платою обкладатиметься податком на доходи без зменшення на суму ЄСВ у частині утримань.

Податкова соціальна пільга. Правом на ПСП зможуть скористатися працівники, чия заробітна плата не перевищує граничного розміру доходу, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн. Для одного з батьків, який утримує двох та більше дітей віком до 18 років, граничний розмір доходу визначатиметься кратно кількості дітей. ПСП може застосовуватися лише за одним місцем роботи, яке платник податків визначає самостійно.

До 2015 року розмір "звичайної" ПСП дорівнюватиме 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року. "Підвищена" ПСП надаватиметься в розмірі, що дорівнює 150% "звичайної" ПСП, "максимальна" ПСП -- у розмірі, що дорівнює 200 % "звичайної" ПСП.

Як і раніше, будь-який платник податків, заробітна плата якого перевищує граничного розміру доходу, що дає право на застосування ПСП, зможе скористатися правом на "звичайну" ПСП Нову ПСП передбачено для платників податків, які мають дітей. Так, особи, які утримують двох та більше дітей віком до 18 років, зможуть претендувати на ПСП у розмірі, що дорівнює "звичайній" ПСП з розрахунку на кожну дитину

У переліку платників, які зможуть претендувати на підвищений та максимальний розмір ПСП, відбудуться зміни. Претендувати на "підвищену" ПСП зможуть, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн у - еріод після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону №3551, крім інвалідів І та II груп. Удова і вдівець зможуть претендувати на "підвищену" ПСП лише за наявності дитини (дітей) віком до 18 років.

Із переліку платників податків, які мають право на "максимальну" ПСП, виключено осіб, які мають трьох та більше дітей. Разом з тим, у цьому переліку з'явилися нові категорії платників податків -- особи, нагороджені чотирма та більше медалями "За відвагу" та інваліди І і II груп із числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551.

Користуватися одночасно двома ПСП ("на себе" і "на дітей") зможуть лише особи, які утримують двох та більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів).

Варте уваги, що ПСП застосовуватиметься і в місяці звільнення. Це випливає з положень п. п. 169.3.4 Податкового кодексу.

Порядок сплати податку на доходи:

Податок на доходи сплачується (перераховується) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу (п. п. 168.1.2 Податкового кодексу). Як і раніше, банки прийматимусь - латіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового до" v, Иeнтa на перерахування податку на доходи[9,c.2].

При наданні фізичній особі доходу в негрошовій формі або виплаті готівкою з каси податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання) (п. п. 168.1.4 Податкового кодексу).

У Податковому кодексі відсутня пряма норма, згідно з якою в разі невиплати нарахованого доходу податок на доходи має бути перераховано протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано, але не виплачено дохід.

Із положень п. п. 168.1.4 Податкового кодексу випливає, що при нарахуванні доходу в негрошовій формі незалежно від його надання податок на доходи потрібно сплатити протягом банківського дня, наступного за днем нарахування доходу.

Але якщо дохід у грошовій формі нараховано, але не виплачено, то згідно з абз. 1 п. 57.1 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Статус податкової декларації тепер матиме податковий розрахунок (мабуть, це буде аналог форми № 1ДФ), що подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (п. 176.2 Податкового кодексу). Суми податку на доходи, зазначені в такому податковому розрахунку, вважаються узгодженими сумами податкового зобов'язання. Із зазначених норм Податкового кодексу можна зробити висновок, що податок з невиплаченого доходу доведеться сплатити протягом 10 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкового розрахунку.[6,c.8].

Проте через відсутність однозначної відповіді на запитання щодо строку сплати податку, утриманого з нарахованого, але не виплаченого доходу в грошовій формі, чекатимемо на роз'яснення податкових органів з цього питання.

Звітність щодо податку на доходи:

На сьогодні податкові агенти відомості про виплачені платникам податків доходи та утриманий податок з доходів подають щокварталу у вигляді Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, що не має статусу податкової декларації в розумінні Закону № 2181.

Із набуттям чинності Податковим кодексом усе набагато ускладнюється. Згідно з пп. "б" і "д" п. 176.2 Податкового кодексу на податкових агентів покладається обов'язок:

    - подавати у строки, установлені для податкового кварталу (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу), податковий розрахунок, що має статус податкової декларації. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента і в разі неповної або несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом зі сплатою штрафів та пені; - подавати у строки, установлені для податкового місяця (протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця), податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб про загальні суми доходів, які нараховано (виплачено, надано) на користь платників податків, та загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету. Форму такої декларації має бути встановлено центральним податковим органом.

Щоквартальний податковий розрахунок, і щомісячна податкова декларація повинні подаватися незалежно від того, чи виплачує податковий агент доходи фізичним особам.

За неподання або несвоєчасне подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (виплачених) на користь платників податків, та суми утриманого з них податку податкові агенти несуть відповідальність згідно зі ст. 119 Податкового кодексу.[12,c.16].

Визначення напрямів удосконалення системи бухгалтерського обліку відповідних операцій для цілей оподаткування:

Прийняті законодавчі нормативно-правові акти та Податковий Кодекс України сприяли значним змінам у оподаткуванні господарських операцій з оплати праці. В Україні практично створено законодавчо-правову базу оподаткування оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм, що діють у ринковій економіці, але цей механізм у повному обсязі не спрацьовує, особливо в договірному регулюванні. На сьогодні ще існує велика кількість невирішених питань і суперечностей у сфері оплати праці.

Облік праці та заробітної плати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою оподаткуваня.

Дослідивши періодичні видання та проаналізувавши поняття "оплата праці" можна встановити наступні нетипові для цього об'єкта бухгалтерського обліку господарські операції та ситуації, які можуть виникати на підприємстві в ході здійснення господарської діяльності.

Типовими господарськими операціями при розрахунках оплати праці є нарахування заробітної плати, відрахування та виплата. Але у ході господарської діяльності виникає і багато інших господарських операцій, які для підприємства вважаються нетиповими. Це депонована заробітна плата, повернення надлишково виданої заробітної плати і ін.. Усі ці операції повинні обліковуватися на підприємстві і знаходити своє відображення у первинній документації.

Також у господарській діяльності можуть виникати нестандартні ситуації. Наведемо декілька прикладів.

Ситуація 1: У 2009 році фізична особа (не СПД) надала підприємству послугу, за яку підприємство до 2012 року ще не розрахувалося. Минуло три роки і підприємство списало заборгованість перед фізичною особою. Однак бухгалтер не сплатив податок на доходи фізичних осіб. При перевірці, співробітники податкової інспекції помилки не помітили.

Чи має право підприємство списати борг з податку на прибуток?

Відповідь: Підприємств на даний момент чау має право списати таку заборгованість. І ось чому.

У підприємства виникла заборгованість із подтку на доходи фізичних осіб, адже згідно з пп 8.12 Закону України "Про податок з доходу фізичних осіб" від 22.05.03 №889-IV, що діяв у 2009 році, якщо оподатковуваний дохід нараховувався, але не виплачувався, податок треба було перерахувати не пізніше 30 числа місяця, що настане за місяцем нарахування доходу.

До набрання чинності ПКУ строки давності обчислювалися в порядку, установлено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон №2181). У пп 15.1.1 цього документа говорилося: "Податковий орган має право самостійно визначити суму податковий зобов'язань платника податків у випадках, зазначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання". Водночас чинне законодавство 2009 року не передбачало подання податковим агентом декларації із податку на доходи (ф. №1ДФ затверджена наказом ДПАУ від 29.09.03 р. №451, як відомо, податковою декларацією не була). Тому зазначений строк давності для зобов'язання із податку на доходи не стартував.

Ситуація змінилася 01.01.11 р. До ст. 102 ПКУ перебраася норма, аналогічного наведеній вище із Закону №2181. Натомістьприйнята під кодекс ф. № 1ДФ, затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10 р. №1020, набула статусу податкової декларації (п. 46.1 ПКУ). До того ж п.1 підрозділу 1 розділу XX ПКУ говорить: податок на доходи, нарахований податковим агентом, але не сплечений усупереч вимогам законодавства, щ діяло до ПКУ, на дату набрання чинності ПКУ вважається податковим боргом і підлягає відображенню у ф. № 1ДФ за результатами звітного кварталу, у якому запрацював ПКУ.

Слід зазначити, що вимогу з відображення податково боргу у ф. № 1ДФ на сьогодні виконати практично неможливо, оскільки саму форму до цього не пристосовано.

Однак незалежно від виконання умови з відображення податково боргу у ф. № 1ДФ, вважаємо, що відлік строку давності для заборгованості з податку на доходи починається зі збігу граничного строку подання ф. № 1ДФ зі I квартал 2011 р., тобто з 11 травня 2011 року. Тому правильним буде списати заборгованість лише після закінчення 1095 днів з цієї дати.

Ситуація 2: У підприємва виникла заборгованість по зарплаті. Щоб вирішити цю проблему, засновники згодні надати підприємству поворотну фінансову допомогу на рік.

Чи можна ці кошти оприбуткувати в касі підприємва і, не здаючи на розрахунковий рахунок, виплатити працівникам заробітну плату?

Відповідь: Так, для виплати заробітної плати з каси можна використувати будь-яку наявну в ній готівку, у т. ч. і ту, що надійшла як поворотна фінансова допомога (далі - ПДФ). При цьому, прийшявши рішення про виплату зарплати з каси грошима, отриманими як ПДФ від засновника, підприємво може не здавати до банку зазначену у Відомості на виплату грошей суму, яка перевищуй встановлений ліміт каси, протягом трьох робочих днів із дня настання строку виплати зарплати (абз. 2 п.2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637).

Тож, в ході здійснення господарської діяльності можуть виникати різні нетипові ситуації пов'язані з розрахунками по оплаті праці, із сплатою податків щодо цього об'єкту бухгалтерського обілку, які потребуюсь особливих шляхів вирішення. Для того, щоб знайти правильний спосіб вирішення обов'язково потрібно дотримуватись чинного законодавства.

Похожие статьи




Бухгалтерський облік розрахунків з оплати праці - Бухгалтерський облік ТОВ "Молочник"

Предыдущая | Следующая