Теоретичні засади екологічного оподаткування в Україні, Сутність та становлення екологічного оподаткування - Сутність та аналіз екологічного оподаткування в Україні

Сутність та становлення екологічного оподаткування

Екологічне оподаткування потрібно розглядати як управлінський процес, що пов'язаний з життєдіяльністю та життєзабезпеченням людини, процесами гармонізації взаємовідносин людини з природою, що вважається справою більш складною, ніж управління бізнесом або виробничими системами. З одного боку, екологічному оподаткуванню властива загальносистемна технологія підготовки, прийняття та реалізації рішень щодо визначених екологічних цілей, яка має свою нормативно-правову базу. З іншого боку, об'єктами екологічного оподаткування є як виробничі й суспільні системи, так і природні об'єкти, екосистеми. Загально системна методологія управління доповнюється екологічними аспектами, які розглядаються як елементи діяльності, продукції чи послуг, що взаємодіють з навколишнім середовищем та мають на нього вплив.

Екологічні податки ефективно і широко використовуються як непрямі інструменти впливу на поведінку суб'єкта-забруднювача в напрямі зниження ними антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, підвищення енергоефективності та раціонального використання природних ресурсів. Реалізація регулятивної функції екологічних податків дозволяє не тільки суспільству сприяти компенсації екологічного збитку, а саме підприємству-забруднику брати безпосередню участь у розвитку екологозбалансованих виробництв і видів діяльності. Отже, ураховуючи значимість даного податку та зміни, що відбулися в чинному законодавстві України щодо вирішення зазначеної проблеми, питання екологічного оподаткування є чи не найбільш актуальним для потреб сьогодення.

Одним із перших екологічних податків, запроваджених в Україні, став збір за забруднення навколишнього природного середовища, запроваджений у 1991 р. Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища". Основою для його введення стали концепція та методика розрахунку економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища, розроблена в СССР фахівцями сумської школи економістів-екологів. Зокрема, введення збору за забруднення навколишнього природного середовища в Україні було зумовлено принципом екологічної політики "забруднювач платить" [24].

Досліджуючи українську практику функціонування збору за забруднення навколишнього природного середовища, зазначимо, що ним не повною мірою виконувалися регулятивна та фіскальна функції. Середнє значення частки збору за період 2002-2009 рр. у ВВП становило 0,11%, доходах бюджету - 0,39%, податкових надходженнях - 0,53%, що свідчить про його низьке фіскальне значення [22].

Аналіз впливу надходжень від збору за забруднення навколишнього природного середовища на кожну окремо складову бази оподаткування довів існування прямого зв'язку між указаними показниками (лаг впливу відрізнявся за складовими бази оподаткування і становив для викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 4 роки, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел - 8 років, скидів забруднених зворотних вод у поверхневі водні об'єкти - 3 роки, утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки - 7 років). Це вказує на те, що збір не впливав на базу оподаткування в напрямі зменшення, недостатньо виконувалася регулятивна функція збору, нормативи були низькими та не стимулювали підприємства до інвестицій природоохоронного призначення. Суб'єкту господарювання економічно більш вигідно було сплати штраф за понадлімітне забруднення, ніж перейти на ресурсозберігаючі технології. Таким чином, практика функціонування збору за забруднення навколишнього природного середовища довела його малу ефективність та потребу у нагальному реформуванні екологічного оподаткування [2].

Лише з прийняттям Податкового кодексу України збір за забруднення навколишнього природного середовища трансформувався в екологічний податок (розділ VIII ПК України) та набув інноваційних ознак. Екологічний податок це загальнодержавний обов'язковий платіж, що сплачується з фактичних обсягів викидів в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин та розміщення відходів, у томі числі радіоактивних.

За останній період (2010-2015 роки) у сфері екології в державній політиці відбулися зміни, зокрема прийнято Закон України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", де серед пріоритетів підвищення конкурентоспроможності господарського комплексу країни виділено запровадження сучасних методів управління техногенними і природними ризиками, та Розпорядження КМУ "Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки", де заходи екологічної політики розподілено за 7 цілями, серед яких основними є поліпшення екологічної ситуації, підвищення рівня екологічної безпеки, інтеграція екологічної політики, удосконалення системи інтегрованого екологічного управління, а також регіональної екологічної політики та ін.

Позитивним у Податковому кодексі України є розширення бази оподаткування, зокрема запроваджено оподаткування екологічним податком викиди двоокису вуглецю, спрощено порядок розрахунку екологічного податку шляхом уніфікації системи підвищувальних коефіцієнтів та врахування їх у базових ставках податку, здійснено перехід до стягнення податку з пересувних джерел забруднення через податкових агентів (оптових та роздрібних продавців палива). Крім того, запроваджено поетапне зростання ставок податку. Позитивним є підвищення ставок податку за розміщення окремих видів надзвичайно небезпечних відходів, загалом зазнали змін ставки податків: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення; за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти; за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; за утворення радіоактивних відходів; за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливим умовами ліцензії термін.

Необхідно також указати на те, що термін "екологічний податок" відповідає загальному визначенню, що використовується Європейським Співтовариством, OECD і Міжнародним енергетичним агентством (IEA), зокрема, екологічні податки - це такі податки, у яких базою оподаткування виступають фізичні одиниці чинника негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За основними цілями використання отриманих доходів екологічні податки поділяють на такі види: збори на покриття затрат; стимулювальні податки; податки, які підвищують доходи. Аналіз зарубіжного досвіду свідчить [20], що запровадження жорстких податкових механізмів, поряд із заходами щодо підвищення вимог екологічних стандартів, відіграє пріоритетну роль у покращанні стану природних об'єктів.

В Україні запроваджено екологічні податки трьох видів [2]: плату за забруднення навколишнього середовища, податки на відходи та специфічні для нашої країни податки (пов'язані з радіоактивними відходами). Крім того, в Україні діють податки, що регулюють використання природних ресурсів, електроенергії та експлуатацію транспортних засобів. Водночас система екологічного оподаткування в Україні потребує подальшої гармонізації з метою підвищення рівня екологічної безпеки та створення засад сталого розвитку.

Необхідно зазначити, що Європейська комісія неодноразово піднімала питання щодо гармонізації екологічних податків країн-членів ЄС, оскільки існують значні розбіжності у структурі і методах застосування національних екологічних податків, що суттєво впливає на умови економічної конкуренції. Ефективність економічних механізмів регулювання природоохоронної діяльності значною мірою залежить від функціонування цілісної системи, що охоплює контроль за справлянням екологічних платежів та зборів, реформування системи спеціальних фондів охорони навколишнього середовища, удосконалення методологічних підходів при визначенні шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Важливим напрямом фінансового забезпечення природоохоронних заходів є створення системи екологічних податків акцизного типу на товари і послуги з високих рівнем екологічного ризику та спрямування коштів на відповідні технологічно-організаційні заходи щодо їх усунення. Так, в Німеччині введено збір на продукти, виробництво або споживання яких забруднює довкілля у вигляді надбавки до ціни. Відповідно, у Польщі - плату за продукцію, що не відповідає екологічним стандартам, а у Латвії - плату за продукцію, яка шкодить довкіллю [20]. В Україні відсутні екологічні податки зазначеного виду. Водночас упровадження податків акцизного типу на товари і послуги з високих рівнем екологічного ризику є одним із можливих шляхів не тільки підвищення свідомості населення, але й акумулювання коштів для вирішення нагальних проблем, пов'язаних з утилізацією та переробленням побутових відходів, очищенням стічних побутових вод тощо.

На сьогодні в Україні склалася критична ситуація зі станом водних ресурсів і якістю питної води, що зумовлено скидами, утвореними в результаті як господарської діяльності промислових підприємств, так і санітарно-побутових потреб населення. До найбільш небезпечних полютантів, що надходять у водні об'єкти, належать засоби побутової хімії, зокрема на основі фосфатів. Згідно зі статистичними даними [15] у структурі роздрібного товарообороту підприємств в Україні (за 2012 року) частка засобів для миття, чищення та догляду становить 3 841 672,8 тис. грн. За даними AC Nielsen Ukraine, місткість ринку засобів побутової хімії становить приблизно 900 тис. т на рік. На частку засобів для прання на ринку побутової хімії припадає більша частина - 57,5%, потім - підбілювачі і засоби, які доповнюють дію прального порошку (ЗДДПП) - 14%, універсальні засоби для чищення - 12,1%, а також засоби для миття посуду - 11,9%. Аналіз основних показників використання та охорони водних ресурсів в Україні свідчить, що потужність очисних споруд за період 2007-2014 рр. залишається на попередньому рівні і становить 7400-7700 млн куб. м. Введення акцизних податків на ряд товарів побутової хімії та спрямування їх на впровадження новітніх технологій очищення стічних вод дозволило б зменшити екологічні наслідки техногенної діяльності людини [26].

Ураховуючи останні тенденції в податковій політиці європейських країн, які демонструють важливість перенесення податкового навантаження на екологічні платежі, у Податковому кодексі збільшено ставки екологічного податку удвічі, а також запроваджено оподаткування екологічним податком викиди двоокису вуглецю (парникового газу), для якого ставка податку становить 0,2 гривні за 1 тонну (п. 243.4 ст. 243 Кодексу), джерелом утворення якого є спалювання всіх видів палива. При цьому спрощено порядок розрахунку екологічного податку шляхом уніфікації системи підвищувальних коефіцієнтів та врахування їх у базових ставках податку.

Варто підкреслити, що дієвою складовою державної стратегії при формуванні екологічної політики є оптимальне співвідношення регулятивної та стимулювальної, а також контрольної функції податкової системи, де екологічний податок відіграє основну роль, та запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій шляхом удосконалення податкової амортизації в оновлення основних засобів, призначених для охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, тощо.

Похожие статьи




Теоретичні засади екологічного оподаткування в Україні, Сутність та становлення екологічного оподаткування - Сутність та аналіз екологічного оподаткування в Україні

Предыдущая | Следующая