Висновки - Принципи організації художньої цілісності в творчості українських і польських композиторів 1970-1990-х років

Реферована дисертація - одне з перших в українському теоретичному музикознавстві досліджень, присвячених вивченню динамічних смисло - й формотворчих процесів, найбільш актуальних для української та польської музики останньої третини ХХ ст. У ній, виходячи з принципу цілісності сприймання, на концептуально нових засадах визначено основні параметри художньої цілісності сучасного музичного твору.

Результатом узагальнення теоретичних положень та практичного розгляду творів у принципово новому ракурсі стало вироблення комплексної методики аналізу музики 1970 - 1990-х рр. виключно в контексті нових естетичних реалій і формування концептуально нового розуміння сучасної науково-творчої парадигми.

Багатоплановість системи організації художньої цілісності в українській та польській музиці 1970 - 1990-х рр. дозволила розглянути стратегію її формування як іманентну характеристику музично-творчого процесу. Така стратегія гнучко взаємодіє з іншими чинниками, що наприкінці ХХ ст. фактично трансформувалися у креативні принципи, серед яких концептуально значущими стали такі:

    1) об'єктивізація впливу трансформацій сучасного інформаційного суспільства на вибір та індивідуалізацію творчих наставлень композиторів; 2)? усталення постмодерністських реалій та постмодерної чуттєвості як визначальних факторів музично-творчої діяльності; 3) домінування глобалізаційного уніформізму культурно-мистецьких практик у визначенні ціннісних орієнтацій новостворюваних музичних артефактів; 4) дискурсивна зумовленість комунікативних характеристик організації художньої цілісності; 5) утвердження культурно-стильового плюралізму - універсального чинника організації художньої цілісності; 6) переакцентування аксіологічних характеристик музичних творів у контексті їх переорієнтування на естетику кічу; 7) активне залучення соціокультурних контекстів і принципу текстових взаємодій; 8) категоризація фрагментаризму й інференційності мислення як засадничої умови сприймання музичних творів; 9) зміна науково-творчих парадигм та їх множинність; 10) використання константних моделей і закономірностей ієрархізованої системної організації музичних творів; 11) залучення екстрамузичних чинників як одного з домінуючих принципів смислоутворення.

На підставі теоретичного узагальнення розглядуваної проблеми запропоновано уточнене визначення стрижневого поняття дослідження. Організація художньої цілісності - це специфічний історично маркований параметр розуміння процесу формування цілого як одного з найдинамічніших аспектів творення та сприймання музики.

Поглиблений і всебічний аналіз проблем культурно-стильової полілогічності й текстових взаємодій вияскравив явища, які констатують етапні зрушення у музично-творчій сфері кінця минулого століття. Для їх інтерпретації обрано широкий культурологічний синхронічний підхід, що уможливив найширше з'ясування особливостей сучасних еволюційних та глобалізаційних тенденцій, до яких повною мірою залучена музична культура України та Польщі. Глобалізація передбачає залучення до єдиного континууму культур усіх народів, які прийняли умови розвитку цивілізацій сучасного світу. Вона ж детермінує взаємопов'язані процеси централізації та периферизації культури, специфіку інформаційних стратегій і перебігу актів художньої комунікації. Закономірності відповідних тенденцій екстраполюються на сферу музичної культури і творчості й визначають принципи креативної діяльності.

Окремі принципи організації художньої цілісності в музиці усталилися у композиторській практиці впродовж 1970 - 1990-х років як носії нового мистецького світогляду й постмодерної чуттєвості. Найбільш показовими й мобільними з погляду сприйнятливості до інновацій виявились інструментальні композиції камерних, рідше - камерно-вокальних жанрів. Хорові, вокально-симфонічні, вокально-драматичні та - значною мірою - твори традиційних жанрів симфонічної музики виступають більшою мірою ретрансляторами усталених традицій та інтердискурсів і слугують зразками художньої цілісності, що організовані з опорою на консервативні принципи й апробовані науково-творчі парадигми. Урахування цих реалій сприяло виявленню та осмисленню домінуючих в останній третині ХХ ст. принципів організації художньої цілісності, до яких належать:

    1) використання текстових взаємодій та прийомів авторської і слухацької інтертекстуальності; 2) функціонування інтердискурсивності; 3) кодування мистецької інформації у формі фрагментаризму; 4) використання рядів константних моделей; 5) усталення науково-творчих парадигм та їх плюралізм у синхронному зрізі; 6) утвердження смислоутворювальної функції екстрамузичних чинників художньої цілісності.

Умотивованому відтворенню контекстних умов формування й функціонування названих принципів сприяє дослідження особливостей організації художньої цілісності з погляду утвердження постмодернізму як домінантної суспільно-культурної парадигми в музиці східноєвропейського регіону останньої третини ХХ ст.

Культурна й стильова множинність постмодернізму, часто із залученням дистанційованих культурно-мистецьких пластів (в тому числі фольклорних), усвідомлення сучасних культурно-філософських дискурсів і намагання використати їх естетичні параметри стали визначальними чинниками у формуванні основних принципів організації художньої цілісності в українській та польській музиці аналізованого періоду.

У контексті загальної множинності соціокультурних наставлень посилилася роль окремих традиційних чинників, чимало з яких трансформувалися в дієві принципи консолідації звукового матеріалу та організації художньої цілісності, як-от принципи системності та симетричності й зростання ролі позамузичних чинників у процесі організації художньої цілісності.

Розглянуті типи застосування науково-творчих парадигм та художнього моделювання процесів формо - й смислоутворення дозволили визначити релятивні для українського й польського музичних дискурсів шкали актуальних константних моделей, виявити специфіку співіснування в музиці множинності художніх текстів та способів їх взаємодії.

Висвітлення найпродуктивніших тенденцій організації художньої цілісності в музиці України та Польщі останньої третини ХХ ст. здатне поглибити теоретичну базу для подальшого аналізу музичних текстів інших жанрів і стилів.

Музика інтеракція фрагментаризм

Похожие статьи




Висновки - Принципи організації художньої цілісності в творчості українських і польських композиторів 1970-1990-х років

Предыдущая | Следующая