Критика ідей Ф. Фукуями - "Кінець історії" у концепції Ф. Фукуями та його критика
Критика на "Кінець історії та останню людину" була ще більшою ніж на однойменну статтю. Деяких критики висловлювали свою незгоду із самою концепцією ліберальної демократії. Наприклад, Жак Дерріда, що обурювався благоговінням прихильниками концепції Фукуями гегемонією ліберальної демократії. На його думку ліберальна демократія усвідомила себе як ідеал людської історії, а не як насильство, нерівність, відчуження, голод, і відповідно - економічний гніт пригоноблених. Дерріда не вітає настання "кінця історії" стверджуючи, що ніякий рівень прогресу не дозволяє ігнорувати того, що ніколи раніше, в абсолютних цифрах, так багато чоловіків, жінок і дітей не були підкорені, знищені або голодували на землі [11, 89 - 94].
Для Дерріди праця Фукуями це: "Nota bene певних моментів з Кожева [...] Насправді, хоча в цілому ця книга, написана в традиції Лео Штрауса, підхопленою Алланом Блумом, уявляє собою шкільну вправу молодого, старанного, але запізнілого читача Кожева" [11, 85 - 86]. Дерріда називає книгу Фукуями "новим Євангелієм", пояснюючи це тому, що "книга претендує на те, щоб дати "позитивну відповідь" на питання, правомірність і формулювання якого самі ніколи не піддавалися сумнівам" [11, 86].
Утім такі марксисти як Перрі Андерсон були серед найзапекліших критиків Фукуями. Окрім вказівок на те, що капіталістичні демократії як і раніше являють собою бідність, расову напруженість, марксисти також відкидають залежність Фукуями від Гегеля. У той же час марксисти згодні з твердженням Фукуями про те, що капіталістична демократія є кінцем історії, вони підтримують ідею, що "кінець історії" складатиметься з перемоги демократії: комунізм марксистського типу та обов'язково форми прямої демократії. П. Андерсон говорить про працю Фукуями, що таємницею "філософської мудрості став екзотеричний образ епохи", а в якості аргументів Фукуяма прискорився з допомоги ЗМІ.
Критикує концепцію Фукуями і згадуваний вище Д. Белл, зазначаючи, що "У словосполученні "кінець історії" безладно перемішані різні поняття [...] Хоча тут і міститься реверанс у сторону Г. Гегеля, він не відповідає в точності специфічному гегелівському формулюванню, відповідно до якого "кінець історії" означав, на політичному рівні, злиття Держави і Суспільства та подолання розділення, що було привнесено буржуазним способом життя". Д. Белл продовжує трактувати Гегеля говорячи, що "на соціально-економічному рівні "кінець необхідності" означав подолання дефіциту і світ, де достаток робить людину "вільною" [9, 139].
Особливої критики зазнала концепція Фукуями після подій 11 вересня та подальшої війни Заходу про радикального політичного ісламу, в нагоді тут став Гантінгтон із його "зіткненням цивілізацій". Незадовго після теракту Фукуяма писав у Australian, що вважає, що врешті-решт буде правим: "сучасність - потужний вантажний потяг, що не пустити під укіс недавніми подіями, якими б болючими і безпрецедентними вони не були". Фукуяма традиційно додає, що "Ми залишаємося в кінці історії, тому що залишається тільки одна система, яка продовжує домінувати у світовій політиці, - система ліберально-демократичного Заходу" [30].
В 2008 році у Washington Post Фукуяма писав: "Єдиний реальний конкурент демократії в сфері ідей сьогодні радикальний ісламізм. Справді, однією із найнебезпечніших національних держав у світі сьогодні є Іран, у віданні екстремістських шиїтських мулл. Але [...] сунітський радикалізм був напрочуд неефективним в справі отримання контролю над державою-нацією, через його схильність пожирати своїх власних потенційних прихильників. Деякі мусульмани звертають увагу на Усаму бен Ладена [...] але привабливість цього виду середньовічного ісламізму строго обмежена" [32].
Фукуяма відповідав на негативні рецензії тим, що вказував на те, що в більшості випадків негативна реакція зумовлена нерозумінням його концепції, або просто неуважним читанням книги [31].
Проте подальші публікації Фукуями свідчать, що він переглянув деякі свої позиції. Ідея Гегеля і Кожева про "визнання" як рушійну силу історії була відкинута Фукуямою і він став розглядати ліберальну демократію як побічний ефект модернізації. Вже у пізній своїй книзі "Америка на роздоріжжі" заявляючи, що читачі сприйняли "Кінець історії та останню людину" як спробу обгрунтувати, що у всіх людей у світі існує тяга до свободи, яка неминуче приведе їх до ліберальної демократії, але це не правильно. Книга модернізацію, універсальним є бажання жити в сучасному світі, а не в ліберальній демократії. Успішна економічна модернізація вимагала участі в політичному житті, появи середнього класу, свідомих власників із високого рівня освітою. Ліберальна демократія - це лише побічний результат модернізації [17, 79].
Фукуяма вже не говорить про початково властиву людині спрагу "визнання", що на думку Перрі Андерсона, є профанацією головної ідеї фукуямівського "кінця історії" [23].
У 2014 році, з нагоди 25-ї річниці публікації "Кінця історії?", Фукуяма написав колонку в The Wall Street Journal знову оновлюючи свою гіпотезу. На його думку, досі ліберальна демократія ще не зіштовхнулася з реальним конкурентом зі сторони авторитаризму у сфері ідей. Тим не менш сьогоднішній Фукуяма менш ідеалістичний, ніж за часів 1989-1991 років. "Помаранчева революція" та "Арабська весна" не стали проривом демократичних ідей на цих теренах, також від демократії відвернулися в Таїланді, Туреччині та Нікарагуа, що, на думку політолога, є результатом нездатності урядам цих держав задовольнити вимоги людей: особисту безпеку і економічне зростання. Хоча він вважає, що економічне зростання і поліпшення політики урядів та діяльність громадянських інститутів ще не гарантують, що всі країни "можуть втриматися на цьому ескалаторі".
Корупція і клановий капіталізм руйнують свободу і економічну можливість навіть у Сполучених штатах. Тим не менш, Фукуяма висловлює упевненість, що "сила демократичного ідеалу залишається величезною".
Деякі радикали на Близькому Сході можуть мріяти про відновлення халіфату, але це не вибір переважної більшості людей, що живуть в мусульманських країнах. Єдина система, що здавалося б, взагалі могла би конкурувати з ліберальною демократією - це так звана "китайська модель", яка синтезує авторитарний уряд із частково ринковою економікою та високим рівнем технократичної та технологічної компетенції [19, 29].
Отже, "кінець історії" Фукуяма, як і більшість його попередників, зводить до кінця ідеології, що боролися за політичне й соціальне панування: "Людство наближається до кінця тисячоліття, і кризи-близнюки авторитаризму і соціалістичного централізованого планування залишили на рингу змагання потенційно універсальних ідеологій тільки одного учасника: ліберальну демократію, вчення про особисту свободу і суверенітет народу" [19, 84 - 85].
Кінець ідеологій збігається з кінцем боротьби систем. Властива ліберальної демократії форма правління і характерні для неї юридичні основоположні правила не підлягають поліпшенню, вони є формою "гомогенної ліберальної універсальної держави". Перемога ліберальної держави прямо пов'язана з "привабливістю" і "життєвою силою" ринкової економіки. Остаточні ідеали Французької революції під гаслом "прав людини", поєднуються разом: лібералізм, демократія, правова держава, ринкова економіка і громадянське суспільство. Внутрішня соціальна структура держави є егалітарною, наявні соціальні відмінності та протиріччя зводяться до мінімуму. Для роздумів Фукуями про світову історію характерне розуміння цього процесу як необхідного, майже закономірного і автоматичного прояву прогресу. Мета його прокламації полягає у тому, щоб розкрити механізм, що лежить в основі цього прогресу. Цей механізм Фукуяма пов'язує, по суті, за допомоги науки і техніки, раціоналізації буття та з формуванням капіталістичної економіки. Засвоюючи гегелівське поняття боротьби за визнання, Фукуяма вважає, що він усвідомив сили, що призвели до утворення політичної демократії. Розвиваючи концепцію Гегеля, він постулює органічну потребу індивіда в "гордості власної цінністю" [19, 101 - 124].
Фукуямівське трактування боротьби за визнання не обмежується, протистоянням пана і раба, націлене радше на досягнення загального балансу історії. Саме ліберальна демократія дає найбільші можливості для реалізації цієї потреби. Таким чином, демократія і лібералізм є загальнолюдськими цінностями. Класові протистояння повністю переборені історичною формою. Лібералізм не стикався більше з чимось, що фундаментально ставили б під загрозу його власне існування. Щоправда Фукуяма згадує про небезпеку, яку несуть з собою релігійні та національні ідеології, але великого значення він цієї небезпеки не надає. Для багатьох - це є явним недоліком концепції Фукуями.
Варто згадати про гарвардського викладача Фукуями - Самуеля Гантінгтона та його теорію "зіткнення цивілізацій" (Цікаво, що однойменна праця Гантінгтона теж мала прев'ю у вигляді статті "Зіткнення цивілізацій?"). Резонанс від статті Гантінтона у 1993 році був не менший ніж від Фукуями свого часу [21, 7].
На думку Гантінгтона у сучасному світі "основним джерелом конфліктів буде вже не ідеологія і не економіка [...] переважні джерела конфліктів будуть визначатися культурою. Нація-держава залишиться головною дійовою особою в міжнародних справах, але найбільш значущі конфлікти глобальної політики будуть розгортатися між націями і групами, що належать до різних цивілізацій".
Протягом історії головними дійовими особами були саме цивілізації, нації-держави стали такими тільки в період останніх 200 років. Тойнбі виділяв 21 цивілізацію, лише деякі з них, на думку Гантінгтона продовжують існувати і сьогодні. До яких від відносить: західну, конфуціанську, японську, ісламську, індуїстську, православно-слов'янську, латиноамериканську та африканську цивілізації.
Конфлікти майбутнього будуть саме цивілізаціними тому, що: по-перше, відмінності між цивілізаціями найбільш істотні, цивілізації по-різному дивляться на відносини між Богом і людиною, індивідом і групою, батьками і дітьми, чоловіком і дружиною тощо., по-друге, світ стає більш тісним, відбувається посилена взаємодія між народами різних цивілізацій, зростання цивілізаційного самосвідомості, поглиблення розуміння відмінностей між цивілізаціями. "Північно-африканська імміграція до Франції викликала у французів вороже ставлення, і в той же час зміцнила доброзичливість до інших іммігрантів - "добропорядних католиків і європейців з Польщі"" І, по-третє, культурні особливості та відмінності більш консервативні, ніж економічні та політичні, і внаслідок цього їх складніше вирішити або звести до компромісу. "У колишньому Радянському Союзі комуністи можуть стати демократами, багаті перетворитися на бідних, а бідняки - в багатіїв, але росіяни при всьому бажанні не зможуть стати естонцями, а азербайджанці - вірменами. У класових та ідеологічних конфліктах ключовим було питання: "На чиєму ти боці?" І людина могла вибирати - на чиєму вона боці[...] У конфлікті ж цивілізацій питання ставиться інакше: "Хто ти такий?" [20, 21].
Сила концепції "кінця історії", як він представлений Фукуямою, полягає у здатності каналізувати колективні очікування і задавати вектор докладання зусиль. При цьому демократія і права людини - не ідеали, за якими слід звіряти всяку соціальну і політичну дійсність, а щось вже втілене в ліберальних державах. Тобто ідеал не тільки досяжний, але вже в ряді країн досягнутий. Такий підхід симпатичний багатьом, особливо на Заході.
Похожие статьи
-
"Кінець історії" Ф. Фукуями "Кінець історії?" американського філософа японського походження Френсіса Фукуями, безсумнівно, одна із найбільш цитованих та...
-
Розвиток поняття "кінець ідеології" Соціально-філософське осмислення історичного процесу у різних його інтерпретаціях має як суто науковий (пізнавальний)...
-
Наступник кроком у розвитку поняття "кінець ідеології" стало вчення Карла Поппера про відкриті і закриті суспільства. "Відкрите суспільство" Карла...
-
ВСТУП - "Кінець історії" у концепції Ф. Фукуями та його критика
Метою цього дослідження є детальний розгляд концепцій, складових концепту "кінця історії", розгляд його еволюції. У курсовій роботі аналізуються...
-
Героїчний пафос - Пафос і його різновиди
Предметом героїчного пафосу є героїка самої дійсності -- діяльність людей, які долають стихію природи, борються з реакційними силами суспільства,...
-
КРИТИКА ОБЩЕЙ ТЕОРИИ СИСТЕМ - Общая теория систем
Говоря об общей теории систем, мы должны принять во внимание выдвинутые против нее возражения с целью устранения неправильного понимания и для того,...
-
Британская анархо-феминистка Жермен Грир по-своему интерпретирует теорию перманентной революции, включая ее в более широкий контекст. В своем интервью...
-
Порно как объект критики Среди исследовательских дискурсов о порно чаще всего встречается именно социально-критический дискурс. В данном параграфе речь...
-
Сентиментальність - Пафос і його різновиди
Сентиментальність як пафос потрібно відрізняти від сентименталізму як напряму. Теоретик німецького сентименталізму Ф. Шиллер у статті "Про наївну і...
-
Введение, Критика гегелевского идеализма - Критика религии и идеализма в философии Фейербаха
Людвиг Андреас Фейербах (1804-1872) родился в баварском городе. В философских размышлениях Фейербаха 1824-1838 гг. воплощено медленное, но неуклонное...
-
Критика философии Достоевского - Миросозерцание Ф. Достоевского
Одна из особенностей таланта Достоевского заключается в том, что в его произведениях мы часто не замечаем четких границ между сюжетно-событийным,...
-
"Критика чистого разума" - Основоположник классической немецкой философии Иммануил Кант
"Критика чистого разума" -- философский труд Иммануила Канта, впервые опубликованный в 1781 году в Риге. Считается одной из наиболее фундаментальных...
-
Пафос і його різновиди - Пафос і його різновиди
З ідеєю тісно пов'язаний пафос (грец. pathos -- почуття, пристрасть) -- натхнення, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане ідеєю чи...
-
"Конституция разума", которую написал Кант, оказалась не слишком эффективной. Она предложила лишь один, универсальный рецепт решения научных споров -...
-
Критика феодального общества в трудах Эразма Роттердамского - Гуманизм в Германии
Основной акцент в исследовании философии Эразма Роттердамского ставится на его отношениях с римско-католической церковью, полемике с Лютером. Однако...
-
Критика (от фр. critique из др.-греч. ксйфйкЮ фЭчнз "искусство разбирать, суждение") -- - выявление противоречий; - разбор (анализ), обсуждение чего-либо...
-
Критика диалектического противоречия - Сущность понятия противоречия
К. Поппер Аргументированную критику диалектики гегелевского типа дает К. Поппер в статье "Что такое диалектика?". По мнению К. Поппера, диалектики делают...
-
Патологическое и здоровое общество Критерий общественного здоровья: Главный критерий здорового общества является его приспособленность к человеческой...
-
Романтика - Пафос і його різновиди
Сентиментальність -- це рефлексія розчуленості, зворушеності, викликана минулим життям з його простотою, моральною досконалістю відносин і переживань....
-
Критика Сократа - Софисты и их воздействие на античное мировоззрение
Сократ (470-399) - великий мудрец, главный собеседник и оппонент софистов. В записанных его учеником Платоном диалогах мы читаем, как Сократ остроумно...
-
"Критика чистого разума" - Иммануил Кант и его философские взгляды
"Критику чистого разума" Кант опубликовал в двух изданиях: первое появилось в 1781, второе - в 1787 г. "Критика чистого разума" принадлежит к числу...
-
Екоурбанізм: проблема визначення поняття - Екоурбанізм в контексті перспектив постмодерної культури
Теоретичні дослідження екоурбанізму почалися у другій половині ХХ століття та пов'язані з іменами працівників Чикагського університет, - Роберта Парка,...
-
Історія філософської думки в Україні
Україна має свою багату історію, впродовж якої витворювалися високі зразки матеріальної та духовної культури, а в загальній скарбниці філософської думки...
-
Постмодерн і трансформація ціннісної основи людського буття - Ціннісні аспекти людського буття
Поняття "постмодерн" (або "постмодернізм"), що позначає сучасний цивілізаційний злам, "не стільки виявляється новою історичною епохою, скільки часом...
-
Критерии истины. Критика ошибочных взглядов в понимании критерия истины - Понятие истины в философии
Поиск надежного критерия идет в философии издавна. Рационалисты - Декарт и Спиноза - считали таким критерием ясность и отчетливость мыслимого. Вообще...
-
Существуют две крайние позиции в понимании отношения абсолютного и относительного моментов в истине. Догматизм преувеличивает значение устойчивого...
-
Понятие истины Понятие истины относится к важнейшим в общей системе мировоззренческих проблем. Оно находится в одном ряду с такими понятиями, как...
-
Дидро - философ, литератор и художественный критик - Взгляды философа Дени Дидро
В 1751 Дени Дидро опубликовал "Письмо о глухих и немых в назидание тем, кто слышит" рассматривая в нем проблему познания в контексте символики жестов и...
-
Пафос драматизму - Пафос і його різновиди
Як і героїка, драматизм породжують суперечності життя. Драматизм виникає тоді, коли високим прагненням людей, а іноді й життю загрожує поразка або...
-
Понятие "вещи в себе" как одно из основных в "Критике чистого разума" И. Канта Противоречие, возникшее у Канта в связи с необходимостью объяснить природу...
-
Философия религии ХIХ в. в значительной степени находилась под влиянием идей Г. В.Ф. Гегеля, "великая заслуга которого состоит в том, что он впервые...
-
Критика католической церкви в трудах Эразма Роттердамского - Гуманизм в Германии
Проблемы религиозно - философского характера, занимают центральное место в творческой деятельности Эразма Роттердамского. Пытливый ум Эразма достаточно...
-
Фрэнсис Бэкон (1561-1626) считается основателем опытной науки Нового времени. Он был первым философом, поставившим перед собой задачу создать научный...
-
Критика сциентизма - Сциентизм и антисциентизм
По мнению антисциентистов, вторгаясь во все сферы жизнедеятельности человека, наука делает их бездуховными, лишенными романтики и человеческого лица, что...
-
Історично-філософські форми ставлення людини до природи - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Розкриваючи історію взаємин між суспільством і природою, підкреслимо, що ці відносини в рамках тієї чи іншої цивілізації мають власну специфіку, тобто...
-
Вступ - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Актуальність У своєму рефераті я хочу розглянути одну з найактуальніших філософських проблем нашого часу, від вирішення якої залежить, чи будуть люди...
-
Возникновение современного гуманизма - Гуманизм в современном мире
До середины XIX в. в западной философской и культурной традиции понятие "гуманизм" ассоциировалось, как правило, либо с гуманизмом эпохи Возрождения,...
-
Жизнь и творчество И. Канта - Жизнь и учение И. Канта
Иммануил Кант (1724-1804) является родоначальником немецкой классической философии. Родился он в Восточной Пруссии, город Кенигсберге. Отец его был...
-
Формування свідомості крізь призму сучасності
Анотація Філософський свідомість людина буття Розглядається свідомість як складна та багатоаспектна філософська категорія. Головною метою роботи є...
-
Філософія об'єктивізму Айн Ренд: базові цінності людської індивідуальності
ФІЛОСОФІЯ ОБ'ЄКТИВІЗМУ АЙНРЕНД: БАЗОВІ ЦІННОСТІ ЛЮДСЬКОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ Коробко М. І. Як відомо, без розмислів на тему цінностей не може існувати жодна...
Критика ідей Ф. Фукуями - "Кінець історії" у концепції Ф. Фукуями та його критика