Усталений в історіографії опис московського посольства 1686&;nbsp;р. - Підпорядкування Київської митрополії Москві: загадки московського посольства до Туреччини 1686 р. у світлі Османських джерел

Передача Київської митрополії відбулася у червні 1686 р., коли патріарх Діонісій IV, згідно з рішенням собору архієреїв грецької церкви, видав грамоти гетьманові І. Самойловичу та українським вірянам про те, що поступається митрополією московському патріархові. Собор також визнав київським митрополитом Гедеона (Святополка-Четвертинського), якого 1685 р. в неканонічний спосіб висвятив у цей сан московський патріарх Йоаким.

Утім згадані події відомі за обмеженою кількістю джерел. Основне з них - рукописний збірник "Икона, или изображение великие соборные церкве всероссийской и всех северных стран патриарша престола приключившихся дел в разные времена и лет". У 1872 р. цей документ видрукувано в багатотомному археографічному виданні, де з'явилося й відповідне дослідження професора Київської духовної академії С. Терновського, котрий, окрім "Иконы...", послуговувався 14-м томом "Історії Росії з найдавніших часів" С. Соловйова. Цей російський історик, описуючи події 1686 р., використовував збірник №4 Синодальної бібліотеки Московського патріархату. Отже дослідження подій 1686 р. з перспективи XIX ст. спиралося по суті на два першоджерела: "Икону..." та збірник Синодальної бібліотеки.

Головне місце в історії з Київською митрополією, починаючи з праць С. Терновського та С. Соловйова, відводилося московському посольству на чолі з дяком Нікітою Алексєєвим до Едірне 1686 р. Після неканонічного висвячення в київські митрополити Гедеона (Святополка-Четвертинського) посланець мав доставити константинопольському патріархові Якову грамоти від московських царів і патріарха Йоакима з проханням визнати в новому сані Гедеона та передати Київську митрополію Москві. Дорогою до дяка Н. Алексєєва пристав представник І. Самойловича - козацький полковник Іван Лисиця. Навесні 1686 р. посли прибули до резиденції султана Мегмеда IV - міста Едірне. С. Соловйов зазначає, що Н. Алексєєв водночас мав завдання поскаржитися на "переманювання" османцями людей із лівого берега Дніпра на правий.

Бажаючи владнати справу Київської митрополії таємно від Порти, московський дяк зустрічався в Едірне з єрусалимським патріархом Досифеєм Нотарою. Він просить останнього переконати константинопольського патріарха Діонісія, який у березні 1686 р. заступив свого попередника Якова, передати митрополію, утім безрезультатно. Н. Алексєєв почав перемовини й з Діонісієм. Нічого не домігшись від патріархів, дяк звернувся до великого візира (садри - азама) та, усупереч секретності справи, попросив того вплинути на першоіє - рархів. За твердженням С. Терновського й С. Соловйова, османський сановник виконав це прохання. Патріарх Досифей змінив свою позицію та отримав від московського посланця 200 золотих.

Далі дяк зустрівся з Діонісієм, який саме прибув до султанської резиденції в Едірне для затвердження у сані патріарха. Той пообіцяв передати митрополію щойно повернеться до Стамбула та отримає на це згоду архієрейського собору. У червні Н. Алексєєв одержав від патріарха грамоти, що підтверджували зміни у статусі митрополії, та вручив йому від московських царів 200 золотих монет і соболині шкурки. Після цього посольство повернулося до Москви.

В історичній літературі усталилася версія, що великий візир погодився на таке вирішення церковного питання задля збереження миру з Московією, підписаного 1681 р. На той час Османська імперія три роки як воювала зі Священною лігою, тож конче бажала запобігти загрозі з півночі. Утім відразу після передачі митрополії, восени 1686 р., московське військо отримало наказ рушити на Крим. Сама місія Н. Алексєєва мала місце, коли Москва підписувала "Вічний мир" із Річчю Посполитою (21 квітня 1686 р.), приєднуючись до Священної ліги.

Факт, що османська верхівка перед загрозою війни відмовилася від впливу на церковно-політичне життя в Україні, викликає обгрунтовані сумніви. Вони знаходять підтвердження вже у самому московському звіті про посольство Н. Алексєєва: адже бажаючи владнати церковну справу потай від Порти, той нібито саме завдяки їй і досягає мети. Підозри щодо такого усталеного опису подій 1686 р. підтверджують і османські джерела.

Похожие статьи




Усталений в історіографії опис московського посольства 1686&;nbsp;р. - Підпорядкування Київської митрополії Москві: загадки московського посольства до Туреччини 1686 р. у світлі Османських джерел

Предыдущая | Следующая