Об'єктивістські концепції цінностей. - Теорія цінностей (аксіологія)

Визнання і сприй-няття цінностей з об'єктивістських позицій пов'язане із з'ясуванням, хто визначив цінності, надав значення блага певним феноменам. Прихильники цієї позиції вважають, що джерелом цінностей є Бог, природа, культура (історія). Так, представники об'єктивного ідеалізму, неотомізму, а також німецький філософ, який застосував феноменологі-чний метод Е. Гуссерля у сфері етики, культури, релігії, Макс Шеллер (1874--1928) доводили, що саме Бог задав пев-ну шкалу цінностей, а людині потрібно лише адекватно пі-знати її і не відхилятись від неї. Матеріалісти виводили цін-ності з природи. На їх думку, природа речей і природа люди-ни зумовлюють те, що деякі речі мають цінність для людини.

На основі вихідних засад об'єктивістських напрямів в Новий час була сформульована концепція природних прав людини, яка задекларувала основні цінності буржуазного су-спільства (право на життя, свободу, результати власної пра-ці), хоча ідеалісти виводили ці права від Бога, а матеріаліс-ти -- з природи. Ця концепція є яскравим виявом об'єкти-візму. Вона проголошує природні права вічними, незмінними, незалежними від свідомості людини, волі законодавців.

Дещо м'якший варіант об'єктивізму репрезентують ми-слителі, які вважають, що цінності є продуктом культури та історії. На їх погляд цінності (вірніше те, що пізніше стали розглядати як цінності) формуються в певних куль-турно-історичних умовах. Вони не є вічними і незмінними, однак стосовно свідомості окремого індивіда набувають об'-єктивного характеру. Наприклад, вартість товару, хоч він і є продуктом свідомої діяльності людини, не залежить від її свідомості, а визначається дією економічних законів. Вона не є незмінною, і в кожний час має різну величину. В історії філософії ця позиція відома як історизм -- концепція, згід-но з якою явища культури існують в розвитку. Таких погля-дів дотримувалися Гегель, Маркс, Дільтей, Маннгейм та ін.

Методологічні засади обох концепцій (природних прав та історизму) мають сильні і слабкі сторони. Так, грунтую-чись на концепції природних прав, вдалося подолати супе-речність, перед якою опинилася німецька юстиція після Другої світової війни. Безперечно, несправедливість і не-людяність фашистських законів була для неї очевидною. Однак, згідно із золотим правилом юстиції, закон не має зворотної сили, що закривало шлях до поновлення справе-дливості, реабілітації жертв фашизму і відшкодування на-несених їм збитків. Для подолання цієї суперечності ні-мецький філософ права Г. Радбрух використав концеп-цію природного права людини, доводячи, що фашистські закони на час їх прийняття не були правовими, бо не від-повідали правам людини. Тому всі присуди, що грунтува-лись на них, підлягають перегляду.

Концепцію прав людини, яка грунтується на природно-му праві, визнала ООН, а визнання її світовим співтовари-ством підважило засади тоталітаризму в колишньому СРСР, відіграло не останню роль в його розвалі.

Однак абсолютизація природних прав є теоретично без-підставною і практично небезпечною. Адже ця концепція, зародившись у Західній Європі, відповідає духу і стилю жит-тя цієї культурної ойкумени. З нею не цілком узгоджу-ються інші культури, з яких складається сучасний світ (му-сульманська, індійська, китайська). Нав'язати силою її цін-ності (СРСР -- Афганістану, СІЛА -- Іраку), значить свідомо провокувати конфлікт. В сучасних умовах концепція при-родного права може стати ідеологією глобалізму, який є далеко не однозначним явищем.

Похожие статьи




Об'єктивістські концепції цінностей. - Теорія цінностей (аксіологія)

Предыдущая | Следующая