ВИСНОВКИ - Організація фізичного виховання дітей раннього віку в сучасному дошкільному закладі на засадах народної педагогіки

1. На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти одним з актуальних питань є пошук нових форм і методів навчання дітей раннього віку. З підвищенням уваги до розвитку особистості дитини пов'язується можливість оновлення та якісного поліпшення системи фізичного виховання. Поряд з пошуком сучасних моделей виховання, необхідно відроджувати кращі зразки народної педагогіки. Цю проблему досліджували О. Вацеба, А. Вольчинський, Г. Воробей, І. Клиш, С. Мудрик, Є. Приступа, А. Цьось та ін. Вчені вважають, що елементи народної педагогіки доцільно включати у зміст фізичного виховання, починаючи з перших днів життя дитини. Але за змістом вони повинні бути доступними дітям переддошкільного віку, мати пізнавальну і моральну значущість, створювати умови для активного пізнання навколишнього світу за допомогою рухів.

Однак питання впровадження традицій української етнопедагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку в названих дослідженнях або не представлено, або є одним з супутніх завдань. Втім, ранній вік є найбільш сприятливим для залучення малят до народного художнього слова, яким традиційно супроводжували дії дітей; залучення до українських рухливих ігор та ігор-забавлянок.

2. Вивчення практики суспільного та сімейного виховання дозволило зробити висновок про те, що як батьки, так і вихователі не досить обізнані у змісті етнопедагогічних традицій фізичного виховання дитини раннього віку, крім того, більшість з них цих традицій не притримується. А це позначається не тільки на загальнокультурному розвитку дитини, але й відбивається на її фізичному розвитку. Так, обстеження рівня рухової активності дітей на фізкультурних заняттях дозволило встановити, що більш ніж 80% переглянутих занять не задовольняють потребі дітей в рухах, бо їх моторна щільність коливається в межах 30-35 %, тоді як в групах 3 року життя вона повинна бути 45-50 %.

Зменшені у порівнянні із затвердженими гігієнічними нормами показники рухової активності протягом дня: рухова активність під час організованих форм фізичного виховання складає всього 2,8%. Найбільш тривала за часом самостійна діяльність (54,1%). Рухова активність дітей в цій діяльності сама висока - 30% з 39,4% загального часу рухової активності. Це пояснюється зменшеною кількість рухливих ігор, скороченням тривалості основних організованих форм роботи з фізичного виховання, а це, в свою чергу, відбивається на щоденному та тижневому обсязі рухової активності - майже в двічі менший.

3. Одним з шляхів покращення фізичного виховання дітей раннього віку є запровадження традицій української етнопедагогіки у процес фізичного виховання малят. Здійснювати це треба, спираючись як на загально дидактичні, так і на специфічні принципи: народності виховання, орієнтації на національні вартості, природовідповідності, культуровідповідності, краєзнавчості.

Роботу слід проводити за трьома напрямами. Перший напрямок полягає у підвищенні обізнаності вихователів дошкільного навчального закладу у проблемі запровадження традицій української етнопедагогіки.

Другий напрямок полягає у формуванні знань родинного фізичного виховання у батьків.

Третій напрямок полягає у впроваджені етнопедагогічних традицій у процес фізичного виховання дітей третього року життя. Розроблена система роботи з фізичного виховання включає:

    - гігієнічні заходи з використанням народного художнього слова та елементів фітотерапії; - комплекси ранкової та гігієнічної гімнастики після сну за сюжетом народних казок, пісеньок та забавлянок; - заняття з фізичної культури, побудовані на матеріалі народних ігор та сюжеті народних казок, забавлянок, пісеньок; - спортивні розваги на матеріалі народних рухливих ігор та ігрових вправ, які супроводжувалися художнім словом. 4. Результати впровадження традиції народної педагогіки у фізичне виховання дітей раннього віку наступні:
      - у батьків значно зріс арсенал рекомендованих фізичних вправ та рухливих ігор для дітей першого, другого і третього років життя. Зокрема, до початку експерименту таких батьків було 10,2%, після експерименту - 28,2%. Результати роботи з батьками підвищили їх знання з форм і засобів української етнопедагогіки. Кількість респондентів, що мають знання в цій галузі, зросла з 6,1% до 67,3%. Після експерименту батьки також назвали більшу кількість літератури про українську етнопедагогіку і національні традиції фізичного виховання; - обстеження рівня рухової активності дітей показують, що кількість занять з оптимальним фізичним навантаженням зросла майже у двічі, бо їх моторна щільність коливається в межах45-50%; - зменшився час побутової діяльності, а збільшився - організованої. Це обумовлено, по-перше, збільшенням обсягу навичок з самообслуговування, по-друге, змінами у плануванні організованих форм роботи з фізичного виховання (рухливих ігор, Днів здоров'я, ранкової гімнастики та ін.). Середні показники рухової активності під час кожного виду діяльності збільшилися на 18,1%; - щоденний та тижневий обсяг рухової активності трьохрічних дітей майже наблизився до гігієнічної норми: 14,5- 18,5 год. (гігієнічна норма складає 15-20 год.).

Отже, наведені дані контрольного експерименту свідчать про високу ефективність запропонованої методики фізичного виховання дітей раннього віку з використанням засобів етнопедагогіки.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Організація фізичного виховання дітей раннього віку в сучасному дошкільному закладі на засадах народної педагогіки

Предыдущая | Следующая