Шляхи підвищення економічної ефективності свинарства - Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшника

Головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства е послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці.

Земля є основним засобом виробництва в сільському господарстві. Від того, наскільки раціонально вона використовується, залежить кількість виробленої сільськогосподарської продукції. Щоб отримувати високі врожаї, необхідно проводити заходи щодо покращення використання сільськогосподарських угідь та підвищення їх врожайності.

Основою дальшого розвитку сільського господарства і збільшення виробництва продукції є високоефективне використання землі та підвищення її продуктивності.

Відносні показники ефективності використання землі:

    - частка сільськогосподарських угідь в загальній площі землі; - розораність сільськогосподарських угідь (частка ріллі в структурі сільськогосподарських угідь); - частка інтенсивних культур (просапних, технічних) структурі посівів; - частка зрошувальних земель у площі сільськогосподарських угідь.

У багатьох господарствах продуктивність свиней залишається низькою, строки вирощування молодняку перевищують нормативні в півтора-два рази, внаслідок чого генетичний потенціал тварин використовується лише на 50-60%. Основною причиною цього є неповноцінна і незбалансована за вмістом амінокислот, вітамінів і мікроелементів годівля свиней. Тому для підвищення економічної ефективності свинарства в господарствах України необхідне безперебійне постачання свиноферм повноцінними кормами, щo забезпечить зростання продуктивності свиней і окупності витрат. При годівлі свиней збалансованими раціонами до 50% поживних речовин згодовуваних кормів витрачається на одержання продукції. За цих умов середньодобовий приріст живої маси молодняку може становити 550 г при витратах кормів на 1 ц 4,5-5,0 ц корм. од. Рівень годівлі протягом усього періоду вирощування і відгодівлі молодняку свиней має забезпечити запрограмовану продуктивність поголів'я і високу оплату корму.

Досвід передових підприємств та науково-дослідних установ свідчить, щo кормові ресурси галузі найефективніше використовуються при оптимальному співвідношенні зернофуражу в таких пропорціях: ячмінь - 30-35%, кукурудза - 25-30, пшениця - 25-30, горох - 10-15, овес - 3-5%. Весь зернофураж необхідно згодовувати у вигляді повноцінних комбікормів, збагачених трав'яним і м'ясо-кістковим борошном, вітамінами, мікроелементами тощо.

Важливим напрямом підвищення ефективності свинарства е вдосконалення племінних і продуктивних якостей свиней. У більшості господарств України найпродуктивнішими є свині великої білої породи та їхні помісі. Значного підвищення продуктивності свинарства досягають на основі промислового схрещування спеціалізованих ліній і порід, що дає змогу використати при розведенні свиней явище гетерозису. В результаті плодючість свиноматок зростає більш як на 10%, підвищується життєдіяльність і прискорюється ріст поросят. У віці до 3 міс. помісні поросята мають живу масу на 15-20% більшу порівняно з чистопородними при зменшенні витрат корму на 1 кг приросту на 10%. У процесі відгодівлі продуктивність помісного молодняку підвищується на 20-30%.

Наявний у господарствах України генофонд основних порід і ліній свиней в змозі забезпечити при інтенсивній відгодівлі по 650-700 г середньодобового приросту живої маси.

Збільшити виробництво свинини і підвищити ефективність галузі можна також за рахунок інтенсивного використання свиноматок. Від кількості і якості поросят, яких одержують від однієї свиноматки, залежать обсяг виробництва свинини і рівень її собівартості. При збалансованій годівлі свиней вихід поросят на одну основну свиноматку в рік може становити не менше 18-20 гол., що на завершальному етапі виробництва забезпечує вихід 20-22 ц живої маси.

На збільшення виробництва свинини та зниження і ї собівартості впливає такий важливий фактор, як удосконалення відтворення стада свиней та підвищення репродуктивних здатностей основних і разових свиноматок. Це пов'язано з тим, що від рівномірності надходження необхідної кількості ремонтного молодняку, його фізіологічного стану, успадкованої продуктивності залежить весь процес виробництва, його кінцеві результати. За розрахунками спеціалістів, збільшення виходу поросят від однієї свиноматки від 16 до 18-24 гол. підвищує ефективність використання кормів на б-18°/о.

Підвищення економічної ефективності свинарства здійснюється на основі поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва свинини. У багатьох господарствах України через існуючі відмінності в технології і механізації виробничих процесів не забезпечуються оптимальні розміри свинарських ферм, що спричинює низький рівень ефективності виробництва свинини.

Поглиблення спеціалізації свинарських господарств сприяє підвищенню економічної ефективності виробництва свинини. Особливо високоефективні свинарські комплекси, що виробляють свинину за індустріальною технологією. Індустріальна технологія вимагає стандартизації розведення, годівлі та утримання тварин, використання гетерозисного молодняку, годівлі поголів'я повноцінними кормосумішами, групового утримання свиней однакового віку, цехової організації виробництва і вузької спеціалізації праці.

Важливим фактором ефективності індустріальної технології в свинарстві е проведення необхідних ветеринарних (профілактичних і лікувальних) заходів на фермі. В умовах великої концентрації поголів'я роль ветеринарного обслуговування значно зростає і воно стає невід'ємною складовою нормального функціонування комплексу та інтенсифікації виробництва свинини.

Розширення виробництва свинини та підвищення його ефективності залежить від формування ринку м'яса в Україні. Ринок м'яса - це система економічних відносин між виробниками сировини і кінцевого продукту, придатного для споживання, завдяки якій через купівлю-продаж реалізується право на власність характерних для певного ринку товарів. Це означає, що ринок м'яса, в якому процеси обміну е основоположними, рівною мірою охоплює виробництво, розподіл та споживання і має не тільки пряму, а й зворотну дію на процес відтворення, тобто володіє здатністю до саморегулювання.

До найбільш узагальнених особливостей, на основі яких відбувається формування ринкових відносин, є висока заінтересованість підприємств у ринках збуту, оскільки за їхньої відсутності не існує власне ринку, а є простий розподіл. Розвиток ринкових відносин у м'ясному підкомплексі передбачає формування збалансованої системи виробництва і споживання м'ясної продукції, коли темпи зростання платоспроможного попиту зумовлюють збільшення обсягу виробництва свинини. Крім того, невід'ємною умовою формування ринкових відносин є високий ступінь самостійності підприємств, що грунтується на правовому та господарському законодавстві.

Отже, розвиток свинарства і забезпечення населення доступними за цінами м'ясними продуктами можливі лише за умови реформування всіх ланок м'ясопродуктового підкомплексу, їхнього технічного та технологічного переобладнання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Організація і планування виробництва продукції тваринництва.

Збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності - одне із основник завдань, що стоять перед сільськогосподарськими підприємствами. Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей.

Рівень продуктивності тварин планують за методом наближених розрахунків. Спочатку визначають і аналізують попередні показник (приріст тварин на вирощуванні та відгодівлі, плодючість тварин), а потім їх уточнюють під час складання балансових розрахунків кормів, розробки заходів щодо поліпшення породності свиней, визначення, темпів розширеного відтворення 1 пов'язаного з цим вікового складу стада тощо.

Знаючи план реалізації продукції, внутрішньогосподарські потреби (громадське харчування, поросят т), рівень продуктивності тварин, обчислюють кількість поголів'я окремих груп. Поголів'я тварин визначають складанням обороту стада.

О6орот стада - це рух (зміна) складу статевовікових груп окремих видів худоби протягом певного періоду, організованого відповідно до планових вимог господарства і з урахуванням природних умов відтворення поголів'я худоби. Складають річний, сезонний, квартальний і щомісячний оборот стада, на основі плану виробництва тваринницької продукції на місяць, квартал, рік. Насамперед проводять підготовку роботу зі складання обороту стада: визначають поголів'я тварин по статевих і вікових групах на початок місяця, кварталу, року, виявляють парувальний контингент маточного поголів'я і ремонтного молодняку; складають щомісячний план парування, опоросів; за статевими групами і віком визначають кількість голів тварин, що підлягають реалізації на м ясо, продажу на племінні цілі і передачі на вирощування, відгодівлю і нагул; встановлюють маточне поголів'я, що підлягає вибракуванню по місяцях і кварталах, а також кількість ремонтного молодняку, необхідного для поповнення стада; визначають живу вагу тварин, що підлягають реалізації.

Таблиця 2.8

Помісячний оборот стада свиней, гол.

Показники

2015 рік

Всього

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Матки основні наявність на початок місяця

1293

1293

1293

1293

1293

1293

1293

1293

1293

1293

1293

1293

-

Надходження з групи перевіряються

-

64

-

64

-

64

-

64

-

64

-

68

388

Постановка на відгодівлю

64

-

64

-

64

-

64

-

64

-

64

-

388

Злучка маток

286

286

286

286

286

286

286

286

286

286

286

285

3431

Опорос маток

229

229

229

229

229

229

229

229

229

229

229

226

2745

Отримано поросят

2059

2059

2059

2059

2059

2059

2059

2059

2059

2059

2059

2057

24706

Поросята

    0-1міс 0-1 міс.

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1912

22977

Відхід

144

144

144

144

144

144

144

144

144

144

144

145

1729

Поросята 1-4 міс.

Наявність :

1-2 міс.

1912

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

1915

22977

2-3 міс.

1809

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1813

21742

3-4 міс.

1813

1809

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

21742

Відхід

103

103

103

103

103

103

103

103

103

103

103

102

1235

Ремонтний молоднякпокупка

-

64

-

64

-

64

-

64

-

64

-

68

388

Переведення в основні матки

64

-

64

-

64

-

64

-

64

-

68

-

388

Молодняк на відгодівлі, віковий склад:

4-5 міс.

1812

1813

1809

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

1812

21742

6-7 міс.

1750

1751

1747

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

20998

7-8 міс.

1750

1750

1751

1747

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

20998

Відхід

62

62

62

62

62

62

62

62

62

62

62

59

741

Реалізовано державі

1750

1750

1751

1747

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

1750

20988

Велике значення для збільшення поголів'я і підвищення його продуктивності має правильна організація відтворення стада, тобто систематична заміна вибракуваних тварин іншими, продуктивнішими і ціннішими того ж призначення, а також збільшення поголів'я.

Відтворення може бути простим, розширеним і звуженим. Якщо вибулих тварин замінюють такою ж самою кількістю, то таке відтворення називають простим; під час введення в стадо більшої або меншої кількості тварин -- відповідно розширеним або звуженим.

Під час організації відтворення поголів'я важливим моментом є встановлення періоду найвищої продуктивності худоби та початку її зниження, чим обгрунтовуються строк використання и відсоток вибракування тварин за рік.

Строк використання -- це період, протягом якого від тварин одержують продукцію. Його треба відрізняти від віку тварин, який відлічують із дня народження. Так від свиноматки перший приплід одержують у 14--15 місяців.

Вибуття із стада дорослих тварин внаслідок старіння, захворювання, зниження продуктивності чи з інших причин називають вибракуванням, а поповнення стада -- ремонтом. Молодняк, який використовують для ремонту стада, називають ремонтним, а інший -- понадремонтним, його вирощують на м'ясо.

На підставі потреби підприємства в продукції тваринництва, а також запланованих продуктивності свиней, структури й v обороту стада визначають плановий обсяг виробництва продукції.

Валова продукція вирощування визначається за формулою:

П = (А+Б) - (В+С), (2.1)

Де П - продукція вирощування свиней в живій масі (приріст);

А - жива маса поголів'я свиней на кінець планового року;

Б - жива маса свиней, яку планують до вибуття (продаж відповідно до укладених договорів, забій у господарстві, продаж племінних свиней, інше вибуття за винятком падежу свинарства);

В - жива маса свиней на початок планового року;

С - жива маса придбаної свиней й тієї, що надійшла зі сторони.

Загальна маса на початок планового року - 610ц;

Надійшло : приплід - 32ц; купівля - 42ц; переведена з основного стада - 40ц; всього - 114ц.

П = 510 + (448 + 95 + 2) - (32 + 42 + 40) =331ц

Жива маса поголів'я свиней на кінець планового року

А = В + Г + Д - М, (2.2)

Де Г - маса придбаної свинини, приплоду і поголів'я, переведених із інших груп;

Д - валовий приріст за рік;

М - маса худоби, яка вибула.

Вибуло: реалізовано - 448ц; переведено - 95ц; загинуло - 2ц; всьго - 545ц.

Загальна маса на кінець планового року - 510ц.

А = 610 + 114 +331 - 545 = 510ц

Валовий приріст за рік визначають множенням середньорічного поголів'я на середньодобовий приріст живої маси і на 365 днів.

Планування реалізації продукції тваринництва за кварталам року здійснюють виходячи із запланованих обсягів виробництва і додатково складених балансів виробництва і розподілу тваринницької продукції за кварталами. При цьому необхідно враховувати різні коливання внутрішньогосподарських виробничих потреб у молоці через нерівномірність надходження приплоду.

Собівартість продукції тваринництва включає оплату праці працівників тваринництва, відрахування на соціальні заходи, корми, засоби захисту тварин, роботи і послуги, витрати на утримання основних засобів, інші витрати, витрати на управління та обслуговування виробництва. Обчислюючи її, від загальної суми витрат віднімають вартість гною та іншої побічної продукції. У собівартість гною включають вартість підстилки, нормативні (розрахункові) витрати на транспортування, подрібнення підстилки, прибирання, навантаження, транспортування й зберігання гною. У витрати також включають амортизаційні відрахування, вартість ремонтів та інші витрати на утримання гноєсховищ. Вартість іншої побічної продукції визначається за цінами можливої реалізації та іншого використання, її вартість відносять на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп свиней.

Свинарство в порівнянні з іншими галузями тваринництва має певні особливості - високу продуктивність й скороспілість. Від однієї свиноматки протягом року можна одержати за два опороси 15 - 20 поросят, м'яса - близько 2,5 т. Жива маса тварин у 7-9 місяців досягає 100-110 кг і їх реалізують на м'ясо. Забійний вихід свиней складає 70-80 % (великої рогатої худоби - 50-б0 %). У легкій промисловості використовуються шкури та відходи забою тварин як сировина.

Для підвищення ефективності виробництва продукції свинарства важливе значення має правильне складання обороту стада та визначення його структури, організація його відтворення і племінна робота, визначення способу утримання та годівлі свиней.

У свинарстві основними виробничими типами є племінні і товарні господарства, типи відгодівлі - м'ясний, беконний, напівсальний і сальний.

Розрізняють такі способи утримання свиней:

Групове вільновигульне (свиней розміщують у 6удівях для відпочинку, годівлю організовують в іншому приміщенні, тварини, що знаходяться в секціях групами, можуть виходити на прогулянку у вигульні двори);

Станково-вигульне групове та індивідуальне (тварин годують станках або іншому приміщенні, на прогулянку виходять у спеціальні двори); індивідуально утримують кнурів-плідників і свиноматок з поросятами;

Безвигульне (тварин утримують у закритих утеплених приміщеннях, годують з годівниць, встановлених у кормогноєвих проходах).

Комплектування основного стада доцільно здійснювати багатоплідними свиноматками і висококласними кнурами-плідниками (навантаження на одного кнура -- 18-20 свиноматок за природного парування й понад 60 свиноматок за штучного осіменіння). Парування свинок здійснюється у віці 9-10 місяців за живої маси 120-130 кг. Поросність у свиноматок у середньому становить 114 днів. Відлучають поросят від них у віці 2-а місяці, а на промислових комплексах -- у 26; 30 і 45 днів. Свиноматок використовують 6-8 опоросів (3-4 роки), а кнурів-плідників -- близько трьох років.

Отже головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняку на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці

Заключним процесом у виробництві свинини є відгодівля. Застосовують в основному концентратний і картопляно-концентратний (коренеплідно-концентратний, силосно-концентратний) типи годівлі. Приготування кормів проводять у кормоцехах, транспортують їх з кормоцеху у свинарник і роздають за допомогою різних механізмів і пристроїв. Напування здійснюють за допомогою здвоєних і групових автонапувалок (встановлюють всередині свинарників або на вигульних майданчиках), соскових напувалок. Годують свиней сухими мішанками (комбікормами) і вологими кормосумішами. Харчові відходи, які використовують для годівлі свиней подрібнюють

Таблиця 2.8

Потреба господарства в окремих видах кормів, ц

Групи

Всього потрібно на групу корм. од.

Корм

Ячмінь

Тр. мука

Зелена маса

Обрат

1

2

3

4

5

6

Кнури

98

83,3

4,9

4,9

4,9

Свиноматки

17455,5

12218,9

1396,44

3491,1

349,11

Перевіряються

1343300

177315,6

940310

268660

201495

Поросята - сисуни

3859

3588,9

19,3

77,2

173,7

Поросята на дорощуванні

19011,4

17110,3

190,1

976,7

760,6

Відгодівельний молодняк

68507,8

50695,8

2055,2

13701,6

2055,2

Дорослі свині на відгодівлі

1352

811,2

135,2

405,66

-

Всього

1453583,7

261823,9

9441112

287290,9

204838,4

Страховий запас 15 %

218037,5

39273585

141616,7

43093635

3072576

Разом ц. корм. од.

1671621255

301097,5

9582728,7

330384,5

235564,16

Ц корму

6900063524

397448,7

6899564664

66076,9

35334,6

На фермах, де застосовують подрібнену підстілку, для прибирання гною використовують транспортери, з вигульних майданчиків гній видаляють бульдозерами.

У свинарстві створюються спеціалізовані бригади (чи ланки) з догляду за окремими статевими і віковими групами свиней. У кожній бригаді установлюють розпорядок робіт і визначають обов'язки свинарів. Двозмінний режим роботи доцільний тільки під час догляду за глибокопоросними та підсисними свиноматками. Розміри свинарських бригад залежать від кількості тварин та норм навантаження і можуть становити 6-10 осіб, в бригадах створюються ланки з 3-5 осіб. Крім спеціалізованих бригад, у свинарстві створюються комплексні механізовані свинарські бригади і ланки, які займаються вирощуванням і відгодівлею свиней, а також виробництвом кормів.

Похожие статьи




Шляхи підвищення економічної ефективності свинарства - Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшника

Предыдущая | Следующая