Принципи та методи побудови системи управління персоналом. - Кадрова політика й системи управління персоналом

Управління персоналом фірми - багатобічний, надзвичайно складний, специфічний процес. Головним елементом усієї системи управління фірми є кадри, які одночасно можуть виступати як об'єктом, так і суб'єктом управління. Здатність кадрів одночасно виступати як об'єктом так і суб'єктом управління являє собою головну специфічну особливість управління персоналом. Під управлінням кадрами розуміється процес планування, підбора, підготовки, оцінки і безупинного утворення кадрів, спрямований на раціональне їхнє використання, і підвищення ефективності виробництва.

Обсяги реалізації і рівень продуктивності праці, як основні показники ефективності використання персоналу підприємства, залежать, в значній мірі, від забезпеченості підприємства кадрами, їх якісного складу. Забезпеченість персоналом виражається показником відносного недоліку надлишку працівників.

Суму фактичної чисельності постійних, сезонних і тимчасових робітників, керівників і фахівців являє собою наявність трудових ресурсів господарства.

У сільськогосподарських підприємствах всіх працівників залежно від виконуваних ними функцій поділяють на такі категорії: робітники постійні, робітники тимчасові і сезонні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал; працівники пожежно-сторожової охорони.

Постійними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір без зазначення строку закінчення роботи. Сезонними вважаються робітники, прийняті на роботу строком на окремий сезон, але не більш як на 6 місяців. Робітники, прийняті на строк не більш як 2 місяці, вважаються тимчасовими.

До інженерно-технічних працівників належать працівники підприємств, їх заступники з питань виробництва, агрономи, зоотехніки, інженери, лікарі ветеринарної медицини, механіки, техніки, економісти та інші спеціалісти сільського господарства. До службовців належать заступники керівників з господарських питань, по збуту продукції, фінансах, завідуючі складами, облікові працівники тощо.

Прибиральниці, сторожі, пожежники, кур'єри, водії легкових автомобілів і службових автобусів, двірники та інші працівники належать до молодшого обслуговуючого персоналу.

Питома вага постійних робітників із зайнятих в сільському господарстві складає 83,7%, службовців - 10,5%, з них керівників - 3,1%, спеціалістів - 7,4%.

Таблиця 2.9

Наявність та використання трудових ресурсів

Показники

2003

2005

2007

2007 до 2003

Відхилення +;-

%

Загальна чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, чол.:

441

299

291

-150

66,0

В т. ч. в рослинництві

216

159

149

-67

69,0

В тваринництві

225

140

142

-83

63,1

Валова продукція у співставних цінах 2000 року

7080,2

6517,6

8121,7

1041,5

114,7

В т. ч. рослинництва

4868,4

4644,3

5301,2

432,8

108,9

Тваринництва

2211,8

1873,3

2820,5

608,7

127,5

Річна продуктивність праці, грн.

16055

21798

27910

11855

173,8

В т. ч. : в рослинництві, грн.

22539

29209

35578

13039

157,9

В тваринництві, грн.

9830

13381

19863

10033

202,1

Фонд оплати праці, тис. грн.

1507,0

2286,2

2898,7

1391,7

192,3

Як свідчать дані таблиці 2.9 загальна чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві у 2076 році в порівнянні із 2003 роком зменшилась на 34,0%. Це відбулося за рахунок підвищення рівня механізації виробничих процесів. Зріс і рівень продуктивності праці за аналізуючи роки на 73,8%, а в тваринництві у 2 рази.

Заробітна плата є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результаті своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги. Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, встановлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних у яких відбивається зміна чисельності працівників, витрат робочого часу, категорій працівників, виробничих витрат.

Охорона праці працівників в господарстві визначається відповідно до Закону України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 року № 229-ІV (із змінами і доповненнями), який визначає права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

У кожному підприємстві є в наявності затверджений трудовий договір, який не містить положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови відповідають вимогам законодавства.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Похожие статьи




Принципи та методи побудови системи управління персоналом. - Кадрова політика й системи управління персоналом

Предыдущая | Следующая