Вступ - Постмодернізм в архітектурі

Постмодернізм являє собою образ сьогодення як образ великої іронії, який ніколи не дозволить піддати себе аналізу. Іронія передбачає відмову від схематизму і догматизму, погляд з іншої точки зору. При іронії можливий вихід, коли людина відсторонюється від пануючої точки зору і починає ставитися до неї несерйозно. Відбувається деяке дистанціювання від дійсності, чим і руйнується її тоталітарність. Можливо, іронія і несе в собі негативне начало, проте вона рятує від іделогічності, від статичності усталених поглядів. Маніпуляції буденними предметами та об'єктами у постмодернізмі перетворилися в художнє дійство. Звичайна річ, яку помістили в особливе середовище художньої уяви, набуває нових рис і властивостей, які раніше були відсутні. Змінюються функції і основні споживацькі якості речей, їх утилітарні властивості. Краса прирівнюється до потворності, високе - до низького, навіть якщо для цього потрібно було застосовувати пародіювання і зречення ідеалів.

У постмодерністській архітектурі іронічні елементи знайшли своє вираження як ні в одній з інших сфер мистецтва. Ще Чарльз Мур казав: "Архітектура повинна виражати всі людські почуття, особливо гумор та іронію". Проте ще одним важливим елементом постмодерністської архітектури поряд з іронією є її деконструктивізм. Адже постмодерн націлений не на створення, а на перебудову і руйнування колишньої структури інтелектуальної практики та культури взагалі. Сила деконструкції в тому, що вона пропонує зовсім інший погляд на споруду. Таким чином отримуємо унікальний постмодерністський синтез іронії і деконструктивного дизайну, який створює нові архітектурні форми.

Деконструктивний дизайн можна назвати й "атракціонним", в силу його гротескності, бурлескності і буффонади. Характер кінця ХХ - початку ХХІ ст. зшитий із різних клаптиків і заштопаний, як костюм блазня, проте саме цього блазня приймають із серйозністю. Сучасний бурлеск разюче відрізняється від гротескної архітектури, скажімо, ХVIII ст., яка носила досить серйозний характер, більш філософський та мудрий. В новій гротескній архітектурі ідея твору, що несе в собі руйнівний, комерційний гумор, набуває все ж таки і свій власний розвиток, цей "живий міф свідомості", що надає явищам архітектури трансцендентну суть і блиск.

На відміну від естетичної цінності гармонізованих структур, в цій "руйнівній" архітектурі синтезується випадкове, образна організація у сприйнятті. Замість естетичного осягнення цілого об'єкта, ми естетично сприймаємо цю випадковість, комплекс своїх почуттів і думок. Архітектори та дизайнери кінця ХХ - початку ХХІ ст. грають на нашому інтуїтивному сприйнятті, вони намагаються налагодити комунікативний зв'язок об'єкт - глядач. Для цього вони спираються на кітч як на потужну комунікативну мову, що апелює безпосередньо до інстинктів масової свідомості. Навмисно-простий, по-дитячому агресивний, відкритий усім впливам і стилям кітч - давно використовується як інструмент гуманізації середовища і розвінчування помилково-пафосних установок. За допомогою кітчу вкорінюються певні смаки та стимулюються емоції, осучаснюються старі і нові міфи, народжуються бестселери. Таким чином, кітч є естетичною, культурною і соціальною категоріями, ігнорувати які сьогодні неможливо.

Похожие статьи




Вступ - Постмодернізм в архітектурі

Предыдущая | Следующая