САЛЬМОНЕЛЬОЗ - Патоморфологія септичних хвороб тварин

Сальмонельоз (salmonellosis; тиф, паратиф) - інфекційна хвороба молодняка сільськогосподарських та інших тварин. Хворіють люди. Характеризується явищами септицемії, ураженням шлунково-кишкового тракту, легень та утворенням клітинних гранульом у різних органах.

Захворювання викликають мікроорганізми з роду Salmonella, що має різні серологічні типи. У телят хворобу викликає S. dublin, у поросят - S. cholerae suis і т. ін.

Сальмонели широко розповсюджені в природі. У дорослих тварин сальмонельоз протікає без помітних ознак, але сама сальмонела перебуваючи в організмі, може ускладнювати різні захворювання шлунково-кишкового тракту, легень, нирок та інших органів.

Захворювання частіше спостерігається в період опоросів, окотів, отелень при антисанітарному стані тваринницьких приміщень. Джерелом збудника інфекції є хворі і перехворілі тварини. Збудник виділяється з молоком, фекаліями, сечею, носовими виділеннями. Зараження відбувається оральним шляхом, через органи дихання, а також внутрішньоутробно.

В організмі сальмонели швидко розмножуються і проникають в кров, а потім розносяться по всьому організму, викликаючи септицемію. Патогенна дія сальмонел визначається їх токсинами, що діють на стінки судин, викликаючи геморагічний діатез, запальні і дистрофічні процеси та некрози. Сальмонельоз телят. Хворіють телята віком від 8--10 днів до 2-- 4 місяців. Хвороба протікає гостро, підгостро і хронічно. При гострому перебігу у телят розвиваються сильне пригнічення і гарячка. Вони стають сонливі, більше лежать, у них відсутній апетит. З'являється пронос, фекалії сіро-жовтого кольору з пухирцями газу і домішками крові. Основні патологоанатомічні зміни розвиваються у травному тракті. Слизова оболонка сичуга і тонкої кишки в стані набряку, гіперемійована, з крововиливами. Вміст кишечнику водянистий, неприємного запаху. Брижові лімфатичні вузли збільшені, сіро-червоного кольору. Під реберною плеврою крововиливи. Різко збільшена селезінка, колір її сіро-червоний або червоний. Під капсулою крововиливи.

Печінка збільшена, в'яла, жовтого або глинистого кольору (зерниста і жирова дистрофії). Під капсулою і на розрізі виявляються дрібні дисеміновані вузлики - гранульоми та міліарні некрози. Легені в стані набряку, виражені ознаки серозно-катаральної бронхопневмонії.

При хронічному перебігу хвороби тварини виснажені, очі запалі. Легені, особливо передні і середні долі, в стані серозно-гнійної бронхопневмонії: вони щільні, горбкуваті, сіро-червоного кольору. Під легеневою плеврою просвічуються жовті гнійно-некротичні вогнища (абсцеси). Патологічний процес у легенях може перебігати з фібринозним ухилом і тоді він переходить на плевру, виникає фібринозний адгезивний плеврит. У плевральній порожнині фібринозно-гнійний ексудат з дуже неприємним (смердючим) запахом. У кишечнику виражене хронічне катаральне запалення.

Діагноз на сальмонельоз телят ставлять комплексно з обов'язковим бактеріологічним дослідженням. У лабораторію направляють цілий свіжий труп або шматочки селезінки, печінки, легень, лімфатичні вузли.

Сальмонельоз у телят слід диференціювати від диспепсії, колібактеріозу, пастерельозу, диплококової септицемії. Сальмонельоз поросят. Хворіє молодняк з перших днів життя до 4-5-місячного віку. Частіше захворювання виникає після відлучення поросят. Клінічне хвороба проявляється анорексією, слабкістю, проносами. Фекали видлписп, смердючі.

При гострому перебігу на слизовій оболонці травного тракту знаходять серозно-катаральні явища, вона набрякла, потовщена, гіперемійована з крапковими крововиливами; на поверхні оболонки багато рідкого слизу. Часто запальні процеси в кишечнику набувають геморагічного характеру. Селезінка збільшена, під її капсулою можуть бути крововиливи. Лімфатичні вузли (особливо мезентеріальні) збільшені, соковиті, гіперемійовані - серозний лімфаденіт.

Розвиваються дистрофічні процеси в печінці і нирках. У легенях визначається серозно-катаральна бронхопневмонія, а при гістологічному дослідженні в них знаходять переважно гнійний компонент запальної реакції.

Підгострий і хронічний перебіг хвороби характеризуються затушовуванням септичних явищ. На перший план починають виступати дистрофічні, гіперпластичні та некробіотичні процеси. Характерні зміни розвиваються в товстій кишці, її слизова оболонка піддається поверхневому дифузному некрозу і нагадує поверхню, посипану висівками. В сліпій і ободовій кишках фолікулярний гнійно-некротичний процес. Відбувається утворення так званих паратифозних бутонів. Вони являють собою численні гніздоподібні ерозії і виразки з валикоподібними краями. На дні цих виразок гнійно-некротичні маси. Цей процес починається з гіперплазії солітарних фолікулів і пейєрових бляшок. Згодом на цих місцях розвивається гнійно-некротичне запалення. Навколо вогнищ ураження утворюється демаркаційна зона. Виникає гнійно-некротичне запалення мигдаликів. Катарально-гнійна бронхопневмонія ускладнюється утворенням численних абсцесів.

Селезінка збільшена внаслідок її гіперплазії, в пульпі виражені гіперемія та крововиливи. В печінці і селезінці клітинні гранульоми і вогнищеві некрози. Діагноз ставлять комплексно з урахуванням епізоотологічних і патологоанатомічних даних та лабораторних досліджень. У диференційному діагнозі слід брати до уваги чуму свиней, дизентерію і гастроентерити, що виникають при неякісній годівлі.

Сальмонельоз (паратиф) птахів. Із домашніх птахів найбільш чутливі до сальмонельозу качки, гуси, індики, менше кури. Частіше хворіє молодняк у перші тижні життя. Основним збудником хвороби є Salmonella typhy murium. Захворювання виникає в господарствах, де погані умови утримання і годівлі. Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця. Зараження паратифозними мікробами можливе штамами, виділеними не тільки від птиці, а й від ссавців. Навколишнє середовище (фунт, вода, корми і т. ін.) інфікують птахи-бацилоносії. При інкубуванні яєць із неблагополучних на сальмонельоз господарств гинуть і ембріони. Зараження птиці відбувається головним чином оральним шляхом.

У качок і гусей розрізняють гостру і хронічну форми хвороби. Гостра зустрічається головним чином у молодняка птиці. Клінічне вона характеризується втратою апетиту, пригніченням, профузним проносом. У хворої птиці опушені крила, з очей виділяються серозно-слизисті маси, що потім стають гнійними і засихають з утворенням кірочок. На розтині трупів основні зміни знаходять в кишечнику і печінці. Слизова оболонка кишечнику гіперемійована, в стані серозно-катарального запалення, потовщена, набрякла. Солітарні фолікули і пейєрові бляшки збільшені і здіймаються у вигляді сіро-білих горбків. На слизовій оболонці можуть бути крововиливи, а в сліпих кишках - ерозії і некротичні вогнища. Печінка збільшена, гіперемійована, в'яла, має пістрявий колір, що згодом стає глинистим. На капсулі печінки можуть бути нашарування фібрину - фібринозний перигепатит. Під капсулою печінки виявляються різко обмежені жовто-білі дрібні вогнища некрозів. Селезінка збільшена, вишневого кольору. Серцевий м'яз блідий, в'ялий, в серцевій сорочці - серозно-фібринозний ексудат.

При хронічному перебігу хвороби, що частіше спостерігається у дорослої птиці, знаходять атрофію скелетної мускулатури, серозно-катаральну або фібринозну пневмонію. Слизова оболонка кишечнику в стані хронічного продуктивного катарального запалення з некрозом. На місцях некротизованих лімфофолікулів утворюються сіро-жовті струпи.

У індиченят смертність від сальмонельозу може досягати 80-90 %. При розтині трупів знаходять серозно-катаральне запалення дванадцятипалої кишки, а в сліпих кишках -- поверхневий некроз слизової оболонки.

Печінка, нирки, серцевий м'яз гіперемійовані. Серцева сорочка наповнена серозним ексудатом.

У дорослих індиків внаслідок серозно-геморагічного запалення різко потовщені сліпі кишки, на слизовій оболонці - ерозії і виразки. Печінка і селезінка переповнені кров'ю. У перикарді -- серозно-фібринозний ексудат. У серцевому м'язі, легенях, печінці можуть бути некротичні вогнища розміром з горошину. У підшкірній клітковині і в грудочеревній порожнині -- серозний інфільтрат.

На розтині загиблих від сальмонельозу курчат знаходять катарально-геморагічне запалення кишечнику; в сліпих кишках -- ерозії і виразки, в печінці - некротичні вогнища, в легенях - пневмонію і жовтуваті вузлики. У дорослих курей відмічають накопичення серозного ексудату в серцевій сорочці та грудочеревній порожнині. Спостерігається різке збільшення печінки, вона жовтого кольору, в'яла, легко рветься (зерниста та жирова дистрофії), має некротичні фокуси. Селезінка збільшена в кілька разів, сіро-червоного кольору, на розрізі зерниста. При гістологічному дослідженні знаходять виражену гіперплазію фолікулів.

Сальмонельоз овець і кіз (паратиф, паратифозний аборт) інфекційне захворювання, що характеризується септицемією, абортами і народжуванням нежиттєздатного молодняка.

Збудником хвороби частіше є Salmonella abortus ovis. В природних умовах сальмонельоз спостерігається у дорослих овець і кіз та у молодняка віком від народження до 1-3 міс. Хвороба виникає, як правило, за поганих умов утримання й годівлі. Зараження відбувається через травний тракт, у молодняка - - через пуповину. Збудник захворювання, потрапляючи в організм, викликає запальні та дистрофічні процеси у травному тракті. Бактерії та їх токсини, циркулюючи в крові, спричиняють ураження судин мікроциркуляторного русла, що призводить до крововиливів, набряків. Розвиваються запальні та дистрофічні процеси в паренхіматозних органах і суглобах.

У вагітних тварин збудник сальмонельозу проникає в матку і тканини плоду, викликаючи гнійний ендометрит з наступним некрозом плаценти.

На розтині трупів овець знаходять набряк підшкірної клітковини і м'язів шиї і грудей. У печінці, серці, нирках розвиваються дистрофічні процеси. Легені в стані набряку і гіперемії, під плеврою крововиливи. М'язи серця в'ялі, з крововиливами під епікардом. Слизова оболонка трахеї гіперемійована, з крововиливами. Селезінка збільшена, в слизова оболонка сичуга і тонкої кишки в стані гострого серозно-катарального запалення. У вівцематок, які загинули в стані кітності або абортували, спостерігається серозно-гнійне запалення слизової оболонки матки з вогнищевими некрозами, що можуть ускладнюватись гнильним процесом.

Сальмонельоз овець і кіз слід диференціювати від анаеробної дизентерії ягнят, колібактеріозу, лістеріозу, пастерельозу.

Сальмонельоз коней. У жеребних кобил захворювання супроводжується абортами, у лошат -- проносами, гарячкою і запаленням суглобів. У кобил патологоанатомічні зміни характеризуються крововиливами на слизовій оболонці матки і збільшенням лімфовузлів маточних зв'язок. Плодові оболонки в стані різкого набряку з крововиливами. Плодові води мутні. У лошат при розтині знаходять збільшення селезінки (у 2--3 рази) внаслідок її гіперплазії, серозний лімфаденіт, дистрофічні процеси в нирках, печінці, серці. В кишечнику спостерігається геморагічне або дифтеритне запалення. Може бути серозно-катаральна бронхопневмонія.

У абортованих плодів виражений геморагічний діатез, некротичні зміни в паренхіматозних органах. Може бути гнійне запалення пупкової вени, що поступово досягає печінки. Гнійне запалення суглобів супроводжується ерозійним ураженням хрящів. Якщо хвороба ускладнюється септикопіємією, відбувається утворення абсцесів у легенях, печінці, нирках та інших органах.

Діагноз на сальмонельоз у всіх видів тварин встановлюють комплексно з урахуванням даних епізоотології, клініки, патанатомії й патологогістологічного дослідження. Остаточний діагноз базується на результатах лабораторних досліджень (бактеріологічного, серологічного та ін.).

Похожие статьи




САЛЬМОНЕЛЬОЗ - Патоморфологія септичних хвороб тварин

Предыдущая | Следующая