Використання малих форм фольклору в процесі розвитку мови у дітей раннього віку - Ефективність використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці

З раннього дитинства діти чують колискові пісні, казки, потішки. На другому році життя з малятами провадяться організовані заняття з читання доступних їм художніх творів: "Ладусі", "Сорока-ворона", "Кую, кую чобіток", "Водичка", "Іде коза рогата", "Курочка ряба", "Пальчик-пальчик", "Наш хлопчик"; твори радянських письменників: А. Варто -- "Сонечко", С Павлович -- "Зайчик", Є. Ільїної -- "Тупай, тупай ніжками", Г. Бойка---"Хлюп-хлюп, водиченька". Наприклад, читання вірша "Іде коза рогата"; діти сидять за столом, сестра-вихователька показує іграшкову кізочку, діти розглядають її, беруть у руки, називають, звуконаслідують: "Кізочка ме-ме-ме". Дорослий бере в руки кізочку і читає вірш. Слова супроводжує діями. Віршик читається 2--3 рази. Можна запитати у дітей: "Як коза ніжками робить? Як віченьками?"

Забавлянки, утішки -- це коротенькі пісеньки або віршики, поєднані із своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Це своєрідна форма емоційного спілкування дорослих з дитиною, побудована на глибокому знанні психології дитини різного віку. Для найменших, які тільки-но починають сидіти, у народі складено своєрідний тип забавлянок -- чукикалок (гуцикалок) з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або на одній нозі:

Ой чук, чук, чук,

Наловив дід щук!

А бабуся пліточок --

Годувати діточок,

А бабуся карасиків --

Годувати Тарасиків;

А бабуся окунців --

Годувати молодців.

Для немовлят -- утішки-ігри з пальцями. Це різні варіанти "Сороки-ворони", "Сороки-довбухи" та "Варила мамочка кашечку":

Варила мамочка кашечку, варила.

Одному дала до горнятка,

Другому до мисочки,

Третьому до кайстроника,

Четвертому дала до ложки,

А п'ятому не дала,

Бо не приніс сала.

Для дітей, які опанували рідну мову, пропонуються забавлянки-діалоги (зважаючи на те, що це вік інтенсивного розвитку діалогічного мовлення):

    -- Лася-Прася, Де була? -- У лісі. -- Що їла? -- Горісі. -- Чим кусала? -- Зубами. -- Куди клала? -- До мами.

У більшості забавлянок закладена практично-діяльна

Функція, яка передається різноманітними рухами:

Дибки, дибки!

Ходить котик по лавочці,

Водить кішку за лапочки:

Диб, диб, диб!

Ця утішка супроводжує навчання ходінню. Забавлянки ознайомлюють дітей з трудовими процесами ("Гу-ту-ту, варю кашу круту", "Куй-кую чобіток", "Печу, печу хлібчик"), прославляють працю, засуджують

Нероб.

У змісті забавлянок передаються морально-етичні повчальні мотиви, спрямовані на формування майбутнього світогляду, духовності дитини:

Гопа, гопа, гопа-чуки, -- А ви, діти, не сваріться,

Наварила мама щуки, Та рибкою поділіться.

Та не знала, де подіти, А ви, діти, пам'ятайте,

Та кинула межи діти. Свою матір споминайте.

Вік, на який припадають забавлянки, є сензитивним для мовленнєвого розвитку малюків. Саме тому народ створював для них бездоганні поетичні мовленнєві зразки. В них дитина зустрічається з різноманітними звуко-наслідуваннями. Тут і скрекіт сороки _(Скро-ко-ко), скигління зайчика (скугу-гу, скугу, скау-скау), Цвірінькання горобця, курликання журавлів (трі-рі-рі); Шелестіння листя (шу-шу-шу, ш-ш-ш), Звукосполучення на означення руху (гойда-да, гойда-ша, чуки-чуки, тосі-тосі, а-та-та, Хиті-хиті).

Враховано й особливості запам'ятовування дітей, тому кожна утішка має багато повторів. Повторюються початкові слова ("Варила мишичка кашку, варила", "Ладки-ладки", "Тосі-тосі"), слова-звернення ("Зайчику-зайчику", "Мишко-мишко, де була?"), дієслова ("їхали-їхали", "печу-печу", "товчу-товчу"), повторюються числа, звуконаслідувальні слова:

Та й було у баби

Сім котів,

Сім котів, сім котів,

Сім котів.

Та й виорала

Сім ланів, сім ланів,

Сім ланів...

До особливого виду жартівливих забавлянок належать казочки "надокучливі", "безконечні казочки", "кумулятивні казочки"; їх розказують дітям, коли ті надто наполегливо просять розповісти казку. Вони мають зачин, оповідальність як і в справжніх казках. Ефект безконечності створює відповідь на поставлене наприкінці запитання, воно потребує повторення попереднього тексту:

Послухайте, люди, -- А хто збив нам горнець?

Дивна байка буде! Баба каже: -- Горобець!

Був собі раз горобець, -- Підіб'ю йому крильця!

Бабі збив новий горнець. Чи казати знов з кінця?

Прилетіла горобчиха, Як казати, то казати:

Питається баби стиха: Був собі раз горобець...

Забавлянки й утішки супроводжують усе життя дитини, їх використовують у виховній роботі з дітьми усіх вікових груп. Найрозповсюдженішою формою роботи є розігрування забавлянок. У групах раннього віку їх розігрують переважно індивідуально чи з двома-трьома дітьми, в молодшому та середньому дошкільному віці -- з підгрупами дітей (до 12 чоловік).

Так, у групах раннього віку розігрування утішок супроводжується наочністю й активною діяльністю дітей. Одну й ту саму утішку розігрують три-чотири рази. В перший раз вихователька читає сама і показує іграшки чи дії на ляльці. Потім поступово залучає дітей до виконання окремих дій, повторення окремих слів. Якщо утішка розігрується останній раз, дитина повністю виконує всі дії, повторює слова, вирази або навіть увесь текст. Наводимо приклади розігрування утішок, забавлянок.

Кую-кую чобіток

На столі лялька, взута в чобітки, лежить молоточок. За столом сидять троє-четверо дітей і вихователька. Вона знімає чобіток з ляльки, свої дії супроводжує словами: "Які гарні червоні чобітки у нашої Ганнусі. Та ось біда, вони трохи зносилися, їх треба підкувати. Де мій молоток? А ось і він".

Читає утішку, тримаючи в одній руці чобіток:

Кую-кую чобіток,

Подай, бабо, молоток. (Бере сама молоток й імітує підбивання чобітка.) Не подаси молоток -- Не підкую чобіток.

Під час повторного читання замість слова Бабо Вихователь називає ім'я дитини: "Подай, Олю, чобіток!" Через день-два діти можуть виконувати всі дії на слова і прохання дорослого: зняти з ляльки чобіток, взяти молоток і підбивати чобіток.

Отже, забавлянки, утішки, як і колисанки, у доступній формі ознайомлюють дітей з навколишнім, вводять їх у доросле життя, призвичаюють до морально-етичних норм поведінки, розвивають дитяче мовлення, збагачують словник образними виразами та поетичними рядками.

Окремо треба сказати за казки. Казки дітям раннього віку читають, розповідають у супроводі наочності на заняттях з художньої літератури та протягом дня у вільний від занять час. Для дітей раннього віку рекомендовані до знайомства народні казки, такі, як: "Курочка ряба", "Ріпка", "Колобок", "Рукавичка".[3]

Розвиток фольклорний мова дошкільний

Похожие статьи




Використання малих форм фольклору в процесі розвитку мови у дітей раннього віку - Ефективність використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці

Предыдущая | Следующая