Нормативне регулювання бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці - Бухгалтерський облік ТОВ "Молочник"

Система нормативно-правового регулювання господарських операцій з оплати праці:

Система нормативно-правового регулювання з питань оплати працІ забезпечує єдиний порядок по оплаті праці за допомогою нормативно правових актів, що розраховані на багаторазове застосування і складються з декількох рівні:

    1 РІВЕНЬ:
      - Конституція України (стаття 43, 44, 45,46); - Кодекси законів про працю; - Закони України.
    2 РІВЕНЬ:
      - Укази і розпорядження Президента України; - Постанови Кабінету міністрів України.
    3 РІВЕНЬ:
      - П(С)БО - Інші документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, затверджені Мінфіном України.
    4 РІВЕНЬ:
      - Нормативно-правові акти.
    5 РІВЕНЬ - Рішення з організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Найвищим рівнем у системі нормативно-правового регулювання є Конституція України, яка є основним законодавчим актом, який регулює будь-які відносини, в тому числі і трудові.

У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаво те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав. [31,c.97].

Наступними рівнями є міжнародно-правові акти, КЗпП, Закони України, які регулюють питання по оплаті праці.

Найнижчим рівнем у системі нормативно-правового регулювання є індивідуальне регулювання. Це накази, розпорядження, рішення керівництва підприємства щодо питань оплати праці. Індивідуальне регулювання базується на нормативному і не має враховувати конкретну життєву ситуацію чи конкретну особу.

Загалом для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Основні з них наведені у таблиці 1.4 "Нормативно-правові акти регулювання оплати праці в Україні". Див. додаток А.

Загалом нормативне регулювання по оплаті праці має відображення в бухгалтерському обліку за допомогою таких елементів методу: оцінка, документування, звітність і баланс.

Отже, облік розрахунків з оплати праці регулює багаторівнева система нормативно-правових актів, основні з яких наведені вище. Проаналізувавши дану законодавчу базу, можна зробити наступні висновки:

    - нормативно-правові акти вищого рівня, так як Конституція України не зосереджують увагу на детальній характеристиці розрахунків по оплаті праці, визначаючи лише загальні засади цього об'єкту обліку; - нормативно-правові акти нижчого рівня дають чітку характеристику праці на підприємстві і відповідно до цього методи нарахування оплати цієї праці; - нормативні документи чітко регулюють право на відпустку і оплату відпости, а такої її терміни; - окремі нормативно-правові акти визначають чіткі види вирахувань, які повинні справляти із заробітної плати працівника підприємства; - порядок нарахування та виплати заробітної плати на підприємствах всіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та обраних власниками принципів матеріального заохочення.

Система нормативно-правового регулювання з питань оплати праці є чіткою і не має суперечностей, але у роботі підприємства при використанні нормативної бази можуть виникати невідповідності. Тому для їх вирішення потрібно керувати нормативним документом вищої юридичної форми. Також на мою думку, не вистачає єдиного нормативного документа, який би вмістив всю інформацію не тільки з приводу оплати, але і враховуючи всі відрахування, які справляються із заробітної плати.[41,c.76].

Система документування господарських операцій з оплати праці:

Облік праці та її оплата є однією з найважливіших ділянок бухгалтерського обліку, що забезпечують накопичення та систематизацію інформації про затрати праці на виробництво продукції та оплату праці кожному працівникові. Необхідною умовою правильного визначення оплати праці і дотримання принципу матеріальної зацікавленості працівників є добре організований бухгалтерський облік.

Для обліку особового складу, нарахування і виплат заробітної плати в зазвичай підприємства використовують уніфіковані форми первинної облікової документації, затвердженої наказом Мінстату України від 5.01.2004 р. № 1" Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці і його оплати ", а також самостійно розроблені форми документів, що містять обов'язкові реквізити.

Всі зазначені документи використовуються для обліку розрахунків з оплати праці з працівниками підприємства. Облік особового складу працівників ведеться особою, призначеним наказом керівника підприємства, що на кожного прийнятого на роботу працівника (постійно, тимчасово, сезонно) заповнює картку (особовий листок) і надалі в ній на підставі наказу керівника робить відмітки про призначення, переміщення працівника, наданні відпустки, звільненні. Бухгалтерія на кожного працівника відкриває картку-довідку (особовий рахунок) із указівкою довідкових даних про працівника з наступним нагромадженням інформації про нараховану заробітну плату, утримань з неї, виплачених сумах. [21,c.45].

Оперативний облік робочого часу ведеться в табелі обліку використання робочого часу (ф. № П-12, № П-13). Дані табельного обліку використовуються бухгалтерією при нарахуванні заробітної плати працівникам. Усі первинні документи з обліку виробітку і заробітної плати підрозділу і служби у встановлений термін здають у. бухгалтерію для їхньої перевірки й обробки. Рахункова обробка полягає в тому, що по кожному документу множенням розцінки на кількість виробленої продукції (виконаних робіт, зроблених послуг) визначають суму відрядного заробітку. Оброблені документи групують за табельними номерами працюючих і використовують для складання розрахунково - платіжних відомостей (ф. № П-49). Ці відомості є основним обліковим документом, використовуваним для оформлення розрахунків з робітниками та службовцями. Вони містять зведення про всі нарахування по видах оплат, утриманнях із заробітної плати і сумах, що підлягають видачі працівникам.

Бухгалтерський облік праці та заробітної плати (і зокрема первинний облік) має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати метою оподаткування. Адже від організації первинного обліку праці залежить якість, правдивість, справедливість, повнота і своєчасність розрахунків з персоналом з оплати праці. [43,c.81].

Сьогодні, створено законодавчо-правову базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм, що діють у ринковій економіці, система документування оплати праці розвинута на високому рівні. Однак, залишається необхідність розроблення нових та удосконалення існуючих галузевих форм первинних документів з обліку заробітної плати, що враховують особливості її нарахування і виплати в окремих галузях економіки, зокрема в сільському господарстві.

До питання удосконалення системи документального забезпечення бухгалтерського обліку праці та її оплати на підприємствах, працівники бухгалтерських служб мають підходити обгрунтовано, враховуючи доцільність змін, використовуючи результати наукових досліджень та передового досвіду.

Але все ж таки головним напрямом удосконалення існуючої система документування операцій по оплаті праці є автоматизація бази даних, первинної документації та місця бухгалтера. Тобто на робочому місці бухгалтера повинен бути комп'ютер із відповідним програмним забезпеченням, для заповнення первинної документації в електронному вигляді. Ці заходи пришвидшать роботу бухгалтера і підвищать ефективність підприємства по оплаті праці.[11,c.55].

Доплати. за роботу в нічний час, а також у святкові та неробочі дні, якщо вони не носять разового характеру, а передбачені режимом роботи підприємства, включаються до загальної суми заробітної плати працівників, що підлягає індексації.

Порядок нарахування та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності:

Допомога з тимчасової непрацездатності (лікарняні) надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання страхових випадків, визначених ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою та витратами, зумовленими народженням і похованням" від 18. 01. 2001 р. №2240-ІІІ. Найбільш поширеними серед них - тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасними випадками на виробництві.

У 2013 році діють наступні обмеження щодо оплати лікарняних:

    1. Перше обмеження стосується всіх працівників. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини місячної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з похованням (15 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб). 2. Друге обмеження стосується працівників, які відпрацювали у роботодавця менше ніж 6 місяців. Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше 6 місяців і сплачував страхові внески менше ніж 6 повних календарних місяців протягом останніх 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку, лікарняні виплачуються виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.[1,c.87].

Ці обмеження поширюються лише на застрахованих осіб, які:

    - тільки починають свою трудову діяльність і відпрацювали менше 6 місяців; - змінили місце роботи і мають перерву між зміною місця роботи більше 6 місяців.

У разі тимчасової непрацездатності внаслід захворювання або травми, яка не пов'язана з нещасним випадком на виробництві, лікарняні виплачуються:

    - за перші 5 календарних днів - за рахунок коштів роботодавця за місцем роботи; - починаючи з 6 календарного дня - за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У решті випадків лікарняні виплачуються за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з першого календарного дня тимчасової непрацездатності.

У всіх випадках лікарняні виплачуються тільки за робочі дні, які передбачені графіком роботи застрахованої особи, які припадають на час тимчасової непрацездатності. Святкові на неробочі дні, а також звичайні вихідні, які припадають на період хвороби, ні підприємством, ні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не оплачуються.

Лікарняні виплачуються за весь період до відновлення особою працездатності або до встановлення їй інвалідності.[2,c.37].

Якщо тимчасова втрата працездатності пов'язана з нещасним випадком на виробництві, то лікарняні виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Лікарняні виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

    - 60 % середньої заробітної плати - за наявності страхового стажу до 5 років; - 80 % середньої заробітної плати - за наявності страхового стажу від 5 до 8 років; - 100 % середньої заробітної плати - за наявності страхового стажу понад 8 років та у випадках, коли розмір лікарняних не залежить від страхового стахового стажу.

Страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і сплачує або за неї сплачують внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у порядку, встановленому законодовством.

Незалежно від страхового стажу лікарняні виплачуються в розмірі 100 % середньої заробітної плати на основі документів, що підтверджують таке право, таких категорій застрахованих осіб:

    - особам, віднесеним до І-ІV категорій осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС; - одному з батьків або особі, яка заміняє її, що доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, що постраждала внаслідок аворії на ЧАЕС; - ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ, та деяких інших категорій осіб; - дружинам (чоловікам) військовослужбовців.

Розрахунковим періодом при обчисленні суми лікарняних є останні 6 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Але якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачували внески.[18]:

    - менше як 6 календарних місяців, то розрахунковий період є фактично відпрацьовані календарні місяці, в яких сплачено страхові внески; - менше ніж один календарний місяць, то розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин або якщо страховий випадок настав у перший роботи, середня заробітна плата для розрахунку лікарняних визначається з місячної тарифної ставки, яка встановлена працівнику на момент настання страхового випадку.

Лікарняні не виплачуються за перідо перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.[26,c.67].

Для того, щоб нарахувати лікарняні потрібно обчислити середню заробітну плату для їх виплати за наступною формулою, лише у тому випадку, якщо працівник відпрацював у роботодавця на момент настання страхового випадку більше ніж 6 місяців:

СЗП= (Д:РД)

СЗП - розмір середньоденної (середньогодинної) заробітної плати;

Д - дохід у розрахунковому періоді, що враховується до обчислення СЗП;

РД - кількість робочих днів (годон) у розрахунковому періоді.

Якщо облік робочого часу ведеться в годинах або застосовується підсумковий облік робочого часу, то для розрахунку застрахованій особі лікарняних застосовується середньогодинна заробітна плата, яка обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих застрахованою особою годин у зазначений період.

Не включаються до загальної кількості робочих днів у розрахунковому періоді дні відпусток і тимчасової непрацездатності.

Після розрахункі СЗП обчислюється сума лікарняних як добуток СЗП та відсотка, що залежить від страхового стажу, і кількості робочих днів (годин), що припадають на період непрацездатності.

Для осіб на яких у 2012 році поширюються вказані обмеження, лікарняні розраховуються так:

    - у загальному порядку визначається СЗП з фактичної зарплати, з якої було сплачено страхові внески з урахуванням відсотка оплати лікарняних - СЗПфакт; - визначається СЗП із суми мінімальної заробітної плати в розрахунку на один день (годину) - СЗПмін. Цей показник обчислюється шляхом ділення встановленого на час настання страхового випадку розміру мінімальної заробітної плати на норму робочого часу цього місяця. При цьому розрахунку відсоток страхового стажу не враховується; - порівнюється СЗПфакт і СЗПмін:

СЗПфакт > СЗПмін - виплата проводиться із СЗПмін;

СЗПфакт < СЗПмін - виплата проводиться із СЗПфакт.

До розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку лікарняних враховуються усі види доходу, які включаються до фонду оплати праці згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою накозом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5, з яких утримується ПДФО і з яких сплачено страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але в межах граничної суми місячної заробітної плати, з якої сплачуються внески до фонду соціального страхування.

Виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, не повинні включатися до розрахунку лікарняних.

Оплата за час перебування у відрядженні (без урахування добових, вартості проїзду, витрати на наймання житлового приміщення і ін.) належить до складу фонду основної заробітної плати, тому вона повинна включатися до розрахунку страхових виплат.[3,c.98].

У разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що проводяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часі.

Похожие статьи




Нормативне регулювання бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці - Бухгалтерський облік ТОВ "Молочник"

Предыдущая | Следующая