МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ - Мікрофлора молока та показники резистентності здорових і хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні полтавського бішофіту

Робота виконана у період із 1997 по 2005 роки на базі наукової лабораторії кафедри анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин Полтавської державної аграрної академії, лабораторії епізоотології Полтавської філії Інституту ветеринарної медицини УААН, Великобагачанської районної лабораторії ветеринарної медицини, НДГ "Ювілейний" ПДАА, ССВ ім. Леніна (ТОВ "Довіра") Великобагачанського району Полтавської області.

У ході виконання роботи користувалися прийнятими клінічними, бактеріологічними, гематологічними, біохімічними, імунологічними, токсико-логічними, патологоанатомічними та гістологічними методами досліджень.

Корів дослідили на мастит за допомогою клініко-епізоотологічних і лабораторних методів із мастидином та підрахунку клітин у молоці [Івашура А. І., 1972; Оксамитний М. К., 1973]. Із виявлених хворих на субклінічний мастит та здорових тварин за принципом аналогів сформували 4 групи по 10 корів у кожній. У першу і другу групи входили тварини, хворі на субклінічний мастит; у третю і четверту - здорові. Коровам першої та третьої груп РПБ втирали у шкіру вимені, переважно ураженої запаленням частки, протягом 5-7 хвилин відразу після доїння з інтервалом 24 години до зникнення ознак захворювання. Корів другої групи лікували традиційним методом - шляхом внутрішньом'язевого застосування антибіотиків (калієвої солі бензілпеніциліну та стрептоміцину сульфату). Попередньо визначали рівень чутливості до них культур бактерій, виділених із проб молока корів, хворих на субклінічний мастит. При цьому застосовували метод паперових дисків, згідно з прийнятою методикою [Івашура А. І., 1972; Оксамитний М. К., 1973]. Корови четвертої групи виступали в якості контролю.

У досліді 2 було 9 груп по 6-10 голів. РПБ застосовували як у досліді 1, але з інтервалами у 12, 24, 48, 60 годин тваринам групи 1, 2, 3 та 4, відповідно. Коровам п'ятої групи випробовували санобіт - препарат, виготовлений на основі РПБ із додаванням аеросилу та новокаїну, який люб'язно надали нам доценти Плугатирьов В. П. та Довгопол В. Ф. Контрольними були тварини групи 6, хворі на субклінічний мастит, які одержували традиційне лікування, як і в досліді 1, групи 7 - хворі на субклінічний мастит, яких не лікували та груп 8 і 9, які були клінічно здоровими. Коровам групи 8 втирали протягом 5-7 хвилин в шкіру вимені РПБ з інтервалом 24 години, а 9 - нашкірно застосовували фізіологічний розчин.

До застосування РПБ та тричі після цього через кожні 7 діб у корів відбирали проби молока для бактеріологічного дослідження й крові для вивчення динаміки морфологічних, біохімічних та імунологічних показників.

Проби паренхімного молока висівали на МПБ, МПА, сольовий агар з маннітом, МПА із 5% крові вівці, середовища Ендо та Кітт-Тароцці. Із колоній, що виросли, готували мазки і фарбували їх за методом Грама.

Для виділення чистих культур стафілококів та ентеробактерій їх пересівали на МПБ і МПА, стрептококів - на МПБ та МПА із глюкозою. Далі вивчали їх біологічні властивості й ідентифікували до видів, застосовуючи визначник бактерій Бергі. Відповідно до прийнятих методів, культури досліджували на наявність ознак патогенності. У культур стафілококів визначали здатність продукувати коагулазу, розкладати манніт у аеробних та анаеробних умовах, викликати гемоліз еритроцитів, термостійкість ендонуклеази і вірулентність для білих мишей. При вивченні культур стрептококів визначали гемолітичні властивості, стійкість до нагрівання при 60єС протягом 30 хвилин, ріст при температурі 10є та 45єС і в бульйоні з 40% жовчі, здатність до гідролізу гіппуровокислого натрію, редукції метиленового синього у молоці, утворення аміаку при рості на пептонному середовищі, розкладу вуглеводів (сахарози, крохмалю, рафінози, лактози, трегалози), амінокислоти аргініну, багатоатомних спиртів та глюкозидів (сорбіту, манніту, саліцину, ескуліну, інуліну та гліцерину), відношення до САМР-тесту, а також вірулентність для білих мишей. У культур кишкової палички вивчали можливість ферментації вуглеводів, сечовини, засвоєння цитрату, зрідження желатину, утворення індолу та сірководню, результати реакцій із метиловим червоним і Фогес-Проскауера та вірулентність для білих мишей. Чутливість виділених культур бактерій до антибіотиків визначали із застосуванням МПА та паперових дисків за прийнятою методикою [Івашура А. І., 1972; Оксамитний М. К., 1973; Карташова В. М., 1973; Голубева И. В. із співавт., 1985; Дьяконов Л. П., 1986; Антонов Б. Н. зі співавт., 1986].

У пробах крові визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів та лейкограму прийнятими методами, гемоглобін - за Салі, ШОЕ - за методом Панченкова. У сироватці крові: загальний білок - біуретовим методом; білкові фракції - експрес-методом Карпюка А. С. [Чумаченко В. Е. із співавт., 1985]; резервну лужність - методом Большакова; неорганічний фосфор - методом Брігса в модифікації Юделевича; кальцій - за де-Ваардом [Кудрявцев А. А., 1984]; магній з використанням кольорової реакції з титановим жовтим - за Кункелем із співавторами в модифікації Петрухіна І. В. [Кондрахин И. П., 1985] і хлор - за Рушняком [Кудрявцев А. А., 1984]. При визначені фагоцитарної активності нейтрофілів, фагоцитарного числа та фагоцитарного індексу використовували як тест-культури штам 209-Р Staph. аureus [Чернушенко Е. Ф., Когосова Л. С.,1987]; бактерицидної активності - фотоелектроколориметричним методом за Смирновою О. В., а як тест-культуру брали штам О-139 E. coli; лізоцимної активності - фотоелектроколориметричним методом Дрофейчука В. Г. у модифікації УНДІЕВ, в якості тест-культури був штам 2655 М. lysodeіkticus [Чумаченко В. Е. зі співавт., 1985]; комплементарної активності - фотоелектроколориметричним методом з урахуванням 50%-го гемолізу (С'H50) [Резникова Л. С., 1967].

У 3 підгострих дослідах на 80 білих мишах живою масою 20-30 г вивчали токсичність, кумулятивну та шкірно-резорбтивну дії РПБ.

Мишам однієї групи в кожному досліді РПБ втирали протягом 4-5 хвилин у шкіру попередньо вистриженої ділянки на спині, площа якої складала близько 6-7% від загальної поверхні тіла; таку ж частку займала і площа шкіри вим'я корови від її загальної поверхні. Білим мишам решти груп його вводили всередину за допомогою гнучкого зонду 14 разів із 24-годинним інтервалом. В якості однократної дози брали таку кількість РПБ, яка містила добову норму магнію, включаючи 130-200 мг його сухого залишку із розрахунку на 1 кг живої маси тіла білої миші. Нативний РПБ перед введенням розводили водою в межах від 1:50 до 1:5 з таким розрахунком, щоб загальний об'єм його дози складав 0,5 мл.

За тваринами встановили постійний клінічний нагляд протягом одного місяця. До початку застосування РПБ та через кожні 7 діб після цього їх зважували і визначали у периферійній крові кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, лейкограму та опсоно-фагоцитарну активність нейтрофілів. Рівень токсичності РПБ визначали за Саноцьким І. В. (1973).

У мишей досліду 3 вивчали патологоанатомічну картину, відбираючи проби серця, печінки, шлунку, нирок, червоного кісткового мозку та селезінки для гістологічного дослідження згідно з прийнятими методиками [Меркулов Г. А., 1969; Неменова Н. М., 1978; Мажуга П. М., 1978; Хем А., Кормак Д., 1983].

Одержані дані обробили із застосуванням методів варіаційної статистики [Лакін Г. Ф., 1980]. Економічні збитки від субклінічного маститу корів та економічну ефективність застосування РПБ визначали у навчальному господарстві "Ювілейний" Полтавського району Полтавської області [Панасенко А. К., 1977].

Похожие статьи




МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ - Мікрофлора молока та показники резистентності здорових і хворих на субклінічний мастит корів при застосуванні полтавського бішофіту

Предыдущая | Следующая