Теоретичні основи, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

16.07.1999 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Цей Закон, зокрема, закріпив використання при реформуванні бухгалтерського обліку в нашій державі міжнародних стандартів фінансової звітності.

Приєднання України до міжнародної системи бухгалтерського обліку не є і не повинно бути самоціллю. Проте світовий досвід засвідчує, що принципи, затверджені у міжнародних стандартах, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів, а з іншого-дають змогу уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною у користуванні. Наводимо принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які визначені в Законі:

    1. Обачності - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; 2. Повноти - всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі; 3. Автономності - активи та зобов'язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов'язань інших підприємств та власників цього підприємства; 4. Сталості - постійне застосування підприємством обраних методів бухгалтерського обліку із року в рік. Зміна методів обліку повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності; 5. Безперервності - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме в неосяжному майбутньому; 6. Нарахування та відповідності доходів та витрат для визначення результату звітного періоду потрібно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.7. Превалювання сутності над формою - фінансові операції та інші події обліковуються та розкриваються відповідно до їхньої сутності та економічної діяльності, а не лише згідно з їхньою формою; 8. Історичної собівартості - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи із витрат на її виробництво і придбання; 9. Єдиного грошового вимірника - вимірювання і узагальнення всіх операцій у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється у валюті України; 10. Періодичності - можливість розподілу діяльності підприємств на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Із 10-ти принципів, визначених Законом, два є зовсім новими, а саме: принцип обачності і принцип превалювання сутності над формою.

Перший принцип передбачає, що при віднесенні тих або інших сум на доходи або витрати, необхідно використовувати методику, що забезпечує не завищення доходів і активів, з одного боку, і не заниження зобов'язань і витрат - з іншого.

Інший принцип - принцип превалювання сутності над формою, у свою чергу змінює всю існуючу технологію бухгалтерського обліку. Цей принцип зобов'язує відображати в обліку будь-яку господарську операцію не за формальними ознаками, а залежно від її економічного і змістового навантаження. Так, придбання векселя залежно від ситуації може бути відображено і як фінансове вкладення, і як придбання цінних паперів, і як кредитна операція, і як операція розрахункова.

Закон надає право підприємству самостійно:

    - визначати облікову політику підприємства; - обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; - розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права окремих працівників на підписання бухгалтерських документів; - затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку; - виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням показників їхньої бухгалтерської звітності до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які мають відношення до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Законом передбачено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства:

    - забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності; - організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; - бере участь в оформленні матеріалів щодо нестачі та відшкодування втрат від нестач, крадіжки і псування активів підприємства; - забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства. У Законі приділено велику увагу оформленню первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку. Підкреслюється, що:

    1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати такі обов'язкові реквізити:
      - назву документа (форми); - дату і місце його складання: - назву підприємства, від імені якого складається документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і за правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.
    3. Інформація, що міститься у прийнятих в обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку у формі подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображуються також у валюті розрахунків платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 4. Реєстри бухгалтерського обліку повинні мати назву. У них зазначаються період реєстрації господарських операцій, прізвища та підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. 5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. 6. У разі складання та зберігання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їхні копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законодавством. 7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпечує їхнє належне зберігання протягом установленого терміну. 8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. 9. Первинні документи та реєстри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законодавством. Повноважна посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють таке вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка. Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівництвом) підприємства. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу діяльності підприємства та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього звітного дня кварталу (року).

Похожие статьи




Теоретичні основи, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку

Предыдущая | Следующая