Матеріали і методи досліджень - Характеристика господарсько-біологічних особливостей овець різних генотипів в умовах Закарпаття

Експериментальна частина досліджень виконана в 2002-2007 рр. на базі племрепродуктора ВАТ "Закарпатське племпідприємство".

Об'єктом досліджень слугували вівці закарпатського внутріпородного типу породи прекос та їх помісі, барани прекос Ч суффольк (50% частки спадковості, F1).

Підбирали досліджуваних тварин за принципом аналогів; відтворювальну здатність вівцематок оцінювали за їх кількістю на початок окотів, обліку тих, що фактично окотилися, абортували і кількістю ягнят: живих, мертвонароджених та визначення відсотка народжених ягнят до маток, які окотилися.

Живу масу досліджуваного молодняку вивчали індивідуально, зважуючи в такі періоди: при народженні, у віці 2; 100 днів, 4,5; 6; 8,5; 10,5; 12; 15 і 18 місяців; визначали середньодобовий, абсолютний і відносний прирости та витрати корму на 1 кг приросту до 100-денного, 4,5 та 8,5-місячного віку. Проводили обмір статей тіла тварин. Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла. Молодняк дослідних груп ставили на вирощування, дорощування та відгодівлю згідно з прийнятою технологією в господарстві. З метою вивчення відгодівельних та м'ясних якостей молодняку різних генотипів у віці 4,5 та 8,5 місяців оцінювали прижиттєву м'ясну продуктивність та проводили контрольний забій по 10 і 5 голів баранчиків з кожної групи, визначали масу парної та охолодженої туші, площу "м'язевого вічка", сортовий розруб туші (тазо-стегнова частина, поперекова частина, спинно-лопаткова частина, заріз, передпліччя, гомілка), м'якотна частина, окіст, коефіцієнт м'ясності. Оцінювали морфологічні властивості і якість м'яса за такими показниками: зовнішній вигляд, колір, аромат, соковитість, ніжність, смак. У пробах із найдовшого м'яза спини визначали: вміст вологи, сухої речовини, білків, жиру і золи відповідно до методики Петухової і співавторів (1981).

Визначали абсолютну і відносну масу частин туші (передні і задні кінцівки, голова, шкура) та внутрішніх органів баранчиків у віці 4,5 і 8,5 місяців (серце, легені, трахея, печінка, селезінка, нирки, шлунок, кишківник).

Для вивчення фізіолого-біохімічної характеристики крові досліджуваних тварин її відбирали з яремної вени до ранкової годівлі, використовуючи в якості антикоагулянта гепарин. У крові визначали загальний білок рефрактометричним методом, вміст еритроцитів і лейкоцитів, ШОЕ, гематокрит, гемоглобін та співвідношення білкових фракцій з метою порівняльного вивчення біологічних особливостей різних генотипів овець (Альтгаузен А. Я., 1962).

Вивчали вплив ввідного схрещування на основі результатів зоотехнічної оцінки продуктивності тварин. Оцінку фізико-механічних параметрів вовни та темпів її приросту визначали шляхом періодичного вистригання з облікової площі 5х5 см в ділянці лівої лопатки. Вовну річного росту відбирали під час стриження поруч з обліковою площею. Вивчали: вихід чистого волокна, масовий і у довжину добовий приріст вовни, діаметр (товщину) волокон і їх вирівняність за довжиною і товщиною, природну та істинну довжину і міцність (Макар І. А., 1977); вплив розробленої мінерально-вітамінно-амінокислотної добавки на інтенсивність росту та якість м'яса помісних баранчиків. Парування ярок у ранньому віці (10-10,5 місяців). Економічну ефективність вирощування молодняку овець визначали шляхом аналізу отриманих фінансових результатів, затрат на виробництво баранини та реалізаційних цін на цю продукцію.

Отриманий цифровий матеріал статистично оброблений за програмою комп'ютера IBM PC PENTIUM IV Windowsхр. Вираховували статистичні показники: середнє арифметичне (), його стандартну похибку (S), достовірність різниці (Р), використовуючи критерій Стьюдента-Фішера (t) за таблицями; достовірною вважали різницю між середніми значеннями при ** - Р<0,05; *** - Р<0,01; **** - Р<0,001 (Сопін Є. Ф., Виноградова Р. П., 1975).

Похожие статьи




Матеріали і методи досліджень - Характеристика господарсько-біологічних особливостей овець різних генотипів в умовах Закарпаття

Предыдущая | Следующая