Драма "Шевці" в контексті польського модернізму, Історія написання твору - Драма "Шевці" С. Віткевича в контексті польського модернізму

Література модернізму є рішучим протестом і запереченням художніх принципів реалізму й натуралізму з їхнім зверненням до реальної дійсності, життєподібністю, деміфологізмом, аметафізичністю. Той же К. Фідлер зауважує: "Мистецтво аж ніяк не покликане проникати в низьку дійсність, що є дійсністю всіх людей..." Але в той же час модернізм не приймає романтичної втечі від дійсності. Мистецтво, за виразом Фідлера, не має "сумнівного покликання врятувати людей від дійсності, виходячи з казкового королівства". Якщо донині, зазначає теоретик, точилися суперечки "за право виражати сутність художньої діяльності" -- "наслідування чи перетворення дійсності" (тобто, як бачимо, суперечка реалістів з романтиками), то модернізм на місце цих традиційних двох принципів висуває свій, третій, -- "створення нової дійсності"[7,318].

Історія написання твору

Працю над "Шевцями", своєю останньою збереженою драмою С. І.Віткевич розпочав імовірно вже під кінець червня 1927 року, незабаром по опублікуванні "Прощання осені". Тоді почав писати другий зрілий роман "Ненаситність", який закінчив у грудні. Працею над "Шевцями" Віткевич займався, головним чином, в 1931-1934 роках, пишучи паралельно першу частину роману "Єдиний вихід". Свою останню збережену драму закінчив 6 березня 1934 року, але твір не був надрукований за життя автора. "Шевці" відрізняються від більш ранніх драм Віткевича у багатьох відношеннях, бо виникли в періоді розчарування театральним досвідом автора Нового Визволення і по припиненню спроб як художньої, так і драматургічної творчості в Чистій Формі. Спантеличений нерозумінням своїх естетичних концепцій і негативним прийняттям постановки своїх мистецтв, Віткевич звернувся до роману, якого не враховував за справжній витвір мистецтва, оскільки досягнення Чистої форми в тому випадку було згідно нього неможливе. Прозаїчні твори стали для автора "Ненаситності" способом презентації власних сучасних і філософічних поглядів, які знаходилися на той час в центрі його зацікавлень.

Початок тридцятих років це також період інтенсивної праці Віткевича над власною філософічною системою, яка була викладена в праці "Поняття і твердження, що містяться в собі через поняття Існування". Виданню цієї справи передували численні пресові статті, Віткевич брав участь теж у філософських конференціях і проводив кореспонденції з різними філософами.

Започаткований вже в половині двадцятих років відхід від творчості в Чистій Формі, теоретичним засновником якої залишився однак Віткевич --також повернення до роману і філософії знайшли своє безпосереднє слово у "Шевцях". Подібно як у випадку "Прощання осені" чи "Зажерливість" Віткевич ставив собі за мету не створення витвору мистецтва, яке реалізує заснування Чистої Форми, а представлення власної, катастрофічної концепції сучасного розвитку, а також оцінка тодішньої політичної ситуації в Польщі і Європі.

В останній збереженій драмі автора "Нового визволення" знайшли своє відображення не тільки філософські і сучасні зацікавлення, але також її публіцистична пристрасть. Дія "Шевців" відбувається в майбутньому, проте Віткевич виявляє її однак через призму двадцятиліття, вміщуючи часто в драмі натяки до тодішнього характеру публічного життя, головним чином, письменників і філософів, але теж і політиків, які мають вплив на форму тодішньої реальності.

У драмі з'являються численні звернення до філософських концепцій, з якими полемізував Віткевич, як до його власних поглядів. Багато місця займають в Шевцях суспільні і політичні проблеми, які порушував Віткевич також у своїх статтях, а особливо в фрагментах Немитих душах, публікованих в 1936 році, чутках, присвяченому концепціям Фрейда і Кречмера, а також національний характер поляків[9,221].

Історичний контекст виникнення твору знайшов своє відображення в способі трактування його проблематики -- зміни, що сталися в тодішній Європі підтвердили Віткевича в переконанні, що його катастрофічні бачення починають здійснюватися. Тридцяті роки то період розширення двох тоталітарних ідеологій -- фашистської і комуністичної.

У моменті закінчення Шевців, в Німеччині вже правив Гітлер, а Радянський Зв'язок і Італія за багато років були підпорядковані авторитарній владі диктаторів -- Сталіна і Муссоліна. Остання збережена драма Віткевича є його чітким виразом глибокого песимізму щодо майбутньої історії світу, осудженого на неминучу загибель.

Похожие статьи




Драма "Шевці" в контексті польського модернізму, Історія написання твору - Драма "Шевці" С. Віткевича в контексті польського модернізму

Предыдущая | Следующая