Сек'юритизація як метод управління проблемними активами - Управління проблемними кредитами в банку

Іпотечні кредити займають значну частку (9,4%) у кредитному портфелі банку. Серед кредитів в інвестиційну діяльність вони складають 50,6%. Оскільки кредитна політика банку спрямована на довгострокове кредитування, в тому числі іпотечне, яке пов'язано з підвищеним ризиком у віддаленій перспективі, вважаємо за потрібне запропонувати використовувати в діяльності банку такий сучасний метод управління активами, як сек'юритизація.

Під сек'юритизацією активів розуміють специфічну банківську техніку, посередництвом якої фінансові посередники (інвестори, фінансові компанії) отримують можливість інвестувати в окремі банківські активи, не придбаючи їх цілком або частково. Іншими словами, це фінансовий механізм заміни неринкових (неліквідних) позик, потоків коштів на цінні папери, що вільно обертаються на ринках капіталу.

Оскільки трансформація в цінні папери стартувала з іпотечних кредитів, під терміном "сек'юритизація" спочатку розуміли процес створення цінних паперів, які випускались на основі пула іпотек, за допомогою якого об'єднані в пул активи становляться стандартними цінними паперами, що забезпечені цими активами (рис. 3.1).

Згідно рисунку, банк надав кредит на покупку нерухомості під 18% річних. Залишив собі 3%, він трансформує кредити в облігації з доходністю 15% річних. Ця операція трансформації банківських активів в цінні папери дозволить банку акумулювати грошові кошти з фінансового ринка і знову направити їх в кредитний процес.

Інвестор

Фізичні особи

Кредит 18%

Облігація 15%

Інвестор

Пул 1

Банк

3%

Рис. 3.1. Схема сек'ютиризації іпотечних кредитів

Випущені облігації відносно ризиковості досить стійкі, оскільки вони забезпечені пулом кредитів, які, в свою чергу, гарантовані закладом.

До активів, що охоплюються сек'юритизацією, звичайно відносять іпотечні та споживчі кредити, лізингові платежі, будь-які однорідні займи, товарні кредити та ін. При цьому перечень активів, сек'юритизація яких потенційно продуктивна, неможливо переоцінити. Сюди можуть органічно вписатися будь-які грошові доходи (надходження), які господарюючий суб'єкт планує отримати в перспективі. Особливо треба відмітити, що при сек'юритизації використовуються виключно активи, що генерують доход (платежі за якими регулярно продовжують поступати).

Іншими словами, за допомогою сек'юритизації банки рефінансують свою діяльність, поповнюючи в результаті власний капітал. Тому досить спрощено виглядає позиція, яка зводить многогранний процес сек'юритизації лише до трансформації неліквідних активів в найбільш ліквідні активи - гроші. Необхідно враховувати ростучі потреби довгострокового кредитування реального сектора економіки. Кредити, що надані за довгостроковими кредитними проектами, будуть повертатися протягом декількох років, а кредитні активи на видачу нових позик необхідні вже сьогодні. Банки примушені застосовувати гнучку стратегію - жертвувати частиною прибутку за облігаціями у вигляді процента, але при цьому вивільняти в оборот живі кошти.

Особливу актуальність сек'юритизація банківських активів має для банків, які спеціалізуються на іпотечних та споживчих кредитах. Сек'юритизація предметом своєї уваги може вибрати кредитний портфель (іпотечні, корпоративні, прострочені кредити), облігаційний портфель, лізингові платежі, експортну виручку та ін.

Фінансовий ринок "інструментів, що забезпечені активами" (asset-backed securіtіes) або, іншими словами, сек'юритизаційних цінних паперів займає особливе місце на світовому ринку похідних фінансових інструментів і бурно розвивається на Заході. Всього у світі в 2004 році било випущено сек'юритизованих цінних паперів на суму 532 млрд. дол., в 2005 году - 978 млрд. дол., а за дев'ять місяців 2006 року ще більше - близько 1 228 млрд. дол.

За своєю сутністю, сек'юритизація знижує вартість позичених коштів, очищує баланс кредитної організації, поліпшує її фінансові показники і є не чим іншим, як трансформацією неліквідних активів в ліквідні цінні папери.

Сек'юритизація активів, за думкою банківських аналітиків, визнана найважливішою фінансовою інновацією другої половини ХХ ст. Це дешевий відносно з іншими методами отримання фінансування фінансовий механізм рефінансування, посередництвом якого емітент отримує можливість випускати цінні папери з підвищеним рейтингом, а відповідно, з пониженою процентною ставкою у порівнянні зі ставками по довгостроковим кредитам. Сек'юритизація банківських активів сприяє поліпшенню різноманітних банківських нормативів і фінансових співвідношень (зворотність капіталу, відношення зобов'язань до власного капіталу, доходність на власний капітал), більш ефективному використанню капіталу і диверсифікації джерел фінансування. Сек'юритизовані інструменти забезпечують інвесторам кращі умови відносно доходів при емісії державних паперів такого ж рівня; безмежне розмаїття і мобільність механізму сек'юритизації, структурування платежів і умов угод дозволяють інвесторам створювати фінансові інструменти у відповідності з власними потребами.

Однією з актуальних проблем впровадження в Україні результативно функціонуючих схем сек'юритизації банківських активів залишається нерозвинена законодавча база, яка призвана впорядкувати дії різних нормативно-правових актів, що діють в цієї області. Правове регулювання сек'юритизації активів повинно відповідати правовому урегулюванню питань передачі права вимоги, корпоративного законодавства, законодавства про банкрутство і цінних паперів, податкового та банківського законодавства.

Велику підтримку для розвитку сек'юритизації в Україні є новий Закон "Про іпотечні облігації", в якому прописаний механізм, що дозволяє отримувати гроші під заставу іпотечних позик. Цей закон дає "зелене світло" проспектам емісії звичайних та структурованих іпотечних облігацій, які є робочими формами фінансового механізму - сек'юритизації активів.

Системно-комплексний підхід до задач ефективного впровадження в діючу господарську практику України сек'юритизації в рамках українського законодавства вимагає вирішення наступних питань: розробка законопроекту про сек'юритизацію банківських активів, закріплення принципів сек'юритизації в рамках національної правової системи; дозвіл на збільшення обсягів банківських бізнес-процесів з направленістю на легитимізацію функціонування банків в сфері емісії цінних паперів; можливість для сторонніх інвесторів (держателів цінних паперів) отримувати право вимоги за кредитними договорами при збереженні за банком зобов'язань по обслуговуванню кредиту (управління кредитом); законодавча дефініція створюваних видів цінних паперів, юридичне вирішення проблем, пов'язаних с банкрутством емітента таких цінних паперів; система оподаткування операцій і трансакцій, що проводяться в процесі сек'юритизації [21].

В Україні може бути успішно апробована трастова схема сек'юритизації, яка конструюється на базі договору довірчого управління сек'юритизованими (первісними) активами, переданими в спільну власність інвесторів (власників цінних паперів). Спочатку створюється пул кредитних вимог (кредитне покриття, спільний фонд банківського управління). Потім банк як власник кредитного пула здійснює емісію цінних паперів, уступає інвесторам, зачисляє в покриття права вимоги за кредитами. В такому випадку за банком залишається довірче управління кредитним покриттям.

Однотипні механізми вже закріплені в українському законодавстві: процедура створення і діяльності інститутів спільного інвестування (ІСІ) регулюється Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайових і корпоративних інвестиційних фондах)" [61].

Трастовій схемі сек'юритизації активів властива позитивна особливість, пов'язана з глобальним виключенням ризиків, що можуть бути зумовлених банкрутством банка-оригінатора.

Емісія цінних паперів в процесі сек'юритизації кредитного покриття здійснюється посередництвом облігацій. Конкретизуючи цей варіант схеми трастової сек'юритизації на облігаціях з іпотечним покриттям, ми можемо наглядно переконатися в його достоїнствах та перевагах.

Згідно українському законодавству, передача майна в довірче управління не тягне за собою переходу права власності на нього до довірчого розпорядника. Власники іпотечних облігацій - заставодержателі мають вищий пріоритет перед правами або вимогами інших осіб відносно кредитного покриття. Іпотечне покриття відокремлюється від іншого майна емітента и не включається в ліквідаційну масу емітента. Інші особи, включаючи кредиторів емітента, кредиторів управителя або кредиторів власника іпотечних облігацій, не мають права пред'являти вимоги на іпотечне покриття. Відповідно, у випадку неспроможності особи, що здійснила емісію цінних паперів, відсутні підстави для включення майнових прав, які складають кредитне покриття, в конкурсну масу, оскільки правовласниками в даному випадку є власники цінних паперів

Оскільки іпотечні кредити носять довгостроковий характер, відрізняються низьким рівнем ризику та виразною прогностичністю грошових надходжень, вони є ідеальним активом для проведення сек'юритизації.

Дещо модифікований, але не менш привабливий, варіант сек'юритизації може здійснюватися, коли облігації або інший вид цінних паперів випускається не самим банком, а залученою ним управляючою компанією.

В результаті такої операції декілька банків можуть створювати єдине покриття і передати його управляючій компанії (наприклад, на базі агентського договору), яка здійснить його продаж у вигляді облігацій. При цьому, управляюча компанія отримує право довірчого управління покриттям. Безумовно, дане право носить умовний характер, бо банки-оригінатори и далі продовжують фактичне обслуговування кредитів, які складають кредитне покриття.

Варіант сек'юритизації банківських активів через посередництво управляючої компанії може, безумовно, зіткнутися з рядом нестиковок у вітчизняному законодавстві. Перед усім, потребує законодавчої конкретизації і змістовного розкриття поняття "довірче управління правами вимоги по договорам займу (кредитним договорам)", достатньо багато питань виникає з реєстрацією цінних паперів.

Сек'юритизація банківських активів базується на свободі вибору договору, виходячи з задач кожного конкретного випадку діючій банківської практики. Введення в господарський обіг нових договірних конструкцій і схем передбачає подальше удосконалення українського законодавства, апробація новітніх похідних фінансових інструментів в сучасній банківській діяльності обумовлює подальший розвиток українських банківських відношень.

Сек'юритизація тим і приваблива, що дає широкі можливості для форм і методів трансформації, різноманітних за своїми якісними параметрами, активів в єдині характеристики цінних паперів.

Потреби учасників українського фінансового ринку в передових банківських інноваціях, якою і є сек'юритизація банківських активів, поки що залишаються незадовільними в силу відсутності необхідної ринкової інфраструктури та законодавчої бази. В Україні сек'юритизація не отримала поки широкого розповсюдження з-за неринкових обмежень: жорсткого валютного контролю, недостатньої різноманітності ліквідних фінансових інструментів, негнучкої податкової системи, відсутності достатньої кількості кредитоспроможних учасників фінансового ринку. До теперішнього моменту операції сек'юритизації не є суб'єктом спеціалізованого українського законодавства, відсутня уніфікована документація для оформлення подібних операцій. Немалі перешкоди виникають при їх оподаткуванні та обліку.

Тим не менше, в Україні сек'юритизація банківських активів як ефективний сучасний фінансовий механізм повинна мати велике майбутнє. Багато років національні комерційні банки і Національний банк непокоїть розрив в строках, на які залучаються депозити і видаються кредити. За даними Національного Банку України на 1 жовтня 2006 року, 82 банка мають такі розриви на загальну суму 48 млрд. грн. по строкам залучення коштів і строком видачі кредитів. НБУ вважає, що строки залучення банками коштів та строки, на які вони видають кредити, не порівняні і потенційно є елементом нестабільності банківської системи. Вклади населення, в кращому випадку, акумулюються на рік, тоді як кредити надаються на строк до 20-30 років. Тобто поки позичальник поверне кредити банку, потрібно докладати додаткові зусилля і з разу в раз залучати нові депозити. Сек'юритизація дозволить подолати розрив в строках, тому що цінні папери випускаються приблизно той же самої довжини, що і банківські активи, якими вони забезпечені.

Українській банківській системі властивий низький рівень концентрації і капіталізації банків. Можна, звичайно, йти по шляху скорочення числа банків та їх укрупнення через їх злиття та поглинання. Між тим банківська практика розвинених країн наглядно ілюструє, що значне зростання можливостей банківської системи можливо здійснити і без ліквідації невеликих банків. Альтернативне рішення - сек'юритизація банківських активів.

В силу особливостей економічного розвитку в Україні при проведенні сек'юритизації в якості забезпечення, імовірніше всього, буде використовуватись житлова іпотека або автокредити, бо сек'юритизація передбачає масштабність стандартних активів, тобто кредитів, наданих на рівний по тривалості строк, з рівнозначним авансовим внеском, подібними процентами і умовами обслуговування. Таким критеріям в національній економіці відповідають лише кредити фізичним особам на покупку нерухомості і автомобілів [61].

В Україні сек'юритизація банківських активів зіштовхується з проблемою слабого розвитку фондового ринку, обумовленою, перед усім, малою наявністю на ринку повноцінних інституціональних інвесторів. Разом з тим, будь-які кроки по розвитку принципово нового напрямку банківської діяльності - сек'юритизації в Україні не залишаться без уваги світового фінансового ринку. Важлива фінансова інновація другої половини двадцятого сторіччя - сек'юритизація сформує необхідні умови для виходу України на світові ринки капіталу і буде сприяти залученню в національну економіку додаткових фінансових ресурсів.

Таким чином, можемо зробити висновки, що сек'юритизація є фінансовим механізмом заміни неліквідних позик на цінні папери, що вільно обертаються на ринках капіталу, в тому числі її можна застосовувати до прострочених кредитів. Це ефективний та порівняно дешевий метод рефінансування. В Україні сек'юритизація не отримала поки широкого розповсюдження з-за неринкових обмежень: жорсткого валютного контролю, недостатньої різноманітності ліквідних фінансових інструментів, негнучкої податкової системи, відсутності достатньої кількості кредитоспроможних учасників фінансового ринку. Тим не менше, в Україні сек'юритизація банківських активів як ефективний сучасний фінансовий механізм на наш погляд має велике майбутнє.

Похожие статьи




Сек'юритизація як метод управління проблемними активами - Управління проблемними кредитами в банку

Предыдущая | Следующая