Результати досліджень - Характеристика господарсько-біологічних особливостей овець різних генотипів в умовах Закарпаття

Динаміка росту дослідних груп тварин. Вивчався ріст молодняку на всіх етапах постнатального розвитку, починаючи від дня народження до 18 місяців. Для визначення м'ясної продуктивності проводили прижиттєву оцінку та контрольні забої баранчиків у віці 4,5 та 8,5 місяців (категорії "надмолода баранина" і "молода баранина"). Їх інтенсивний ріст зумовлений, в основному, за рахунок кісткової і м'язевої тканин.

На всіх вікових етапах постнатального розвитку помісні баранчики випереджали за живою масою своїх чистопородних ровесників, причому в окремі періоди особливо суттєво. Вже при народженні жива маса цих тварин є більшою майже на 9%. Надалі в процесі росту і розвитку помісні баранчики переважали чистопородних (різниця статистично вірогідна Р < 0,05-0,001), крім новонароджених. Таким чином, помісі виявилися більш продуктивними, ніж чистопородні тварини.

Важливо підкреслити, що в час забоїв чи реалізації на м'ясо баранчиків за категоріями "надмолода баранина" (4,5 міс.) та "молода баранина" (8,5 міс.) помісні баранчики переважали чистопородних за живою масою на 1,79-4,44 кг або 8,1-13,3%, та енергією росту.

Аналогічні відмінності зафіксовано і стосовно особливостей росту чистопородних та помісних ярочок. Як випливає з одержаних результатів, помісні ярочки переважали своїх чистопородних ровесниць вже при народженні (різниця статистично вірогідна). До 4,5-місячного віку різниця в темпах приросту дещо нівелюється, але після відбивки знову стрімко зростає, досягаючи максимуму в 6-місячному віці. Це означає, що помісні ярочки скоріше адаптувалися до зміни раціону і ефективніше використовували пасовищний корм.

Вони значно швидше, ніж чистопородні, досягають кондицій, необхідних для раннього парування. Цей захід, як відомо, рекомендований для інтенсифікації відтворення (Чистяков Н. Д., 2005), тому досягнення ними потрібної живої маси, але не пізніше, як у жовтні (з розрахунку, аби окоти відбувалися не пізніше березня) є господарським показником, який є важливою складовою технології виробництва продукції вівчарства і сприяє підвищенню рентабельності.

Лінійний ріст дослідних груп тварин. Вивчення лінійного росту чистопородних і помісних тварин у наших дослідах дозволило виявити особливості будови тіла кращих конституційних типів, характер продуктивності, умови вирощування та принципи формування м'ясних якостей. Зокрема встановлено, що підвищення темпів росту живої маси супроводжується більш суттєвими змінами осьового скелету, тоді як периферичний практично залишається без змін.

В усі періоди постнатального розвитку помісні тварини переважали чистопородних, однак не завжди ці відмінності статистично вірогідні.

За висотою в холці помісні баранчики переважали чистопородних (це пояснюється впливом прояву ефекту гетерозису), у віці 4,5, 6 та 15 місяців різниця статистично вірогідна.

Згідно з дослідженнями деяких вчених вікова мінливість промірів статей тіла ярочок вказує на наявність в їх лінійному рості певної закономірності. Наприклад, якщо у 6-місячному віці ярочки досягли 50,9% своєї 18-місячної живої маси, то за лінійним ростом в цьому ж віці вони мали такі значення - 77,68-85,61%. У наступні вікові періоди інтенсивність лінійного росту тіла помісних ярочок істотно знизилась, але цей спад був рівномірним і тривалим. Другий важливий показник - обхват грудей за лопатками - засвідчує більш стійку закономірність вікових змін. Починаючи з 4,5-місячного віку в усі наступні періоди помісні баранчики переважали чистопородних. На цій підставі можна стверджувати, що отримані в результаті ввідного схрещування нащадки характеризувалися здатністю до інтенсивного росту грудної клітки та відповідно м'язів, які пов'язані з плечовим поясом, це у значній мірі обумовлює вищі темпи приросту живої маси. Названа закономірність зберігається до 18-місячного віку.

Аналогічні дані можуть бути наведені щодо косої довжини тулуба і ширини грудей, в дещо меншій мірі глибини грудей. Як і з обхватом грудей, статистично достовірні відмінності між баранчиками двох груп зафіксовані починаючи з 4,5-місячного віку і зберігаються до 18 місяців. Таким чином, помісні баранчики переважають чистопородних, в основному, за рахунок кращого розвитку тулуба.

Оскільки наші досліди ставили за мету покращення продуктивних якостей овець, насамперед м'ясних, то ми вважаємо, що стійкі тенденції до міжгрупових різниць за найважливішими показниками будови тіла засвідчують обгрунтованість вибраного нами принципу породного поліпшення закарпатського внутріпородного типу овець породи прекос.

Індекси будови тіла молодняку досліджуваних генотипів. Індекси будови тіла досліджуваних тварин в окремі вікові періоди наведені на рис. 2. Характерні зміни будови тіла спостерігаються головним чином з боку тих показників, які визначають м'ясну продуктивність (індекси грудний і збитості).

Стосовно індексу розтягнутості, як важливого показника загального розвитку, можемо констатувати, що незалежно від генотипу і статі у досліджуваних тварин спостерігається поступове незначне його зменшення з віком, що повністю узгоджується з даними літератури про закономірності росту і розвитку осьового і периферичного скелету. Відомо, що протягом певного періоду переважає ріст тварин у довжину і висоту, пізніше - в ширину і глибину. Так, у чистопородних ярочок у віці 2 місяці індекс розтягнутості становить 100,66%, а 18 місяців - 95,58; помісних ярочок - 101,08 і 96,00; чистопородних баранчиків 101,08 і 96,44 та помісних баранчиків - 101,79 і 97,40%.

Значення індексу збитості у чистопородних ярочок змінюється від 109,12% у 2-місячному віці до 125,41 в 100 днів, 132,72 в 6 місяців, 140,10 в 10,5 місяців, 144,82 в 12 місяців та 149,25% у 18 місяців. Тобто спостерігається систематичне збільшення даного показника, що пов'язано з ростом і розвитком та формуванням продуктивних якостей тварини. У помісних ярочок в усі зазначені періоди спостерігаємо збільшення значень цього важливого індексу будови тіла відповідно на 6,02, 3,80, 3,56, 3,89, 0,13 та 0,61% в порівнянні до чистопородних ровесниць.

Даний індекс у баранчиків має значно вищі показники порівняно з ярочками, що обумовлено, на нашу думку, статевим деморфізмом.

Морфологічні особливості і комплекція сільськогосподарських тварин тісно пов'язані з видом, породністю, типом конституції і напрямом продуктивності, віком, статтю, адаптацією тварин до нових умов та цілим рядом інших факторів. Вівці різного напряму продуктивності відрізняються між собою не тільки за екстер'єром, але і за розвитком як в цілому, так і окремих частин тіла. Це підтверджується і нашими дослідженнями.

У відсотковому відношенні до передзабійної маси, маса передніх і задніх кінцівок, голови і шкури у чистопородних тварин є більша, що пов'язано з меншим забійним виходом порівняно з помісними. Це означає, що за м'ясною продуктивністю останні істотно переважають аналогів овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос.

Динаміка розвитку окремих частин тіла, яка була зафіксована у досліджуваних тварин 4,5-місячного віку, притаманна і для тварин старшого віку, тобто 8,5 місяців. Вони мають більшу масу м'яса І сорту та вищий коефіцієнт м'ясності.

Вовнова продуктивність і технічна характеристика вовни. З метою оцінки впливу застосованої нами схеми схрещування на кількісні та якісні показники вовни у помісей, проведено порівняльне вивчення основних параметрів вовни річного росту баранчиків і ярочок.

Природна довжина штапелю коливається в межах 90-100 мм, істинна - 110-115 мм, що характеризує вовну як достатньо звивисту, вирівняну за довжиною і товщиною. Вихід чистого волокна становить близько 50%, притаманний тонкорунній вовні. Фізичні параметри вовни баранчиків (діаметр, природна та істинна довжина, міцність) є дещо вищими, ніж у ярочок. За темпами приросту маси вовни з одиниці площі (48-50 мг/дм2 за добу) та її росту в довжину (308-320мкм за добу) чистопородні тварини можуть бути віднесені до вовново-м'ясних згідно з класифікацією, розробленою професором І. А.Макаром (1977). Міцність вовни у баранчиків та ярочок (розривна довжина 8,08-8,98 р. км) також задовільна і таким чином можна вважати, що вовна річного росту чистопородних і помісних тварин обох статей є високої якості та відповідає стандарту на тонку вовну.

Реалізація розробленої нами селекційної програми покращення місцевих овець мала на меті підвищити, насамперед, м'ясні характеристики помісних тварин при максимальному збереженні фізичних і технологічних параметрів вовни, як важливої продукції вівчарства.

Характеристика білкових фракцій крові баранчиків.

Роботи з поліпшення продуктивних якостей овець різних порід, як правило, знаходять фізіолого-біохімічне обгрунтування у вигляді вивчення особливостей обміну речовин в організмі. Чільне місце при цьому займає дослідження білкових спектрів плазми крові - важливого показника резистентності та оцінки генеалогічного походження тварин. В останні роки ці роботи доповнені вивченням груп крові, імунологічними дослідженнями, з'ясуванням особливостей поліморфізму ферментів та іншими питаннями, зокрема можливості прогнозування продуктивності у молодому віці, що підтверджує необхідність таких досліджень при міжпородному схрещуванні (Карножицький В. В. та ін., 1993; Іовенко В. М., 2005; Люцканов П. И., 2005 та ін.).

Для дослідження у 100-денному віці відбирали кров з яремної вени п'яти баранчиків від кожної групи до ранкової годівлі, використовуючи в якості антикоагулянта гепарин.

Середня жива маса їх була 17,98 ± 0,31 (чистопородні) та 20,09 ± 0,28 (помісні) кілограм (n = 30), а вміст загального білку в плазмі крові становив відповідно 6,62 ± 0,10 та 6,76 ± 0,15% (n = 5). Таким чином за енергією росту помісні тварини досить відчутно переважали своїх чистопородних ровесників, незначно відрізняючись від них за рівнем загального білку плазми. При електрофоретичному розділенні останнього в обох групах виявлено 9 фракцій, а саме: альбуміни та 8 фракцій глобулінів.

Аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що при майже тотожних показниках вмісту загального білку в плазмі крові, співвідношення білкових фракцій у чистопородних та помісних тварин суттєво не відрізнялося.

Загальна сума глобулінів в обох групах майже ідентична (4,25 і 4,27 відповідно). Значних міжгрупових різниць не виявлено.

Проте альбуміни, як головні пластичні і транспортні білки, будучи дещо у вищій концентрації в плазмі крові помісних тварин, можуть служити одним з критеріїв фізіолого-біохімічного механізму гетерозису і обумовлювати вищу продуктивність (Таранов М. Т., 1976; Гольцблат А. И. 1988 та ін.). З іншого боку у цих же тварин виявлено підвищену концентрацію імуноглобулінів, що свідчить про вищу резистентність до зовнішніх, головним чином негативних чинників, а отже і життєздатність в цілому. Стосовно глобуліново-альбумінового співвідношення, то воно у помісей звужується за рахунок незначного зростання рівня альбумінів.

Комплексне поєднання таких показників, мабуть, і є одним із факторів, який визначає продуктивні переваги помісних баранчиків.

Отже, дослідження білків і білкових фракцій плазми крові 100-денних баранчиків закарпатського внутріпородного типу породи прекос та помісей від схрещування місцевих маток з напівкровними баранами прекос Ч суффольк виявило деякі відмінності у вмісті альбумінів та г-глобулінів, що дає підстави припускати про можливий механізм формування м'ясної продуктивності тварин. Зокрема помісі, характеризуючись дещо вищою імунореактивністю та рівнем пластичних і транспортних білків крові, переважають своїх чистопородних ровесників за темпами приросту живої маси, досягаючи стандартних забійних кондицій без додаткових затрат кормів, що вказує на правильність обраного напряму породного поліпшення овець закарпатського внутріпородного типу породи прекос.

Економічна ефективність вирощування молодняку овець.

Проблема підвищення ефективності галузі вівчарства в сучасних умовах є однією з головних у системі агропромислового комплексу України.

Її можливо вирішити лише на основі інтенсифікації, за рахунок впровадження нових технологій. Різкий занепад галузі зумовлений відсутністю паритету цін на продукцію та ресурси, необхідні для її виробництва. Створилося загрозливе становище у племзаводах і племрепродукторах. Через відсутність обігових коштів, економічних інтересів, виробники товарної продукції не купують племінний молодняк - і він іде на забій за цінами в межах 10% середньосвітових. Суттєво змінився і ареал розміщення поголів'я овець. Внутрішній ринок не може спожити навіть ту продукцію, яку пропонують виробники.

Маркетинговими дослідженнями ринкового середовища встановлено, що в умовах Закарпаття доцільно налагодити виробництво ягнятини. Це повинні бути тушки середньої і вищої вгодованості масою 6-8 кг, що відповідає живій масі 15-17 кг. Для цього необхідно планувати дуже ранні окоти (не пізніше першої декади січня).

Господарство отримує щороку в середньому 160-180 ягнят, з них 80-90 голів баранчиків, частина яких може бути потенційно реалізована як на місці виробництва, так і на експорт за ціною 1 кг живої маси 15-18 грн. На внутрішньому ринку реалізаційна ціна - 12 грн. При середній живій масі у віці 100 днів чистопородних баранчиків 18,0 кг виручка складає 297,0 грн (16,5 грн/кг), помісних масою в середньому 20,0 кг - 330 грн, що на 33 грн (11,11%) вище.

При середньогосподарських затратах на утримання однієї вівцематки з приплодом, враховуючи вартість підгодівлі досліджуваних м'ясних баранчиків в загальній сумі 249,40 грн., рентабельність виробництва ягнятини у 100-денному віці при реалізації чистопородних складає 19,09%, а помісних - 32,32%.

Вважаємо, що з наведених даних можна зробити правильні висновки щодо раціонального ведення вівчарства в зоні Закарпаття як за умов чистопородного розведення, так і при породному поліпшенні. Останнє забезпечує значно ширші можливості налагодження рентабельного виробництва ягнятини, надмолодої і молодої баранини.

Похожие статьи




Результати досліджень - Характеристика господарсько-біологічних особливостей овець різних генотипів в умовах Закарпаття

Предыдущая | Следующая