Опціон в системі управління валютними ризиками - Міжнародні кредитно-розрахункові операції (теорія та практичні задачі)

Для управління валютними ризиками використовується хеджирування - це використання одного інструмента для зниження ризику, зв'язаного з неспри-ятливим впливом ринкових факторів на ціну іншого, зв'язаного з першим інст-рументом, чи на генерируємі їм грошові потоки [22].

У якості хеджируемого активу може виступати товар чи фінансовий ак-тив, наявний чи планований до придбання. Інструмент хеджирування виби-рається таким чином, щоб несприятливі зміни ціни хеджируемого активу чи зв'язаних з ним грошових потоків компенсувалися зміною відповідних парамет-рів хеджирующого активу.

Інструмент хеджирування - "Похідний" цінний папір або дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривати-вів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

До деривативів належать [4]:

1. Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'я-зання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмови-тися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контрак - ту.

Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

2. Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'я-зання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмови-тися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт про-тягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

3. Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (прода-ти) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рі - шенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зо-бов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладено-го опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на:

    А) фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів; Б) валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Націо-нальним банком України; В) товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних дерива-тивів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

Валютний опціон на покупку (продаж) обумовленої кількості валюти-обопільна умова (валютний контракт) [16], що дає право на покупку чи продаж визначеної кількості валюти (стандартні контракти від 100 одиниць валюти) за зафіксованою ціною (ціні - страйк) у заздалегідь погоджену дату чи протягом погодженого періоду часу. Особливість опціону полягає в тім, що при угоді купівлі - продажу покупець здобуває не титул власності, а право на його придбання. Одиничний контракт полягає на визначену кількість валюти (звичайно 100 одиниць), яка називається лот. Покупець контракту виплачує продавцю премію, що є своєрідною ціною опціону. Існує два типи опціонів: на покупку і на продаж [17].

Опціон на покупку (опціон call) означає право покупця на придбання в будь-який момент контрактного терміну валюти у встановленій кількості за зафіксованою ціною в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Опціон на продаж (опціон put) означає право покупця на продаж у будь-який момент контрактного терміну валюти у встановленій кількості за зафіксованою ціною в розрахунку на потенційне зниження її курсу.

Особливість опціону полягає в тім, що його покупець, оплативши при покупці визначену суму (премію) продавцю, зовсім не зобов'язаний скористатися своїм правом і неодмінно купити (чи продати) відповідну кількість валюти. У тому випадку, якщо ситуація на ринку буде для нього несприятливою, тобто власник опціону, розраховував на підвищення курсу валюти, а він понизився (при опціоні на покупку) і, навпаки, - підвищився (при опціоні на продаж), то він відмовиться від свого права на придбання (продаж) валюти і розірве контракт. У цьому випадку покупець опціону понесе збитки в розмірі рані виплаченої премії продавцю опціону.

Звідси випливають зовсім різні зобов'язання, узяті на себе покупцем і продавцем опціонного контракту. Якщо обов'язки покупця обмежуються тільки своєчасною сплатою премії, то продавець бере на себе зобов'язання з продажу (чи покупки) відповідного кількості валюти по заздалегідь зафіксованій ціні.

Розмір премії, що виплачує покупець опціону, залежить від комплексу різних факторів: котирування даної валюти на валютному ринку, специфічних особливостей опціону, терміну дії опціонного контракту, співвідношення попиту та пропозиції на ринку опціонів.

По термінах виконання розрізняють європейські й американські опціони. При європейському опціоні умови контракту можуть бути реалізовані тільки після закінчення зазначеного в ньому терміну. При американському опціоні контракт може бути реалізований у будь-який час протягом обговореного терміну. Саме цей тип опціону в даний час на валютному ринку є пріоритетним.

Серед опціонів на покупку і продаж маються три принципово різних види опціонів: внутрішні, ринкові і зовнішні.

Внутрішні - мають ціну(страйк) нижче діючої ринкової ціни на валюту для call і вище ринкової ціни для put на момент продажу опціону. Вони є менш ризикованими, але мають найбільший розмір премії.

Ринкові - мають ціну(страйк), рівну чи дуже близьку до курсу валюти на момент продажу опціону. Вони мають середній ризик і рівень прибутковості.

Зовнішні - являють собою протилежність внутрішнім опціонам: їхня ціна(страйк) значно вище курсу валюти для call і значно нижче для put. дані опціони характеризуються великим ризиком і малим розміром премії.

Форвардні і ф'ючерсні контракти є способами, що гарантують конкретний обмінний курс на певну дату в майбутньому або забезпечуючими отримання компенсації за відхилення фактичних курсів від передбачуваних. Фінансовий директор, що користується форвардною чи ф'ючерсною позицією, уникає утрат від несприятливих змін курсів, але і не виграє від сприятливих змін. Валютний опціон є інструментом, що поєднує як елементи хеджування, так і елементи заняття позицій. Він є зручним знаряддям у руках фінансового директора, у якого є певна думка щодо майбутніх змін обмінного курсу, але який не абсолютно упевнений, що напрямок змін буде таким, як він припускає, і бажає зменшити втрати, що можуть виникнути у випадку неправильного прогнозу.

Опціон (option) є своєрідною формою термінового контракту двох сторін - продавця і власника опціону, у результаті чого власник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити або продати заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (чи на національну грошову одиницю) за обумовленим валютним курсом або за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.

Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від нього в залежності від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов'язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим опціонним контрактом, і забезпечити власнику опціону виконання умов контракту до завершення встановленого тер-міну. Тобто, коли контракт вже укладений, весь ризик, пов'язаний з несприят-ливими змінами, лежить на продавці. Для того, щоб продавець погодився прий-няти на себе цей ризик, покупець платить йому за укладення контракту певну суму, яка називається премією. Якщо контракт здійснений, то вживають термін "опціон здійснено" чи "опціон виконано".

Опціонний контракт ще називають умовною вимогою (contingent claim), тому що його реалізація залежить від того, чи буде це вигідно покупцю.

У залежності від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded options) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою частиною фінансового ринку економічно розвинених країн. Найвідоміші - Лондонська фондова біржа, європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 р.), Філадельфійська, Чикагська, Монреальська й інші біржі.

Біржові опціони можуть бути в обігу на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну виконання. Ці опціони стандартизовані за певними видами валют, сумами і термінами виконання.

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити:

    - найменування валюти опціону; - назва операції (купівля чи продаж); - сума валюти; - курс обміну; - дата завершення дії опціонного періоду; - умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (over-the-counter options, OTC options) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальним контрактом на договірних основах і відповідно до специфікації, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із великими корпораціями.

Порівняльна характеристика біржових і позабіржових опціонів, наведена в таблиці 2.1, дає можливість побачити їхні спільні риси та відмінності.

Таблиця 2.1

Біржові опціони

Позабіржові опціони

Продаються через біржу

Продаються банками

Вибір валют фіксований для кожної біржі

Вільний вибір валюти

Значні обсяги торгівлі

Незначні обсяги торгівлі

Сума одного опціону фіксована

Сума опціону не фіксується

Стандартні терміни завершення опціону

Терміни завершення визначають продавець і власник опціону за домовленістю

Ціни виконання фіксовані

Ціна виконання визначається за домовленістю

Вартість нижча

Вартість вища

Стандартні

Організуються на конкретного клієнта

Перепродаються

Не можуть бути перепродані

Переважно купують банки

Перевагу віддають великі корпорації

З огляду на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно помітити, що їхнє використання вигідне (доцільне) у наступних випадках:

    - коли час і сума валютних надходжень не визначені; - з метою захисту експортних і імпортних потоків товарів, чутливих до змін ціни; - у випадку публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті; - з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті; - у разі потреби забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

У світовій практиці в залежності від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон "колл" (call) і опціон "пут" (put). Опціон "колл" надає право його власнику купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Опціон "пут" дає власнику право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу. Наприклад, якщо підприємство, купивши "пут" за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий "пут".

Опціони "колл" використовують переважно:

    - з метою хеджування короткої валютної позиції; - у випадку, коли валютний курс має стійку тенденцію до підвищення; - для перепродажу з метою одержання прибутку.

До використання опціонів "пут" переважно прибігають:

    - з метою хеджування довгої валютної позиції; - тоді, коли валютний курс має стійку тенденцію до зниження; - з метою хеджування очікуваних надходжень і продажу валюти.

Якщо опціон виконано, то продавець опціону "колл" повинен продати валюту власнику опціону, а продавець опціону "пут" повинен купити валюту у власника опціону. Це є обов'язковою умовою виконання опціону (здійснення опціонного контракту).

З юридичної точки зору учасники опціонного контракту завжди рівноправні, з економічної точки зору у більш вигідному становищі знаходиться покупець опціону, оскільки останнє рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням строку опціону знаходиться за ним.

Похожие статьи




Опціон в системі управління валютними ризиками - Міжнародні кредитно-розрахункові операції (теорія та практичні задачі)

Предыдущая | Следующая