Пізнання й моральність - Основне питання філософії

Зміст філософствування не вичерпується лише пізнавальними завданнями. Великі мислителі пронесли це переконання античності через всі наступні століття. Яскравим його виразником знов-таки з'явився Кант. Без знань, пояснював він, не можна стати філософом, але цього не можна досягти й за допомогою одних лише знань. Високо цінуючи зусилля теоретичного розуму, він без коливань виніс на перший план практичний розум - те, чому в остаточному підсумку служить філософія. Мислитель підкреслював активний, практичний характер світогляду: "...мудрість... взагалі-те більше складається в образі дій, чим у знанні..." Справжній філософ, на його погляд, - це філософ практичний, наставник мудрості, що виховує навчанням і справою. Однак Кант згідно з давньогрецькими філософами зовсім не вважав доречним довіряти світорозуміння, життєрозуміння стихії повсякденного досвіду, здорового людського розуму, неосвіченої, наївної людської свідомості. Він був переконаний: для серйозного обгрунтування й закріплення мудрість має потребу в науці, до мудрості ведуть "вузькі ворота" науки, і філософія завжди повинна залишатися охоронницею науки.

Філософія в найвищому її значенні втілює в собі, по Канті, ідею зробленої мудрості. Цю ідею Кант характеризував як всесвітньо-цивільну, світову або навіть космічну, маючи на увазі не реальні навчання філософів, а програму, до якої повинна прагнути філософська думка. В ідеалі вона покликана вказувати вищі цілі людського розуму, пов'язані з найважливішими ціннісними орієнтирами людей, насамперед - з моральними цінностями. В обгрунтуванні вищих моральних цінностей убачається суть філософствування. Будь-які мети, усякі знання, їхнє застосування філософія покликана, по переконанню Канта, погоджувати з вищими моральними цілями людського розуму. Без цього стрижня всі прагнення, досягнення людей знецінюються, втрачають зміст.

У чому ж бачиться вища мета, головний зміст філософських шукань? Згадаємо про три кантівських питання, що відбили основні способи людського відношення до миру. Продовжуючи далі свої міркування про призначення філософії, німецький мислитель дійшов висновку, що, по суті, всі три питання можна було б звести до четвертого: що є людина? Він писав: "Якщо існує наука, дійсно потрібна людині, те це та, котрої я вчу - а саме належним чином зайняти зазначене людині місце у світі - і з якої можна навчитися тому, якої треба бути, щоб бути людиною". По суті це і є стисле визначення змісту й значення філософського світогляду.

Отже, найвищою цінністю й вищою метою Кант проголосив людину, людське щастя (благо, блаженство) і разом з тим достоїнство, високий моральний борг. Споконвічні надії на щастя філософ поставив у тісний зв'язок з моральним правом на це, з тим, наскільки людина зробила себе гідним щастя, заслужив його своїм поводженням. Поняття вищих цілей людського розуму сфальцьоване в Канта на людині, моральних ідеалах, перейнято гуманізмом. Разом з тим у ньому укладені строгі моральні вимоги до людини, виражені у формулах вищого морального закону і його наслідків. По переконанню Канта, орієнтація на людину й вищі моральні цінності повідомляє філософії достоїнство й внутрішня цінність, а також надає цінність всім іншим знанням. Ці думки глибокі, серйозні й багато в чому мають неминуще значення.

Розуміння суті філософії в навчанні І. Канта переконує в тім, що початий ще в античності пошук мудрості, нерозривного зв'язку людського розуму й моральності (згадаємо Сократа) не згас. Але міркування про завдання філософії на цьому не завершилися. Більше того, час показало, що вони взагалі не можуть бути повністю вичерпані. А як же зорієнтуватися в різноманітті поглядів, позицій? Як навчитися відрізняти щирі від помилкових? Спроби оцінювати філософські навчання подібною мірою вживали в історії філософії не раз. Спробуємо ж і ми обміркувати питання про пізнавальну цінність філософського світогляду й у цьому зв'язку про відношення філософії до науки.

Похожие статьи




Пізнання й моральність - Основне питання філософії

Предыдущая | Следующая