Суб'єктивістські концепції цінностей - Теорія цінностей (аксіологія).doc

Позиції су-б'єктивізму дотримується насамперед психологізм - те-чія, представники якої визначають цінності через психіч-ні стани суб'єкта. Як відомо, ще софісти проголосили лю-дину, взяту на рівні психічних інтересів, мірилом всіх речей - корисного, справедливого тощо. Найвпливовішою серед сучасних психологістів є концепція засновника праг-матизму, американського філософа Чарлза-Сандерса Пір-са, який розглядав цінність як те, що задовольняє потре-бу людини. Однак такий погляд поділяють не всі філо-софи. Наприклад, німецький мислитель Франц Брентано (1838-1917) вважав, що людина потребує чогось, оскіль-ки надає йому цінність. За його твердженнями, цінність визначає потребу. Попри очевидний зв'язок між цінніс-тю і потребою, багато мислителів переконані в неможли-вості заснування цінності на потребі як психічному стані окремої людини. Справді, щось набуває чи втрачає потре-бу для суб'єкта залежно від його стану. Вода, наприклад, є цінністю під час відчуття спраги і перестає бути нею після її задоволення. Загалом, психологізм породжує ре-лятивізм, який заперечує усталений характер цінностей. Якщо під потребами розуміти антропологічні потреби (по-треби людини як родової істоти), то ця концепція збіга-ється з матеріалізмом, який апелює до природи людини у визначенні цінностей.

Психологізм притаманний поширеним на початку XX ст. спробам обгрунтувати етику, естетику, логіку, право, економічну теорію на психічних станах людини (Вундт, Ліпс, Міль). Його представники вважають, що мо-ральні цінності походять із моральних почуттів (жалос-ті, співчуття, колективізму таін). Але імперативний (загальнозобов'язуючий) характер моральних і правових норм не можна вивести з фактів. Люди є різними, а один і той самий факт може викликати в однієї людини почуття жа-лю, в іншої - зловтіхи, а немало людей можуть залишитися байдужими до нього. Тому на основі переживань не можна вивести одну для всіх людей моральну норму.

На відміну від представників психологізму, І. Канта, неокантіанці суб'єктом вважають трансцендентальну сві-домість - свідомість, взяту під кутом зору найзагальніших закономірностей її функціонування (не конкретну сві-домість, а свідомість узагалі). Концепція цінностей неокантіанців - німецьких філософів Вільгельма Віндельбанда (1848-1915) і Генріха Ріккерта (1863-1936) - грунту-ється на кантівському розмежуванні наявного буття (су-щого) і належного (того, що повинно бути). Лейтмотивом неокантіанської концепції є твердження, що із сущого (на-явного буття) не можна вивести належного, тобто з того, що є, не можна вивести те, що повинно бути. В житті мора-льні люди часто бувають нещасливими, аморальні - щас-ливими. Тому вимогу "будь моральним" не можна заснува-ти на фактах життя. Добро, прекрасне, істина, справедли-вість, свобода є ідеалами, до яких слід прагнути, нормами, за якими слід жити. їх зобов'язуючий характер виводиться з них самих. Це означає, що людина повинна бути доброю в ім'я самого добра, а не через блага, які можуть у зв'язку з цим стати доступними для неї. Цінності, за переконаннями неокантіанців, мають ідеальне буття, вони утворюють своє-рідну сферу цінностей, яка не залежить ні від реального буття, ні від реального суб'єкта, а існує тільки для трансцен-дентального суб'єкта. Наприклад, людина визнає існування ідеалів, моральних і правових норм, але не вважає їх залеж-ними від конкретної людини чи фактичних обставин.

До сфери цінностей Кант і його послідовники зарахо-вували вищі цінності, які підносять людину над реальним буттям. На цій підставі вони трактували цінності як те, що повинно бути, не вважали цінностями матеріальні речі, які задовольняють потреби людини.

Близькою до неокантіанської є феноменологічна концеп-ція цінностей. Найчільніший її представник німецький філософ Е. Гуссерль і його послідовники доводили, що цін-ності конституюються (творяться) трансцендентальним су-б'єктом, але вони утворюють самостійну сферу цінностей, яка набуває об'єктивного характеру. Як і математичні пред-мети, цінності мають вічний і незмінний характер (у цьому їх позиція близька до об'єктивного ідеалізму). Те, що одну і ту саму цінність у різні часи тлумачать по-різному, на дум-ку феноменологів, не заперечує її незмінного і вічного харак-теру. Це є лише суб'єктивними розуміннями, яких може бути багато, об'єктивної цінності. В такий спосіб феноменологія намагається примирити історизм, мінливість ціннос-тей і твердження про їх вічний і незмінний характер.

Загалом, серед філософів немає єдиного розуміння цін-ностей і способу їх буття. Це зумовлено як розмаїттям філософських концепцій, так і складністю предмета дослі-дження. Людина, яка прямо чи опосередковано визначає цінності, є складною і суперечливою істотою. Вона і свідо-мо вибирає цінності, і поставлена самою природою в цінніс-не відношення до певних речей. Вона є і матеріальною іс-тотою, для якої, наприклад, повітря, вода є базовими цін-ностями, які забезпечують її існування, водночас вона і духовна істота, яка через утвердження вищих цінностей підноситься над тваринним буттям.

Похожие статьи




Суб'єктивістські концепції цінностей - Теорія цінностей (аксіологія).doc

Предыдущая | Следующая