"МОКШАДХАРМА" - Філософія Стародавнього світу

Юдхиштхіра сказав:

Про визволення та найкращий спосіб (його досягнути) Ти говорив, Праотче. Про цей спосіб я хочу дізнатись достеменно, Бхарата '.

Бхішма сказав:

Треба відтяти гнів терпінням, бажання--відсутністю мрій; мудрий повинен розсіяти сонливість, в ясності (саттві) вправляючиеь.

Тверезістю треба оберігати себе від страху, а діяльністю того, хто пізнає поле, (треба керувати) диханням; треба суворістю притлумити потяг, ненависть,

Блукання, помилки, заклопотаність, (суєту) повинен відстороняти вправами той, хто знає основу; сон і мрії -- вправами в знанні.

Напасті, хвороби -- долати помірною їжею, що легко засвоюється; пожадливість та засліплення -- задоволеністю та осмисленням суті предметів.

Співчуттям -- долати несправедливість, дотриманнями дхарми (обов'язку) долати промахи; жадання багатства -- усуненням прагнень.

Усвідомлення тлінності світу долають біди, голод йогою усувають пандіти; милосердям -- зарозумілість і вдоволеністю -- жагу життя.

Лінощі -- раннім підйомом, нерішучість -- рішучістю долати, багатослівність мовчазністю, страх треба долати відвагою.

Мову, (що знаходиться) в серці (маиасі), треба стримувати розумом (буддхі), а її стримують оком знання; знання -- пробудженням Атману; Атман же сам себе приборкає.

Доброчесний, умиротворений усе це повинен осяг-Я нути, розсікаючи перепони (для досягнення) йоги; віщі їх п'ять розрізняють.

Пристрасть, гнів, пожадливість, страх і п'яте --Я сонливість покинувши, хай перебуває стримуючий мову н (етапі) йогічної садхани.

Роздуми, вивчення Писань, щедрість, прямодушність, совісливість, терпеливість, чистота в харчуванні чистота почуттів, самовладання, правдивість.

Ось чим живиться (світла) сила і знищується зла. Так здійснюється зачинання (йогина) й розвивається істинне знання (віджнана).

Той могутній пісник, котрий відкинув гріхи, здолав почуття, підкорив своїй волі пристрасть, гнів, нехай сам себе введе в обитель Брахмо.

Поле -- букв.: "той, хто пізнає поле", тобто, джива або пуруша, який ще не здобув визволення, і "той, хто пізнав поле" -- визволений пуруша (атман).

Безпомилковість, неприхильність, відмова від пристрасті та гніву, безпечальність, відсутність нерішучості, сталість, несхитність.

Саме такий шлях до визволення,-- добропристойний, незаплямований, чистий; так долається пристрасть, приборкується слово, тіло, серце (манас).

Як позбавитись від цього "я", від "я" існуючого (тіла)? Що таке найвище визволення? Про це скажи мені, Праотче!

Повторюю: найвищий закон для цього визволення -- незворушність, адже вона породжується знанням, визволяє.

Знанням чиниться зусилля, велике досягається зусиллям; велике звільняє від протиріч; це і є досконалість, що дістає нас (з сансари).

Серед освічених у (вченні) про Визволення, котрі (вважають) найвищим у світі знання і відчуженість від усіх справ, існують три погляди на визволення.

Деякі люди, обізнані з писаннями про визволення, проповідують погляди на знання (джану), інші ж подвижиики-провидці проповідують погляди на (визволення) від справи (карми).

Визволення -- це відокремленість (кевала) двох: дії і знання; хто цю третю (точку зору) проповідує, той махатма '.

Ставлення до самоопанування (яма) і дотримання обітниць (ніяма), до хтивості, ненависті, злодійства, обману, гордині, приязне однаково у (жебраків) та у господарів.

Відсутність майна ще не є визволення; володіння майном -- ще не пута, не відсутність майна, не протилежне,-- а тільки знання визволяє.

Сулабха сказала:

Дев'ять і дев'ять пороків псують мову, а розуміння вільне (від них), доцільне, вісімнадцятьма якостями сповнене.

Махатма -- букв.: "висока душа", про високодуховних людей.

Дев'ять і дев'ять -- трактат про теорію мови.

Про п'ять умов доцільності, о раджа': витонченість, розсудливість, послідовність, ясність доводів-висновків повинна бути мова, що називається (розумною).

Слухай про ознаки цих вимог -- витонченість та інші у понятті, в слові, у виголошенні слова.

Якщо знання різних предметів пізнання протікає по-різному, і скрізь) панує розум (буддхи), то це вважається витонченістю (мови).

Якщо (правильно) розподілені якості, (що розглядаються) , недоліки, (якщо наводяться) доцільні приклади, то це вважається розсудливістю (мови).

(Врахування), що спочатку, а що потім треба сказати з того, що підлягає обговоренню, називають люди, що знають красномовство, послідовністю побудови мови.

Якщо (викликане) потягом виявляється відвертанням виникнення пристрасті і (показується), як схильність зумовлює поведінку, це зветься обгрунтуванням (вчинків).

З'єднання -- таке тут спільне існування істот, раджа. Звук, дотик, смак, образ, запах і п'ять індрій.

У (почуттів) немає здатності пізнавати ні себе, і ні інших (чуттів): не знає око про здатність бачити, до себе не прислухається.

І все ж вони не переступають своєї (межі) і не зливаються один з одним, як вода з пилом.

Так само, як предмети пізнання діють спільно з іншими причинами пізнання, з пізнаванням і пізнанням безпосередньо пов'язана найвища властивість (гуна), її називають манас.

Вирішенням питання, що праведно, що неправедно, є те, що вважається тут дванадцятою, найвищою властивістю, яка іменується буддхи.

Вона звільняє від сумніву, що виник відносно предмета пізнання; далі цієї дванадцятої властивості (гуни) є тринадцята, що іменується саттвою.

Людина за своєю суттю визначається багатством чи бідністю саттви. "Я -- діяч" -- так (зветься) ще одна, чотирнадцята властивість.

"Це моє", "Не моє" -- так цю властивість визначають. Потім вище налічують п'ятнадцяту властивість, раджа.

Раджа -- князь, цар; махараджа -- великий князь.

Індрія -- назва реактивних сил організму. В Індійській філософії розрізняють сприймаючих та діючих індрій.

Буддхи -- букв.: "розум", "розумна воля".

Вона сполучає окремі частини, а тому називається суммой, потім вище є шістнадцята властивість -- з'єднання.

Пракриті і виявлене (в'якта) -- так називаються дві властивості, що проникають одна в одну; щастя -- нещастя, смерть -- старість, приємне -- неприємне, досягнення -- невдача.

Така дев'ятнадцята (властивість), двоїстістю її називають. Вище за дев'ятнадцяту є ще одна властивість, на ім'я Кала (час).

Виникнення і загибель істот, знай,-- така двадцята властивість. Це двадцятичленне з'єднання та п'ять щільних сутносте (бхутів).

Є ще парні властивості -- бування -- небування; такі всі двадцять; (сюди) додати сім властивостей, про які (вже) мовилось.

І три останні властивості: закономірність (відхи), походження (шукра), сила (бала), так нараховується двадцять і десять (тридцять); тепер перелічені (всі властивості).

Те, в чому вони перебувають (усі) разом, зветься тілом; декотрі вбачають першопричину цих частин у невиявленій (пракриті).

Декотрі ж, тупоумні, виявлену (природу) вбачають як невиявлене чи виявлене або ж обидва вкупі, чи четвірку.

За першопричину всіх істот ті, що розмірковують, внутрішнього Атмана вважають. Через такі причини невиявлена (природа) приходить до виявлення в цих тридцяти розділах.

Усе в цьому світі безперервне, хто ж звідки походить чи не походить? Чий цей? Чий той? Звідки цей приходить? Чи нізвідки?

Який же тут зв'язок між істотами чи між членами одного тіла? Як від сонця, від самоцвіту і дерева вогонь (виникає).

Так істоти із сполучення (тридцяти) частин народжуються. Адже в собі і собою ти себе споглядаєш.

Пракриті -- "діюча" природа, принцип, формоутворюючий початок. Матерія, що протиставляється духу. Пракриті розглядається або як атрибут субстанції, або як прояв духу.

Кала -- час.

Також і Атмана ти в собі (і собою) бачиш, та чому (того ж) Атмана ти в іншому собою не споглядаєш

А якщо в собі й іншому ти тотожність вбачавши тоді чому мене не питаєш: "Хто ти? Чия ти?"

Тут лічені дні, тут вік зникає і вривається життя;И чому ж ти, скочивши, не втікаєш?

Розум дурнів лише в сьогоднішньому дні, "до завтра далеко!"--так вони говорять безпечно, насолод-Я жуючись усім (без розбору, нагромадження), карми земної не бачать.

Із невиявленої (пракриті) виникло тонке за суттю тіло часу, його волосся -- моменти, миті, його плечі -- сутінки, очі -- ясна й темна половина місяця, місяці -- члени; так (мчить) той кінець, що людей (забирає).

Коли бачиш, як він невпинно біжить, мчить у бурхливому пориванні, стеж за ним постійно. Коли (твоє)в око не буде потребувати чужого, ведучого ока, (тільки)Я тоді перебуватиме твій розум (манас) у законі та найглибшому спокої.

Ти великі слова промовляєш, а на потойбічне не озираєшся. Наближається (старість), яку нишком готує смерть, а ти не розумієш!

Незабаром буря тебе змете, а далі чекає прірва,! отож дій заради благого кінця, скоро тебе поведуть одинокою (дорогою)!

Із вчиненого раніше через необачність чистого іі нечистого випливай хутчіш! Сину, не журися, про (нього) згадуючи; бережи своє єдине багатство!

Відносно справ, здійснених та нездійснених, для тебе, котрий відійшов у інше, поміж людьми немає свідка, рівного тобі самому, сину (мій).

Там не діляться один з одним своїми ділами: там втішаються стиглим плодом, народженим власним діянням.

Можна всього досягти, вивчаючи Писання, умертвляючи плоть та чисті справи звершуючи, це і є осягнення цілі, досконале знання, що накопичує багатство.

Чуттєвість -- це кайдани для мудреця, для черні -- радість. Доброчинні, їх розриваючи, відходять; непутящі не розривають.

Перебувай у дхармі, сину; спеку, найпекучіший холод, голод, спрагу й вітер знось, повсякчас стримуй почуття.

Правдивості, чесності, терпимості, покірності, самообмеження, умертвіння плоті, нешкідливості та доброзичливості дотримуйся по закону.

Тих, хто все відкидає, немилосердних, котрі мають лихі думки, залиш лежати збоку, прямуй у потойбічне невпинно.

Людина, котра повністю усвідомила це вчення як засіб та виконує свою дхарму старанно, матиме потойбічне щастя.

Той, хто досягне важкодосяжного людського вміння (цих) сходів у небо, повинен дуже берегтися, щоб не зірватися знову.

Того, чия думка невпинно лине у небо, доброчесним називають; хай за таким не уболівають рідні, сину (мій).

Чий розум не пригнічений, спирається на вірогідність, той собі забезпечив небо; для нього немає великого страху.

Без знання та його здійснення не може бути звільнення, а без допомоги гуру неможливо досягти знання -- так вважають.

Вчителя -- керманичем, а знання тут кораблем називають. Усе збагнувши, виконавши (все), що належить виконати, переправляючись, він може залишити і те, й інше.

Щоб не розколовся світ, щоб не розпалася карма, пращури дотримувалися закону, що містив у собі чотири ступені життя.

Так, після багатьох народжень та справ поволі, гарні й погані справи облишивши, досягають того, що тут називається звільненням.

Потрібно уникати вад, що повсякчас із пристрасті й пітьми постають, хто на шляху ясності (саттви) ствердився, той у собі Атмана побачить.

В усіх істотах себе і всі істоти споглядаючи, він не забруднюється (зовнішнім), як не намокає водоплаваючий птах.

Як птах, знизу (злітаючи), досягає безмежного у вишині, так, покидаючи тіло, звільнений, вільний від і протиріч, досягає умиротворення.

Вислухай пісню, що колись проспівав тут Раджа яті; синок, її запам'ятовують двічі народжені, які розуміються на законах звільнення.

В Атмані світло, ніде більше, він у всіх істотах однаковий. У себе саму вдивлятися здатна повністю самозаглиблена свідомість (четаса).

Той, кого ніхто не боїться і хто не боїться нікого і іншого, хто не бажає, не ненавидить, той вступає в Брахмо.

Хто в жодній істоті нічого нечистого не спричиняє ділом, словом, думкою, той вступає в Брахмо.

Хто прилучається Атману в серці й відкидає засліплюючу заздрість, (хто) звільняється від хтивості, і омани, той зазнає стану Брахмо.

Хто, чи слухаючи, чи дивлячись, буває рівним до всіх істот, від роздвоєння вільний, (той) вступає в Брахмо.

Хто на похвалу й ганьбу однаково дивиться, на щастя -- нещастя, на золото -- залізо, приємне -- неприємне, той вступає в Брахмо.

Хто на доцільне -- недоцільне, на спеку -- холод, на життя й смерть однаково (дивиться), той вступає в Брахмо.

Так само, як висунуті члени черепаха знову втягує, так і почуття втягує манасом убогий мандрівник.

Як при світильнику видно огорнений пітьмою одяг, так при світильнику розуму (буддхі) стає видимим Ат-ман".

Похожие статьи




"МОКШАДХАРМА" - Філософія Стародавнього світу

Предыдущая | Следующая