Селекційні ознаки свиней, їх мінливість, взаємний зв'язок та успадкування - Селекція у свинарстві

Як відомо, кожна селекційна ознака виявляється у свиней відповідно до спадкових задатків, котрі закладені в генах. У тих випадках, коли успадкування потомством ознак батьків здійснюється за схемою: один ген -- одна ознака, управляти селекційним процесом досить просто. Візьмемо, для прикладу, успадкування свинями білої і однієї з кольорових мастей. Та й інші масті детермінуються одним і тим же геном, який зустрічається в двох різних формах (алелях): домінантній,-- позначимо буквою "А" і рецесивній -- буквою "а". При однорідному підборі батьків, гомозиготних за алеллю "А" (генотип АА), приплід буде тільки білим, а за алеллю "а" (генотип аа) -- тільки відповідного кольору. При різнорідному підборі успадкування масті також завжди легко передбачити. Покажемо це на прикладі схрещування маток великої білої породи з кнурами миргородської (чорно-ряба), або, навпаки, білих чистопородних кнурів з чорно-рябими матками. Згідно з трьома загальновідомими законами Менделя від гомозиготних батьків з різними генотипами (в даному випадку АА і аа) отримаємо перше покоління F1 і) помісного потомства, однакове і за генотипом (Аа і аА), і за фенотипом (масть тільки біла).

При спаровуванні помісних маток і кнурів з гетерозиготним генотипом Аа і аА першого покоління нащадки (F2) будуть з генотипами АА, Аа, аА і аа (співвідношення гомозигот і гетерозигот 1:2:1). Але оскільки всі гетерозиготи будуть такими ж білими, як гомозиготи АА, то загальна чисельність білого приплоду становитиме 75 %, а кольорового -- 25 % (Менделівське співвідношення 3:1). У третьому поколінні (F3) чорно-рябі матки в парі з чорно-рябими кнурами дадуть потомство тільки чорно-рябої масті, а з білими -- таке саме як спочатку F1 (100% білих). У батьківських пар з генотипами АА + аА і АА + Аа приплід буде білим і чорно-рябим у співвідношенні 3:1. Маток білих тільки за зовнішнім виглядом, а за спадковими задатками наполовину чорно-рябих (генотип Аа і аА), можна легко розрізняти при схрещуванні з чорно-рябими кнурами. У цьому випадку буде отримано чорно-рябий і білий приплід у співвідношенні 3:1. За даними Гільмана 3. Д. (1995) точність даного способу перевірки спадкової частини свиней за мастю завдяки їх багатоплідності близька до 100% проти 75% у великої, рогатої худоби та інших малоплідних тварин.

На відміну від масті всі показники продуктивності свиней за своєю спадковою природою не моно-, а полігенні. Вони залежать від багатьох генів, особливостей їх комбінацій і рекомбінацій в процесі ділення хромосом і розмноження клітин, а також від мутагенезу і повноти виявлення в різних умовах зовнішнього середовища.

У практичній діяльності зооінженера племінна робота щодо поліпшення порід базується на вченні про мінливість, успадкування, відбір і підбір тварин, тобто на категоріях популяційної генетики. Селекціоновані показники продуктивності свиней діляться на три основні групи. До першої відносяться ті з них, які характеризують відтворювальні якості тварин, до другої -- відгодівельні і до третьої -- м'ясні. Відтворювальні якості кнурів характеризуються статевою потенцією, здатністю садки на чучело, кількістю повноцінних сперматозоїдів і запліднюючою здатністю сперми, а свиноматок -- запліднюваністю, багатоплідністю, молочністю (масою гнізда у віці 21 дня), масою поросят у гнізді при відлученні. Найважливіший показник відтворювальної здатності маток -- середньорічна кількість одержаних поросят та їх загальна маса.

Відгодівельні якості оцінюють за величиною середньодобових приростів на відгодівлі, віком досягнення реалізаційної маси (100--120 кг), витратою кормових одиниць на 1 кг приросту за період відгодівлі.

Головним показником, що характеризує м'ясо-сальні якості свиней, є товщина шпику над 6--7 грудними хребцями. Для оцінки рівномірності розподілення шпику вимірюють його найбільшу товщину (на холці), найменшу (над першим поперековим хребцем) і на крижах.

У науково-дослідній та поглибленій племінній роботі, крім цього, враховують площу поперечного розрізу найдовшого м'яза спини за останнім ребром ("м'язове вічко"), масу окосту та вміст у туші м'яса, сала і кісток.

Важливе значення має хімічний склад м'яса і сала (вміст сухої речовини, протеїну, жиру, золи), а також фізико-хімічні властивості (кислотність, вологоутримуюча здатність, колір м'яса), Щільність сала (температура плавлення, йодне число), смакові якості свинини, аромат та ін.

Показники продуктивності тварин відносяться до кількісних ознак, оскільки мають відповідні числові вирази (багатоплідність, наприклад, характеризується кількістю поросят в швидкість росту -- кількістю грамів середньодобових приростів і днів, необхідних для досягнення молодняком товарної: маси та ін.). Як уже було сказано вище, кількісні ознаки; залежать не від одного, а від багатьох генів, які знаходяться в різноманітних хромосомах або їх ділянках (локусах), які мають найрізноманітніші комбінації і рекомбінації в процесі статевого розмноження тварин. Тому передбачати з великою точністю міру: їх від батьків потомству, посилаючись на закони Meнделя, майже неможливо. Цю проблему можна частково вирішувати, використовуючи показники успадкування і мінливості кількісних ознак.

Мінливістю Ознаки називається: ступінь варіабельності її у тварин. Так, багатоплідність у свиней коливається у межах від 4 до 34 поросят, середньодобовий приріст на відгодівлі від 300. до 1500 г, товщина шпику при живій масі 100 кг -- від 9 до 45 мм. Безумовно, що в кожному окремо взятому стаді, лінії або спорідненій групі свиней варіації різних ознак будуть не одноковими і вони знаходяться в прямій залежності від спадкових і паратипових факторів.

Частка мінливості, зумовлена генетичними факторами, називається Успадкованістю І позначається символом H2.Коефіцієнти H2 Вираховуються з використанням коефіцієнтів кореційних ознак у батьків і потомків, а також у тварин, які знаходяться в інших споріднених зв'язках (у братів і сестер, напівбратів півсестер і т. д.), або методом дисперсійного аналізу мінливості і можуть варіювати в межах від 0 до 1 або від 1 до 100%. Чим вищий коефіцієнт успадкування, тим більша вірогідність і передачі ознаки від батьків потомству. Коефіцієнти успадкування основних селекціонованих ознак свиней наведені в табл. 2.

У цілому величини успадкування різних показників продуктивності можна поділити на 3 рівні: низький, середній і високий (табл. 1).

Узагальнення даних зарубіжних і вітчизняних літературних джерел щодо коефіцієнтів успадкування показує, що цей показник має велику амплітуду коливання, Причиною цього є не тільки різноманітність генетичної ситуації в різних стадах,, але й методи визначення H2 та величина вибірок. Тому, за даними В. П. Коваленка (1994), якщо відсутня можливість правильно оцінити коефіцієнти успадкування (обмеженість вибірки, відсутність комп'ютерної техніки і програм до неї), то фахівцям, які розробляють програму селекції, доцільно використовувати середні параметри, наведені в табл. 2.

Таблиця 1

Ступінь успадкування різних видів продуктивності свиней

Показники якості і розвитку

Ступінь успадкування (H2)

Репродуктивні якості свиноматок

Низький
H2=0,1-0,2

Відгодівельні якості

Середній
H2=0,3-0,4

Показники розвитку молодняку

Середній
H2=0,4-0,5

Забійні та м'ясо-сальні якості

Високий
H2=0,5-0,6

Якість м'яса і сала

Високий
0,7-0,9

Таблиця 2

Коефіцієнти успадкування основних господарсько корисних ознак у свиней

Ознаки

Середнєзначення

Ліміти

Продуктивність свиноматок

Багатоплідність

0,16

0,05--0,36

Тривалість поросності

0,15

0,05--0,35

Великоплідність

0,15

0,00--0,28

Кількість поросят: при народженні

0,20

0,10--0,40

В місячному віці

0,08

0,08--0,09

При відлученні

0,16

0,03--0,45

Молочність

0,20

0,09--0,39

Маса приплоду при народженні

0,30

0,20--0,35

Маса 1 голови при відлученні

0,20

0,08--0,39

Маса гнізда при відлученні

0,30

0,19--0,62

Кількість сосків

0,30

0,10--0,61

Ознаки розвитку молодняку

Жива маса

0,53

0,30--0,90

Довжина тулуба

0,53

0,41--0,60

Обхват грудей

0,46

0,40--0,53

Відгодівельні якості

Середньодобовий приріст живої маси на відгодівлі

0,40

0,10--0,70

Вік досягнення маси 100 кг

0,40

0,30--0,86

Витрати корму на 1 кг приросту

0,30

0,10--0,70

Забійні та м'ясо-сальні якості

Забійний вихід

0,47

0,40--0,55

Довжина туші

0,52

0,43--0,61

Вихід сала

0,58

0,40--0,69

Вихід м'яса

0,50

0,31--0,69

Товщина шпику

0,46

0,09--0,84

Співвідношення м'ясо: жир

0,60

0,15--0,79

Площа "м'язового вічка"

0,48

0,10--0,79

Частка в туші: окосту

0,59

0,57--0,63

Передньої третини (лопатки)

0,47

0,38--0,56

Величина і форма окосту

0,54

0,40--0,61

Маса поперекової частини

0,54

0,29--0,82

Товщина черевної стінки

0,45

0,38--0,52

Товщина сала на череві

0,39

0,38--0,40

Показники якості сала і м'яса

Колір м'яса

0,36

0,15--0,65

Соковитість та смак м'яса

0,40

0,30--0,60

Вміст у найдовшому мускулі спини: жиру

0,71

0,50--0,99

Вологи

0,85

0,70--0,99

Щільність шпику

0,30

0,20--0,40

Табличні дані щодо величини H2 свідчать про те, що найбільші можливості генетичного поліпшення селекційними методами мають показники м'ясної продуктивності (H2 = 0,6 - 0,9). На відгодівельні якості суттєво впливають умови годівлі і утримання. Особливо обмежені можливості селекційних методів спостерігаються за репродуктивними якостями свиноматок (H2= 0,1 - 0,2).

У селекційних програмах, особливо при виведенні спеціалізованих типів і ліній, велике значення має облік генетичних кореляцій між основними селекціонованими ознаками.

Вітчизняний і зарубіжний досвід показує, що селекція за великою кількістю ознак, в результаті генетичних взаємозв'язків між ознаками, як правило, малоефективна. За сучасними критеріями генетики фенотипові кореляції є результатом між генетичними кореляціями та умовами середовища. Генетичні кореляції є результатом плейотропної дії генів, тобто одні ж гени обумовлюють розвиток декількох ознак одночасно або зчепленням генів. У свинарстві, як і в інших видів тварин, всі господарсько корисні ознаки знаходяться у взаємному позитивному або негативному зв'язку.

Кореляції бувають позитивними (збільшення або зменшення однієї ознаки супроводжується такими ж змінами другої) і негативними (збільшення однієї понижує другу і навпаки). Kоефіцієнти кореляції до 0,5 вважаються низькими, від 0,5 до середніми і понад 0,7 -- високими.

У свинарстві проведено багато робіт щодо визначення кореляційної залежності між продуктивними ознаками. Між одними і тими ж ознаками отримані досить великі розбіжності, причиною чого є якісні показники результатів селекції, різні вибірки поголів'я, взятого для розрахунків та ін. Але, незважаючи на це, аналіз багатьох досліджень дозволяє визначити межі кореляцій між найважливішими господарсько корисними ознаками (табл. 3). Загальною закономірністю є те, що ознаки в межах кожної групи (відтворювальні, відгодівельні і м'ясні якості) досить добре корелюють між собою, але кореляції між ознаками різних груп набагато нижчі або зовсім відсутні.

Таблиця 3

Коефіцієнти кореляції між продуктивними ознаками у свиней (за Ю. В. Лебедєвим, М. Д. Березовським)

Кореляційні ознаки

R

Коливання

У середньому

Число поросят при народженні

Число поросят при відлучені

Від 0,5 до 0,8

0,70

Маса 1 поросяти при відлученні

від -0,2 до -0,5

-0,4

Маса гнізда при відлученні

Від 0,38 до 0,72

0,60

Середня маса 1 поросяти при народженні

Число поросят при відлучені

Від 0 до 0,40

0,20

Маса 1 поросяти при відлученні

Від 0,08 до 0,54

0,35

Маса гнізда при відлученні

Від 0 до 0,35

0,25

Маса гнізда при відлученні

Маса гнізда в 30 днів

Від 0,50 до 0,80

0,70

Число поросят при відлучені

Від 0,5 до 0,96

0,80

Маса 1 поросяти при відлученні

Від 0,20 до 0,40

0,35

Середньодобовий приріст при відгодівлі

Маса поросяти при народженні

Від 0 до 0,30

0,18

Маса поросяти при відлученні

Від 0,30 до 0,50

0,40

Споживання корму

Від 0,70 до 0,90

0,80

Витрати корму на 1 кг приросту

Від 0 до -0,80

-0,50

Процент м'яса в туші

Середньодобовий приріст на відгодівлі

Від -0,30 до 0,30

0

Затрати корму на 1 кг приросту

Від -0,15 до -0,40

-0,30

Довжина туші

Від 0,10 до 0,50

0,30

Товщина шпику над 6--7 грудними хребцями

Від -0,4 до -0,7

-0,6

Товщина шпику середня

Від -0,40 до -0,80

-0,65

Площа "м'язового вічка"

Від 0,30 до 0,70

0,50

Маса окосту

Від 0 до 0,20

0,10

Процент м'яса в окості

Від 0,70 до 0,90

0,80

Товщина шпику на живих свинях

Товщина шпику на туші забитих свиней

Від 0,70 до 0,90

0,80

Процент м'яса в туші

Від -0,35 до -0,80

-0,60

З точки зору селекції свиней аналіз кореляції має цікаві особливості.

У багатьох випадках практикується оцінка маток за масою гнізда при відлученні. Це дозволяє мати справу з однією ознакою замість двох (кількістю поросят і їх середньою масою) значно полегшує роботу. Однак коефіцієнти кореляції показують, що маса гнізда при відлученні в основному залежить від кількості поросят (r = 0,80) і дуже мало від їх маси (r = 0,35). Відбір за масою гнізда буде збільшувати число поросят від свиноматки, покращувати їх збереженість, але слабо впливає на масу при відлученні кожного поросяти, на швидкість його росту до відлучення. Тому маса поросяти до відлучення залишається важливим показником оцінки тварин, тим більше вона певною мірою відображає швидкість росту тварин після відлучення (г = 0,40).

Молочність маток тісно пов'язана з масою гнізда при відлученні (r = 0,7). Велика маса гнізда при відлученні у більшості випадків характеризує і високу молочність матерів, що дає підстави виключити оцінку маток за молочністю (в інструкції з бонітування показник молочності не враховується). При ранньому відлученні поросят це питання ще більше спрощується, оскільки відлучене гніздо за своєю масою все більше наближається до величини молочності.

Середньодобовий приріст на відгодівлі негативно корелює з витратами корму на 1 кг приросту. В цілому швидкоростучі свині витрачають менше корму на одиницю приросту. Але ці кореляції відрізняються великою амплітудою коливань (від 0 до 0,80). Це пояснюється тим, що приріст залежить як від споживання корму, так і від його засвоювання. Якщо приріст підвищується за рахунок збільшення поїдання корму, то кореляції із затратами корму на 1 кг приросту будуть низькими. Якщо ж ріст прискорюється за рахунок кращого засвоювання з'їденого корму, то кореляції стають високими. Останнє найбільш бажано, оскільки такі свині підвищують економічні показники господарства.

Напрямки селекції у свинарстві. Спадкові якості високої продуктивності свиней формуються тривалою селекційною роботою в племінних стадах і реалізуються на промислових фермах та комплексах використанням там племінних тварин, створенням для них відповідних умов, які б сприяли виявленню генетичного потенціалу.

Багаторічний досвід малих і середніх товарних ферм, великих промислових комплексів показав, що в організації селекційно-племінної роботи спрямованої на поліпшення спадкових якостей свиней, є ще труднощі. Потрібно з покоління в покоління оцінювати велику кількість тварин, відбирати кращих, організовувати індивідуальний підхід, вести детальний племінний облік тощо. Усе це відволікає спеціалістів від основних завдань виробництва свинини, а зменшення вимог до селекції не дає бажаних результаті у поліпшенні свиней. Тому необхідна сувора диференціація селекційного процесу. Суть її в тому, що товарні господарства повинні тільки виробляти свинину на базі інтенсивного використання поголів'я, яке завозять з племінних господарств (племзаводи, племрадгоспи, племінні ферми комплексів) Останні в свою чергу ведуть селекційну роботу з метою поліпшення порід свиней, створення нових ліній і типів, забезпечення товарних стад високопродуктивними племінними тваринами.

Усе це не виключає потреби ведення племінної роботи і в товарних господарствах. Якщо племзаводи і племрепродуктори мають поліпшувати спадком якості й розводити свиней з високим генетичним потенціалом, то товарним господарствам необхідно реалізувати цей потенціал відбором і підбором порід і ліній для схрещування (гібридизації), своєчасною оцінкою й вибракуванням малопродуктивних тварин із стада, дотримуватись прийнятої системи розведення.

Чіткий розподіл завдань племінного і товарного свинарства потребує відповідних взаємних зв'язків між ними. Спеціалісти племінних господарств повинні знати, де і як будуть використовуватись їхні племінні свині, а товарних -- звідки одержуватимуть племінних тварин.

Селекція сільськогосподарських тварин, у тому числі і свиней охоплює комплекс заходів щодо оцінки спадкових якостей, відбору кращих індивідуумів на основі цієї оцінки і їх підбору для одержання продуктивнішого потомства в наступному поколінні. Мета селекції свиней -- генетичне, або спадкове, поліпшення продуктивних ознак у тварині різних порід, ліній і типів, які поєднують у собі декілька цінних особливостей різних порід відрізняються від існуючих підвищеною продуктивністю з однією або кількома ознаками. За кількістю одночасно селекціонованих ознак у свиней розрізняють селекцію комплексну і за обмеженою кількістю продуктивних якостей -- переважаючу.

Комплексна селекція (за незалежними рівнями) характеризується одночасним поліпшенням багатьох ознак (міцність конституції, багатоплідність, швидкість росту, м'ясні якості), і сприяє підтриманню господарсько корисних ознак у стаді і забезпечує високу продуктивність свиней. Цей напрям широко використовували при поліпшенні великої білої породи, створенні вітчизняних порід свиней. Комплексна селекція спрямована на поліпшення одночасно кількох продуктивних ознак, які залежать одна від одної, тобто не корелюють між собою, що викликає значні труднощі.

Для успішної комплексної селекції необхідно вирішувати й оцінювати велику кількість поголів'я свиней, при цьому потреба у ремонтному молодняку збільшується в два рази з включенням у таку селекцію нових ознак. У цьому і полягають труднощі комплексної селекції. Для їх подолання останнім часом почали використовувати селекційні індекси як різновидність комплексної селекції.

На думку багатьох дослідників (М. 3. Басовський, 1994 [4]; Н. В. Михайлов, 1987 [23]; С. І.. Моріков, 1988 [25]; С. R. Неnderson 1963 [35] та ін.) індексна селекція порівняно з іншими методами відбору є найбільш ефективною. Фактично в країнах з розвиненим свинарством селекція ведеться виключно за індексами, тому далі індексній селекції відводиться особлива роль.

Під селекційним індексом слід розуміти математичний опис лінійної комбінації ознак продуктивності, або показник племінної цінності тварини, який базується на врахуванні окремих господарських та біологічних ознак. Розраховане для кожної тварини числове значення індексу є критерієм відбору і являє собою узагальнюючу оцінку тварини.

Прикладом селекції за залежним рівнем відбору (індексом) є бонітування свиней за загальною сумою балів, з урахуванням яких визначається класність тварин. Однак способи бальної оцінки хоч і прості, але не завжди точні і диференційовані залежно від племінної цінності, тому що при бонітуванні не враховується генетична характеристика тварини. Результати оцінки кнурів за балами і селекційним індексом можна продемонструвати на такому прикладі (табл. 4).

Із даних табл. 41 бачимо, що клас еліта присвоєно як Чемпіону Бою 1699, так і Драчуну 2649. Однак у першого індекс дорівнював 128, і він є одним із кращих кнурів, особливо за відгодівельними якостями, а другого кнура слід вибракувати, оскільки він має індекс нижче 100 (96). Кнур Нут 275 з індексом 121 віднесений до І класу, а Секрет 1271 з індексом 101 -- до класу еліта. Ці кнури відрізняються за відгодівельними якостями, хоч і мають високу класну оцінку. Звичайно, оцінка за селекційними індексами дозволяє більш диференційовано підходити до племінного використання тварин, вести ретельний їх відбір за селекціонованими ознаками.

Таблиця 4

Селекційні індекси і класна оцінка кнурів (за даними М. М. Хорева)

Кличка і номер оцінених кнурів

Кількість балів за якість

Селекційний індекс

Клас за контрольнувідгодівлю

Відгодівельні

М'ясні

Драчун 8631

43

66

109

І

Самсон 1773

44

49

93

І

Секрет 1271

36

65

101

Еліта

Чемпіон Бой 1699

68

60

128

-- / --

Драчун 2649

50

46

96

-- / --

Нут 275

74

47

121

І

Суттєвість відбору за індексами полягає у використанні iнтегрованої оцінки тварин. У цій оцінці об'єднані в один декілька показників продуктивності з урахуванням їх питомої ваги в загальному економічному ефекті, ступеня успадкування (H2), різноманітності в популяції, генетичних і фенотипічних кореляцій з іншими селекційованими ознаками.

За даними М. 3. Басовського (1974) [2] теоретичною передумовою ефективності селекції за індексами є наявність у кожній популяції численних дрібних мутацій, що обумовлює появу особин з відповідними відхиленнями за величиною ознак, а значить і в коефіцієнтах кореляції. Але при селекції за окремими ознаками ці відхилення можуть не уловлюватись, і вони елімінуються. Індексна селекція дає, можливість уловити ці незначні відхилення в зв'язках між ознаками і відібрати особин з необхідною комбінацією; генів, що надзвичайно важливо при веденні селекції з ознаками, котрі мають негативний напрямок кореляції.

Згідно з джерелами інформації щодо фенотипового виявлення ознак індекси об'єднують в чотири основні групи:

Індекси, побудовані тільки за однією ознакою і включають дані про саму тварину та її найближчих; родичів.

Індекси, які включають декілька ознак з характеристикою конкретного індивідуума та його родичів.

Індекси за декількома ознаками, що стосуються самого пробанда.

Індекси, що включають одну або декілька ознак, оцінених у тварин якої-небудь лінії або в результаті спеціальних схрещувань ліній з вивченням загальної та специфічної комбінаційної здатності.

За даними І. Lush (1967) для побудови індексів необхідні:

A. Фенотипічні константи -- 1. Стандартне (квадратичне відхилення кожної із ознак; 2. Фенотипічні кореляції для кожної пари ознак; 3. Фенотипічні кореляції між ознаками родичів.

B. Генетичні константи -- 1. Успадкована частка варіації для кожної ознаки; 2. Генетичні кореляції між кожною парою ознак.

Залежно від того, виконуються всі чи тільки відповідна частина цих вимог, індекси можна поділити на дві основні групи: 1) "базисні", або оціночні, побудовані на основі фенотипічних характеристик селекціонованих ознак; 2) власне селекційні "спадкові" індекси, до складу яких, крім абсолютних показників продуктивності, входять додатково коефіцієнти успадкування (h2) Або генетичні кореляції. У цьому випадку враховуються вагові коефіцієнти ознак, величину яких визначають на основі селекційно-генетичних параметрів,: успадкування, мінливості, фенотипічних та генетичних кореляцій між ними, а також їх, відносне економічне значення.

Принципові підходи при конструюванні селекційних індексів випливають з теорії поодиноких коефіцієнтів регресії, за допомогою яких можна визначити величину та напрямок залежності сукупного генотипу від включених в оцінку фенотипічних значень тих чи інших ознак.

Основною моделлю лінійного селекційного індексу є такий математичний вираз:

Де А -- вільний член; b1, b2 BN -- вагові коефіцієнти ознак; -- відхилення продуктивності тварини за кожною ознакою від середнього значення її в популяції (стаді, лінії)

Першочерговим етапом при конструюванні селекційних індексів є визначення їх структури, пов'язаної з відбором і багатьох селекціонованих ознак, у тому числі 2--3-х головних, котрі обумовлюють прямий відбір. Оптимізація структури індексів здійснюється за основними селекційно-генетичними параметрами ознак (G, r, H2 та ін.) і оцінкою впливу цих характеристик на величину очікуваного генетичного поліпшення того чи іншого виду продуктивності.

Наступним кроком моделювання індексів є оцінка економічних значень (ваги) кожної ознаки для селекції.

Характеризуючи в цілому численні літературні дані по конструюванню селекційних індексів (М - Михайлов, 1981 [24]; І. М. Нікітченко, 1987 [26]; С. І. Мориков, 1988 [25] та ін.), слід відмітити, що всі вони відрізняються між собою за ознаками, котрі включені в індекс, а також за економічними та фенотипічними характеристиками.

Селекційні індекси умовно можна поділити на три групи:

Індекси, в які включені тільки репродуктивні якості свиноматок.

Індекси, побудовані з залученням до їх структури репродуктивних Якостей маток та відгодівельних якостей молодняку.

Індекси, котрі поєднують забійні та м'ясо-сальні якості свиней.

Слід відмітити, що в країнах з розвиненим свинарством створення і поліпшення генотипів свиней базується виключно на застосуванні індексної селекції, що дозволило досягти високих показників продуктивності свиней, особливо за ознаками, котрі мають середній і високий рівень успадкування, тобто відгодівельних та м'ясних якостей. Безумовно, що обов'язковою умовою успішної реалізації індексної селекції є досить високий рівень годівлі і утримання свиней, що сприяє повному виявленню генотипу тварин.

У вітчизняному свинарстві і особливо в селекції свиней великої білої породи започатковано перші кроки практичного використання індексів, у першу чергу оціночних і частково селекційних ("спадкових"). Нижче описано використання різних індексів при створенні і поліпшенні внутріпородних типів великої білої породи -- УВБ-1 і УВБ-2.

Враховуючи, що розробка селекційних індексів має значні труднощі, пов'язані перш за все з наявністю комп'ютерної техніки, вирівняністю умов зовнішнього середовища, ефективним слід вважати використання оціночних індексів, які можуть і універсальними для кожного стада при наявності відповідного зоотехнічного обліку. З такого класу індексів при створенні материнського типу у великій білій породі (УВБ-1) для ранжування маточного поголів'я використовували індекс, запропонований Лошем і Мольном (1967) у нашій модифікації:

Де І -- індекс продуктивності свиноматок;

Де I -- індекс продуктивності свиноматок;

N0,N21, n60 -- кількість поросят при народженні в 21 і 60 днів;

W21, W60, -- маса гнізда у 21 і 60 днів, кг.

Індекс (І) Визначають по кожній тварині і величину його заносять у племінну картку (по кожному опоросу) свиноматки. Найбільшу цінність він має тоді, коли встановлюють ранг свиноматок з одним опоросом при переведенні їх в основне стадо. Наприклад, у племзаводі "Бобровицький" на 210 основних свиноматок одержують 160--170 опоросів від перевірюваних. Після виранжування їх за наведеним індексом 55--65 Кращих за його величиною переводять в основне стадо. Після другого опоросу визначають індекс за сумою двох перших опоросів (у середньому). Якщо з переведених в основне стадо свиноматок з першим опоросом деякі з них після другого знизили продуктивність за сумою двох опоросів нижче встановленого середнього рівня для стада, їх вибраковують; решту з них залишають у стаді, щоб oдержати молодняк для племпродажу, а найпродуктивнішими поповнюють провідну групу.

При підготовці даних до бонітування цей індекс визначають для всього стада і за його величиною встановлюють межі свиноматок провідної групи, групи розмноження та тих, що вибраковують із стада.

У табл. 5 наведено величину цього індексу в завершальній стадії створення заводського типу УВБ-1 в трьох селекційних стадах-племзаводах -- "Степове", "Бобровицький", "Комсолець" і в дочірньому господарстві-племзаводі "Вирішальний".

Селекційні стада мають приблизно однаковий рівень продуктивності, оскільки найбільша кількість тварин у перших трьох перебуває в градації індексів від 46,3 до 50,4. Це свідчить про спільність роботи вказаних племінних господарств, яка, крім аналогічного напрямку селекції, характеризується вирівняністю генеалогічної структури і майже однаковими умовами годівлі та утримання тварин. Дочірнє стадо -- племзавод "Вирішальний" -- за величиною оціночного індексу знаходився нижче селекційних стад, що пояснюється інтенсивнішим завезенням племінного молодняку, який підбирають не тільки від свиноматок провідних груп у селекційних стадах, а й від свиноматок з груп розмноження..

Таблиця 5

Порівняльна характеристика племінних господарств за індексною оцінкою маточного поголів'я

Градаціїіндексу

Племзаводи

"Степове"

"Бобровицький"

"Комсомолець"

"Вирішальний"

Кіль-кість

Тварин,

Гол

%

Кіль-кість

Тварин,

Гол

%

Кіль-кість

Тварин,

Гол

%

Кіль-кість

Тварин,

Гол

%

56,7-54,7

--

--

4

1,4

--

--

--

--

54,6-52,6

--

--

20

6,8

1

0,7

--

--

52,5-50,5

5

6,2

37

12,5

14

9,6

--

--

50,4-48,4

27

33,4

78

26,3

37

25,5

--

--

48,3-46,3

23

28,4

68

22,9

48

31,1

--

--

46,2-44,2

15

18,5

52

17,6

25

17,2

11

8,8

42,0-40,0

7

8,6

22

7,4

12

8,3

36

28,8

44,1-42,1

4

4,9

9

3,0

3

2,1

42

33,6

39,9-37,9

--

--

4

1,4

2

1,4

31

24,8

37,8-35,8

--

--

2

0,7

2

1,4

5

4

35,7-33,7

--

--

--

--

--

--

--

--

33,6-31,5

--

--

--

--

1

0,7

--

--

У практиці селекційно-племінної роботи для ранжування маточного поголів'я за продуктивністю можна використовувати оціночний індекс іншої конструкції, який включає, крім вище наведених показників, і дані енергії росту поросят в підсисний період.

Де B -- кількість поросят при народженні, голів;

W -- кількість відлучених поросят, голів;

G -- сіредньодобовий приріст поросят до відлучення, кг.

Останнім часом в селекції материнських форм використовують оціночний індекс, який включає цілий ряд додаткових показників, які сприяють більш об'єктивній оцінці свиноматки (М. Д. Березовеький, Д. В. Ломако, 2000).

Де N0, n60 -- кількість поросят при народженні та відлученні, гол.;

ВГ -- вирівняність гнізда свиноматки;

M0,, m60 -- середня жива маса поросяти при народженні та відлученні;

Z -- збереження поросят у підсисний період, %;

W0 -- маса гнізда при відлученні, кг.

Вирівняність гнізда ( ВГ ) визначають за формулою:

Де X -- середня маса поросят в гнізді, кг;

XMax -- маса найважчого поросяти в гнізді, кг;

XMin -- маса найлегшого поросяти в гнізді, кг;

3,1 -- постійна величина.

Оціночні індекси використовують також при характеристиці відгодівельних якостей молодняку свиней (/).

Де А2 -- валовий приріст за період відгодівлі, кг;

В -- кількість днів відгодівлі;

С -- оплата корму, корм, одиниць.

Для оцінки ремонтного молодняку після зняття з вирощування. можна використовувати оціночний індекс такої моделі:

Де 242; 4,13 -- константи;

К -- середньодобовий приріст, кг;

L:-- товщина сала, мм;

Техніка використання оціночних індексів досить проста і полягає в характеристиці кожної тварини за величиною індекс з наступним встановленням відповідних рангів по групі оціненого молодняку. Кнурців і свинок з найвищим індексом відбирають для поповнення стада вибракуваних кнурів і маток.

Крім оціночних індексів, в Інституті свинарства УААН протягом останніх років проводиться робота з моделювання селекційних індексів для використання їх, перш за все, в стадах внутрішньопородних типів великої білої і миргородської порід. Враховуючи, що популяційно генетичні параметри успадкування ознак продуктивності (H2 ), кореляції між ними, повторюваність неоднакові для різних стад, селекційні індекси необхідно розробляти для кожного стада. Такі індекси були розроблені для племзаводів Полтавської області "Степове" (велика біла порода) та "Перемога" (миргородська порода), і вони мають таку структуру:

    1.-- племзавод "Степове" 2.-- племзавод "Перемога"

X1 -- багатоплідність, голів;

Х2 -- молочність, кг;

X3 -- маса в 2 міс,;

X,, Х2, Х3 -- Середньопопуляційні показники в стадах.

У спеціальному досліді було поставлено завдання визначити кореляцію оціночного (Р) І селекційного (/) індексів з показниками продуктивності, які до них входять (табл. 6). Високий рівень кореляції свідчить про доцільність використання оціночного й селекційного індексів при характеристиці репродуктивних якостей свиноматок. Разом з цим розробка селекційних індексів (/), як уже було сказано вище, пов'язана з використанням сучасної обчислювальної техніки, а також при умові наукового забезпечення кожного племінного господарства, що не завжди практикується різними суб'єктами племінної справи.

Таблиця 6

Рівень кореляції оціночного (F) І селекційного (/) індексів* з основними показниками продуктивності

Ознаки продуктивності

Велика біла порода(УВБ-1)

Миргородська порода

Племзавод "Степове"

Племзавод "Перемога"

P

I

P

I

R

R

R

R

Багатоплідність, голів

0,61

0,76

0,60

0,71

Молочність, кг

0,65

0,81

0,86

0,76

Маса гнізда в 2 місяці, кг

0,68

0,69

0,64

0,64

- Примітка: Достовірність коефіцієнтів кореляції була на рівні Р > 0,999.

Тому було дано порівняльну характеристику цих двох індексів шляхом визначення кореляції між ними (табл. 7). Розрахунки робили у межах родин свиноматок і в середньому по племінних стадах великої білої і миргородської порід (у даному випадку миргородська порода взята для підтвердження такого зв'язку між індексами на фоні різних порід).

Разом з тим розробка селекційних індексів (I) пов'язана з труднощами в обчисленні і здійснюється вона під керівництвом висококваліфікованих спеціалістів. Тому враховуючи високий рівень кореляції між цими індексами, у племінних господарствах на даному етапі можна успішно використовувати оціночні індекси (P), які дозволять об'єктивно ранжувати племінних тварин за комплексом їх продуктивних ознак, що було сказано вище.

Таблиця 7

Кореляція між оціночними і селекційними індексами

Родини свиноматок

Кількістьтварин, гол

Абсолютні величини індексів

Рівень зв'язку

Оціночнийіндекс (Р)

Селекційний індекс (І)

Племзавод "Степове"

Волшебниці

46

45,6

98,5

0,67**

Герені

36

45,0

99,1

0,73**

Чорної Птички

17

44,9

84,2

0,70**

Тайги

12

44,3

73

0,90**

Сніжинки

49

44,9

110,5

0,67**

В середньому:

160

45,1

96,2

0,86**

Племзавод "Перемога"

Смородини

42

38,6

93,5

0,65**

Ласкавої

56

38,8

97,3

0,50**

Чарівниці

14

39,1

91,8

0,69**

Цитрини

37

39,5

107,1

0,78**

Сороки

15

38,8

92,4

0,65**

Гордої

19

38,3

99,3

0,55*

Пави

23

38,4

82,9

0,83**

Русалки

30

39,7

124,3

0,64**

В середньому:

236

38,9

93,9

0,78**

У даний період, як і раніше, проблемним залишається завдання оцінки племінної цінності свиней за сукупним генотипом у ранньому віці, що значною мірою сприяло б залученню до селекційного процесу тварин на ранніх стадіях онтогенезу. Нижче наведені результати раннього прогнозування розвитку поросят у 2-місячному віці та при живій масі 100 кг з використанням селекційних. індексів. Науково-виробничий дослід проводився в процесі створення внутріпородного типу УВБ-1 в стаді свиней племзаводу "Степове" Полтавської області.

Всього в роботі були використані дані по 3562 тваринах. Першочергову індексну оцінку і ранжування молодняку свиней в поколіннях F0 і F1] проводили у 2-місячному віці за такими ознаками: живою масою, довжиною тулуба та енергією росту. Повторну індексну оцінку ремонтного молодняку на вирощуванні здійснювали при досягненні ним живої маси 100 кг і кінцеву -- після оцінки тварин за генотипом (якістю нащадків).

Вікову повторюваність оцінки племінної цінності свиней вивчали шляхом визначення коефіцієнтів фенотипової кореляції в різні вікові періоди відбору. Конструювання селекційних індексів для оцінки сукупного генотипу свиней в різні вікові періоди проводили за такою математичною моделлю

Показниками ефективності (точності) оцінки за адитивним генотипом служили коефіцієнти кореляції між величиною селекційних індексів та значеннями ознак, які входять до їх структури.

При спаровуванні ремонтних свинок і кнурців використовували метод неспорідненого розведення. Тварини знаходились у рівноцінних умовах годівлі і утримання. Ефективність оцінки відбору свиней за індексами в різні вікові періоди вивчали шляхом визначення коефіцієнтів рангової кореляції між значеннями оцінок за фенотипом і генотипом. Порівняльну оцінку індексного методу відбору та ефективності його використання для прогнозування прогресу селекції проводили шляхом порівняльного аналізу даних фактично одержаної продуктивності потомства покоління F1 і теоретично розрахованої за показниками покоління F0.

Статистичний аналіз показників росту і розвитку свинок і кнурців у 2-місячному віці показав, що в досліджуваній популяції є реальні передумови підвищення ефективності селекції. Так, фенотипова мінливість за живою масою становила 10%, довжиною, тулуба -- 9,5%, енергією росту до відлучення -- 7%, при цьому в структурі цієї мінливості на частку генетичних факторів припадало від 48 до 74%.

Зведені дані, що використовувались при побудові селекційних індексів (I = 100 + 1,2х2-1,6хз; I=100 + 1,4x2+1,8x3) для оцінки і відбору відповідно свинок і кнурців у 2-місячному віці, навесні в табл. 8.

У табл. 9 наведені дані, які характеризують відгодівельні і м'ясні якості ремонтного молодняку в 9-ти місячному віці і які були використані для побудови індексів за власною продуктивністю по свинках і кнурцях відповідно: Ij = 100 + 0,5x1 +5,2 x2+ 8,6х3; I2 = 100 + 0,7x1 + 3,4 x2 + 5,2x3. Коефіцієнти рангової кореляції між величинами використаних індексів (в 2-х і 9-місячному віці) по свинках і кнурцях (r=0,46;0,31) свідчать про вікову повторюваність проведених оцінок.

Таблиця 8

Характеристика селекційних ознак в статево-вікових групах свиней при відлученні

Ознаки продуктивності

Статистичні параметри

X

H2

R

Rg

R

Свинки (n=1132)

Жива маса, кг (Х1)

20,6

2,3

0,28

0,56*

0,07

0,67

Довжина тулуба, см (Х2)

64,3

4,2

0,56

0,08**

-0,02

3,65

Середньодобовий приріст, г (Х3)

343

18,6

0,44

0,82***

0,11

10,4

Кнурці (n=1015)

Жива маса, кг (Х1)

22,9

3,1

0,25

0,64*

0,13

0,74

Довжина тулуба, см (Х2)

67,2

5,4

0,67

0,02**

0,09

3,28

Середньодобовий приріст, г (Х3)

365

22,1

0,56

0,86***

0,14

10,5

Таблиця 9

Показники для побудови селекційних індексів

Ознаки продуктивності

Статистичні параметри

X

H2

R

Rg

R

Свинки

Вік досягнення маси 100 кг, дні (Х1)

258,5

12,4

0,86

0,41

0,46

7,3

Середньодобовий приріст, г (Х2)

386,2

41,6

0,09

-0,01**

0,38

17,7

Товщина сала, мм (Х3)

31,2

2,01

-0,17

0,06***

0,52

-1,4

Кнурці

Вік досягнення маси 100 кг, дні (Х1)

242,5

17,1

0,78

0,38

0,34

7,5

Середньодобовий приріст, г (Х2)

412,5

34,2

0,16

0,08**

0,47

21,6

Товщина сала, мм (Х3)

33,2

3,69

-0,23

-0,04***

0,61

-2,7

Примітка: Тут і далі ознаки, що корелюють:

    * Жива маса X1 -- Довжини тулуба (Х2); ** Довжина тулуба (Х2) -- Середньодобовий приріст (Х3) *** Середньодобовий приріст (Х3) -- Жива маса (X1)

Вивчення ефективності різних методів відбору молодняку свиней в 2-місячному віці показало, що найбільш точним при прогнозуванні ефекту селекції є індексний метод (табл. 46). Різниця між теоретично очікуваною і фактично одержаною продуктивністю становила при тандемному відборі до 10, а при індексному -- до 5%. Встановлено також, що для підвищення величини ознак, що входять у структуру індексів, при тандемному відборі необхідно буде 9--9,5 року замість 1,5 року при використанні індексного методу.

Таким чином, розроблені і запропоновані селекційні індекси для відбору в 2 місяці ремонтних свинок і кнурців дають можливість підвищити точність оцінки племінної цінності і сприяють прискоренню селекційного процесу за бажаними ознаками в середньому на 15--20%.

Як основну селекційну ознаку було взято живу масу одного поросяти при відлученні. Значення індексів тісно корелювало з величинами ознак, що входять до їх структури (r = 0,56...0,92), що свідчить про високу достовірність племінної цінності тварин.

Селекційний диференціал по відібраному поголів'ю свинок j кнурців відповідно становив: за живою масою -- 0,8; 0,7 кг, довжиною тулуба -- 4,4; 3,6 см, енергією росту до відлучення -- 13,2, 21 г. Теоретично розрахована відповідь на селекцію по кнурцях і свинках становила, відповідно: за живою масою -- 0,67; 0,74 кг, довжиною тулуба -- 3,65; 3,28 см, середньодобовим приростом -- 10,4; 18,5 г.

При створенні внутріпородного материнського типу УВБ-Г в племзаводах "Степове", "Бобровицький", "Комсомолець", "Вирішальний" для відбору маточного поголів'я використовували індекси оціночний (в усіх господарствах) і селекційний (племзавод "Степове"). При веденні селекції за обмеженою кількістю селекційних ознак виникає ряд труднощів. Доводиться враховувати складний взаємозв'язок найважливіших господарсько корисних ознак і робити це можна тільки за допомогою селекційних індексів. При моделюванні більшості з них беруть до уваги стандартне відхилення деяких ознак, фенотипові і генотипові кореляції відповідних ознак та їх успадкування (h2). Не кожен селекційний індекс відрізняється універсальністю, тому розробляти їх необхідно для кожної популяції.

Переважаюча селекція Характеризується поліпшенням однієї або кількох ознак, які корелюють між собою, а інші продуктивні якості підтримуються на досягнутому рівні. Переважаюча селекція може бути спрямована на поліпшення відтворних якостей (багатоплідність, молочність, збереження поросят), відгодівельних (швидкість росту, витрати кормів на одиницю приросту живої маси) або м'ясних (товщина сала, величина окосту, процент м'яса в туші тощо). Вона дозволяє, по-перше, швидше поліпшити продуктивні якості (легше одну, ніж зразу цілий комплекс) і, по-друге, створити в породі спеціалізовані стада (відселекціоновані за відтворною здатністю або відгодівельними чи м'ясними якостями) й посилити в ній генетичну різнорідність.

При переважаючій селекції основна частка селекційного тиску припадає на ту селекційну ознаку, яку необхідно поліпшити Але при цьому не можна допускати погіршення інших продуктивних ознак, а треба підтримувати їх на досягнутому рівні. Наприклад, для великої білої породи свиней характерні багатоплідність -- 11 поросят, середньодобовий приріст на відгодівлі 750 г, витрати корму на 1 кг приросту 3,8 корм, одиниці, товщина сала 3 см. При переважаючій селекції зусилля зосереджують в одних стадах на підвищенні багатоплідності до 12 поросят, у других -- на досягненні середньодобового приросту 800 г і витраті корму на 1 кг приросту 3,5 корм, од., в третіх -- на зменшенні товщини сала до 2,5 см при підтриманні інших неселекціонованих ознак на рівні вимог не нижче першого класу.

Переважаюча селекція має і певні труднощі. Головна з них полягає в тому, щоб при удосконаленні однієї ознаки не допустити різкого погіршення інших. Наприклад, при поліпшенні м'ясності свиней важливо не допустити зниження якості свинини або багатоплідності маток, а утримати ці ознаки хоча б на середньому рівні для породи. Інакше відбудеться зниження загального виробництва свинини в чистопородних стадах. Для утримання ознаки на постійному рівні необхідні відповідні селекційні зусилля щодо своєчасного вибракування небажаних тварин.

Різновидність переважаючої селекції є Тандемна, Де її проводять почергово (то за породною, то іншою ознакою). Наприклад, 5 років селекціонують стадо на поліпшення м'ясності, наступні 5 років -- на поліпшення відгодівельних якостей і т. Успішно цей напрямок селекції можна застосовувати у птахівництві і свинарстві.

Похожие статьи




Селекційні ознаки свиней, їх мінливість, взаємний зв'язок та успадкування - Селекція у свинарстві

Предыдущая | Следующая