Філософія і національна культура - Філософія і національна культура

Світогляд є система узагальнених відчувань, інтуїтивних представлень і теоретичних поглядів на навколишній світ і місце людини в ньому, на багатобічне відношення людини до світу, до самого себе і до інших людей, система не завжди усвідомлених основних життєвих установок людини, визначеної соціальної групи і суспільства, їхніх переконань ідеалів, ціннісних орієнтацій, соціальних, моральних, етичних і релігійних принципів пізнання й оцінок. Світогляд - це свого роду каркас структури особистості, класу або суспільства в цілому. Суб'єкт світогляду - особистість, соціальна група і суспільство в цілому.

Основа світогляду - знання. Вони складають інформаційну сторону світогляду. Усяке пізнання формує каркас. Найбільша роль у формуванні цього каркаса належить філософії, тому що Філософія виникла і сформувалася як відповідь на світоглядні питання людства. Будь-яка філософія виконує світоглядну функцію, але не усякий світогляд є Філософією - це теоретичне ядро світогляду.

"Життя йде до досконалості керуючи ідеалом, - тим, що ще не існує, але мислиться, уявляється можливим до існування. Дійсність завжди суть втілення ідеалу, і, заперечуючи, змінюючи її, ми робимо це тому, що ідеал утілений нами ж у ній, уже не задовольняє нас, ми маємо - створити в уяві - інший, кращий".

Філософія - це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, з'ясування різних форм відносин людини до світу. Філософія відрізняється від інших форм світогляду не стільки предметом, скільки способом його осмислення, ступенем інтелектуальної розробленості проблем і методів підходу до нього. Хід розвитку філософічної думки є - тому; ніби, перехід від однієї часткової правди до другої, від однієї "однобічності" до другої і може бути -- безплідним хитанням між цими однобічними, обмеженими правдами, а іноді -- підняттям над тими однобічностями, що в даний історичний момент репрезентовані у даного народу, в даній культурі, злиттям цих "однобічностей" у єдність, до "синтези" їх. і ця синтеза залишається все ж обмеженою, однобічною, але вона, постільки вона зливає два однобічних означення Абсолютного, є тим самим вже "вища", ближча до абсолютної правди. Розвиток філософії і полягає головним чином у цих моментах синтези.

Звернувши увагу на цей "синтетичний" характер філософічної творчості, ми зрозуміємо і те, що ті основні посилки, які лежать в основі синтези, повинні бути якнайбільшим "доповненням" одна однієї, тобто повинні бути противними одна одній. Розвиток філософії і є дійсно рух між протилежностями і через протилежності де синтези.

Такий є рух цих протилежностей і в межах кожної національної філософії. Тому то можна говорити, що у кожної національності звичайно репрезентовані якісь дві полярно-протилежні течії. Так само можна бачити полярно-протилежні устремління і в кожну історичну епоху, так само полярні протилежності розвиваються і в межах кожної окремої течії чи напрямку. Але ці полярні протилежності мають між собою щось спільне, завдяки чому вони -- не кожна окремо, а обидві разом -- характеризують дану націю, епоху, філософічний напрям тощо. Так в філософії XVII віку борються емпіризм і раціоналізм, в філософії XVIII віку -- "просвіченість" та містична релігійність, в філософії XIX віку спекулятивна філософія та позитивізм і т. д.

Похожие статьи




Філософія і національна культура - Філософія і національна культура

Предыдущая | Следующая