Музична культура в Україні у ХХ ст - Періодизація української культури

У XX столітті до теми українського фольклору зверталися багато професійних та аматорських колективів України, також створювалися ансамблі в емігрантських колах зарубіжних країн. Характерною стала особливість представлення фольклорних традицій у формах академічного музикування. Так, на початку XX століття український ансамбль етнічної музики на чолі з Павлом Гуменюком з Філадельфії отримав популярність в США. Українські традиції збереглися в творчості таких українсько-американських музикантів з Нью-Йорка, Клівленда, Детройта, як Зіновій Штокалко, Григорій Китастий, Юліан Китастий, Віктор Мішалов та ін Українська народна пісня лягла в основу творів багатьох українських композиторів. Найбільш відомі обробки українських пісень належать М. Лисенка та М. Леонтовичу, значний внесок у дослідження і збирання народної творчості внесли вітчизняні фольклористи - Філарет Колеса, Климент Квітка. З 1980-х рр.. спостерігається підвищення інтересу до автентичних форм народного музикування. Першопрохідцями цього напрямку вважається заснований в 1979 рік гурт Древо, очолювана професором Київської консерваторії Є. Єфремовим. У 2000-них роках на Україні виникли такі фестивалі етнічної музики, як "Країна мрій" і "Шешори", де народна музика звучить як в автентичному виконанні, так і в різноманітних обробках рок - чи поп-напрямків. Серед сучасних груп автентичного співу слід назвати групи "Божичі", "Володар", "Буття". Етнічні мотиви використовуються групами Рушничок "Тартак", "Воплі Відоплясова", "Мандри", "Гайдамаки", "Очеретяний кіт", оригінальне нашарування елементів пропонує гурт "ДахаБраха".

Що стосується національної професійної музики, то основоположною для її розвитку стала діяльність Миколи Лисенка, який створив класичні зразки творів у різних жанрах: 9 опер, фортепіанні та інструментальні, хорові та вокальні твори, твір на слова українських поетів, у тому числі на слова Тараса Шевченка. Він же став організатором музичної школи в Києві (1904; з 1918 - Музично-драматичний інститут ім. Лисенка). На початку XX століття всесвітню популярність здобула плеяда українських виконавців. Серед них співачки Соломія Крушельницька, О. Петрусенко, З. Гайдай, М. Литвиненко-Вольгемут, співаки М. Е. Менцинський, О. Ф. Мишуга, І. Паторжинський, Б. Гмиря, піаніст Володимир Горовиць, хоровий диригент А. А. Кошиць. За межами України стали відомі хорові обробки Н. Д. Леонтовича. На період Української революції (1917-1918гг.) Припадає створення ряду художніх колективів і поява нового покоління українських культурних діячів. Указом Павла Скоропадського в 1918 році був заснований Державний симфонічний оркестр України, першим диригентом якого став Олександр Горілий, Українська державна капела, Перший і другий національні хори. Також в 1918 році був заснований кобзарський хор, пізніше відомий як Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди. Після свого приходу радянська влада відкрила ряд музичних установ у різних містах України. Серед них театри опери і балету в Харкові (1925), Полтаві (1928), Вінниці (1929), Дніпропетровську (1931), Донецьку (1941), хорові та симфонічні колективи. Починаючи з другої половини 1930-х років музичне мистецтво радянської України розвивалося в основному в руслі соцреалізму, що став єдиним офіційно дозволеним в СРСР творчим методом літератури і мистецтва. Діячі культури, які відходили від цього методу піддавалися жорстокій критиці та переслідуванням. У той же час на Україні виникла масова радянська пісня, одним з перших творців якої став Костянтин Богуславський. У 1930-ті роки з'явилися перші опери радянської тематики, у тому числі "Щорс" Б. Лятошинського (1930), "Перекоп" Ю. Мейтуса (1937). Пісні, присвячені комуністичній партії і її вождям, закріпилися в репертуарах професійних і аматорських колективів. У повоєнний час серед видатних українських композиторів - Григорій Верьовка, брати Георгій і Платон Майбороди, Костянтин Данькевич, А. Я. Штогаренка та ін Серед відомих виконавців - український тенор Іван Козловський. Широко відомою завдяки виконанню фронтових пісень стала уродженка Харківщини Клавдія Шульженко. 1960-і роки стали часом прориву української музичної школи на світову арену, проникнення в українську музику новітніх напрямів європейської музики. У Києві була створена група "Київський авангард", до якої увійшли Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський та Віталій Годзяцький. Через розбіжностей з офіційними музичними колами СРСР члени "Київського авангарду" піддавалися тиску різного роду, у зв'язку з чим група зрештою распалась. Міровое визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Паралельно з формуванням поп-музики в західних країнах, в Україні, як і в інших країнах досягла розквіту совестская естрада. Особливо виділяється творчість Володимира Івасюка, автора понад 100 пісень, життя якого трагічно обірвалося в 1979 році. Серед композиторів-піснярів тих років також відомі А. І. Білаш, В. Верменич, пізніше - І. Карабиць. У ті ж роки популярність завоювали естрадні виконавці - Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Ігор Білозір, Тарас Петриненко, Алла Кудлай та інші.

Похожие статьи




Музична культура в Україні у ХХ ст - Періодизація української культури

Предыдущая | Следующая