Особливості стилю еклектика на Україні, Формування національних ознак стилю еклектика на Україні - Еклектика в архітектурі України

Формування національних ознак стилю еклектика на Україні

В мистецтвознавстві, як і в будь-якій іншій галузі науки, завжди існували питання, що не мали однозначного вирішення. Однією з таких суперечливих проблем, що особливо загострилась в європейському мистецтві на межі ХІХ та ХХ століття, було визначення поняття "національного стилю", точніше пошук його місця і ролі в історично сформованій системі художніх стилів. Чи можна поставити "національний стиль" в один ряд з такими епохальними стилями, як "готика", "ренесанс","бароко", що мали визначений період існування, певне територіальне розповсюдження і, головне, відображали світогляд суспільства окремо взятої епохи, або слід характеризувати його як стильовий напрямок, що неодноразово проявлявся в різних культурах - це питання є актуальним і для сучасних дослідників історії вітчизняного мистецтва.

Національні традиції в архітектурі досліджуваного періоду є відображенням не тільки професійних, але й глибоких соціальних явищ. Сутність національного питання при капіталізмі визначена в працях В. І. Леніна[5], який висловив тезу про двох історичних тенденціях в національному питанні:це - зростання національної самосвідомості і визвольного руху, з одного боку, і тенденція до зближення націй в результаті розвитку економічних і культурних зв'язків між ними - з іншого. він підкреслював історичну обумовленість націоналізму пригноблених народів: "Вам доведеться базуватись на тому буржуазному націоналізмі, який пробуджується у цих народів, і не може не прокидатися, і який має історичне виправдання"[3].

Виходячи з цих ленінських положень, в працях радянських вчених, зокрема Ю. С. Яралова, Є. І. Кириченко, Е. А. Борисової [2] проблема національних традицій в архітектурі детально досліджувана на матеріалах російської архітектури XIX - XX ст.; в роботах А. Г. Молокіні, М. П. Цапеіко, В. В. Чепелика, ці проблеми розглядаються на матеріалі української архітектури[5].

Вивчення цієї проблеми показує, що національно - романтичні тенденції в архітектурі України були аналогічні тенденцію, що отримали розвиток на початку XX в. в Європі, зокрема в Польщі ( закопанський стиль), в Росії ( неоросійський стиль), у Чехословаччині (різновиди закопанського стилю), у Фінляндії та ін.. розвиток національних тенденцій в професійній архітектурі європейських народів і насамперед тих, які випробовується виявили на собі національне гноблення, носило загальний характер і обумовлювалося багатьма причинами.

Грунтом для розвитку національно - романтичних тенденцій в художній житті України XIX ст. було зростання національно - визвольного руху, завершення формування російської та української буржуазної націй. Розвиток української національної літератури, музики, театру, у XIX ст. супроводжувалося зростанням інтересу до історії, фольклору, етнографії та пам'ятникам минулого. На Україні збереглося чимало пам'яток давньоруської архітектури, яка була витоком архітектури братніх народів і творів українського зодчества - XVII-XVIIIст.

Інтерес до архітектури минулого першим проявив Т. Г. Шевченка, почавши видання історико - етнографічної серії " Живо Пісна Україна " (1843)

Поштовх до формування національного стилю поклав конкурс проектів на приміщення земства, перемогу на якому серед визначних майстрів виборов молодий митець В. Кричевський. За його проектом у 1903- 1908 pp. збудований будинок Полтавського земства. Центром композиції є хол з парними сходами, оточеними колонадою другого поверху, та великий зал засідань, прикрашений орнаментами та живописом художників С. Васильківського і М. Самокиша. Виконані ними живописні полотна набувають патріотичного змісту та національного пафосу, проголошуючи ідеї демократичного самоврядування ("Вибори полковника Пушкаря"), захисту рідного краю ("Козак Голота"), економічних та торговельних зв'язків ("Чумацький Ромоданівський шлях"). На фасаді зображені шити з гербами козацьких полків Полтавщини, чудово різьблені двері оздоблені орнаментом на тему "Дерево життя". Ця пам'ятка українського модерну в національному стилі виступала зразком синтезу мистецтв, що відповідало давнім архітектурним традиціям українського народу.

У національному стилі збудовано в 1911 - 1913 рр. (архітектори К. Жуков та М. Пискунов) Харківське художнє училище, у 1916 - корпус водолікарні Миргородського курорту (архітектор В. Зуєв, художник О. Сластьон). Під впливом традицій козацької церковної архітектури в 1902-1906 рр. була збудована Покровська церква в с. Пліщивці на Полтавщині (архітектор Кузнецов), яка повторювала форми шедевра дерев'яної архітектури козацької доби - Троїцького собору в Новоселиці (нині Новомосковськ, Дніпропетровська обл.). Будинок лікарні Сольського у Львові, збудований за проектом архітектора ОЛушпинського, репрезентував модернізовані традиції гуцульської народної архітектури.

Похожие статьи




Особливості стилю еклектика на Україні, Формування національних ознак стилю еклектика на Україні - Еклектика в архітектурі України

Предыдущая | Следующая