СЕПСИС - Патоморфологія септичних хвороб тварин

Сепсис (грец. - гниття) -- загальне генералізоване інфекційне захворювання, що викликається різною гноєтворною мікрофлорою (стафілококом, стрептококом, пневмококом, паратифозною паличкою та ін.) і характеризується ациклічним перебігом інфекційного процесу, який залежить насамперед від стану загальної реактивності організму.

Умовою виникнення сепсису є постійне або періодичне надходження в кров із якогось септичного вогнища "ворота сепсису" (інфікована рана, флегмона, гнійне запалення будь-якого органу тощо) патогенних мікробів, їх циркуляція і розмноження в крові, що зумовлюють генералізацію інфекційного процесу. У зоні вхідних воріт відбувається первинне розмноження і накопичення збудника, виникає місцеве вогнищеве запалення -- первинне септичне вогнище (афект).

Структура первинного септичного вогнища залежить від характеру збудника. Так, наприклад, при стафілококовому сепсисі це буде абсцес. Сепсис, при якому не вдається встановити місце проникнення мікробів в організм, називають криптогенним.

Сепсис не має специфічного збудника, тому в організмі тварин не розвиваються характерні патоморфологічні зміни, характерні для будь-якої нозологічної форми -- конкретної інфекційної хвороби.

Характерними рисами сепсису на відміну від інфекційних хвороб є відсутність циклічності захворювання, певного інкубаційного періоду, стадій хвороби, переважного ураження тих чи інших органів. Сепсис не є заразним захворюванням.

У розвитку сепсису основну роль відіграє сенсибілізація організму з наступною алергічною реакцією. Ось чому слід вважати, що в патогенезі сепсису основна роль належить характеру реакції організму (реактивності), а не особливостям збудника, що спричиняє хворобу. Це так звана реактологічна теорія патогенезу сепсису (І. В. Давидовський). Сепсис є проявом гіперергічної реакції на інфекцію.

Залежно від збудника, що викликає сепсис, розрізняють коковий, стрептококовий, стафілококовий, пастерельозний, диплококовий та ін. Найбільш поширеними є коковий, стрептококовий та стафілококовий сепсис.

По відношенню до генералізованих вірусних інфекцій термін "сепсис" не вживається. Слід також зазначити, що сепсис може виникати не тільки від дії якогось одного збудника, але й від змішаної мікрофлори.

На основі клініко-анатомічних особливостей виділяють такі форми сепсису: септицемія, піємія і септикопіємія.

Септицемія характеризується наявністю гноєтворних мікроорганізмів у крові і не супроводжується утворенням метастатичних гнояків. Вона є найбільш злоякісною формою сепсису і перебігає з перевагою токсичних явищ (гемолітична анемія, жовтяниця) та вираженими некробіотичними процесами в тканинах, геморагічним діатезом. Піємія протікає з утворенням гнійних метастатичних вогнищ у різних органах. При сeптикопіємії розвиваються гнійні процеси в межах вхідних воріт інфекції з наступним утворенням метастатичних гнійних вогнищ (абсцесів, флегмони, септичних інфарктів, гангрени) (рис. 1).

множинні гнояки у нирці лошати при сепсисі

Рис.1. Множинні гнояки у нирці лошати при сепсисі

Залежно від вхідних воріт інфекції розрізняють сепсис рановий (кастрація, румінотомія і т. ін.), післяпологовий (пуерперальний), що виникає внаслідок гнійного метриту з різними ускладненнями, пупковий (омфалофлебіт), характерний для новонароджених тварин, внаслідок якого утворюються абсцеси на очеревині, а потім і в інших органах (печінці, нирках, легенях). Ця форма сепсису може супроводжуватись запаленням суглобів. Уросепсис виникає внаслідок запалення нирок і сечових шляхів. Причиною аспіраційного сепсису є потрапляння в дихальні шляхи і легені різних речовин (ліки, корми тощо) з наступним розвитком пневмонії, що ускладнюється некрозом і гангреною.

Найбільш характерними патологоанатомічними ознаками сепсису є: трупне задубіння слабке або зовсім не виражене; швидкий розклад трупа; рання імбібіція гемоглобіном судин та ендокарда; темно-червоний колір крові; погане зсідання крові; виражений геморагічний діатез; септична селезінка; серозно-геморагічний лімфаденіт; гнійні артрити, плеврити, метрити, абсцеси у різних органах; дистрофічні процеси в печінці, нирках, серці; виражена жовтяниця (не завжди).

Похожие статьи




СЕПСИС - Патоморфологія септичних хвороб тварин

Предыдущая | Следующая