Здобутки у внутрішній та зовнішній політиці в часи правління Мономаха - Володимир Мономах
Володимир Мономах не був активним противником поділу Руської землі на окремі князівства, але прагнув при цьому зберегти політичну, військову та культурну єдність Русі на новій моральної основі: на основі договорів про союзи князів між собою, що скріплюються поцілунком хреста, взаємними обіцянками і збереженням за собою отчину без посягань на отчини сусідів. Свою ідею спілок Володимир Мономах постійно висловлював на князівських з'їздах (1097, 1100 і 1103 рр.).
У зв'язку із активізацією нападів кочівників, відбулися загальноруські походи 1109, 1110 і 1111 рр. Особливо спустошливим для кипчаків і переможним для руських став похід 1111 р. Кілька ханів збиралися завдати Русі новий удар. Однак невелика дружина з воїнів Володимира Мономаха під проводом воєводи Дмитра здійснила вилазку в Степ і розвідала плани противника. 26 лютого 1111 р. у Велику Степ під керівництвом Володимира Мономаха рушили майже всі руські князі, включаючи Святополка Київського. Попереду воїнів тоді їхали священики. Вони читали біблійні тексти, співали псалми і несли хрести. В глибині Половецького степу руські захопили столицю кипчаків Шарукань і місто Сугров. Шарукан намагався відвести основні сили степовиків, але 26 березня 1111 р. їх нагнали. Битва на Сальниці завершилася повною перемогою русичів. Літописці запевняли, що звістка про розгром "поганих" (язичників-половців) дійде до Польщі, Чехії, Угорщини та самого Рима. Деякі історики називають похід 1111 р. "хрестовий похід" Мономаха на степовиків (додаток А).
Ставши у 1113 р. київським князем, Володимир Мономах придушив повстання, яке виникло тоді у Києві, і в той же час змушений був законодавчим шляхом дещо пом'якшити становище низів. Смерть великого князя Святополка II, викликала в Києві повстання проти лихварів, яким протегував великий князь, можливо, отримуючи за те частину їх прибутку. За "купу" (позику) лихварі брали 200-300%. Боржники змушені були продавати дружин, дітей, а потім і себе на сплату боргів. Це торкнулося сотень сімей. Вони втратили свободу: з "людей" (так давньоруський кодекс законів "Руська Правда" іменувала вільних) перетворювалися на "закупів" (залежних боржників), а ще гірше в "челядь" (рабів). Але в день смерті великого князя Святополка настала розплата. Лихварі, багато з яких були нащадками хозарських купців-іудеїв, переведених до Києва князем Святославом після розгрому їм Хазарії, були перебиті. Хаос, який панував в Києві і небезпека переходу люті бідних людей на бояр і заможних городян, змусили останніх звернутися до самого авторитетному князю Русі Володимиру Мономаху із закликом сісти на київський престол (4 травня 1113 р.). Володимир прийняв цю пропозицію. Ніхто з князів, навіть Олег Чернігівський, який був старший Мономаха по родовому розрахунку, не чинив опір такому вирішенню справи.
Мономах швидко вирішив проблему боржників. Він видав новий закон "Статут про рези" (відсотки). Ніхто не міг брати із закупів (боржників) вище 50% річних і тримати насильно їх на своєму подвір'ї у працівниках, якщо вони просили відпустити їх, щоб знайти кошти для повернення боргу. Закупи, які три роки пропрацювали на кредитора, вважалися такими, що сплатили борг і рези по ньому. "Статут про рези" став однією з частин давньоруського законодавства "Руської Правди". Відомий петербурзький історик І. Я. Фроянов справедливо зауважив, що "Статут про рези" знизив соціальну напруженість у давньоруському суспільстві [8].
Мономах встановлює культ князів братів Бориса і Гліба, які підкорилися своєму старшому братові Святополку і загиблі від руки підісланих їм вбивць. Культ Бориса і Гліба повинен був подати приклад всім князям повного, до самої мученицької кончини підпорядкування старшому князю і разом з тим різко засудити старшого князя - в даному випадку Святополка Окаянного, який не побажав рахуватися з правами молодших. Таким чином, Володимир Мономах як би виступив проти принципу одноосібного правління на Русі, зображуючи його у відомих обставинах злочинним і братовбивчим. Отже, прагнучи до єдності при цьому залишаючи інститут князівства, Володимир сприяв літописанню, нагадуючи про історичну єдність княжого роду і пропагуючи легенду про походження всіх руських князів від одного князя - Рюрика [3, с.92-93].
Володимир сприяв і будівництву в Києві та околицях. За його розпорядженням у великокнязівській заміській резиденції Берестові зведено величний собор Спаса, де згодом був похований його син Юрій Долгорукий. Тоді ж було споруджено міст через Дніпро.
Володимир Мономах залишив по собі пам'ять не лише як талановитий полководець і далекоглядний державний діяч, але й як видатний письменник свого часу. Його перу належить високохудожній літературно-публіцистичний твір "Повчання". Під однією назвою в "Повчанні" об'єднані чотири окремі літературні твори: "Повчання дітям" Мономаха, його життєпис, лист до князя Олега Святославича (Гориславича) та молитва. Але останній, як нещодавно з'ясували історики, не належить перу Мономаха.
Найцікавішим у зібранні є "Повчання дітям". У цьому творі старий князь пригадує минулі роки, описує військові походи та не приховує при цьому помилок, яких припустився на довгому життєвому шляху. Твір написаний у дещо скорботному тоні. Це, імовірно, спричинило те, що Мономах відчував недосяжність того морального й політичного ідеалу, до якого прагнув. Тогочасні реалії примушували князя брати участь у міжкнязівських усобицях, поступатися своїми принципами. Однак Мономах намагався застерігати нащадків від повторення його помилок.
Розуміючи, що синам доведеться управляти князівствами, він намагався дати цінні поради, які, на його думку, допомогли б їм уникнути серйозних помилок. Насамперед він радив їм дотримуватися християнських чеснот: "не давайте сильним погубити людину". Він хотів бачити синів добрими, співчутливими до людського горя, привітними, людяними. Закликав проявляти милосердя й особливо цінувати людське життя. Володимир застерігав синів від порушення клятви, брехні, пияцтва і розпусти, учив шанувати старших і духовенство, кохати дружину, але при цьому не дозволяти їй керувати чоловіком. У його повчаннях синам важливим було піклуватися про рідну землю та підданих, не завдавати їм прикрощів. Як мудра людина Володимир Мономах прагнув переконати синів у тому, як важливо навчатися: "А коли добре щось умієш - того не забувайте, а чого не вмієте - то того навчайтеся... Лінощі ж - усьому (лихому) мати: що (людина) вміє - те забуде, а чого ж не вміє - то того не навчиться".
Законодавчі, військові, дипломатичні та династичні починання великого князя Володимира Мономаха не завадили йому подбати про те, яким чином буде збережена історія його епохи і взагалі історія Русі. Окремі літописні записи велися в Новгороді та Києві ще з кінця Х ст. При Ярославі Мудрому, можливо, був складений перший систематичний літописний звід. Все це лягло в основу "Повісті временних літ", яку в правління великого князя київського Святополка II склав монах Києво-Печерського монастиря Нестор, довівши до 1113 р. За наказом Володимира Мономаха "Повість временних літ" двічі редагувалася. У 1116 р. ігуменом Київського Видубицького монастиря Сильвестром, політичним прихильником Мономаха. Ця редакція дійшла до нас у Лаврентіївському літописі (по імені ченця, переписавши її в XV ст.). Ще раз "Повість" редагувалася в 1118 р. В даній редакції брав участь син Мономаха Мстислав і привезені ним з півночі вчені новгородські ченці. Цю версію "Повісті" ми знаємо по Іпатьевському списку (назва по монастирю, де був вперше виявлений текст).
Отже, Володимир Мономах об'єднав переважну частину держави Ярослава Мудрого. Під його руку стали Київ, Волинь, Переяслав, Смоленськ, Новгород, верхньоволзькі землі. Володимир Мономах, подібно до Ярослава, підтримував широкі династичні зв'язки з низкою зарубіжних країн: Візантією, Англією, Швецією, Норвегією, Німеччиною, Угорщиною. На онуках Мономаха, дочках його сина Мстислава, були одружені згаданий вище Ярослав Святополкович і син Олега Чернігівського - Всеволод. Син Мономаха від першої дружини Гіти - Роман взяв у дружини дочку перемишльського князя Володаря Ростиславича (двоюрідного брата Володимира Мономаха). Син Мономаха від другого шлюбу - Юрій Долгорукий був одружений на дочці половецького хана Аєпи. Таким чином, Володимир Мономах намагався підтримувати мир на російсько-половецькому кордоні не тільки військовими засобами. Серед дітей, народжених у першому шлюбі князя Юрія Долгорукого, був знаменитий Андрій Боголюбський (1112-1174), для якого згодом половці стали частими союзниками в його міжусобних справах з іншими руськими князями.
Енергійною боротьбою з половцями Мономахові вдалося встановити на цілих п'ятдесят років безпеку степового кордону. Низка половецьких орд піддалася під його руку. Володимир колонізував ними південні околиці Русі, змусивши їх нести сторожову службу. Він дозволив вихідцям з Білої Вежі, столиці Хазарського каганату, яких тіснили половці, заснувати місто з тою ж назвою у верхів'ях ріки Остра за сто двадцять верст від Чернігова. І там була за короткий час збудована міцна фортеця.
Успіхи руської зброї так прославили Мономаха на Сході й на Заході, що, за висловами літописців, його ймення гриміло у світі. Сусідні держави шанували й боялися його. Мономах наводив жах і на Візантійську імперію. Він послав Мстислава з великим військом під Адріанополь і завоював Фракію. Наляканий Олександр Комнин надіслав до Києва дарунки: хрест животворного дерева, сердолікову чашу Августа Кесаря, вінок, золотий ланцюг і барми Костянтина Мономаха, Володимирового діда. Вручивши ці дари, митрополит ефеський Неофіт схилив київського князя до миру, увінчав його в київському соборному храмі імператорським вінком і проголосив руським царем. У московській Оружейній палаті й досі зберігаються так звана шапка Мономаха, себто корона, а також ланцюг, держава, скіпетр і старовинні барми, якими прикрашалися згодом усі російські царі в день свого сходження на престол (інаугурації). Ці безцінні речі, за деякими даними, могли бути дарунком імператора Олексія Комнина [6].
На велике князювання Володимира Мономаха в Києві (1113-1125), а потім і його старшого сина Мстислава (1125-1132) припадає період останнього посилення центральної влади в Київській Русі. Продовжуючи лінію, яку вів свого часу його батько Всеволод Ярославич, Володимир Мономах прагнув зосередити в руках своєї сім'ї найбільшу кількість давньоруських столів. До 1125 р. близько трьох чвертей усіх волостей Русі значилося за Володимиром і його синами. Спроби ряду князів військовим шляхом протистояти такій політиці централізації не увінчалися успіхом. Скажімо, Ярослав Святополкович намагався відвоювати у Мономаха Волинь у союзі з угорцями, поляками і галицькими Ростиславичами, проте програв і загинув у 1123 р.
Коли Володимир помер, великокнязівський престол перейшов до його старшого сина Мстислава (1125-1132). Новий великий київський князь швидко домігся підпорядкування своїй владі всіх руських князів. Усі Мономаховичі під його твердою рукою діяли разом і згуртовано. За межами родини були лише Чернігів, Полоцьк та дрібні волості майбутньої Галицької землі. Але місцеві князі не наважувалися чинити опір Мономаховичам. Мстислав продовжував політику батька щодо збереження єдності Русі. Він приборкав полоцьких князів, яких відправив як заручників до Константинополя (додаток Б). Долю інших дітей Володимира Мономаха розглянемо в наступному розділі.
Похожие статьи
-
Біографія Володимира Мономаха - Володимир Мономах
Володимир Мономах - великий князь смоленський (1073-1078), чернігівський (1078-1094) переяславський (1094-1113), київський (1113-1125), державний діяч,...
-
Окремі відомості про долю дітей Володимира Мономаха - Володимир Мономах
Отже, як вже йшлося у попередніх розділах, Володимир Мономах установив на Русі міцну централізовану владу, що ослабла після смерті Ярослава Мудрого. Для...
-
У даній роботі послідовно розглянуті основні події життя Володимира Мономаха - одного з видатних правителів часів Київської Русі; висвітлені особливості...
-
Не змагайся з лукавими, не заздри тим, хто творить беззаконня, Бо лукаві будуть знищені, слухняні ж Господу Будуть володіти землею... Володимир Мономах,...
-
Галичина за часів князя Ярослава Осмомисла
Галичина за часів князя Ярослава Осмомисла Ярослав Володимирович Осмомисл у 1153 році після смерті свого батька князя Володимира Галицького посів на...
-
Державний лад та його особливості - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
У Галицько-Волинському князівстві значною мірою зберігалися характерні для Давньоруської держави риси державного устрою. Органами влади в...
-
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі Настюк Андрій Анатолійович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії,...
-
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції Наполеон бонапарт імператор Перший консул та імператор (з 1804 р.) Франції Наполеон Бонапарт...
-
Давній Рим - Мореплавство у стародавні часи
Занепад грецького мореплавства пов'язаний з безперервними війнами. В 2 ст. до н. е. римляни завоювали Грецію і до 4 ст. н. е. продовжується період...
-
Значення релігійної реформи Володимира Великого у державотворенні України
У статті висвітлено значення запровадження християнства Володимиром Великим для подальшого державотворчого процесу в Україні. Проаналізовані особливості...
-
1051 року митрополичу кафедру посідає русич Іларіон - видатний ідеолог новостворюваної церкви. Він пише працю, в якій викладає погляди нових християн на...
-
Остання барикада: Володимир Щербицький під час "перебудови"
2015 рік ювілейний. У березні виповнилося 30 років відтоді, як на чолі КПРС (а відтак - Радянського Союзу) став Михайло Горбачов. У квітні - стільки ж...
-
Проблема русинської державності в бездержавні часи Ст. Оріховського
Аналізуються ренесансні світоглядні позиції Ст. Орловського на проблеми державності в контексті польсько-українських реалій XVI ст. Ключові слова:...
-
Північно-східна русь у XII - на початку ХІІІ ст - Північно-Східна Русь у XII
Ще наприкінці XI ст. на з'їзді в Любечі (1097) руські князі визначили порядок, згідно з яким кожний князь "має отчину свою", тобто кожна князівська лінія...
-
Німецько-турецьке збурення воєнних змагань у 1914 р
На початку ХХ ст. Чорне море омивало землі Бессарабської, Херсонської, Таврійської, Чорноморської, Кутаїської губерній, Кубанської та Батумської...
-
Стереотипи взаємосприйняття татар і українських козаків у першій половині XVII ст
На основі нових архівних документів і матеріалів про історію кримсько-запорозького союзу 1624-1629 рр. у статті висвітлюються неконфронтаційні контакти...
-
Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні зв'язки. Ці...
-
Волинське князівство - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
Державність Волині старша, ніж Київська, - з неї почалося перше об'єднання східнослов'янських племен в воєнно-політичний союз. До Києва її приєднав князь...
-
Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555-1595 рр.)
Стаття про початки формування Вишневеччини -- Комплексу маєтностей кн. Вишневецьких на Лівобережжі Дніпра, який часто порівнюють з удільним...
-
Ярослав Володимирович (Мудрий) (бл. 978-1054) - видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019-1054), син князя Володимира...
-
Сын Владимира Ярослав Мудрый открыл в Новгороде сиротское училище, в котором содержались и обучались 300 юношей из семей священнослужителей. Однако...
-
Історія України ХУШ ст. систематично привертала увагу істориків: всебічно вивчена діяльність І-ї та ІІ-ї Малоросійських колегій, натомість заснування і...
-
Карфаген, Давня Полінезія та Південна - Східна Азія - Мореплавство у стародавні часи
Карфаген був заснований фінікійцями у 9 - 8 ст. до н. е. у просторній гавані Туніської затоки. Карфагеняни здійснили декілька морських походів біля...
-
Проекти італійця Карла Рокко з благоустрою Одеси (середина ХІХ ст.)
У статті на основі архівних документів розглядається питання діяльності італійського купця Карла Рокко в Одесі у середині ХІХ ст. Особлива увага...
-
Концепція вивчення давньоруського язичництва доби запровадження християнства в праці Євгена Анічкова "Язичництво і Давня Русь" Аналіз наукової концепції...
-
Становлення мережі православних церковних братств Лівобережної України в другій половині XIX
У статті аналізуються суспільно-політичні, культурні та законодавчі передумови створення православних церковних братств у другій половині XIX -- на...
-
Південнослов'янські сюжети в "Історії русів"
На зламі ХУШ-ХІХ ст. в українському суспільстві помітно поглибився інтерес до слов'янського світу, що було зумовлено формуванням модерних слов'янських...
-
Ординський та кримський напрями у зовнішньополітичній стратегії Литви (кінець ХІV - кінець XV ст.)
У статті подається історико-політичний аналіз змісту та перебігу реалізації зовнішньополітичної стратегії Литви у стосунках з Золотою Ордою та Кримським...
-
Неп у сільському господарстві, промисловості та торгівлі - НЕП та її здійснення в Україні
Неп у сільському господарстві Із звернення ВЦИК і СНК "До селянства РРФСР" 23 березня 1921 року: "Постановою Всеросійського Центрального Виконавського...
-
З 1930 року Аргентина була занурена в епоху Великої депресії. Перетікають з одного в інший економічні кризи, постійні конфлікти з іншими державами...
-
Тибетська імперія Буддійські монахи не вимагали великих видатків на утримання, вгамовували своїми проповідями ілюзорності світу соціальну напруженість....
-
Висновки - Утворення та розвиток Галицько-Волинської держави
Період розпаду був закономірним етапом розвитку України-Русі XII - XIV ст. Це привело до утворення окремих держав. Проте в другій половині XIII-XIV ст....
-
Аналіз діяльності: ідеї, проблеми, особливості та спадок Мао Цзедуна - Мао Цзедун
Мао Цзедун був винятковим оратором. Ще до створення КНР, він мав неабияку славу та популярність серед населення. Аналізуючи його діяльність, я зробив...
-
Джон Юз. Новоросійське товариство та Юзівка
Джон Юз. Новоросійське товариство та Юзівка На відміну від багатьох великих міст, виникнення яких визначалося вигодами транспортно-географічного...
-
Маловідомий герой епохи наполеонівських війн генерал-майор Микола Данилович Кудашев
Дослідження торкається життя та військової служби маловідомого учасника епохи наполеонівських війн генерал-майора, князя М. Д. Кудашева (1784-1813) --...
-
Німецькі держави у ХVIII ст. Тридцятилітня війна (1618-1648) довершила розпад Священної Римської імперії на величезну кількість незалежних держав. Усі...
-
"Самаро-Орельський" улус Золотої Орди
Ця стаття присвячена проблемам дослідження адміністративної структури Золотої Орди. Ми намагаємось реконструювати одну з областей-тумен держави Джучи та...
-
На те, яким саме було влаштування церкви після запровадження християнства в Київській Русі, є досить багато різних наукових поглядів. Це зумовлено тим,...
-
Хрущовська "відлига" (1953-1964) - Хрущовська "відлига" (1953-1964). Роки "застою" (1964-1985)
Смерть Й. В. Сталіна в березні 1953 р. викликала в радянському суспільстві широку палітру настроїв. Проте смерть вождя полегшила пошуки виходу з...
-
До питання про історичний символізм у зовнішності запорозьких козаків
Вивчаючи питання історії запорозького козацтва, не можна залишити без уваги такий елемент, як зовнішність козаків і, зокрема, особливість їх зачіски та...
Здобутки у внутрішній та зовнішній політиці в часи правління Мономаха - Володимир Мономах