Соціальні проблеми повісті В. Бережного "Археоскрипт" - Морально-етнічні проблеми повісті Василя Бережного "Археоскрипт"

Бережний Василь Павлович, який є автором повісті "Археоскрипт" - український письменник і журналіст.

Писати й друкуватися він почав у 1938 році, здебільшого писав нариси, оповідання та рецензії. Перші оповідання ("Колесо", "Планета житиме") друкувалися в 1938 році в чернігівській газеті ("Молодий комунар"), а перша книжка нарисів була надрукована аж через десять років.

Василь Бережний приймав участь у Великій Вітчизняній війні. Спочатку він проходив кадрову службу в танкових військах. А потім йому довелося взяти участь у кровопролитних боях під Гродно і Барановичами. Його чекав відступ, з важкими оборонними боями до самої Вязьми, він отримав важке поранення, перебував у ворожому оточенні. З жовтня 1943-го він знову в діючій армії, на Першому Білоруському фронті. Його участь у війні відзначено бойовими нагородами.

Після війни Бережний жив у Києві та працював у редакціях столичних газет і журналів, як "Молодь України", "Вітчизна", "Дніпро" та "Україна". Крім того, Василь Бережний перекладав з російської мови романи Коптєлова А., п'єси Погодіна М., Софронова А. Він також є автором літературного портрета "Олесь Гончар".

Пізніше вийшли ще дві збірки нарисів Бережного В. "Сторінки життя" і "Кораблі сходять із стапелів" та кілька повістей - "Зелене море" - на колгоспні теми, та "науково"-фантастичні повісті: "У зоряні світи", "Голуба планета", "В небі - земля", "Дем'янко-Дерев'янко або Пригоди електронного хлопчика", для шк. дітей мол. віку, "Істина поруч". Окрім того ще збірник науково-фантастичних оповідань "Оаза в льодах" і книжка казок "Трава співає". фантастика твір археоскрипт бережний герой моральний

З під пера Василя Бережного вийшло півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, які були об'єднані в десяток збірок.

Василь Бережний був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів, що проходив в Японії, місто Токіо у 1970 році в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Європейського конгресу фантастів у Польщі у 1976 році.

Помер письменник 19 березня 1988 року в Києві.

Творчість талановитого українського письменника-фантаста Василя Бережного не була предметом окремого наукового дослідження. Хоча він написав понад двадцяти десятків "оригінальних книжок наукової фантастики" - збірок повістей та оповідань, котрі масовими тиражами видаються й перевидаються українською мовою. Його твори перекладені на російську, латиську, польську, англійську, французьку, іспанську та інші" мови.

Про Василя Бережного згадано в "Історії української літератури" в контексті коротенького зауваження про "появу цікавих книжок, в яких освоюється тема космічних мандрівок, життя на інших планетах...".

Прозу В. Бережного аналізували:

Положій В. - "Подорож без кінця / У світі пригод і фантастики: Історія і поетика жанрів";

Чорна Н. - "Бережний Василь Павлович // Українська літературна енциклопедія";

Олесь Гончар - "Пам'яті Василя Бережного";

Левченко О. "Минуле української фантастики" та інші.

Але в даній курсовій роботі предметом аналізу виступає не творчість Бережного в цілому, а конкретно - повість "Археоскрипт". В повісті "Археоскрипт" автор розвінчує капіталістичний світ засобами фантастики. У повісті подається нова оригінальна фантастична гіпотеза про існування загадкової Атлантиди і виникнення Сахари. Найбурхливіша технізація і автоматизація у виробництві та побуті аж ніяк не можуть нівелювати найчарівніші людські почуття: кохання, дружби, прагнення до краси.

Фантастика - є домінуючим жанром сучасної української літератури. Її поява - це наслідок тисячолітнього розвитку фантастичної думки. Витоки української фантастичної літератури можна прослідити в міфології та фольклорній казці.

"Один з поглядів на фантастику полягає в тому, що це література, доповнена фантастичним припущенням".

Часто говорять про різновиди основних жанрів фантастики або "піджанрах", таких як: альтернативна історія, кіберпанк або стімпанк. До фантастичних жанрів, які були популярними в минулому, але зараз рідко використовуються сучасними авторами слід віднести фантастичну подорож та утопію.

До жанрових різновидів фантастичної літератури 20-го століття відносять фантастичний реалізм та магічний реалізм.

Вже в 20-ті роки було очевидно, що наукова фантастика не зливається з іншим мистецтвом, а зберігає свою відособленість. Мистецтво не поспішало приймати її у своє лоно. "У критиці народилася навіть спеціальна термінологія для позначення цієї відокремленості наукової фантастики. Англійські та американськи критики говорять про "головний напрямок" в мистецтві і науковій фантастиці. При цьому "головний напрямок" включає як реалізм, так і модернізм і натуралізм. Наукова ж фантастика, стикаючись з кожним з цих напрямків, залишається суверенною державою".

Впливовий американський критик наукової фантастики Базиль Девенпорт назвав наукову фантастику "унікальним феноменом зі своєю власною мовою".

У 1947 році американський фантаст Роберт Хайнлайн запропонував для фантастики коротке визначення - "література міркувань". Назва виявилася не тільки помітною, але і зручною. Вона частково пояснювала своєрідність наукової фантастики, тому була охоче прийнята. З цим терміном ми постійно зустрічаємося в англо-американській критиці.

У наукової фантастики і науки є чимало точок дотику. Правда, деяким дисонансом тут виявляється те, що "наукова фантастика включає псевдонауку так само, як і справді науковий факт". Ця властивість була відзначена ще К. Емісом в одній з перших великих робіт з наукової фантастики і навіть закріплено в даному їм визначенні.

У першій половині 19 століття українська фантастика набула ще більшого розвитку, у ній почали висвітлюватися дуже серйозні та актуальні проблеми. А у другій половині цього віку, у нашій країні фантастика почала зникати з літературного процесу. Що стосується світового розвитку фантастики, то у цей самий час з'явився її основний піджанр - який має назву наукова фантастика. В українській літературі у другій половині 19 віку наукова фантастика існувала тільки в якості перекладу іншомовних літературних творів.

Відродження української фантастики відбулося у другій половині 20 століття.

Письменники-фантасти Карацупа В. та Левченко О. розвиток фантастики у 20 столітті поділяють на 4 етапи:

    - довоєнний; - післявоєнний; - новий; - сучасний.

Довоєнний період - це період становлення української фантастики з 1920-1940 рр. Відродження української фантастики пов'язано з появою роману "Сонячна машина" Володимира Винниченко. А початок української наукової фантастики як жанру пов'язують з трилогією Смолича Ю. "Прекрасні катастрофи".

Тематика творів того етапу зумовлена баченням фантастики як засобу популяризації наукових відкриттів та технічних винаходів. Популярним стає сюжет про впровадження вченими різноманітних наукових ідей, таких як - сонячна машина, підземний тунель, живі роботи.

Післявоєнний етап розвитку української фантастики припадає на 1950-1960 рр. Цей період також позначений впливом НТП. Саме на цей період припадає творчість Василя Бережного. Він на відміну від своїх попередників, працював виключно в жанрі наукової фантастики.

У 50-х роках 20 століття почався новий підйом у розвитку української фантастики. Найбільш популярними темами у цей час стають теми космічних подорожей, пригод до вигаданих планет, дослідження незвичайних літальних апаратів. Космічні пригоди зображені в творах:

    - Бережного В. - "Зоряні світи", "Істина поруч", "Космічний Гольфстрім"; - Бердника О. - "Вогняний вершник", "Катастрофа", "Серце Всесвіту", "Стріла часу", "Шляхи титанів"; - Владка В. - "Аргонавти Всесвіту", "На місяці як на місяці", "Таємниця його супутників".

Подорож в минуле й майбутнє є темою наступних творів:

    - Бедзик Ю. - "Любов, Президент і парадигма космосу"; - Бережний В. - "Лабіринт"; - Владка В. - "Нащадки скифів".

Про наукові винаходи та ідеї, а також їхній вплив на людину писали такі письменники:

    - Бережний В. - "Молодший брат Сонця", "Під крижаним щитом"; - Владко В. - "Залізний бунт", "Чудесний генератор"; - Дашкієв М. - "Володар Всесвіту", "Зуби дракона", "Кришталеві дороги".

Новий період в українській фантастиці починається з 60-х років 20 століття. Пануюче місце продовжує займати наукова фантастика, проте змінюється тематика науково-фантастичних творів. Все далі наукові фантастичні твори почали відходити від техніцизму. Акцент почав зміщуватися з теми НТП на внутрішній світ людини.

В українській науковій фантастиці 60-х років 20 століття посилюються психологічні та соціальні мотиви. Фантасти свою увагу приділяють суспільству та конкретній людині.

Василь Бережний є автором статті "Апологія фантастики". У ній він викладає своє бачення особливостей цього жанру. На думку автора, наукова фантастика - це "суто інтелектуальна література. Симбіоз художнього і наукового мислення, її завдання - збуджувати інтелектуальну енергію читача, вести його в безмежний світ уяви і мрії, впливати на його орієнтацію в житті...". Саме таких принципів дотримується у своїх творах Василь Бережний.

Отже, Василь Бережний належить до тих письменників, які почали писати наукову фантастику під впливом научно-технічного прогресу. У своїх науково-фантастичних творах він охопив такі теми як: космічні пригоди, подорож в минуле й майбутнє, писав про наукові винаходи та ідеї, а також про їхній вплив на людину.

У центрі повісті Василя Бережного "Археоскрипт" постає образ прибульця Туо. Слід зазначити, що прибулець - є культурним феноменом, гіпотетичним представником розумного позаземної цивілізації.

У художній культурі образи інопланетян різняться. У найзагальнішому вигляді інопланетян можна поділити на добрих і злих. Найчастіше прибульців зображують у вигляді:

    - тварин, які схожі на земних (у більшості випадках це мавпи або комахи); - ксеноморфа, який не має аналога серед земних істот; - тварино-рослинних гібридів; - розумних рослин; - грибів; - колоній бактерій - дуже рідко; - вірусів - їм завжди потрібні організми-носії.

Також зустрічаються види чистого безтілесного розуму або складається з одноманітною аморфної субстанції, розумні океани або планети. Іноді мисленням наділяються навіть відкладені інопланетянами яйця.

В окремих випадках морфологія інопланетян постає неясною, але вони приймають людський або людиноподібний вигляд, щоб спростити собі контакт з людьми.

Оскільки Туо - один з головних персонажів повісті Бережного "Археоскрипт", є позитивним персонажем, то він схожий на ідеальну людину, яка представлена у вигляді незвичайної істоти. Туо - позитивний персонаж.

В "Археоскрипті" тісно переплелися декілька проблем:

    1) втрати духовності, 2) викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, 3) віднайдення духовно-інтелектуальних скарбів зниклої 50 тисячоліть назад цивілізації, 4) утвердження верховенства любові, доброти, гуманних цінностей, 5) засудження людської ницості, жадібності, корисливості, пихи.

До соціальних проблем з цього переліку можна віднести: викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, засудження людської ницості, жадібності, корисливості, пихи. Інші відносяться до моральних проблем.

"Соціальні або суспільні проблеми - це питання та ситуації, які прямо чи опосередковано впливають на людину і, з точки зору значної кількості членів спільноти, є досить серйозними проблемами, які вимагають колективних зусиль щодо їх подолання".

Соціальні проблеми безпосередньо пов'язані з соціальними нормами. Соціальні норми суспільства в своєму комплексі нормативно регулюють усі суспільні відносини та активно впливають на процес становлення матеріальних і духовних цінностей.

В системі соціальних норм суспільства найважливіше місце займає право - яке є необхідним державним регулятором суспільних відносин. У процесі здійснення своєї регулюючої ролі право тісно взаємодіє з іншими соціальними нормами, в тому числі з традиціями і звичаями, які є складовими частинами соціальних норм суспільства.

Зникненням норм і правил, руйнування цінностей, втрата здатності індивіда до адаптації мінливих процесів суспільства характеризує явище, яке має назву аномія.

Соціальне роз'єднання, ізольованість індивідів, самотність, втрата відчуття солідарності також є причинами аномії.

"Причиною аномії є невідповідність нормативного та інституційного аспектів соціально-правового порядку. Превалювання в поведінці і мисленні людей інституційного початку робить багато законів, соціальні норми та інші інтеграційні вимоги безглуздими і марними.

У результаті послідовного ланцюга негативних соціальних метаморфоз виникає виражена в аномії кризова свідомість, яка, розростаючись, поглинає правові та ціннісні імперативи, внаслідок чого зростає кількість людей, що випадають з поля їх дії. Виникаючі при цьому девіації у своїх основних проявах вторинні стосовно аномії і є її наслідком".

Неухильне дотримання правових норм та інших правил, прийнятих в суспільстві - є основою нормального життя суспільства, важливим фактором зміцнення громадського порядку в країні, неодмінною умовою формування нової людини.

Проблема викриття недоліків існуючих державних систем, устроїв, яка порушується у повісті Бережного В. безумовно належить до соціальних проблем.

У повісті контрастують образи військових, які контролюють прибульця Туо, тримають його під арештом, та сам зоряний гість. Зокрема, автор створює типовий образ сержанта - гвинтика тоталітарної системи, який постійно всіх підозрює. На його думку, Туо, є не ким іншим, як роботом, засланим з ворожої держави. Абсурдність суджень цього персонажа, обмеженість його світогляду, прагнення вислужитися перед начальством чітко відображає той реальний тип військового, подібних до якого Василь Бережний міг бачити не раз в реальному житті за часів СРСР. Таким чином, образ сержанта виписаний цілком реалістично.

Туо, навпаки, є уособленням ідеальної людини, людини майбутнього, якою її бачить письменник. Туо не розуміє логіки побудови земних держав, насильства й прагнення наживи. "Ну й історія ж у вас... всіх країн і племен. Вожді, фараони, царі, імператори, королі, президенти... Просто смішно, комедія".

Туо намагається земній цивілізації принести користь, поділитися своїми знаннями з інженерами та лікарями, але, як з'ясовується згодом, ці знання нікому не потрібні. На Землі усім керують гроші, а знання мають цінність лише задля перспективи збагачення. Розум більшості землян не здатен осягнути простору поза межами рідної планети, і в дусі тоталітарної системи високопосадовець Фраг підозрює, що Туо "іноземний агент і диверсант [що] удає божевільного, всіляко маскується".

Фраг не віре, в те що Туо прибув із сузір'я Ліри з культурною місією. Але у той же час цей яскравий гвинтик державної машини намагається використати ті знання, якими володіє інопланетянин стосовно новітніх технологій, щоб збудувати принципово нові літальні апарати з гравітаційними двигунами й у такий спосіб отримати перевагу над військовими силами інших держав. Фраг намагається підкупити Туо, схилити його до співробітництва: "Вам створять усі умови - дадуть конструкторське бюро на першокласному авіазаводі... Слухайте, ви станете багатою людиною, чорт візьми".

Василь Бережний майстерно зображує тіньову сторону людини, сатирично змальовуючи сеанс гіпнозу, який повинен був проводити над Туо маг Беруччі, а Туо зовсім несподівано перебрав на себе функцію гіпнотизера, і маг Беруччі разом з агентом Фрагом опинилися під його владою.

Фраг жартома повертає Туо викрадений з літального апарата гігантський діамант, його особисту справу з грифом "Цілком таємно", люб'язно віддає свій сірий костюм, а сам одягається в лікарняний халат, знятий космічним гостем.

Перебуваючи під гіпнозом Фраг пише "веселий рапорт" начальству: "Від віслюка Фрага. Цим повідомляю, що я віслюк з віслюків, маю дуже примітивний розум і зовсім позбавлений уяви. Коли мені говорять про щось незвичайне, страшенно хочеться заревіти, як це роблять мої довговухі родичі. І я вже як упруся копитами, то ніякий здоровий глузд не зрушить мене з місця. А тому прошу підвищити мене по службі". Завершується сеанс гіпнозу картиною, коли Фраг і Беруччі "навкарачки кружляють по підлозі. Трухикають, важко хекаючи, ще й бурмочуть:

- Ко-пи-та-ми, ко-пи-та-ми, ра-ти-ця-ми!" [1, c.49-50].

Подібною сценою Бережний розвінчує абсурдність сучасної йому політичної системи, державної машини, яка ставить людський розум у певні рамки, нав'язує зручні для себе стереотипи, залякує, прагне залізти навіть у підсвідомість, а коли це не вдається тримає в тюрмах й психіатричних клініках. Туо згідно з логікою повісті - космічний гість, але ставлення до нього агресивних землян - гвинтиків державної системи, аналогічне до того, яким було ставлення радянських ідеологів до так званих "неугодних інтелігентів" чи "ворогів народу". І якщо в реальному житті оминути нищівного впливу державної машини в СРСР було неможливо, то в рамках фантастичного роману інакодумець Туо здатен втекти з божевільні, з-під нагляду приставленої до нього варти. Більше того, йому вдається приструнити своїх кривдників у цілком мирний спосіб: без насильства, зброї та агресії. Туо вивільняє їх внутрішню інстинктивну природу шляхом гіпнозу, змушує поводитися з ним чемно, забирає викрадені в нього речі й повертає собі волю.

Повість "Археоскрипт" доносить до читача ідею необхідності реформування суспільства, земних держав.

Бережний змальовуючи Центрум як велетенську споруду, таким чином метафорично осмислює легенду про існування Вавилонської вежі. Про це говорить сам герой повісті: "Вавілонська вежа - то дитяча забавка супроти Центрума... Хоча, як подумати, може, це пам'ять про Центрум? Відгомін велетенської споруди, про яку наступні покоління пам'ятали, як про давній сон... Це імовірно. Бо на якому ж грунті з'явилась легенда про Вавілонську вежу, що сягала неба?".

Центрум постає в повісті як модель ідеальної держави, де всі люди гармонійно співіснують одне з одним і бережно ставляться до навколишньої природи, цінують її й прагнуть зберегти флору й фауну від згубного впливу цивілізації: "Цьому високоорганізованому суспільству належала Африка, Європа, Азія і Австралія. І на тих континентах не було жодного міста, окрім пунктів для збирання чи первісної переробки сировини. Природа розкошувала, не прорізана лезами магістралей, не винищена купами цегли й бетону, які тепер звуться містами. Буяли ліси - так, як їм і належить буяти, трави купалися в сонці і дощах - так, як їм і належить; усе росло і квітувало, радувало людське око і наповнювало груди цілющим повітрям. Щедрою була природа до людей...".

Подібна модель суспільства, створена Василем Бережним, діаметрально протилежна існуючій настанові сучасного людства на максимальне використання природних ресурсів задля комфортного життя цивілізації. Письменник доносить до свого читача ідею про те, що слід цінувати навколишній світ, бути його гармонійною часточкою, а не бездумним споживачем.

Утопічна модель життя Центруму - це заклик Бережного до переоцінки цінностей людства й пошуку альтернативного гуманного шляху розвитку. Тут напрошується паралель з романом О. Гончара "Собор", де теж утверджується думка про необхідність збереження духовності й природи навколо нас. Обидва письменники (які, до речі, були друзями) кожен по-своєму намагалися привернути увагу своїх читачів до проблеми співіснування людини й природи, відродження родової й національної (у Олеся Гончара) та цивілізаційної (у Василя Бережного) пам'яті.

Похожие статьи




Соціальні проблеми повісті В. Бережного "Археоскрипт" - Морально-етнічні проблеми повісті Василя Бережного "Археоскрипт"

Предыдущая | Следующая