Творчий доробок Леся Мартовича - Творча співдружність Василя Стефаника з Лесем Мартовичем і Марком Черемшиною. "Покутська трійця"

Склалося так, що самобутня постать Леся Мартовича в українському письменстві початку нашого століття досить довго залишалась в тіні. За життя письменника не вийшла і половина того, що він створив. Літературна критика зігнорувала його оригінальний талант, записавши такого неповторного гумориста й сатирика на правах учня в новелістичну "школу" Стефаника. Художня спадщина Леся Мартовича й досі повністю не зібрана, достатньо не вивчена.

В українській літературі Лесь Мартович є неперевершеним гумористом-сатириком. Художню спадщину письменника складають 27 оповідань, повість "Забобон". Декілька наукових розвідок і рецензій, низка публіцистичних статей, невелика група листів.

Лесь Мартович народився 12 лютого 1871 року в с. Торговиця Городенківського району на Івано-Франківщині. Як свідчив Василь Стефаник, дотепність і розважність український гуморист одержав у спадок від батька, розумного чесного хлібороба.

Навчався у Коломийській та Дрогобицькій гімназіях і майже весь час в одному класі з Василем Стефаником. "Мартович був надзвичайно здібний, - згаду. Стефаник. - Вже в четвертому класі гімназії писав поезії проти учителів, повні злоби й насмішки".

Перше оповідання "Нечитальник" (1889), видане окремою брошуркою, залишилось непомічене критикою Анонімний дебют Мартовича залишився майже невідомим. Справжній літературний виступ молодого письменника відбувся у 1898 р. на сторінках "Літературно-наукового вісника", коли побачила світ його "Мужицька смерть". Як письменник із своїм світосприйманням, вже виробленою манерою письма Мартович виступив у трьох збірках: "Нечитальник" (1900), "Хитрий Панько і інші оповідання" (1903), "Стрибожий дарунок і інші оповідання" (1905). Після смерті письменника в різних виданнях появилися такі твори, як "Забобон", "Пророцтво грішника", "Жирафа та Ладо", "Народна ноша", "Винайдений рукопис про руський край" а інші, що розкрили нові, уже істотні риси його літературного портрета.

Як автор названих вище трьох збірок, Мартович зайняв визначне місце в літературному процесі Галичини й Буковини.

Період активної літературної діяльності Мартовича припадає на невеликий проміжок часу - 1898-1905 рр.

В наступне п'ятиріччя Лесь Мартович, за дуже незначними винятками, нічого не писав. У його творчості була перерва, причини якої слід шукати і в тогочасних суспільно-політичних обставинах, і в самому характері, і в психічному стані автора, якого хвороба та злигодні життя інколи приходили до відчаю, і він кидав перо... Але і в цей період Мартович не випадав з літературного процесу: після виходу останньої прижиттєвої збірки твори письменника передруковували різні періодичні видання; до деяких, особливо гострих, його оповідань ("Війт", "Смертельна справа", "Хитрий Панько" та інших) була привернута увага прогресивної громадськості, оскільки вони знавали цензурних заборон, навколо них виникали суперечки навіть в австрійському парламенті.

Переклади творів Леся Мартовича російською та іншими слов'янськими мовам свідчили про те, що його творами зацікавилися не лише на Україні, а й за її межами.

Крім названих вище збірок і повісті "Забобон", у спадщині Мартовича знаходимо багато цікавих, але на жаль остаточно незакінчених творів, над якими працював в останні роки життя. Серед них - повість "Село Підойми", драма "Політична справа", що вперше були надруковані Юрієм Гомо раком у 1943 році в підготовленому ним зібранні творів письменника.

Отже, у творчості Леся Мартовича можна визначити такі періоди літературного доробку: публікації 1889-1905 років, здійснені самим автором; прижиттєві передруки його творів і їх переклади різними мовами; окремі посмертні публікації раніше невідомих творів (низка оповідань, повість "Забобон"); видання спадщини письменника (різні за своєю повнотою і науковим рівнем підготовки текстів) післяреволюційного й післявоєнного часу.

Лесь Мартович належить до тих українських письменників, у творчості яких яскраво відображені важливі сторони соціально-національного й громадсько-культурного життя галицької групи українського народу. Письменник писав, головним чином, про життя українських прикарпатських селян, проте, на відміну від Василя Стефаника і Марка Черемшини, в його творчості охоплено ширину західноукраїнську етнографічну територію. Якщо в ранніх оповіданнях, зокрема в "Мужицькій смерті", йдеться про характерні риси життя й побуту населення Покуття, то в пізніших творах, особливо у повісті "Забобон", письменник відтворює картини народного життя з Рава-Руського повіту (тепер Львівської області), де він довгі роки жив і працював.

У мові творів Мартовича значною мірою відбилися характерні особливості говірок цих районів західних земель України, особливо Покуття. У а "Нечитальник" і "Мужицька смерть", так само, як і у багато інших творах прозаїка, є виразне діалектно-локальне забарвлення. Мартович писав тогочасною українською літературною мовою, але з метою повнішого відображення душевного світу своїх персонажів, переважно селян Покуття, щедро користувався покутською говіркою, більше того, належав до тих письменників, які утвердили й право на існування в західноукраїнському відгалуженні нашої літератури.

Творчості Леся Мартовича характерна політична сатира. Центральною проблемою його творів є проблема соціальної й національної самосвідомості народних мас, їх згуртування в боротьбі проти австро-угорського поневолення, викриття антинародної суті буржуазно-поміщицьких інституцій.

Лесь Мартович - один з найкращих у нашій літературі знавців села, побуту й психологій трудівника-селянина. У своїй сукупності його твори дають широку й глибоку картину життя різних верст галицького села на межі двох століть, розкривають соціальні процеси й культурно-освітні зрушення, що в той час у ньому відбувалися.

У ставленні до села письменник, як і його побратими Стефаник і Черемшина, був безкомпромісним: всі серцем люблячи тих, хто "ллє свій піт і кров, кого гнетуть окови" (Франко), піднімаючи на їх захист полум'яне слово, Мартович висміював індивідуалізм певної частини селянства, їх рабську покірливість і пасивність. Він намагався збудувати в них почуття людської гідності, вселяв у їх серця віру в свої сили. Звідси в його творах стільки душевного тепла до людини-трудівника, яка шукає шляхів скинути з себе кайдани соціального духовного поневолення, звідси такий рішучий осуд тих, хто покірно гне свою спину.

Село для Мартовича - і болюча рана, і світла надія. І такі його твори, як "Мужицька смерть". "Хитрий Панько", "Смертельна справа", "Війт", "Забобон" та багато інших - цьому яскраве свідчення.

Якщо мужицький світ письменник мав за що любити, мав і за що осуджувати панський світ, тих, хто жив з народної кривди, він тільки ненавидів, викривав їх своїм пристрасним сатиричним словом.

Мартович протиставляв їх один одному, розкривав той непримиренний антагонізм, що існував між пригнобленими й пригноблювачами. Тому твори Мартовича, крім ідейно-художньої вартості, мають ще й важливе значення як документи часу, соціального стану трудящих верств галицького села кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Письменник був талановитим гумористом і сатириком, який умів сміятись крізь сльози, смітися тим здавленим у горлі мужицьким сміхом, від якого стає моторошно, бо це сміх - болючий, трагічний. Лесь Мартович рідко коли вдавався до розважального безпредметного гумору. Сміх, іронія, сарказм і Мартовича - соціально значимі, політично вагомі, вони для письменника є гострою зброєю в боротьбі зі злом і несправедливістю. Сатира Мартовича в її найгостріших виявах має виразно політичний характер, своїм вістрям спрямована проти основ буржуазного устрою, австро-угорської системи виборів, проти поневолювачів народних мас.

Особливістю гумору й сатири Мартовича є їх щиро народний характер, велика різноманітність образотворчих засобів і прийомів. Прекрасно знаючи усну народну поетичну творчість, Мартович широко використовує фольклорні сюжети, народний гумор, що б'є в його творах живим джерелом. Дійовими особами багатьох оповідань письменника є народні оповідачі, від імені яких ведеться розповідь. Лесь Мартович був великим майстром відтворювати в суді народного гумору побутові сцени з народного життя. Вони вражають прекрасним знанням звичаїв, поведінки, психіки трудової людини.

Похожие статьи




Творчий доробок Леся Мартовича - Творча співдружність Василя Стефаника з Лесем Мартовичем і Марком Черемшиною. "Покутська трійця"

Предыдущая | Следующая