Свято Василя або Старий Новий Рік - Свято Меланки і Василя в народних віруваннях та обрядах

14 січня на Старий Новий рік, або Василя господарі прокидаються рано, до схід сонця, прибирають солому з долівки, підмітають в хаті. Від Святого вечора до Василя підлогу ніхто не підмітав, щоб не вимести і не винести щастя та долі з хати.

Старого Нового року з нетерпінням чекають хлопчики, адже цього дня їм випадає добра нагода заробити гостинці і гроші. З самого ранку, ще вдосвіта, набравши в кишені або рукавички зерна, вони вирушають до сусідів і родичів посівати. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем, вівсом. Як правило, не посівають горохом, оскільки вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою "бо заведуться блохи в хаті", або "буде суперечка". Посіваючи хлопчики промовляють: "Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя на здоров'я, на Новий рік, щоб ще краще вродило, як торік, конопельки до стельки, льон по коліна, щоб Вас, господарю, голова не боліла!" "З Новим роком будьте здорові, щоб велися Вам бички і корови, щоб родили морква й буряки, гарбузи і огірки, картопля і капуста, щоб ваша дівка була тлуста!" Слово "тлуста" означає статна, дорідна. Святий Василь вважався покровителем землеробства. Саме тому в цей день оселі засівали збіжжям. Засівали зазичай після вранішньої відправи, а в селах, а в селах, де не було церкви - вдосвіта.

Особливо намагалися ощедрувати обійстя, в якому господаря або його сина звати Василем. Ось, наприклад щедрівка з Волосянки, записана А. Контратовичем:

Ой сему двору, ой, веселому, дай, Боже.

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

Ой, господарю, уставай горі, ой, дай, Боже,

Дай-же ти Боже, ой Божа радість на дворі.

Як маєш дати, не дай стояти, ой, дай Боже,

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

Не сам із собов, а й з свойов жонов, дай Боже,

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

А з діточками, як квіточками, дай, Боже,

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

Як маєш смна, накопли сира, дай Боже,

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

Як маєш дівку, шли на горівку, дай Боже,

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

Пристав драбинку, ріж солонинку, дай Боже,

Дай-же ти, Боже, щастя й здоровля в том домі.

Господарі пригощають посівальників пирогами, окрайцем "Василя", горіхами, цукерками, платять дрібні гроші. Та найбільше міг заробити той хлопчик, який приходив посівати першим. Йому доручали обмолотити святочного снопа (дідуха), який стояв на покутті від Різдва, або розбити гарбуза дідуха, що лежав у кубельці під столом. Сніп обмолочували макогоном, зерно і солома з нього вважаються чудодійними. Зерна з дідуха зберігають до сівби і висівають разом з насінням на ниву, щоб був гарний урожай. З гарбуза варили кашу, ним також пригощали домашніх тварин, зернятка з дідуха (гарбуза) збирали в миску, просушували і висівали весною на грядках, щоб гарно родили гарбузи і вся городина.

Перший посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим "полазником" - приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться.

На Слобожанщині першого посівальника господиня просить сісти на порозі - "щоб кури сідали та курчат висиджували".

Зерно після посівальника збирають і віддають курям - "щоб добре неслися", а горох зберігають аж до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх "загодовують" цим горохом - "щоб великі росли".

Колись були такі добрі господині, що сміття з хати не виносили від Святого Вечора аж до Нового Року -- "щоб не винести з ним і своєї долі". Ранком на Новий Рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду; там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу -- ним обкурювали садові дерева, "щоб ліпше родили". Гуцули стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай.

На західному Поділлі від Різдва до Нового Року хату замітають на дві половини. Частину сміття, що від середини до порога, виносять зразу ж, а те, що від середини до покуття, зберігають до Нового Року. А ранком на Новий Рік те сміття виносять із хати, висипають на воротях і запалюють; коли ж вогонь розгориться, стрибають через нього всі: господар, господиня, діти від найстаршого до найменшого, а після дітей - кінь, корова, вівця, коза, свиня, пес, кіт - всяке створіння, яке є в обійсті -- "щоб всяка нечисть на вогні залишилась і в новий рік увійти чистими!"

На Київщині сіном, що було постелене на столі під скатеркою на Святий Вечір, господар перев'язує ранком на Новий Рік овочеві дерева в саду -- "щоб нечисть на деревах не заводилась".

Подаємо нижче кілька текстів новорічних поздоровлень в різних місцевостях України.

На Херсонщині:

А в полі, полі сам Господь ходив,

Сам Господи ходив, зерно розносив.

Діва Марія Бога просила:

"Уроди, Боже, жито, пшеницю,

Жито, пшеницю, всяку пашницю".

Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю.

Будьте здорові з Новим Роком і з Василем.

Дай, Боже!

На Київщині:

Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю.

На щастя, на здоров'я та на Новий Рік,

Щоб уродило краще, як торік, --

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим Роком та з Василем.

Дай, Боже!

На Поділлі:

Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця.

На щастя, на здоров'я та на Новий Рік,

Щоб уродило краще, як торік, --

Коноплі під стелю, а лен по коліна,

Щоб вас, хрещених, голова не боліла.

Будьте здорові з Новим Роком.

Дай, Боже!

На Буковині:

Сійся, жито, пшениця, всяка пашниця,

На цей Новий Рік, щоб ся вродило ліпше, як торік.

Дай вам, Боже, в щасті, в здоров'ї дочекати

Від Нового Року до Богоявління,

Від Богоявління -- до ста літ,

Поки Пан Біг назначить вік!

Дай, Боже!

Солому від дідуха спалюють вранці на Новий рік у садку. Люди вірять що дим від дідуха дуже корисний, він забезпечує гарний врожай на наступний рік, оберігає дерева від морозу, захищає від шкідників. За народними віруваннями цей дим захищає не лише дерева, але й членів родини, тому всі від малого до великого стрибали через вогнище, щоб бути здоровими і не хворіти у наступному році, дітей переносили крізь дим на руках.

За народними віруваннями духи поля і духи предків, які допомагають ростити урожай, ховаються від женців в останньому снопові. Цей сніп урочисто несуть з поля під час обжинок, потім зберігають у коморі, або клуні до Святого Вечора, а на Святий Вечір його величають "дідухом", з почестями вносять до хати, ставлять на лаві на покуті, на тому місці, де садять найдорожчих гостей. Дідух перебуває в хаті від Святого вечора до Нового року, а на Новий рік його спалюють. В давнину у слов'ян існував звичай трупоспалення. Мабуть з димом духи предків відлітали у вирій, щоб весною знову повернутися на ниву.

В деяких селах Правобережжя залишилися звичаї влаштовувати вогнища спільні для всієї громади. "Закінчивши ритуальний обхід села, буковинські перебрані вже вранці йшли на роздоріжжя палити (смалити) "діда" або "дідуха"... Спочатку Маланка, а потім інші маски перестрибували через багаття. ... У селі Корчівці у вогонь неодмінно кидали солому, якою були набиті горби маскованих "дідів". Хлопці з села Варенчанка перш ніж спалити "дідуха", надавали йому антропоморфної форми. Тут же як розповідали донедавна було заведено кидати в новорічне багаття маски." Наведені факти підтверджують гіпотезу про те, що новорічні масковані персонажі уособлюють прихід предків з того світу, а спалювання масок можна асоціювати з погребальними вогнями, при допомозі яких предки покидали світ реальний і переходили у світ мертвих.

Закінчувалось дійство очищенням водою в якому брали участь всі ряджені. Ватаги маланкарів йшли до річки де гуртом вмивалися, іноді обливалися водою, бризкались, а іноді навіть вдавалися до купання в ополонці. "Перебраний на Маланку ні в якому випадку не міг уникнути купання. Інакше за словами українців-старожилів села Білявинці у хлопця, що виконував цю роль міг вирости хвіст".

Крім вищеназваних новорічних обрядів в історичних джерелах минулого століття на Україні зафіксована і обрядова оранка. Щедрувальники напередодні Нового року тягнули плуг і виконували символічну оранку снігу та землі. Іноді ряджені на Новий рік вносили до хати плуг або лише чепіги і імітували оранку після чого посівали. Це підтверджує припущення, що Новий рік у давнину наші предки відмічали весною. Новорічні обрядові дії, пов'язані з оранкою, посіванням, обмолочуванням снопа, виконували виключно чоловіки або хлопчики, оскільки ці заняття вважалися чоловічими.

На Старий Новий рік, як і на Різдво, носили "вечерю", але цього разу не родичам і знайомим. Молоді батьки, у яких протягом року народилося дитя, та жінки носили пироги й узвар бабі-повитусі, яка допомагала їм народжувати; дівчата носили вечерю - досвітчаній матері.

У перший день Нового Року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, селянин придивляється, як свічі горять у паникадилі: якщо гніт палаючої свічки зігнувся гачком - буде врожай цього року; якщо ж гніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, - жди неврожаю.

Якщо ніч проти Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби Якщо сонце весело зійде, ввесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини.

Якщо іней рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.

Перед тим, як сісти за стіл обідати, батько синові дає пиріг і каже: "Їж, сину, та пам'ятай: якщо тобі трапиться зимою збитися з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий Рік пиріг - і відшукаєш дорогу".

Залежно від вдачі, люди говорять: "Піду до церкви, щоб Господь сподобив цілий рік ходити до храму Божого!" або: "Нап'юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!"

"На Новий Рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли!" - так промовляють за новорічним обідом, коли гостей приймають.

Якщо частина, неба закрита на Новий Рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя - звідти треба сподіватися щастя. Сніг випаде в цей день, - щасливий рік буде.

Існує і низка інших народних прикмет, пов'язаних з Новим Роком:

    - Як буває на Новий рік, то так буде й цілий рік. - Уночі перед Новим роком треба спати без подушок, щоб голова цілий рік не боліла. - Не плач на Новий рік, бо увесь рік проплачеш. - Якщо перед Новим роком незаміжня дівчина покладе собі під подушку гребінець, то їй насниться парубок -- майбутній чоловік. - Вважається, що Новий рік треба зустрічати в обновках, щоб весь рік були обнови. - За повір'ям, який перший день нового року, таким буде й весь рік, тому бажано важку й неприємну роботу відкласти на потім.

У доповнення до сказаного про традиційні новорічні обряди слід додати, що українці не знали міфологічного персонажа, який би символізував Новий рік, подібно до французького "П'ер Ноеля", чи німецького "Санта Клауса". В українських казках і демонології зустрічається такий фольклорний персонаж як "Мороз", "Морозко", "Морозенко", - старий лисий дід із великими червоними губами, крижаними бурульками під носом - проте він не пов'язувався з Новим роком. Образ "Діда Мороза" порівняно новий, він з'явився в російській літературі XIX ст.

Похожие статьи




Свято Василя або Старий Новий Рік - Свято Меланки і Василя в народних віруваннях та обрядах

Предыдущая | Следующая