Висновки - Український менталітет, як прояв самобутності

Вже зазначалось, що аналіз ментальної проблематики у вітчизняній науці далеко не повний, має переважно фрагментальний характер. Це зумовлено як складністю теми дослідження, так і недостатнім усвідомленням її практичної значимості для розуміння основних тенденцій трансформації українського суспільства, його якісних перетворень.

Я вважаю, що унікальність феномену ментальності - синтез відомого й невідомого, значного й гіпотетичного, дієвого й чуттєво-емоційного, минулого й майбутнього, що так чи інакше виявляється в кожній миті національного буття, - потребує подальших розвідок в історико-філософській та політологічній науковій думці.

На мою думку, нині духовно-ментальна проблематика переживає в європейському просторі своєрідне друге народження, набуваючи в аспекті дефініювання вираженого національно-етнічного забарвлення, що лише спонукає до розширення дискусії навколо теоретичного змісту питання. Відсутність загальноприйнятої інтерпретації націоментального феномену обумовлює необхідність і послідовність дослідження української ментальності як основи суспільно-економічних перетворень у сучасній Україні.

Аналіз джерел, що висвітлюють специфіку становлення ментального феномену як наукової категорії, дає підстави для таких висновків:

    * період, який характеризується латентним розвитком даного поняття, доводить безперервність становлення меншинності і як явища, і як наукової категорії. Вчення про "дух народів", яка передує появі в науковому лексиконі терміна "ментальність", є за своїм змістовим навантаженням втіленням взаємозв'язку й співвідношення релігійного і національного начал у духовному бутті того чи іншого народу; * охоплюючи як світоглядний, так і етнорелігійний феномени, багатовекторна за змістом тематика "духу народів", поступово набуваючи міждисциплінарної специфіки, стає предметом широкого наукового дискурсу; * проблемна історіографія загалом відображає: багатовекгорну етимологію терміна; великий масив синонімів-замінників; значну кількість інтерпретацій поняття; альтернативні підходи щодо змістовного навантаження самого явища ментальності, дискусійність проблеми дефініційного розмежування даної категорії на "ментальність" і "менталітет"; самобутність у науковій інформації так званого "суб'єктивного дослідницького модусу" тощо; * суперечності в судженнях та дискусійність поняття ментальності, з одного боку, виявляє полісемантизм, а з другого - міждисциплінарність даної категорії в системі гуманітарних знань, довільне трактування поняття ментальності містить небезпеку трансформації останнього до рівня публіцистичного терміна, що невиправдано применшує актуальність самого явища.

Отже, ментальність є комплексним і всеосяжним феноменом, оскільки: виявляється в реальних фактах і абстрактній мрії; поєднує буквальне й образне; є генетичною пам'яттю й гіпотетичними планами на майбутнє; абсорбує пристосуванські тенденції, що унебезпечують націю в часи лихоліття з одночасною наявністю прихованих резервів динамічної розбудови й відродження; виявляється в психології, моралі, свідомості, культурі, духовності, релігійності, самобутності етичного й естетичного начал, мовних особливостях, історичних колізіях, стереотипах, що в комплексі визначають частку нації та кожного її представника.

Похожие статьи




Висновки - Український менталітет, як прояв самобутності

Предыдущая | Следующая