ВИСНОВКИ - Ефективність використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці

Усна народна творчість є невичерпним джерелом виховання і навчання підростаючого покоління. У ній відбивається життя народу, його історія, мова, мораль, народна мудрість. Серед величезного багатства усної народної творчості в роботі з дітьми раннього та дошкільного віку використовують колисанки, забавлянки, пестушки, потішки, небилиці, заклички, примовки, голосилки, мовчанки, лічилки, прислів'я, загадки, дражнилки, мирилки.

Уже на першому році життя дитині співають народні колисанки. Народні колискові пісні, як відмічає М. Г. Стельмахович, вчать любити рідну землю, батьків, працю, захищати правду, поважати старших.

Мова колискових пісень барвиста, соковита, приваблива, сюжети прості й зрозумілій насичені яскравими образами рідних і близьких для дитини людей -- матері, батька, братиків і сестричок. Вони належать до поезії пестування. Колисанки розвивають слух та чуття мови, відчуття мелодики української мови, створеної народом. Колискові пісні глибоко гуманні й зворушливі, бо йдуть від щирого материнського серця. Вони збагачують словник дітей пестливою лексикою.

У дошкільному закладі колискові пісні заучують на музичних заняттях, використовують у дидактичних іграх: "Покладемо Ганю спати", "Покличемо сонка Ганусі", "Катруся хоче спати", "Оксанчине ліжко". Діти разом з вихователькою, вкладаючи ляльку спати, співають українські народні колискові пісні.

Потішки, пестушки, забавлянки супроводжують перші рухи дитини.

Український фольклор зберіг забавлянки -- ігри з пальцями на руках ("Ладусі -- ладусі", "Наш хлопчик", "Печу, печу хлібчик", "Тосі-тосі" та ін.), з різними частинами тіла ("Іде коза рогатая", "Біжить зайчик дорогою", "Водичко, водичко").

Народ створив забавлянки, які знайомлять дітей з трудовими процесами: "Сорока-ворона", "Гу-ту-ту, гу-ту-ту", "Два півники", "Столярики-молодці", "Куєм, куєм ніжки", "Гандзуню-мадзуню".

Є також забавлянки на розвиток уваги і зосередженості. Вони побудовані "ланцюжком" у розмовній, діалогічній, дотепній формі: "Прослужив я в пана рік", "Задумала бабусенька", "Війна грибів", "Ой, загадав комарик", "Скажу вам байку".

У забавлянках широко використовуються звуконаслідування: "Дир-дир-дир, диркач, загубив плескач...".

Розігрування потішок проводять у групах раннього віку (переважно індивідуально чи з двома-трьома дітьми) та в другій молодшій групі з підгрупками дітей. Розігрування потішок супроводжується наочністю й активною діяльністю дітей.

Для того, щоб твори усної народної творчості завжди були постійними помічниками вихователя, їх потрібно збирати, групувати по темах, адже ці народні перлини знадобляться у вихованні мови не тільки дітей раннього віку, а й в процесі навчання та виховання дітей в дошкільному закладі в середньому та старшому віці.

Постійне використання малих фольклорних жанрів в дитячому садку сприятиме збагаченню українського мовлення дітей чудовими народними зразками, образними виразами, перлинами народної мудрості.

Похожие статьи




ВИСНОВКИ - Ефективність використання усної народної творчості для розвитку мови у ранньому віці

Предыдущая | Следующая