Туристичні маршрути - Рекреаційно-туристична характеристика Володимир-Волинського району

1. Орієнтовна програма подорожі: 09.00 Виїзд з м. Луцьк; 11.00 Прибуття в м. Володимир-Волинський; 11.10 - 12.00 Оглядова екскурсія по місту; 12.00 - 12.30 Успіня Пресвятої Богородиці; 13.00 - 13.40 Церква Святого Василя; 14.00 Прибуття в Зимно; 14.30 - 16.00 Оглядова екскурсія по Святогірському жіночому монастирі. 16.00 - Виїзд до м. Луцьк;18.00 Приїзд у м. Луцьк.

Пропонований напрям туристсько-екскурсійного маршруту охоплює не значну територію, на його методологічному підгрунті можна розробити десятки й сотні пізнавальних подорожей, походів, екскурсій на історико-релігійну тематику, які б правдиво й повно висвітлили процес зародження, становлення та розвитку більшості конфесій, релігійних і релігійно-філософських течій, познайомили громадян нашої країни та іноземних гостей з чудовими пам'ятками сакральної архітектури.

Перша зупинка нашого туристично-екскурсійного маршрута є прекрасне місто Володимир-Волинський і Собор Успіня Пресвятої Богородиці. Жодне місто Волині й мало яке в усій Україні може похвалитись такою славою та звитягою, які має Володимир-Волинський. Офіційним роком народження вважають 988, ведучи лік від першої писемні згадки про нього в "Повісті минулих літ".

Давню велич Володимир-Волинського засвідчують унікальні пам'ятки історії й архітектури, що збереглися в місті. Враховуючи виняткову, наукову, архітектурну і мистецьку цінність спадщини Володимир-Волинського з метою її охорони, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. у центральній, історичній частині міста утворено історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир".

Собор Успіня Пресвятої Богородиці - побудовано князем Мстиславом Ізясловичем у 1156-1160 рр. У цьому ж соборі він був і похований, про що свідчить Іпатіївський літопис. При взятті Володимира татаро-монголами в 1240 р. церква була "исполнена трупьями", але як видно сильно не постраждала. Це єдина церква, яка збереглася з до монгольського часу на Волині. Храм служив усипальницею Волинських князів та єпископів. Тут поховані Василько Романович, його дружина Олена, син Володимир Васильович. Успенський собор відігравав роль головного храму Волині і в XIV-XV ст. У 1491 р. його було пошкоджено та пограбовано під час нападу татар, та вже в 1494 p. відновлено. Тоді ж було побудовано і єпископський замочок. Серйозні пошкодження собору принесла боротьба двох претендентів на Володимирську кафедру в 60-х рр. XVI ст., коли один з них штурмував єпископський замочок з допомогою гармат. З 1596 р. Успенський собор перейшов до уніатів. У 1683 р. він сильно постраждав під час пожежі. У 1753 р. у ході реставрації до собору прибудовано новий західний фасад у стилі пізнього ренесансу. В 1782 р. за розпорядженням єпископа Симона Младського були прорубані потаємні сходи до єпископської кафедри у масивному стовпищі, внаслідок чого частина склепінь впала. У 1795 р. собор вже використовують, як складське приміщення.. В 1805 р. були невдалі спроби відновлення храму, але лише в 1885 р. почалася реальна діяльність щодо відновлення.

17 вересня 1900 p. собор освячено. Відбудовано єпископські палати, дзвіниця. Храм трьохповерховий, шестистопного типу. Загальна довжина 34 м, ширина 20,6 м, висота близько 18,5 м. Стіни мають товщину близько 1,5 метра. Стіни храму складено з цегли-плінфи. Деякі мають на поверхні хвилясті полоси "розчеси". Розчин вапняний, рожевий. Підлога встелена керамічною плиткою прямокутної, трикутної та ромбовидної форми, жовтого, зеленого, темно-коричневого і темно-синього кольорів. При дослідженні було виявлено залишки фрескового розпису.

Наступна Церква Святого Василя (ротонда) ХШ-XV ст. 3a місцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти білих хорватів у 992 p., зупинився в м. Володимир-Волинському, і тут в подяку Богу за вдалий похід, наказав кожному із своєї дружини принести по одній цеглині і, таким чином, за один день спорудив храм, який в честь його християнського імені був освячений в ім'я святого Василя. Коли і ким побудована нинішня церква, невідомо. На шиферній дошці, вмонтованій в стіну з північної сторони уцілів слов'янський напис, настільки незрозумілий, що з нього можна розібрати тільки три слова ''Помози Боже... княж" і число "670 г", що відповідає 1194 р. Вперше в історичних документах про неї згадується в 1-й чверті XVI ст.

У 1844 р. казною були виділені гроші на відновлення церкви. Тоді ж було прибудовано невелику кам'яну дзвіницю, а церкву й погост обнесено кам'яною стіною. Фундаменти церкви побудовані у вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Більші конхи (заокруглені виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стіни хвилясті. До реконструкції та прибудови тамбура церква мала шоломоподібну покрівлю. Невеличку за розмірами будівлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений білокам'яною різьбою. Археологічні знахідки біля церкви - цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на місці Василевської церкви існувала більш рання споруда, деякі її частки ймовірно були використані при побудові існуючої церкви.

Наступна наша зупинка є Костел святых Йоакима і Анни - римо-католицька парафіяльна церква

Побудований у 1752 році у стилі барокко єпископом Адамом Война-Оранським, який раніше був місцевим настоятелем. Костел було зведено на місці попереднього дерев'яного храму, закладеного княжною Анною Збаразькою у 1554 році. З 1751 року костелом піклувалися капуцини, які через рік побудували мурований храм. Костел кілька разів знищували пожежі, відновлений у середині XVIII століття в стилі віленського бароко. За легендою, в 1794р. у монастирі капуцинів були заховані коштовності державної скарбниці поділеної Речі Посполитої. У 1832-му році в контексті антипольських реформ російського уряду монастир було ліквідовано. Храм в середині XIX століття реставрували, а на місці зруйнованого монастиря місцевий дворянин побудував будинок. Після другої світової війни костел був діючим до 1958 року, після чого в ньому розташували кав'ярню та концертну залу. Тоді ж було розібрано огорожу та дзвіницю. Костел повернутий вірним у 1992 році.

Костел являє собою тринефну базиліку, побудовану у плані прямокутника, з прямокутним презбітерієм, двома ризницями та невеликим нартексом. Фасад храму фланкують дві триярусні вежі, об'єднані трикутним фронтоном. Зліва від нартекса у стіну вмурована кам'яна пам'ятна дошка 1561 року з барельєфом благодійника костелу Подгороденського у лицарських обладунках. Ймовірно вона походить з попереднього костелу. Найбільш цінним елементом інтер'єру є бароковий головний вівтар. Під костелом - підвальні приміщення з напівциркульними склепіннями.

Остання наша зупинка але не менш захоплююча є Святогірський Свято-Успенський Зимненський монастир який належить до найдавніших святинь України-Русі. Стародавні волинські перекази свідчать, що 1001 р. на високому березі річки Луги, київський князь Володимир Святославич збудував два храми та терем. Це місце на західному кордоні Русі стало зимовою резиденцією князя Володимира. Звідси й назва селища - Зимне. У давньоруських писемних пам'ятках перша згадка про Святогірський монастир з'являється наприкінці ХІ ст. Нестор Літописець повістує, що "в монастирє, наріцаємом Святая Гора, сущи близ града Влодимера успє с міром о Господе, житію конец пріят преподобний Варлаам" - перший ігумен Києво-Печерської Лаври, який цим шляхом повертався із Константинополя.

Як і більшість древніх монастирів Святогірський монастир починався з печер, де ще в домонгольську добу існував підземний храм. Археологічні дослідження зимненських печер виявили старовинні надписи на стінах і древні поховання.

Поруч з виходом з печер - найдревніший вцілілий храм обителі, який зведено на честь Святої Тройці. У радянські часи, коли обитель було розорено, це храм діяв як прихідський.

Перша документальна згадка саме про Святогірський монастир з'являється 1458 p. за правління Феодора Чарторийського, Луцького князя, який у славу Божої Матері будує у 1495 р. на місці дерев'яної церкви святого князя Володимира великий кам'яний Свято-Успенський храм.

У цей же час над брамою постала дзвіниця, кріпосні стіни укріпилися могутніми вежами, адже оборонні споруди були необхідні для захисту від численних татарських набігів. Архітектурний ансамбль обителі набув величності та монументальності, як один з найбільших церковних і фортифікаційних комплексів того часу.

Проте не завжди він був таким, яким він є сьогодні. Після введення у 1596 р. Брестської унії, почалася виснажлива боротьба монастиря з уніатством. Зимненською братією та православними шляхтичами велися запеклі суперечки та судові розгляди з уніатськими єпископами. Монастир почав занепадати та згодом зубожів. У 1682 р. обитель захопили уніати. У 1724 р. Зимне придбав фанатичний католик, волинський староста Михайло Чацький. Він наказав перетворити храм, який зберігав православну архітектуру, на костел, і переробити його з п'ятикупольного на двокупольний. Він розорив родову усипальницю православних ктиторів монастиря - князів Чарторийських, пограбувавши дорогоцінності з померлих. Чацький зняв коштовну ризу і прикраси з Зимненської ікони. Глумлячись над образом, він зважився на блюзнірські дії, вигукуючи: "Що ж, православна святине чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир?" В ту ж мить нечестивець осліп, а через 3 роки помер. Саме цією іконою Константинопольський Патріарх Микола II Хрисоверх благословив у 988 р. грецьку царівну Анну на подружжя з князем Володимиром. Згодом князь перевіз ікону до своєї Зимної резиденції та подарував у Богородичну церкву монастиря, збудовану сином Володимира Волинським князем Всеволодом. Це ікона грецького письма, написана на кипарисовій дошці. Незважаючи на всі історичні перипетії вона збереглася і нині, як і тисячу років тому, охороняє Зимненську обитель, надаючи свою благодатну допомогу тисячам мирян.

Після тривалого періоду занепаду у другій половині XIX ст. на пожертви російського імператорського двору в обителі почалися реставраційні роботи, які тривали 30 років. Це дозволило врятувати від загибелі унікальну пам'ятку старовини та повернути Свято-Успенському собору канонічний православний вигляд.

Перша світова війна завдала немало лиха цьому святому місцю.

Під час одного з запеклих боїв у храм влучили три снаряди страшної руйнівної сили. Але небесна покровителька монастиря Пресвята Богородиця явила чудо. Снаряди не розірвалися, залишивши храм неушкодженим. Вони і сьогодні стирчать зі стіни храму, нагадуючи про милість Божу до обителі.

Після приєднання західних земель України до СРСР у 1939 p. монастир було закрито. Під час війни - ненадовго відкрито. Але у 1946 р. чернечу громаду остаточно ліквідували. В монастирських стінах розмістилася тракторна бригада. Безцінна пам'ятка історії та архітектури знов зазнала нищівної руйнації. Відродження Святої Гори відбулося лише тоді, коли до неї повернулися справжні господарі - монахині. В червні 1991 р. в Зимне прибули з Корецького монастиря перші насельниці - монахиня Стефана (Бандура) та інокиня Галина (Тищук). Стараннями сестер, коштами благодійників руїна, що залишилася церкві у спадок від Радянського Союзу, на сьогодні перетворилася на справжній райський куточок Волині

2. Орієнтовна програма подорожі: 10.00 Виїзд з м. Луцьк; 12.00 Прибуття в м. Устилуг; 12.10 - 12.30 Оглядова екскурсія по місту; 12.40 - 13.10 Музей Ігоря Стравінського 13.50 прибуття до м. Володимира-Волинського; 14.00 Оглядова екскурсія по місту 14.30 - 16.00 Екскурсія по Собору Успіня Пресвятої Богородиці 16.00 -16.20 Екскурсія в Свято-Миколаївському храмі 16.50 Прибуття в Зимно 17.00 -18.00 Оглядова екскурсія по Зимненському Святогорському Ставропігійному жіночому монастирі. 18.10 - Виїзд до м. Луцьк;20.00 Приїзд у м. Луцьк.

М. Устилуг

За радянських часів будинок композитора передали меліораторам і забрали каміни з другого поверху. Тепер там міститься дитяча музична школа. А на першому поверсі - музей. Тут зберігся великий рояль Бехштейна, який любив композитор. У саду ростуть посаджені ним яблуні. У місті проводиться міжнародний фестиваль імені Стравінського.

Російський композитор, диригент. Син співака Ф. І. Стравінського. Навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету та в М. А. Римського-Корсакова. Його балети здобули славу під час Дягилівських "Російських сезонів" у Парижі. З 1914р. жив у Швейцарії, з 1920р. - у Франції, з 1939р. - у США (1934р. прийняв французьке, а 1945р. американське підданство). Стравінський належить до провідних новаторів XX ст.

З 1896 до 1900р. батьки часто відправляли відпочивати Ігоря Стравінського і його брата Гурія в Устилуг, до маєтку Гаврила Носенка, родича матері композитора. Тут він здружився з його дочкою, своєю кузиною Катериною. Заручини відбулися в маєтку дядька в Омельному (Волинська обл.). Тесть подарував молодій парі маєток в Устилузі. 1906р. І. Стравінський будує в ньому за власним проектом будинок ("Стару мизу") у вигляді швейцарського шале. Композитор називав це місце біля злиття річки Луги із Західним Бугом "райським куточком для творчості". І це не дивно. Тут він працював над 17 творами, серед яких "Фантастичне скерцо", балети "Жар-птиця", "Петрушка", знаменита "Весна священна". План сценарію цього балету він розробив разом з Миколою Рєріхом і активно використав у ньому місцевий фольклор, техніку співу, хороводи, обряди. Завершив він "Весну священну" 1912р. у Швейцарії. Ці три балети мали неабиякий вплив на закордонне мистецтво. Вже перед від'їздом за кордон 1914р. Стравінський написав тут "Весіллячко". В Україні є ще одне місце, що помітно вплинуло на творчість композитора. Це маєток тітки Ігоря в селі Печіски (біля Ярмолинців, Хмельницька обл.). Ярмарки в Ярмолинцях справили на композитора незабутнє враження. Вбрання, ручні вироби, змагання в танцях, особливо присядка, козачок і трепак відобразилися в його "Петрушці".

М. Володимир-Волинський

Жодне місто Волині й мало яке в усій Україні може похвалитись такою славою та звитягою, які має Володимир-Волинський. Офіційним роком народження вважають 988, ведучи лік від першої писемні згадки про нього в "Повісті минулих літ".

Місто Володимир було важливим економічним і політичним центром, столицею Галицько-Волинського князівства, визначним осередком християнської культури. На даний час Володимир-Волинський є районним центром Волинської області. Свято-Миколаївський храм складає невід'ємну частку історико-архітектурного комплексу древнього міста. Збудований він як каплиця греко-католицьким холмським єпископом Порфирієм Скорбек-Важинським у 1780 році. У 1797 році під час пожежі вогнем було знищено дах каплиці. З того часу вона не відновлювалась і стояла в запустінні, аж поки у 1800 році була передана православній церкві. Споруда Миколаївської церкви цегляна, однокупольна, являє собою тип невеликого храму раннього класицизму на Волині. Нелегку місію, як соборної, Миколаївська церква виконувала на протязі ХІХ-го століття, аж до відбудови Успенського собору і його освячення, яке відбулося 17 вересня 1900 року. В 1960 році під час атеїстичного періоду Миколаївська церква була закрита. В приміщенні храму був клас школи ДТСААФ, а на погості паркувались автомобілі. Пізніше церква стала складом запчастин. В 1970 році була розібрана модерна трьохповерхова дзвіниця (гонта, тесане дерево), яка прикрашала подвір'я церкви. В 1990 році розпочався новий період оновлення і відкриття храму. В 1991 - 1993 роках спорудили нову цегляну дзвіницю окремо від церкви. В 1995 році був виконаний настінний розпис храму. В 1998 році виготовили і установили два куполи на церкві (до того церква була без куполів).У 1999 році замовили і встановили майстерно виготовлений за древніми зразками новий іконостас, який освятив архієпископ Симеон. Парафіян, які постійно відвідують храм у недільні дні налічується 40-50 чоловік. До них долучаються прихожани, які приходять щоб звершити якийсь обряд чи требу: замовити панахиду, молебень, освятити воду, плоди та ін. У великі свята відвідує значно більше людей. В приміщенні церковної школи в неділю проводяться заняття для дітей. В поточному році недільну школу відвідувало 25 учнів. Вони вивчають Біблійну історію, навчаються співати псалми і колядки. На Різдво Христове проводиться вечір колядок за участю дітей. На храмове свято роздаються подарунки учням недільної школи. В минулому році проводився конкурс дитячих малюнків та конкурс на знання Біблії. На даний час споруда Миколаївської церкви потребує зовнішнього ремонту.

С. Зимно

Святогорський Успенський Зимненський ставропігійний монастир на Волині - один з найдревніших на Русі. Разом з київською Десятинною церквою, іншими святинями першохристиянського періоду нашої держави він є свідком славних діянь і подвигів хрестителя Русі рівноапостольного князя Володимира. За свідоцтвом "Повісті временних літ" Нестора Літописця, Володимир "повеле рубити церкви й поставляти по местомь, йде же стояху кумири... Й нача ставити по градомь церкви... й люди на крещенье приводити по всемь градомь й селомь".

Стародавні волинські перекази свідчать, що у 1001 р. Володимир Святославич збудував на високому березі р. Луги, неподалік від слов'янської кумирниці дулібів, два храми і зимовий княжий терем, від якого згодом пішов топонім Зимно - назва місцевого села. Рівноапостольний князь зруйнував поганські капища і зробив це місце осередком поклоніння Істинному Богу, і відтоді воно стало називатися Святою Горою. Літопис під 988 р. пише, що князь Володимир посадив на Волинський "стіл" свого сина Всеволода. Західні рубежі він вважав стратегічно важливими і приділяв їм велику увагу. Будуючи оборонні вали і фортеці - в околицях Зимненського монастиря досі зберігся стародавній земляний вал домонгольської доби, - рівноапостольний князь разом з тим споруджував і храми як духовні фортеці святого Православ'я. В Богородичну церкву монастиря він подарував визначну святиню - сімейний образ Божої Матері, яким його благословив у 988 р. на шлюб з грецькою царівною Анною Константинопольський патріарх Миколай II Хрисоверг. Це ікона грецького письма, написана на кипарисовій дошці. Вона збереглася і зараз перебуває в Зимненській обителі. Ця ікона прославилася як чудотворна і стала благодатною покровителькою Святої Гори.

Багато разів язичники закривали святиню та Божа Матінка завжди покривала своїм святим омофором обитель, тому в монастирі постійно відроджувалось монашиське життя. Доказом цього є Зимненська чудотворна ікона Богоматері. Саме князь Володимир подарував, у 1001 році, цю ікону монастирю. Відтоді цей образ є головною святинею Зимненського монастиря. За свідченням очевидців-паломників, опівночі від Троїцької церкви до небес спалахнув вогняний стовп, а з храму залунала Херувимська пісня. Група паломників, подумавши, що почалося богослужіння, поспішила до Троїцької церкви, але двері її були зачинені. Протягом віків було зафіксовано сотні чудесних випадків зцілення і благодатної допомоги пресвятої Богородиці, явлених від святої ікони, які не припиняються й понині.

На території монастиря збудовані храми, які так і просять до себе на Службу Божу. Це Успенський Собор, який є головною прикрасою обителі. А відразу за собором вниз по сходинках можна потрапити до Свято-Троїцького храму, який був споруджений ХІ ст, де є рідкісний мармуровий іконостас в унікальному візантійському розписі.

Ще однією історичною пам'яткою є храм праведної Юліани Ольшанської. Він розміщений у будівлі, яка протягом віків відома як терен князя Володимира. Саме тут мешкав Великий князь під час перебування на Волині.

Інтер'єр храму вражає своєю красою та затишком. Привертає увагу високомистецький іконостас. Серед церковних святинь - шановані ікони Володимира та Покрова, а також ікона з часткою мощей святої праведної Іюліанії, княжни Ольшанської.

Туристичні маршрути - Рекреаційно-туристична характеристика Володимир-Волинського району

Похожие статьи