НОРМАТИВНА БАЗА, РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ - Облік та автоматизація обліку розрахунків із покупцями та замовниками

Методичні засади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (П(С)БО 10). Стандарт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств незалежно від форм власності.

Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Безнадійна дебіторська заборгованість -- поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебітори -- юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість -- сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість -- сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг -- поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості -- сума поточної заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Отже важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності -- обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена.

Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви у повному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржниками.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України.

Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку. Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.

Підприємства самостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, і зазначають їх при укладанні договорів.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюються чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Крім зазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні" передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості.

Розділом 5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами без акцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках, передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірне стягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств.

Безспірне стягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземній валюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.10.1996 р. № 261. При безготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянами встановлений термін позовної давності. Позовна давність -- встановлений законом термін для захисту порушеного права.

На підставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР "Про внесення змін до статті 460 цивільного кодексу Української РСР" встановлений загальний термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність), тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)

Указ Президента України "Про перехід України на загальноприйняті в міжнародній практиці системи обліку і статистики" в якому вказуються шляхи і заходи по запровадженню в Україні єдиної системи обліку і статистики, що відповідає загальноприйнятим в міжнародній практиці системи оперативного висвітлення економічних реформ.

Набув чинності Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні".

Суттєвість Закону полягає втому, що ним закріплено перехід України на систему бухгалтерського обліку і звітності, основану на національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, які не суперечать міжнародним стандартам.

При організації і веденні бухгалтерського обліку господарство в своїй роботі керується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які являють собою нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за №291 було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який на даний час повністю запроваджено у всіх суб'єктах господарювання, які ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Нормативним документом, який забезпечує групування витрат Указ Президента України "Про перехід України на загальноприйняті в міжнародній практиці системи обліку і статистики" в якому вказуються шляхи і заходи по запровадженню в Україні єдиної системи обліку і статистики, що відповідає загальноприйнятим в міжнародній практиці системи оперативного висвітлення економічних реформ.

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції № 7 " Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 року № 204.

В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відновленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки. Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обгрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні приклади рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Доктор економічних наук Шпичак О. М. вважає розрахунки важливою ланкою функціонування всього господарського механізму, необхідною умовою здійснення розширеного виробництва і розвитку соціальної сфери. За їх допомогою виконується кругообіг засобів і починається новий цикл. Розрахунки використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, замовників і підрядчиків. Завдяки чітко організованому порядку розрахунків підвищується відповідальність виробників за збереження продукції та її якість, своєчасність поставки та здійснення робіт. Через розрахунки банки і фінансові органи контролюють діяльність організацій, спостерігають за їх фінансовим станом.

В статті Левандовського аналізуються існуючи форми безготівкових розрахунків, вказуються рекомендації по більш ефективному здійсненню підприємствами розрахункових взаємовідносин.

Він констатує, що на сьогодні розрахунки платіжними дорученнями є однією з найбільш поширених форм безготівкових розрахунків в Україні. Платіжні доручення застосовуються як при внутрішньоміських, меншою мірою при зовнішньоміських поставках, так і між державами. Недоліком розрахунків платіжними дорученнями, на думку автора є те що немає гарантії платежу, відбувається вилучення коштів. Також застосовуються платіжні вимоги-доручення, які використовуються в тому випадку, коли покупець одержує товар і дає згоду на оплату. А це змушує постачальника вилучати з обороту свої власні оборотні кошти. В цьому Левандівський О. Т. вважає один з недоліків цієї форми розрахунків.

На думку Дем'яненко М. Я. позитивним моментом даної форми безготівкових розрахунків є те, що при використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб'єктів розрахункових відносин за організацією розрахунків у зв'язку з тим, що розрахункові документи пересилаються постачальником платнику, обминаючи банк.

Іванов Ю. вважає, що акредитивна форма розрахунків в умовах неплатежів найповно відповідає інтересам обох сторін - постачальника і покупця. Він зазначає, що при застосуванні цієї форми безготівкових розрахунків банки не залишаються осторонь, а здійснюють контроль за використанням коштів. При цьому досить доступною є технологія її застосування. Особливістю акредитиву є те, що його можна відкрити в банку платника або в банку постачальника у одному з видів: покритий і непокритий. Отже, можна констатувати, що акредитивна форма розрахунків відповідає інтересам як постачальника, так і платника і тому мусить більш активно використовуватись у безготівкових розрахунках.

Солідарний з Івановим Ю. й інший вчений Фомін Ф. Ф. На його думку акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги, однак, з другого боку, вона сповільнює оборот грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у кожних умовах є засобом адаптації системи безготівкових відносин в умовах кризової економіки.

Лебідь В. і Коваленко С. зазначають, що чекова форма розрахунків використовується підприємствами України в основному при внутріміських поставках, і тому вона не знайшла широкого застосування господарствами. Але вона має ряд переваг порівняно з іншими формами безготівкових розрахунків: гарантована оплата, зближення строків поставки і строків оплати товарів, контроль платника за дотриманням товарної угоди. В Україні розрахунки чеками розвинуті не на стільки широко, як у західних країнах, де чек займає у безготівкових розрахунках провідне місце. До теперішнього часу чек в Україні залишається виключно технічним інструментом платежів по банківських рахунках, що визначає обмеженість його використання.

Професор Пізенгольц М. З. відмітив, що з переходом до ринкових відносин в платіжному обороті все більшого значення набувають векселі. Вексельний оборот для підприємства має великі переваги в умовах дефіциту вільних грошових коштів на рахунках і неплатежів. Більш того, він є однією з форм запобігання і ліквідації неплатежів, якщо при цьому використовують всі можливості і переваги вексельного обігу, в тому числі операції по дисконту векселів.

На думку Горобця І. В. вексель сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обігу коштів, що знижує потреби господарських суб'єктів в кредитних ресурсах і в грошових коштах в цілому. Можливість передачі векселя за допомогою передаточного надпису збільшує обертаємість векселя і додає до вексельної функції кредитного інструменту ще одну - засобу для погашення боргових вимог. Погашення цілого ряду забов'язань за допомогою такого векселя дозволяє зменшити потреби в коштах. Автор також зазначив, що з впровадженням вексельного обігу і розрахунково-платіжну систему України підвищується роль банків і їх контрольна функція.

На погляд Тріща А. Г. рішення проблеми неплатежів за допомогою векселів здається дуже перспективним. Можна виділити дві найважливіші переваги такого механізму вирішення кризи неплатежів. Це, по перше, його ринковість - ринкові відносини регулюють обіг таких векселів, і, по-друге, такий механізм дозволяє у повній мірі уникнути інфляційного процесу. Перспективність вексельного обігу важко переоцінити. Векселі дозволяють покращити розрахунки і нормалізувати фінансовий стан підприємств. Вексель - одне з основних знарядь, використовуючи яке можна зменшити обсяг неплатежів.

На думку Зав'ялової Л., особливістю векселя є те, що в господарській практиці він виконує ряд функцій, в тому числі засобу розрахунків, боргового забов'язання, застави для отримання банківського кредиту і власне цінного паперу як елемента майна підприємства. Активізація вексельного обігу викликана об'єктивною економічною реальністю, потребами господарської практиці, а також тим, що державні форми стимулюють застосування векселя як ефективного засобу виходу з кризи неплатежів.

Маневич В. Е. і Перламутров В. Л. характеризують вексель як безумовне забов'язання. Вексельне право і вексельна практика передбачають протест векселів і примусове стягнення. Але протест при цьому залишається виключним випадком. Нормою повинні бути обов'язкові платежі по векселям. Якщо нормою будуть неплатежі, протест, неакцепт переказного векселя, то реальний вексельний обіг неможливий. Для реального налагодження вексельного обігу потрібна не тільки взаємна обізнаність у справах один одного його учасників, але й контроль за емісією векселів, його лімітування, потрібна надійна гарантія платежу по векселю. Тільки при цих умовах можна сподіватись на впровадження векселя в обіг.

Горобець І. В. відмічає, що сьогодні в Україні дуже гостро постає проблема ліквідності, яка викликала кризу взаємних неплатежів. Це один із головних факторів, дестабілізуючих роботу всіх галузей в багатьох регіонах. Але не дивлячись на неплатоспроможність підприємств, поставки продукції продовжуються. При цьому для забезпечення діяльності підприємств оплата за поставлену продукцію виконується по бартерним поставкам. Таким чином, в сучасних умовах все більшого розповсюдження набуває такий вид розрахунків, як залік взаємної заборгованості.

На думку Жихарєвої Л. К., значна увага повинна приділятись питанню розвитку розрахунків шляхів заліку взаємних вимог. Установам банків необхідно вивчати господарські відносини між підприємствами і організаціями і при наявності постійно зустрічних поставок рекомендувати їм розраховуватись один з одним по сальдо зустрічних вимог. При цьому слід відмітити, що при взаємозаліку у вигіднішому становищі знаходяться якраз не платник, оскільки йому зараховується сума заборгованості, яка виникла задовго до дня заліку і тому знецінена інфляцією. На основі заліку взаємних вимог можуть організовуватись і бартерні операції, які свідчать про відсутність стабільних грошей і стабільних цін. Але вони дозволяють проводити взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товар без оплати грішми (натуральний обмін) і без будь-яких банківських розрахунків за поставлені товари. Це дозволяє партнерам, з однієї сторони, оперативно погодити номенклатуру, обсяг, ціни і умови взаємних поставок, а з другої підриває стійкість грошової одиниці. Крім того, від таких операцій державний бюджет недодержує значні суми податку, а також звужує товарно-грошові відносини. Тому при переході до ринку даний спосіб платежу в Україні застосовується як вимушений.

НОРМАТИВНА БАЗА, РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ - Облік та автоматизація обліку розрахунків із покупцями та замовниками

Похожие статьи