Особисті податки - Пряме оподаткування підприємницької діяльності

Прямі податки є найбільш справедливою формою оподаткування в порівнянні з непрямими, але вони не страхують бюджет від інфляції. Тому в умовах інфляційної економіки переважають непрямі податки. Такий факт є недоліком податкової системи, але він є вимушений.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкту оподаткування. Вони сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Це найсправедливіший принцип оподаткування. Але він пов'язаний зі складним механізмом стягнення податків, оскільки виникають проблеми обліку об'єкту оподаткування й ухилення від сплати. Тому податкова система не може обмежуватись тільки прямими податками.

Прямі податки поділяються на дві групи: особисті й реальні. При особистих первинним явищем виступає платник, а вторинним -- об'єкт оподаткування; при реальних -- навпаки.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника, їхніми видами є:

    1. Прибутковий. 2. Подушний (в Україні не справляється). 3. Майновий. 4. На спадщину і дарування (в Україні справляється через систему державного мита). 1. Через Прибутковий податок встановлюється пряма залежність між доходами платника і його платежами в державний бюджет. Залежно від платника розрізняють два види прибуткового податку: з фізичних і з юридичних осіб.

Прибутковий податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян (заробітної плати, персоніфікованого прибутку підприємців і т. ін.).

Податок з юридичних осіб справляється із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток. Використання одночасно цих двох видів прибуткового податку дає можливість охопити оподаткуванням увесь створений валовий доход, який включає заробітну плату і прибуток, і регулювати фінансовими методами співвідношення між ними. Співвідношення між цими податками визначається пропорціями розподілу валового доходу між фізичними і юридичними особами. В країнах із розвиненою економікою у створеному валовому доході переважають індивідуальні доходи, тому й частка прибуткового податку з фізичних осіб значно вища. Податок з юридичних осіб має підпорядковане (але не другорядне) значення. Маючи незначну питому вагу у доходах бюджету, він використовується як важіль регулювання економіки.

Стягнення прибуткового податку може здійснюватись за двома системами: шедулярною і глобальною. При шедулярній системі оподаткування провадиться окремо по кожному виду доходів. Глобальна система передбачає оподаткування сукупного доходу. В практиці також застосовується комбінування цих двох систем (наприклад, в Україні оподаткування фізичних осіб провадиться спочатку при отриманні доходів -- по кожному їх виду окремо, а потім сума податку перерозраховується по сукупному річному доходу).

Прибутковий податок має як переваги, так і недоліки. Головною його перевагою є те, що рівень оподаткування ставиться у пряму залежність від джерела сплати податків -- доходу. Разом з тим, для реалізації цього принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок (пропорційних, прогресивних чи регресивних). При використанні прогресивних велику роль відіграє рівень прогресії -- помірний чи високий.

Серед недоліків прибуткового оподаткування особливо виділяються труднощі, пов'язані з обліком об'єкту оподаткування. Першу проблему становлять приховування доходів і ухилення від сплати податку. Друга проблема пов'язана з обліком доходу як об'єкту оподаткування і полягає у встановленні порядку визначення доходу. Доход -- сальдова величина і його розмір залежить від системи розмежування витрат. При зміні цієї системи буде отримана інша величина доходу (прибутку), хоча об'єктивно ні сума доходів, ні сума витрат не змінюється.

Прибутковий податок має велике значення для регулювання економіки, яке може провадитись через диференціацію ставок і пільгове оподаткування.

    2. Подушний податок -- історично відмираюча форма оподаткування. Хоча уряд М. Тетчер приймав спроби запровадити його наприкінці 80-х років у Великобританії. Цей податок встановлюється персонально для фізичної особи незалежно від її доходів чи майна. Він має стимулюючі властивості, адже для того, щоб сплатити його, необхідно працювати і отримувати доход. За умов застосування подушного оподаткування податковий тягар рівномірно розкладається на членів суспільства, не створюючи обмежень у стимулі до праці. Але для цього потрібні такі умови, як ценз прописки, що обмежує свободи громадян і заважає міграції робочої сили. Останнє дуже суттєво для сучасного ринку праці. 3. Майновий податок встановлюється відносно майна, що перебуває у власності платників. Його перелік визначається Податковим кодексом України.

В Україні оподатковуються транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми. З прийняттям ПКУ справляється збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Платники збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об'єктами оподаткування.

З 1 січня 2013 року введений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Майнове оподаткування майже виключає можливість ухилення від сплати. Для стягнення не обов'язкова наявність високопрофесійного апарату, тому ці податки широко застосовуються на місцевому рівні, їх суттєвим недоліком є обмежена регулююча дія. Вони діють лише як фінансовий тиск проти власника (щоб не платити ці податки, треба не бути власником).

4. Податок на спадщину і дарування є різновидом майнового оподаткування. Але, на відміну від інших майнових податків, він має разовий характер і стягується при переході власності від однієї особи до іншої. Джерелом його сплати є особисті кошти власника або частина коштів, отриманих від реалізації майна. В Україні цей податок справляється через систему державного мита.

До групи особистих податків, слід також віднести і податки на здійснення окремих видів діяльності та державну реєстрацію. Більшість працівників органів доходів і зборів при класифікації не схильні звертати на них окрему увагу. Мабуть тому, що в більшості країн розміри їх незначні. Але в Україні ситуація дещо відмінна. До цих податків відносять плату за ліцензії, патенти, сертифікати, збори за державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб. Вони інколи досягають такого рівня, що їх можна зрівнювати з іншими податками, звичними для всіх. У більшості випадків вони падають на доходи підприємців. Але досвід показує, що це залежить від особливостей податкового законодавства у той чи інший період. Якщо суми, спрямовані на сплату деяких із названих податків, дозволено включати до собівартості продукції, то вони діють як непрямі, оскільки перекладаються на споживача, входячи до ціни разом із витратами виробництва та обігу. Але все ж таки у більшості країн і найчастіше їх платять з власних доходів підприємці. У будь-якому випадку ці податки покликані відігравати перш за все регулюючу роль.

Що стосується Ще одного виду податку, який ми відносимо до особистих - прибуткового податку з громадян, слід відмітити, що він стосується двох організаційно-правових форм підприємницької діяльності:

    - юридичні особи зобов'язані провадити його утримання із заробітної плати найманих працівників та переказувати до бюджету; - фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані провадити його утримання із заробітної плати найманих працівників, а також сплачувати з власних доходів.

Платниками податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які отримують доходи в Україні. Податок стягується за мало прогресивною шкалою ставок (15 та 17%).

Підприємства провадять утримання податку з найманих працівників щомісячно, а в кінці року провадять річний перерахунок за сукупним річним доходом, розбиваючи його на середньомісячні.

Якщо громадянин отримував доходи за кордоном, то сплачені там суми податку зараховуються при сплаті прибуткового податку в Україні, але в сумі не більшій ніж підлягає сплаті за українським законодавством. Для цього слід подати довідку податкових органів країни, з якої походять доходи.

Оподаткуванню підлягає дохід, одержаний як в грошовій, так і в натуральній формі. Зменшення сукупного оподатковуваного доходу встановлено в неоподатковуваних мінімумах і провадиться для окремих категорій громадян (інвалідів, постраждалих від Чорнобильської аварії, одного з членів подружжя, що мають дітей і т. д.). Переказ податку до бюджету повинен провадитися в день одержання в установах банків коштів на виплату заробітної плати працівникам.

Для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об'єктом оподаткування є різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Тому підприємці-фізичні особи зобов'язані вести облік доходів і витрат.

Якщо громадянин займається підприємницькою діяльністю і обрав форму оподаткування звичайну за шкалою, то нарахування податку здійснюється податковими органами на підставі декларацій громадян.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 розд. IV ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -- підприємця.

Відповідно до п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 розд. II та п. 177.5 ст. 177 розд. IV ПКУ фізичні особи-підприємці подають до органу доходів і зборів податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Відповідно до п. п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 розд. IV ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 % річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачують до бюджету по 25 % щокварталу (до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада).

До Особистих податків відносимо також Збір за першу реєстрацію транспортних засобів (раніше - податок з власників транспортних засобів), який було введено з прийняттям Податкового кодексу України.

До прийняння ПКУ, основним документом, що регламентував порядок обчислення і справляння податку з власників транспортних засобів був ЗУ від 11.12.91 р, яким було встановлено, що юридичні особи, в тому числі іноземні, самостійно обчислюють і визначають суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Крім того, за транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертався і перерахунки розміру податку перед особами у зв'язку з перереєстрацією транспортних засобів не проводилисья.

З 01.01.2013 р. збір за першу реєстрацію транспортного засобу справляється з юридичних та фізичних осіб за першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що поділяються на колісні, судна, літаки і гелікоптери (зареєстровані відповідно до законодавства України). Механізм збору за першу реєстрацію транспортного засобу має такі переваги для платників: його сплата і подання звітності відбуваються лише один раз. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу є не тільки одним із фіскальних інструментів, а й важелем державного впливу на навколишнє середовище. Зокрема, при визначенні бази оподаткування враховується потужність, об' єм циліндрів двигуна, термін використання транспортних засобів тощо, тобто чим вищі ці показники, тим сума збору буде більшою. Можливо, це є стимулом до використання нових, з новітніми технологіями, менш потужних транспортних засобів, які допоможуть мінімізувати витрати на сплату збору і викиди шкідливих речовин в атмосферу.

Похожие статьи




Особисті податки - Пряме оподаткування підприємницької діяльності

Предыдущая | Следующая