Християнізація Київської Русі через призму єресей та єретичного
Культурно-релігійна ситуація на Русі після прийняття християнства склалася таким чином, що давньоруське суспільство-неофіт (як йому й належить бути) разом із ортодоксальним вченням прийняло й різноманітні відхилення від останнього - єретичні системи світосприйняття.
Щодо історіографії проблематики давньоруських єресей, то маємо зазначити, що вона не досліджувалася аж до другої половини ХІХ ст., оскільки єресі як культурно-історичне явище не сприймалися російськими вченими-істориками через засудження церквою. Процес вивчення єресей пожвавлюється внаслідок відділення богослів'я від світського наукового знання та використання соціального підходу до вивчення певних історичних сюжетів, до яких відносилися й єресі, що тепер сприймалися як форма опозиції феодальному суспільству Такий підхід сповідував Г Плєханов. Єресі розглядалися також як явище бродіння умів у суспільстві (Г Флоровський); як один із засобів придбання віри та особистісні устремління до праведного життя (І. Шаховський, М. Бердяєв); як мимовільні вияви глибоко язичницької релігійної свідомості (Г. Федотов). У радянській історіографії виділялися такі інтерпретації єресей: як антифеодальний протестний рух (О. Замалєєв, Є. Овчинніков, Д. Козачкова, Д. Ангелов); як явище, пов'язане із збереженням язичницьких традицій у народній свідомості та поступовому, але не вичерпному викоріненні цих традицій під впливом християнства (Б. Рибаков, Г. Носова, В. Мільков). Єретичні течії розглядалися і як культурне явище (О. Клібанов, Ю. Бєгунов). У 90-х рр. ХХ ст. єресі почали розглядатися як самостійний релігійний феномен (М. Попович, С. Іконнікова, В. Большаков) і в контексті вивчення суспільної думки Київської Русі (А. Болебрух).
Ми пропонуємо вважати процес християнізації Київської Русі у зв'язку із єресями початковим етапом пізнання ортодоксального вчення суспільством-неофітом, на тлі культурно-релігійної ситуації, що була спровокована офіційним та, як наслідок масовим (формально, а не за суттю) та недобровільним (для більшості давньоруського населення) прийняттям християнства (так, князь Володимир казав: "Якщо хтось не прийде завтра на річку - чи то багатий чи бідний, чи жебрак, чи раб, - буде мені ворогом") [1, 146].
Для пізнання "початкового етапу" (під яким ми розуміємо різноманітні вияви єресей та єретичного) долучення неофітів до ортодоксального вчення ми пропонуємо застосувати так звану "єретичну піраміду", яка, однак, не є екстраполяцією на процеси у давньоруському суспільстві, пов'язані із християнізацією, а є усього лише засобом пізнання. Розберемо структуру цієї піраміди: в її основі лежить так звана фундуюча частина - це явище (власне єресь), яку ми розуміємо як вчення (усвідомлений системний інтелектуальний продукт). Наступний рівень піраміди - це є єретичне, яке ми трактуємо як "фрагментарну системність" (так би мовити, "напівсистема" світобачення). Тут треба зазначити, що прикметник "фрагментарний" можна сприймати як синонім слову "примітивний", бо вияви єретичного, як правило, неусвідомлені, бо причиною його (єретичного) виявів могла бути елементарна неосвіченість та поверховість суджень, а також архаїка уявлень щодо світобудови та сприймання навколишнього світу і людей в ньому неофітом, який став офіційно християнином, а за суттю лишився язичником.
Почнімо з "фундуючої частини піраміди". Для Київської Русі Х ст. був досить актуальним культурний обмін із Болгарією. Важливою передумовою для цього стало не тільки релігійне (після офіційного хрещення Русі), але й етнічне, і мовне споріднення між болгарами та русами. Серед книг, які надходили з Болгарії, були не тільки твори офіційної літератури, призначені для потреб церкви, але й твори апокрифічного та єретичного характеру, пов'язані з вченням богомилів. Тож, це перше для русів єретичне вчення й "лягло" в основу згаданої "піраміди". Слід зазначити, що апокрифічна література в Київській Русі знаходила попит переважно серед нижчого кліру. Вона була написана зрозумілою мовою і це створювало умови для відчутного впливу на народну свідомість.
Згідно концепції богомилів, світом правлять добро й зло, персоніфіковані відповідно в образі Бога і сатани. Останній, за цим вченням, створив матеріальний світ та людей зокрема. Виходячи із цих дуалістичних поглядів, богомили заперечували все земне, матеріальне (". глаголють, яко несть Бог сотворил небесе, ни земля, ни всех сил видимых" [2, 232]). Для ілюстрації схожості поглядів деяких представників давньоруського населення та богомилів, візьмемо епізод з Повісті минулих літ щодо суперечки волхвів з князівським воєводою Яном Вишатичем у Ростові 1071 р. На питання воєводи, як, на їх погляд, була створена людина, волхви відповіли: "Бог мився у лазні та упрів, утерся лахміттям і кинув його з небес на землю. І засперечався сатана з Богом, кому з нього сотворити людину. І сотворив диявол людину, а Бог душу в неї вклав. Ось чому, якщо помре людина, - в землю йде тіло, а душа до Бога" [1, 78]. З цих слів бачимо, що ростовські волхви дотримувались у своїх поглядах богомильських поглядів, що, звісно, могло бути спричинено і суто руським варіантом двовір'я, що виникло на межі язичницької та християнської систем світосприйняття.
Наступним прикладом боротьби проти усвідомленої єресі є два джерела, автором яких є Кирило Туровський - "Слово на собор святих отець" та "Притча про хромця й сліпця", які являють собою викривання єресі ростовського єпископа Федора. Дослідник Л. Левщун вважає, що ростовського єпископа можна вважатипредставником "язичницької" партії на Русі [3, 115]. Кирило Туровський характеризує єпископа Федора як такого, який "изволи тьму паче, нежели свет" [9, 116].Л. Левщун нагадує, що протиставлення "пітьма - світло" є традиційним (йде ще від біблійної образності) для означення опозиції "християнин - язичник" [3, 116].
Наступний рівень піраміди - вияв єретичного як "фрагментарної системності". На цьому рівні ми можемо побачити різноманітні вияви єретичного не як усталеної та свідомо сприйнятої системи світобачення, а як вияви різних випадкових помилок щодо догмату ортодоксального вчення та архаїчні риси у свідомості давньоруської людини під час трансформації язичницької свідомості у християнську. Зауважимо, що серед населення вплив та авторитет волхвів був досить великим. Наприклад, у Повісті минулих літ є згадки про волхвування та "прильщения людей", волхвів Новгорода, волхва у Ростові та про "знамення" [1, 193, 195,235]. У "Поучении к простой чади" - творі ХІІ ст. зустрічаємо такі рядки:". не велит Бог болезни лечить колдовством и заклятьем, ни бесов просить - на охоту идя, или торгуя, или милости царской надеясь. Беда христианам, так поступающим, и мученье страшнее языческого, если того не оставят и не покаются!" [4, 403].
Святий Феодосій у Києво-Печерському патерику стверджував, що "врятуватися. від язичницької єресі можна" [5, 615]. Таким чином, для ортодокса та ченця Феодосія, прекрасно обізнаного з догматичним вченням будь-які вияви язичницького (у культі чи у вчинках людей) сприймалися як єресь. Він не припускає можливості існування у не дуже розвинутому розумі людини із народу архаїчних традицій (на рівні підсвідомості). Причому він знайомий із свідомістю своїх сучасників не за сторонніми оповідями, а з власного досвіду, бо ходив "в люди з проповіддю" [6, 390].
Звернемося тепер до київських князів, які, звісно, належали до церкви та шукали у неї підтримки своїй владі. Водночас це не заважало їм відстоювати, наприклад, необхідність під час з'їздів князів, за давньою традицією, їсти м'ясо, не дивлячись на те, що в цей час був піст, або влаштовувати язичницькі свята з акторами й іншими розвагами. У Житії Феодосія Печерського читаємо:". як це у звичаї у князів" [6, 381]. У Повісті минулих літ є згадка про поховання князя Володимира: його завернули у ковдру після смерті, а, між іншим, це є ритуал язичницький [1, 145].
Підведемо підсумок аналізу тієї частини "єретичної піраміди", яка "спеціалізується", на нашу думку, на "єретичному" як "фрагментарній системності" світобачення людини, наверненої у християнство, але такої, яка залишається язичником та кваліфікується ортодоксом як єретик. Зазначимо, що на цьому рівні виявів єретичного, його характерними представниками-носіями є народ і волхви. Діяльність останніх засуджується церквою, простих же людей церква прагне навчити слідувати ритуалам та найголовніше охороняти себе, додержуючи християнських заповідей. Отже, середньовічні книжники, які повчали і народ, і князів, мали на меті обернути людей до "світла", з яким асоціювалася віра православна та одвернути від "темряви", під якою розумілося язичництво. У свідомості ж наставника-ортодокса будь-хто, прихильний до виявів язичницького у своєму світобаченні, чи то пересічна людина, чи волхв, чи представник вищого кліру, вже є представником "язичницької єресі".
Наступний рівень "єретичної піраміди" - це таке єретичне, яке могло сприйматися певними клерикальними колами як єретичне, але таким об'єктивно не було. Цей рівень, на наш погляд, представлений "Посланням пресвітеру Фомі". Суперечка між Климентом і Фомою відбувалася стосовно припустимих пропорцій між богослів'ям і філософією в рамках християнської думки. Виходячи з цього, Климент був прихильником традиції александрійсько-каппадокійської школи богослів'я, що максимально з'єднувала християнську догматику з ідеями давньогрецьких філософів. Це, імовірно, пояснює і те, що в літописі він названий "філософом". Таке визначення засвідчує захоплення античною спадщиною та користування логічним методом тлумачення Писання. Так, у "Посланні":". ти кажеш мені: "Марно - славишся, пишучи, ліплячи із себе філософа", і сам перший себе викриваєш: хіба я щось до тебе писав; не писав і не збираюсь писати. Кажеш мені: "Філософськи пишеш"; и вельми несправедливо говориш, начебто я, полишивши шановані писання, став писати з Гомера, і Арістотеля, і Платона, які уславилися еллінськими хитрощами. Якщо я й писав, то не до тебе, а до князя, та й до того не скоро. А якщо ти засмутився, що я чимось тебе образив, то Бог свідок, що я просто писав, не спокушаючи твого розуму" [7, 123]. Як бачимо, Климент Смолятич не приховував своїх філософських пристрастей, навпаки, прямо говорив про них, не вбачаючи в цьому жодного відступу від церковної традиції. Нікому не заборонено додавати розум до божественних заповідей, заявляє митрополит. Біблія не скрізь зрозуміла, тому треба читати її не за буквою, але шукати в ній духовний зміст. У той же час його опонент Фома, як бачимо з тексту, належав до тієї християнської традиції, що надзвичайно негативно ставилася до язичницької мудрості, грунтуючись на буквальному розумінні Біблії. Саме тому у "Посланні" Климент активно відстоює право тлумачити Біблію не буквально, а алегорично. Ці особливості інтелектуальних шукань та суджень митрополита й давали його сучасникам привід вважати його до певної міри відступником. Звісно, митрополит Климент Смолятич не відносився до будь-яких єретичних течій. Тому він зі своїм "Посланням" є вершиною нашої "єретичної піраміди".
Згідно обраної нами моделі дослідження єресі та єретичного як піраміди, ми, окрім висвітлення різних рівнів єретичного, розмістили останнє за ступенем його "вивітрювання" із структури, починаючи із "фундуючої частини", де єресь представлена як усвідомлена система світобачення та світосприйняття, потім, переходячи до менш єретичного - неусвідомлені вияви серед народу, князів чи нижчого кліру, але сприйнятого обізнаними ортодоксами саме як єретичне та, закінчуючи вершиною піраміди - відповідь-послання митрополита Климента Смолятича пресвітеру Фомі, яке, як ми розуміємо, відхиленням не було, по-перше, тому що не пропагувало чогось недогматичного (освіченість митрополита у догматиці не підлягає сумніву), а по-друге, тому, що добре аргументовані відповіді митрополита не залишають ніяких питань щодо його належності до ортодоксального християнського вчення. Хоча слід зауважити, що погляд Смолятича на ортодоксальне вчення не є типовим для свого часу - він (погляд) має певне раціональне зерно, яке дозволяє митрополиту осмислювати Писання, "докладати" розум до його трактувань.
Таким чином, доходимо висновку, що, завдяки обраній структурі у вигляді піраміди, ми показали різновиди єретичного на Русі у домонгольський період, а також етап прилучення неофітів до нової релігії через двовір'я та через єретичні моделі світу. Повесть временных лет // Памятники литературы Древней Руси. XI - начало XII ст. / Под ред. Л. Дмитриева, Д. Лихачева. - М., 1980.
Козьма Пресвитер. Беседа на богомилов // Памятники древнерусской духовной письменности // Православный
Література
- 1. Левщун Л. В. Позиция Кирилла Туровского в деле Феодорца Ростовского и ее отражение в "Слове на сбор святых отец". // Герменевтика древнерусской литературы, XI-XV вв. - М, 1989. - Сб.1. 2. Поучения к простой чади // Памятники литературы Древней Руси. XI - началоXII ст. 3. Киево-Печерский патерик // Памятники литературы Древней Руси. XII век/Подред. Л. Дмитриева, Д. Лихачева. - М., 1980. 4. Житие Феодосия Печерского // Памятники литературы Древней Руси. XI - началоXII ст. 5. Послание Климента Смолятича // Памятники литературы Древней Руси. XII век.
Похожие статьи
-
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі Настюк Андрій Анатолійович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії,...
-
У Національному архіві Туреччини (Стамбул) відсутні основні протоколи засідань дивану Османської імперії за 1686 р. Але секретарі держради з 1649 р. вели...
-
Південнослов'янські сюжети в "Історії русів"
На зламі ХУШ-ХІХ ст. в українському суспільстві помітно поглибився інтерес до слов'янського світу, що було зумовлено формуванням модерних слов'янських...
-
1051 року митрополичу кафедру посідає русич Іларіон - видатний ідеолог новостворюваної церкви. Він пише працю, в якій викладає погляди нових християн на...
-
Спалах патріотизму й гордості за новостворену церкву змінюється потребою її ієрархічного оформлення. Давньоруське організаційне влаштування ніколи не...
-
На те, яким саме було влаштування церкви після запровадження християнства в Київській Русі, є досить багато різних наукових поглядів. Це зумовлено тим,...
-
Києво-Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період...
-
Заключение, Список литературы - Варяги и Русы: их участие в образовании Древнего государства
В заключении хотелось бы сказать, что при всех спорах и неясностях достоверным остается одно: в IX веке государственность у восточных славян уже...
-
Узгоджуються з турецькими джерелами та не менш суперечать відомій версії про московське посольство свідчення австрійця Йозефа Гаммер - Пургшталля, котрий...
-
Яку роль відіграв кримський фактор у хрещенні Русі-України - Історія заселення та розвитку Криму
У 80-х роках Х ст. володар держави Русь київський князь Володимир вирішив прийняти християнство. Відомо, що навернення слов'ян Східної Європи князем...
-
Варяги в Древнерусском государстве - Варяги и Русы: их участие в образовании Древнего государства
В начале и середине IX в. варяги (норманны) - это разбойники, ищущие славы и добычи, воины-насильники, купцы-грабители. Норманны на Руси конца IX-X вв....
-
Норманская концепция - Варяги и Русы: их участие в образовании Древнего государства
Является ли государство следствием внутреннего развития того или иного народа, или же государство возникает в результате завоевания и подчинения одних...
-
Целью данной работы является рассмотрение и анализ динамики публикаций периодических и продолжающихся изданий в области физико-математических и...
-
Детство и юность Ивана IV Грозного - Иван Грозный: эпоха и личность
Иоанн IV Васильевич, по прозванию Иван Грозный, - Великий князь Московский и всея Руси с 1533, первый царь всея Руси с 1547 года. Родился Иван Грозный 25...
-
Здобутки у внутрішній та зовнішній політиці в часи правління Мономаха - Володимир Мономах
Володимир Мономах не був активним противником поділу Руської землі на окремі князівства, але прагнув при цьому зберегти політичну, військову та культурну...
-
Державний лад та його особливості - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
У Галицько-Волинському князівстві значною мірою зберігалися характерні для Давньоруської держави риси державного устрою. Органами влади в...
-
Східна політика Апостольської Столиці
Київська Русь відігравала значну роль серед слов'янських народів. Візантія, хоча й зберігала формально церковне верховенство, значно поступалася перед...
-
Варяги и Русы - это социальная группа в составе населения Руси, в современной литературе известного как Древнерусское государство или Киевская Русь...
-
Передача Київської митрополії відбулася у червні 1686 р., коли патріарх Діонісій IV, згідно з рішенням собору архієреїв грецької церкви, видав грамоти...
-
Патріархія митрополія посольство московський Наприкінці XVII ст. Московська держава завдяки приєднанню Лівобережної України розпочала експансію у...
-
Подходы к изучению науки Данное исследование нацелено на рассмотрение вопроса о функционировании науки в СССР, на примере анализа периодических и...
-
Актуальность исследования - История развития науки в СССР через призму библиометрических показателей
Вопрос об актуальности данной работы можно рассматривать с нескольких точек зрения. Во-первых, со временем все больше возрастает интерес к использованию...
-
Хотелось бы сказать, что значение русов и варягов в создании Древнерусского государства не следует преувеличивать, как и преуменьшать, да и мнения на...
-
Выводы - История развития науки в СССР через призму библиометрических показателей
1. Кризисы начала 1930-х, середины 1940-х при проведении анализа количества периодических и продолжающихся изданий оказались абсолютно различны по своей...
-
Обсуждение - История развития науки в СССР через призму библиометрических показателей
В настоящей работе был поставлен не менее важный исследовательский вопрос: возможно ли объяснение ранее выделенных кризисных периодов (кризисы 30-х,...
-
Введение - История развития науки в СССР через призму библиометрических показателей
В данной работе предпринимается попытка рассмотреть явления в социальной истории науки в СССР через призму библиометрических показателей. Область...
-
Отношения Золотой Орды и Православной церкви - Ордынское иго
В истории российского государства трудно найти другие такие же сложные сюжеты, как отношения Золотой Орды и Православной церкви; этот вопрос все еще...
-
ПОЛОЖЕНИЕ КРЕСТЬЯНСТВА В КИЕВСКОЙ РУСИ - Крепостное право
В древнерусском праве крепостью назывался символический или письменный акт, утверждавший власть лица над известной вещью. Власть, укрепленная таким...
-
Радянська освіта - основоположний елемент соціокультурного середовища України 1920-х рр
У статті проаналізовано заходи радянської влади 1920-х рр., спрямовані на рішучу боротьбу за створення нових орієнтацій у розвитку українського...
-
Аналіз діяльності: ідеї, проблеми, особливості та спадок Мао Цзедуна - Мао Цзедун
Мао Цзедун був винятковим оратором. Ще до створення КНР, він мав неабияку славу та популярність серед населення. Аналізуючи його діяльність, я зробив...
-
Відповідно до указу А. Гітлера від 17 липня 1941 р. поліцейська охорона захоплених східних областей покладалася на райхсфюрера СС і шефа німецької...
-
Проблема русинської державності в бездержавні часи Ст. Оріховського
Аналізуються ренесансні світоглядні позиції Ст. Орловського на проблеми державності в контексті польсько-українських реалій XVI ст. Ключові слова:...
-
Галичина за часів князя Ярослава Осмомисла
Галичина за часів князя Ярослава Осмомисла Ярослав Володимирович Осмомисл у 1153 році після смерті свого батька князя Володимира Галицького посів на...
-
Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст - Північно-Східна Русь у XII
Ще наприкінці XI ст. на з'їзді в Любечі (1097) руські князі визначили порядок, згідно з яким кожний князь "має отчину свою", тобто кожна князівська лінія...
-
Здобуття перемоги Р. Паксасом - Проголошення незалежності Литви
Радянський союз литва незалежність 22 грудня 2002 р. відбувся перший тур президентських виборів, участь у якому взяли 17 кандидатів. Жоден з них не...
-
Історичні передумови інтелектуальної еміграції українців до Росії у ХVІІІ столітті
На основі аналізу культурних відмінностей, внутрішнього політичного становища, а також процесів, що відбувалися на європейському континенті протягом...
-
Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають...
-
У даній роботі послідовно розглянуті основні події життя Володимира Мономаха - одного з видатних правителів часів Київської Русі; висвітлені особливості...
-
Расцвет Древнерусского государства. Ярослав Мудрый С именем Ярослава Мудрого связан расцвет Древнерусского государства. Именно при нем оно достигло...
-
До проблеми антропологізації сучасної історичної науки
Декілька останніх десятиліть демонструють значні зміни в історичній свідомості та нові тенденції у методології історичної науки, пов'язані з...
Християнізація Київської Русі через призму єресей та єретичного