ПАСТЕРЕЛЬОЗ - Патоморфологія септичних хвороб тварин

Пастерельоз (pasteurellosi геморагічна септицемія) -- інфекційна хвороба всіх видів домашніх і диких тварин, птахів. Хворіють люди. Захворювання характеризується септичними явищами, геморагічними запальними процесами на слизових оболонках дихальних шляхів і травного тракту, а також набряками підшкірної і між-м'язової клітковини.

Хворобу викликає нерухома поліморфна бактерія Pasteurella multicida. Пастерели досить часто, як сапрофіти, містяться у верхніх дихальних шляхах у здорових тварин, не викликаючи хвороби. При зниженні резистентності організму та імунологічного статусу пастерели збільшують свою вірулентність і викликають хворобу. Розрізняють в основному чотири серологічних групи пастерел: А, Б, Д і Е. Патогенні особливості їх найбільш виражені по відношенню до того виду тварин, з яких вони виділені. Але можливе зараження пастерельозом одного виду тварин інших. Так, наприклад, пастерела типу А викликає переважно захворювання у птахів, але можуть захворіти й свині та велика рогата худоба. Пастерела групи Д викликає захворювання у всіх видів тварин.

Серед курей і кролів пастерельоз часто протікає у вигляді епізоотій. В інших тварин хвороба частіше має спорадичний перебіг. Собаки і коні досить стійкі до пастерельозу.

Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі тварини. Зараження відбувається головним чином через дихальні шляхи, але можливе й через корми та предмети догляду. Гризуни та ектопаразити також можуть бути переносниками інфекції. Досить часто пастерельоз виникає як ускладнення якогось іншого захворювання, наприклад, чуми свиней і пастерельозу, грипу поросят і пастерельозу тощо.

Патогенез. У воротах інфекції пастерели розмножуються, проникають в лімфатичну і кровоносну системи, викликаючи септицемію. Під дією токсичних продуктів пастерел ушкоджуються стінки кровоносних судин, внаслідок чого вони стають проникливими для плазми і клітин крові, що призводить до масових крововиливів у різних органах - геморагічного діатезу. Виникають також поширені набряки в різних ділянках підшкірної клітковини. Через порушення кровообігу в системі мікроциркуляторного русла в різних органах, насамперед в печінці і легенях, з'являються некрози.

До пастерельозу звичайно сприйнятливі молоді тварини, але найбільш типові клінічні і патологоанатомічні ознаки хвороби спостерігаються у дорослих тварин.

Хвороба може мати надгострий, гострий і хронічний перебіг.

Пастерельоз великої рогатої худоби. При надгострому перебігу хвороби тварини можуть гинути без виражених ознак. Частіше захворювання перебігає з розвитком поширених набряків у підщелеповому просторі, на шиї і підгрудді. Уражені ділянки інфільтровані драглистою рідиною жовтого кольору. Язик у стані різкого набряку, темно-червоного кольору, не вмішується в ротовій порожнині і випадає назовні. На розрізі язика виступає жовта або жовто-червона рідина. Слизова оболонка верхніх дихальних шляхів в стані серозно-катарального запалення, що може переходити у фібринозне з відкладанням на слизовій оболонці фібринозних нашарувань. Лімфатичні вузли глотки і шиї в стані серозного запалення: вони збільшені, соковиті, рожевого кольору. В природних порожнинах тіла накопичується серозний виліт, а насерозних покривах та слизових оболонках дихальних шляхів і травного тракту - численні крововиливи. Слизова оболонка сичуга і тонкої кишки в стані серозно-геморагічного запалення. Селезінка без видимих змін. Смерть тварини настає через 1--2 дні.

При гострому перебігу хвороби (грудна форма) у тварин спостерігаються пригнічення, анорексія, важке дихання, болісний кашель, серозно-слизисті або гнійні виділення з носа. Може бути кривавий пронос. У молодняка переважають ураження кишечнику.

При патологоанатомічному розтині тварин знаходять виражені септичні явища та фібринозну або фібринозно-некротичну пневмонію (рис. 6), що ускладнюється фібринозним плевритом. У плевральній порожнині міститься серозно-фібринознии випіт. Легені па щільні, мають різне забарвлення від темно-червоного до сірого.

Міждолькова сполучна тканина легень в стані різкого набряку, потовщена, жовтого кольору. Поверхня розрізу легень нагадує мармур. Окремі легеневі дольки та їх групи піддані некрозу і стають жовто-сірого кольору. Коли процес в легенях переходить у хронічну форму, змертвілі ділянки легень піддаються секвестрації. Бронхіальні і медіастинальні лімфатичні вузли збільшені, соковиті, з крововиливами. В запальний процес втягується серцева сорочка, в ній розвивається серозно-фібринозне запалення. Часто між листками плеври та перикарду утворюються фібринозні спайки.

У молодняка великої рогатої худоби типова картина фібринозної пневмонії не виникає. Запальний процес в легенях перебігає як серозно-гнійна пневмонія з некротичним ухилом. Досить чітко виявляються септичні явища та серозно-катаральне запалення в травному тракті. Виражені також дистрофічні зміни в печінці, серці і нирках. У цих органах знаходять вогнищеві некрози.

При хронічному перебігу пастерельозу тварини стають виснаженими, в легенях виявляють фібринозно-некротичну пневмонію з явищами організації і секвестрації. Секвестри обмежені товстою сполучнотканинною капсулою. В легенях можуть утворюватись каверни. На плеврі виникає фібринозний адгезивний процес. Диференційна діагностика. Пастерельоз великої рогатої худоби слід диференціювати від сибірки, емфізематозного карбункула, сальмонельозу, бабезієльозу. При сибірці -- різке збільшення селезінки, виражені підшкірні набряки з геморагічним випотом; лімфатичні вузли в стані геморагічного запалення.

При емфізематозному карбункулі -- набряки крепітують. Виражені некроз і газова гангрена м'язів; емфізема підшкірної клітковини в місці уражених м'язів. Трупи швидко здуваються.

При сальмонельозі -- селезінка септична, в печінці -- міліарні гранульоми і некрози. Спостерігається гіперплазія солітарних фолікулів товстої кишки, фібринозно-дифтеритне запалення клубової кишки.

При бабезієльозі -- жовтяниця і анемія трупа, септична селезінка, гемоглобінурія, гідремія, серозні набряки в підшкірній клітковині підгруддя і живота.

Пастерельоз свиней. Принадгострому перебігупастерельозу раптово з'являється гарячка, швидко розвивається серцева слабкість, відсутній апетит. Шкіра на вухах і животі стає червоного кольору. Можуть бути набряки підшкірної клітковини глотки, шиї, підгруддя. Тварини гинуть через 1--2 дні.

На розтині знаходять серозні набряки підщелепового простору, підгруддя. Підшкірна клітковина в місцях ураження інфільтрована світло-жовтим ексудатом. Лімфатичні вузли (підщелепові, заглоткові, шийні) в стані різкого набряку, збільшені, червоного кольору. Набряки виражені і в клітковині, що оточує глотку. Спостерігаються крововиливи на серозних і слизових оболонках. У шлунку різко виражене серозно-катаральне запалення з геморагічним ухилом. Селезінка не збільшена. В печінці, серці, нирках спостерігаються дистрофічні процеси.

При гострому і хронічному перебігу хвороби у свиней найбільш характерні зміни відбуваються в легенях. Розвивається фібринозна пневмонія і фібринозний плеврит. Легені в стані гепатизації з вогнищами некрозів, що мають сіро-жовтий колір, а на розрізі матові і нагадують сирні маси. Навколо змертвілих ділянок легень розростається сполучна тканина з утворенням фіброзної капсули. Формуються секвестри. Фібринозний виліт між листками плеври піддається організації з утворенням фіброзних спайок.

Діагноз ставлять комплексно з урахуванням епізоотологічних, клінічних та патологоанатомічних даних. Обов'язково проводять лабораторні дослідження. В лабораторію передають від хворої тварини кров, яку беруть в стерильних умовах, від трупів шматочки паренхіматозних органів, трубчастку кістку.

У свиней пастерельоз диференціюють від чуми, бешихи, сальмонельозу, сибірки, злоякісного набряку.

Для чуми свиней характерними ознаками є: геморагічний діатез, геморагічне запалення лімфатичних вузлів і виражена їх мармуровість, інфаркти в селезінці. У випадках, коли чума свиней ускладнюється пастерельозом, розрізнити ці дві хвороби за патологоанатомічними змінами досить важко, тому слід робити біопробу. Якщо чума протікає разом з сальмонельозом, то в товстому кишечнику знаходять бутони, виразковий коліт і тифліт. Остаточний діагноз ставлять після бактеріологічного дослідження. За необхідності роблять біопробу.

Бешиха свиней характеризується утворенням у шкірі еритеми або еритематозних плям, серозним лімфаденітом, серозно-геморагічним гломерулонефритом; при хронічному перебігу появою на клапанах серця виразок і бородавок, серозно-фібринозних артритів, гангрени шкіри.

При сальмонельозі постійно уражується травний тракт у вигляді катарально-гнійного гастроентериту, а в товстій кишці розвивається вогнищевий множинний гнійно-некротичний процес з утворенням бутонів. На плеврі і перикарді -- серозно-фібринозне запалення, в легенях -- гнійно-некротична пневмонія. Селезінка септична. В печінці виникають міліарні гранульоми і некрози.

Сибірка у свиней протікає локально з характерним ураженням глотки (ангіна) і геморагічним лімфаденітом в ділянці голови і шиї. Злоякісний набряк у свиней характеризується вираженим некрозом скелетних м'язів з наявністю у них пухирців газу (крепітація), серозно-геморагічним набряком підшкірної клітковини, гострим серозно-геморагічним запаленням шлунка і кишок з набряком і різко вираженим потовщенням їх стінок.

Пастерельоз овець. Частіше хворіють ягнята і молоді вівці. Хвороба може протікатив надто стрій, гострій і хронічній формах. При надгострій формі патологоанатомічні зміни не характерні. Знаходять загальні септичні ознаки: крововиливи на серозних і слизових оболонках, збільшення лімфатичних вузлів (серозний лімфаденіт). Селезінка без видимих змін. Діагноз в даному разі базується на основі лабораторних (бактеріологічних) досліджень.

При гострому перебігу хвороби спостерігають слизисто-гнійний кон'юнктивіт і риніт, серозно-геморагічні інфільтрати (часто драглисті) в підшкірній і в міжм'язовій клітковині, різке збільшення лімфатичних вузлів, серозний катар кишечнику і дихальних шляхів, наявність фібринозної плевропневмонії, фібринозного епі-перикардиту,

У дорослих овець хвороба звичайно протікає хронічно. Характеризується важкими патологічними процесами в грудній порожнині. Чітко виражені фібринозна пневмонія в стадії організації, поширені некрози та секвестри, фібринозні адгезивні плеврити з домішком гнійного ексудату. Можуть бути серозно-фібринозні артрити. Виражені загальна анемія та виснаження.

У диференційній діагностиці слід мати на увазі сибірку, емфізематозний карбункул і злоякісний набряк. При сибірці різко збільшена селезінка, виражені набряки підшкірної клітковини з геморагічним ухилом. Емфізематозний карбункул протікає з характерними змінами в уражених м'язах і наявністю у них газів, а також вираженою емфіземою підшкірної клітковини. Злоякісний набряк у овець зустрічається як наслідок інфекції після стрижки, кастрації або після окотів з ураженням матки і родових шляхів. Виражені некротичні процеси в скелетних м'язах, серозне-геморагічні набряки підшкірної клітковини. Газова гангрена м'язів буває рідко. В сумнівних випадках проводять бактеріологічне дослідження. Пастерельоз птахів (холера, геморагічна септицемія). Хвороба має гострий і хронічний перебіг. При гострому перебігу спостерігаються геморагічні запальні процеси на серозних і слизових оболонках, а при хронічному - патологоанатомічні зміни на голові (ураження гребінця, сережок), в печінці, кишечнику, суглобах. Зараження відбувається через слизову оболонку верхніх дихальних шляхів та травного тракту.

Симптоми хвороби. Птиця стає в'ялою, сидить з опущеними крилами, пір'я скуйовджене. Розвивається анорексія і спрага. З'являється кривавий пронос. Гребінь і сережки синюшні. Розвиваються судоми і птиця гине.

Місцем первинного ураження є кишечник. Тут досить швидко розвиваються дистрофічні процеси (слизова і зерниста дистрофії), далі некроз слизової оболонки і геморагічне запалення. Стінка кишечнику потовщена, червоного кольору; крововиливи на серозних і слизових оболонках. Під дією токсичних продуктів виникають геморагічний діатез та гостре паренхіматозне запалення в серцевому м'язі. На eпі - і перикарді розвивається серозно-геморагічне запалення, досить характерною ознакою є крововиливи під епікардом -- він начебто забризканий кров'ю (особливо виражена ця ознака у водоплавної птиці). Селезінка без змін або слабо виражений набряк. Печінка повнокровна, на розрізі помітні дрібні численні некротичні вогнища.

При хронічному перебігу хвороби в гребінці і сережках розвивається фібринозно-некротичне запалення (рис. 7), вони різко потовщуються, набувають грушоподібної форми, а згодом піддаються некрозу й відпадають.

Захворювання може протікати з ураженням суглобів кінцівок і крил. Розвивається фібринозно-гнійне запалення, а також утворюються періартикулярні абсцеси. Уражені суглоби потовщені і деформовані; при їх розрізі виділяються гнійно-сирні маси, з яких можна виділити збудника хвороби. В легенях, печінці і в підшкірній клітковині знаходять вогнища некрозів.

Діагноз на холеру птахів ставлять на основі бактеріоскопічного і бактеріологічного досліджень. При гострому перебігу хвороби досліджують кров, при хронічному - некротичні маси з легень та ексудат із суглобів.

Відрізняють холеру птахів від чуми і тифу. На чуму хворіють тільки кури. Для тифу характерними ознаками при гострому перебігу є різке збільшення в розмірах (у 2-3 рази) печінки і селезінки (септична селезінка). При хронічному перебігу селезінка збільшена внаслідок її гіперплазії. В сліпих кишках відмічається фібринозне запалення, через що вони різко потовщені.

Пастерельоз кролів. Хвороба дуже поширена серед кролів. Має перебіг за типом ензоотій з великим відходом. Виникає в будь-яку пору року. Сприяють виникненню захворювання погані умови утримання (брудні, вологі і темні приміщення, недостатня годівля, скупченість).

Хвороба має над гостри й, гострий і хронічний перебіг. При гострому перебігу спостерігаються розлади дихальної системи та травного тракту, пригнічення, гарячка, при підгострому - нежить, чхання, проноси. Через 1--3 дні тварини гинуть. На розтині знаходять численні крововиливи на серозних і слизових оболонках (особливо характерні на слизовій оболонці трахеї з наступним її геморагічним запаленням). Лімфатичні вузли в стані серозно-геморагічного запалення. В легенях розвивається серозно-геморагічна пневмонія, причому спочатку уражуються передні, потім середні і, згодом, задні долі легень. Вони стають червоного кольору, тонуть у воді. Селезінка збільшена, з крововиливами.

Хронічний перебіг хвороби проявляється у вигляді так званої заразної нежиті, при якій спостерігається виділення з носових ходів спочатку рідкого слизу, що потім стає слизисто-гнійним і гнійним. Ексудат засихає з утворенням навколо носових отворів кірок, що утруднюють дихання. На розтині знаходять геморагічний трахеїт, геморагічно-некротичну пневмонію, серозно-фібринозний плеврит. На печінці дрібні вогнища некрозу. Внаслідок ускладнення хвороби можуть утворюватись підшкірні абсцеси, запалення вух і мозку. Для встановлення діагнозу обов'язково проводять бактеріологічні дослідження. В лабораторію надсилають цілий свіжий труп або шматочки паренхіматозних органів.

Пастерельоз у кролів диференціюють від стрепто-, дипло - та стафілококової септицемій.

Слід пам'ятати, що при експериментальному зараженні кролів збудником лістеріозу, як і при пастерельозі, спостерігається різко виражений геморагічний трахеобронхіт.

Похожие статьи




ПАСТЕРЕЛЬОЗ - Патоморфологія септичних хвороб тварин

Предыдущая | Следующая