Вступ - Еклектика в архітектурі України

Впродовж кінця ХVIII - початку ХIX століття панівним стилем в архітектурі був класицизм. Але в 30-тих роках XIX на зміну класичним канонам приходить історизм - еклектизм з його різноманіттям стилістичних напрямів та принципом "свободи вибору" стилю в не залежності від призначення будівлі. Класицистична регулярна схема забудови міст перестає відповідати новим потребам, виникають нові типи будівель, центральні вулиці благоустроюються, і різким контрастом починають виглядати бідні робітничі окраїни. Про жорстку регламентацію будівництва, типову для класицизму, вже не може бути мови.

Розвиток будівельної техніки і поява залізобетону, нових металевих конструкцій та технічних прийомів було викликано конкретними завданнями часу і забезпечило майже необмежені можливості подолання будівельних проблем, вирішити які раніше було неможливо. І, нарешті, під впливом нових поглядів міняються смаки замовників, "догми" класицизму вже не є ідеалами краси в архітектурі[1].

Період 1830-1850 років взагалі є найбільш цікавим, але й найбільш тяжким для дослідження, як і всякий перехідний етап у розвитку будь-якого мистецтва. За цей суттєво невеликий строк в художньому житті України проходила швидка зміна смаків і уподобань, паралельно співіснували різні творчі напрями та стилі. В духовному житті, як і в соціальному, проходило зародження елементів нової культури. Демократизація способу життя спричиняє зміни в традиціях та способах забудови: кожен архітектор прагнув до своєрідної неповторності, розширюючи діапазон стилів для відтворення.

Таким чином, настав час кардинальних змін всіх трьох складових архітектури - "користі, міцності і краси" - типів, конструкцій і форм будинків, тобто всіх основоположних начал стилю. Народжується стиль, властивий епосі капіталізму, складний і суперечливий, як сама епоха. Прийнято називати цей стиль "еклектикою" або "еклектизмом"[1]. Вже в самому терміні закладено негативне до нього ставлення. Однак поява стилю - явище закономірне, досягнення його великі, і навряд чи можна погодитись з поширеною думкою, що в другій половині XIX ст. "настало безсилля" та занепад світової та вітчизняної архітектури.

Утверджена в останні роки в науці тенденція до комплексного вивчення явищ художнього життя і все більше проникнення в сутність художніх процесів другої половини XIX ст. показали, що архітектура цього часу не може бути виключена не тільки із загального процесу розвитку вітчизняного та європейського зодчества, а й з контексту всього мистецького життя[2]. Стало очевидно, що складна природа еклектизму в архітектурі може бути зрозуміла лише у зв'язку із загальними естетичними пошуками епохи і що різнобарвна картина розвитку вітчизняного мистецтва XIX століття надзвичайно збіднюється при виключенні архітектури зі сфери наукового дослідження. Більше того, виявилося, що, виходячи з вивчення архітектури історизму, стає можливим більш об'єктивно підійти до вирішення багатьох складних проблем, специфічних для художнього мислення другої половини XIX ст. і стосуються як змістовної сторони мистецтва, так і питань художньої форми. Якщо ще взяти до уваги, що спадок еклектики, що є результатом більш ніж півстолітнього інтенсивного будівництва, досі представляє не тільки основний архітектурний фон у забудові центрів великих міст, а й становить величезний реальний фонд будівель, які в більшості своїй продовжують використовуватися за первісним призначенням, до цих пір багато в чому визначаючи характер навколишнього архітектурного середовища, незрозуміло, чому довгий час еклектика не вважалась окремим стилем, а лише "перехідним етапом", часом "занепаду" в архітектурі.

Все більша увага, що приділяється останнім часом деяким проблемам розвитку архітектури другої половини XIX ст. в Україні, і все більш часте звернення до творчості окремих майстрів цієї епохи дозволяють думати, що вже нарешті настав час для дослідження еклектики в якості особливого художньо-мистецького феномену, властивого лише XIX ст. [2].

Тема наукового дослідження є Актуальною, оскільки в наш час теж доволі поширеним явищем є звернення до стилів минулого та комбінування їх у пошуках бажаної форми. Не менш важливо, що саме еклектика стала поштовхом до розвитку національного стилю, інтерес до якого збільшується з кожним днем. Також дослідження та аналіз особливостей архітектури еклектики допомагає краще зрозуміти принципи та закономірності розвитку європейського зодчества ХІХ ст.

Об'єкт Дослідження: стиль еклектика в архітектурі України.

Предмет дослідження: українська архітектура ХІХ - поч. ХХ ст.

Мета: дослідити процеси виникнення та розвитку еклектики в архітектурі України, визначити особливості та характерні ознаки стилю, вплив еклектики на інші стилі, зокрема формування національного стилю.

У курсовій роботі використано метод накопичення, вивчення та систематизації матеріалу та порівняльного аналізу.

Завдання: подати загальну характеристику української еклектики, умови її формування, дослідити архітектуру того часу, висвітлити внесок та вплив еклектики на розвиток світової архітектури.

Похожие статьи




Вступ - Еклектика в архітектурі України

Предыдущая | Следующая