Бюрократія як явище - Бюрократизм за Н. Паркінсоном

Державний управління паркінсон бюрократія

Оскільки під терміном бюрократія нерідко розуміють різні сутності, необхідно проаналізувати та визначитися, що буде предметом нашого дослідження.

У буквальному перекладі бюрократія означає влада канцелярії, панування апарату управління. Так як апарат управління є практично обов'язковим атрибутом будь-якої держави та приватних корпорацій і передбачає певні, обмежені рамками своєї компетенції, владні повноваження, то в цьому розумінні бюрократія не несе негативної смислового навантаження. Її можна уявити як синонім поняття адміністративне управління, адміністрація.

Разом з тим широко практикується вживання цього терміна в негативному сенсі, маючи на увазі при цьому всі відомі недоліки адміністративного способу управління - тяганина, явно безглузді, що суперечать здоровому глузду рішення, корупція, надзвичайна заплутаність, недоступність, формалізм та ін.

В літературі можна знайти метафоричне порівняння бюрократії з шкідливим бур'яном який переплівся корінням з благородним рослиною так, що їх неможливо розділити, не пошкодивши корисна рослина. В такому випадку бюрократія представляється соціальним організмом-паразитом. Але така аналогія не дуже доречна, адже бур'яни здатні жити і самостійно. В іншого, представляється більш переконливої концепції бюрократизм необхідно сприймати як хворобу або вроджений порок самої адміністративної системи управління.

Ми бачимо що це явище для сучасного світу є всеосяжним, і, виникнувши мабуть у часи створення адміністративного управління, постійно прогресуючим. Соціологам, а дане явище відноситься якраз до предмету, що вивчається соціологією, тому доводиться приділяти все більш пильну увагу цьому явищу.

Бюрократію, так чи інакше, у своїх працях торкалися ще класики марксизму. Марксистами вона розумілася в негативному сенсі, як схильність апаратних працівників підміняти державні (суспільні) цілі своїми особистими -- гонитвою за чинами, обробленням кар'єри. У своїх спробах знайти коріння бюрократії ними було вернозамечено, що "бюрократичний формалізм набуває тим більші масштаби ніж більш авторитарний держава".

Вони відзначили також і зв'язок бюрократизації зі ступенем поділу праці в суспільстві: "...виділення з людського суспільства апарату управління... особливого розряду людей фахівців, щоб управляти..."[1], і складністю державного устрою. Разом з тим, незважаючи на часткові вірні висновки, вони допустили ряд грубих прорахунків. Наприклад, вони вважали що соціальний грунтом бюрократії є приватна власність і матеріальні інтереси. Глибокого усвідомлення значущості феномена бюрократії вони, очевидно, таки не досягли, як можна припустити, наприклад, з їх наївної віри, що"кухарка здатна управляти державою".

У підсумку, незважаючи на перемогу соціалістичної революції в Росії і небувалий ентузіазм населення щодо нових ідей, які несподівано виникли і прогресуючі бюрократичні проблеми привели суспільство зовсім не до тих результатів, деякі розраховували романтичні засновники нового ладу.

На рубежі 19 і 20 століть великі дослідження в цій області проводив і німецький вчений-соціолог Макс Вебер.

Дослідження Макса Вебера більш зосереджені на раціональній, корисної стороні бюрократії, в його працях бюрократія це швидше відокремлений від суспільства адміністративний апарат (такий, наприклад, як монархія або аристократія). Соціальні коріння такої раціональної бюрократії -- потреба людини у соціальної структурованості та організації для забезпечення своєї повсякденної безпеки. Соціальна структурованість, на думку М. Вебера, необхідна не тільки для сил (соціальних груп, станів тощо), що знаходяться безпосередньо в системі апарату управління, але і для всіх членів суспільства. Таким чином, він, у деякому змісті виправдовує панування (у тому числі і шляхом прямого насильства) вузької групи осіб (керівників) над суспільством здійснюється за в інтересах всього суспільства.

Разом з тим, визнаючи і негативні сторони адміністративного управління (формалізм, особистий кар'єризм, користолюбство) Вебер не дає відповідь, як виправити сам адміністративний апарат. Замість цього він придумує йому "противаги" у вигляді господарської самостійності приватних власників, тобто намагається протиставивши управлінському апарату раціональну основу капіталістичного суспільства. Лише повне адміністративне(державне) управління суспільством і економікою, за його термінологією -- "універсальна бюрократизація" має у нього той негативний зміст, який зазвичай і вкладається в поняття "бюрократія". Іронія речей полягає в тому марксисти як раз і будували таке (за Вебером) суспільство тотального адміністративного управління, без яких би то ні було противаг.

Так чи інакше, тему бюрократичних проявів, побічно, зачіпали й інші письменники, соціологи і філософи, задовго до М Вебера і До Маркса. У світлі збільшення суспільної значущості даної проблеми, останнім часом з'явилося багато нових теорій у цій галузі соціології. Однак сучасні вчені ще не прийшли до всебічного пояснення феномена бюрократії і методів боротьби з нею, і по багатьом аспектам розходяться в думках.

Похожие статьи




Бюрократія як явище - Бюрократизм за Н. Паркінсоном

Предыдущая | Следующая