Суспільно політичні ідеї давнього світу - Еволюція політичної думки
Політична думка давнини пов'язана з долями стародавніх народів Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Персії, Греції, Риму. Оскільки усі політичні теорії відображають реальні політичні відносини суспільства, то й з'явитись вони могли лише з появою політичного життя суспільства та держави.
Сучасна політологія виділяє 5 основних політологічних концепцій, які виробило людство за всю історію свого існування, або точніше, в рамках яких розвивалася політична думка:
- міфологічна;
- філософсько-етична;
- релігійна;
- громадянська;
- соціальна.
Кожній з цих концепцій відповідає свій часовий відрізок та свій етап у розвитку людського суспільства.
Творці та носії міфологічної концепції політики - народи Давнього Єгипту, Вавилону, Індії, Персії. У ІІІ-ІІ тис. до н. е. у дельтах великих рік (Нилу, Тигру, Євфрату, Інду, Хуанхе) виникають могутні держави - Єгипет, Шумер, Аккад, Вавилон, Ассірія, давньоруські і давньокитайські держави.
Необхідність постійної організації складного іригаційного господарства зумовила розвиток цих суспільств шляхом твердої державної централізації, що призвело до створення політичних структур деспотичного типу.
Ці структури мали основні особливості:
- адміністративно-командне управління суспільством через міцний бЮрократичний апарат;
- поглинення державою власності та господарчих функцій низових одиниць;
- централізований перерозподіл державою ресурсів.
Соціально-політичні уявлення давньосхідних суспільств носять переважно релігійно-міфологічний характер, який підкреслює божественне виникнення існуючих відносин влади та порядку.
Міфологічна традиція схвалює існуючий порядок і є "теоретичним виправданням його необхідності". Наприклад, у Давньому Єгипті рабовласна ідеологія знайшла свій вираз у таких творах як "Повчання гераклієпольського царя своєму сину" де стверджується необхідність укріплення державної влади шляхом проведення політики, що поєднує суворість до одних і прихильність до інших. Ті, що не підкоряються верховній владі гідні фізичної розправи.
Політичні ідеї Давнього Вавилону яскраво передані у законах царя Хаммурапі (XVІІІ cт. до н. е.). Укріплення влади рабовласників і охорона інтересів службових людей - головна з них.
Політична думка Давньої Індії носила відображення релігійно-політичної ідеології буддизму та брахматизму. Послідовники буддизму вважали, що світом править не бог, а природний закон і людські справи залежать від власних зусиль людей. Буддизм заснований на визнанні морально-духовної рівності людей. Саме тому до політичної думки Давньої Індії характерне сполучення ідеї твердої державної системи з релігійно-моральним індивідуалізмом.
Саме у Давній Індії вдалося детально розробити концепцію людських обов'язків і практично не залишити місце для прав.
Певний відхід від ранніх міфологічних уявлень в бік раціональних відбувся у Давній Персії і пов'язано це з ім'ям Заратустри. Згідно з його вченням у світі іде боротьба добра і лиха і в кінцевому підсумку переможе добро. Держава повинна бути земним втіленням небесного царства, а монарх повинен захищати підданих від лиха, боротися проти зла у державі. Кастовий розподіл суспільства грунтується на вільному виборі кожним того чи іншого виду занять.
Власне політичні теорії агродеспотичних держав, які носили новий раціоналістичний характер, були створені тільки у рамках китайської суспільної думки. Давньокитайським філософам вдалося знайти основний нервовий вузол існування азіатського деспотизму - поділення суспільства на тих, хто робить і хто керує.
Головним питанням для китайських філософів була проблема ефективного управління суспільством. Вони запропонували декілка варіантів рішення цього питання: два головних (Конфуціанство та Легізм ) і два побічних (Моізм та Даосизм).
Конфуціанське рішення проблеми складається у розробці патріархально-патерналістської версії деспотичної держави. Конфуцій (Кун Фу-цзи (551 - 479 рр. до н. е.) вважав, що найвищої ефективності управління державою можна досягти лише на принципах патріархально-кланової форми підлеглості - по старшинству в родині.
Держава у Конфуція - це одна велика родина, де влада імператора - влада батька, а відносини правителів і підданих - родинні відносини.
Конфуцій пропонує будувати відносини у середині держави на засадах принципів доброчинності, які заточені у системі "правил поведінки" - норм та ритуалів ''Лі''.
Політична концепція Конфуція включає до свого складу такі ідеї:
- суворий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільсТва, в сім'ї, в державі за принципом "правитель повинен бути правителем, підданий - підданим";
- культ предків, мудрості, знання;
- досягнення людьми рівня "благородного мужа", який є добрим і справедливим до народу, шанобливим до старших і вищих;
- правління мерітократії (гідних, талановитих);
- встановлення ідеальних відносин в сім'ї та державі відповідно принципу "чого не бажаєш собі, того не робиш іншим".
Конфуціанство (а з VІ ст. н. е. - неоконфуціанство) було не тільки панівною ідеологією у Китаї, але й отримало розповсюдження в Японії, Кореї, В'єтнамі та інших країнах.
Зовсім інше вирішення проблеми найкращого адміністрування запропонувала доктрина легізму, яка найбільш послідовно викладена Шан Яном (400 - 338 рр. до н. е.). Він поставив під сумнів практичну ефективність конфуціанських закликів до управління на засаді доброчесності і запропонував альтернативний варіант управління на засаді твердої системи адміністративних наказів - законів ''Фа''.
Шан Ян вважав, що основний фактор, що підриває засади суспільства - це торгівці та ремісники, котрі знаходяться поза системою безпосереднього бюрократичного контролю і збагачують себе, а не державу. Він враховував, що це шлях до сильного народу і слабкої держави, а деспотизм може існувати тривало тільки при зворотному співвідношенні - "слабкий народ" - "сильна держава".
Слабким народом може бути лише контрольований народ, він повинен бути постійно заляканим та дисциплінованим. Основні методи побудови деспотичної держави - матеріальне стимулювання приватних власників, метод "рівняння майна" тобто заохочення бідних до набуття власності, а багатих - до добровільної віддачі частини майна бідним; метод нагород та покарань тощо.
Але реалізація ідей легізму призвела до краху династії Цинь у кінці ІV ст. до н. е. Конфуціанство, а не легізм стало офіціальною ідеологією китайської імперії.
Окрім конфуціанства та легізму, у політичній думці Китаю треба виділити ще два варіанти рішення проблеми стабілізації політичних структур.
- 1-й - порівняльні ідеї моізму, висунуті Мо-цзи (479 - 400 рр. до н. е.). Їх сутність - у ''казарменій'' мінімізації споживання. Мо-цзи належить здогадка про договірне походження держави. 2-й - даосизм (від кит. дао - шлях) - суть якого у відмові від штучних форм співжиття та поверненні до природної простоти та примітивізму. Держава повинна бути маленькою державою - селищем, а народ - неписьменним, що дозволить зробити головними методами державного управління "мудрість простоти", засновану не на знаннях, а на інтуїції.
Основним підсумком китайської політичної думки була розробка унікальних методів бюрократичного управління суспільством.
В районі периферійного Середземномор'я виник античний варіант політичного розвитку. Його епіцентром стала Антична Греція. Концепція політики, запропонована античними філософами набула назву "філософсько-етична".
Еллада дала людству багату духовну спадщину, пронизану духом гуманізму, розумної організації суспільного буття. Ця розумна організація була втілена у давньогрецьких полісах.
Мислителі стародавньої Греції та стародавнього Риму трактували державу філософськи: держава - найбільше втілення розуму. А розум для філософів того часу - не засіб, а мета у самому собі. Мислителі цього періоду намагались створити модель держави, що уособлює розум.
Найвищого розвитку політична думка античності досягла у вченнях давньогрецьких філософів Платона та Аристотеля.
Платон (427-347 рр. до. н. е.) піддавав різкій критиці суспільний та державний устрій свого часу. Він пропонував збудувати таку державу, в якій пануватимуть мудрість та справедливість. Головними політологічними творами Платона є трактати "Держава", "Закони", "Політик" та "Крітій".
Платон був ідеологом афінської рабовласницької аристократії, що видно з його проекту ідеального суспільного устрою, який він розробив у трактаті "Держава". Згідно цього проекту, вільні громадяни повинні бути розподілені на правителів-філософів, стражів-воїнів та ремісників-виробників.
Платон одним з перших звертається до характеристики політичних форм правління державою. Він вважав недосконалими формами тімократію (владу честолюбців), олігархію (владу небагатьох), демократію (владу народу), називаючи останню головним лихом політики. Для Платона демократія - це влада посередності, яка неминуче призведе до тиранії більшості. Крім того, Платон попереджав, що демократії, звичайно, короткочасні і натовп дуже швидко поступається владою на користь тирану.
Платон вважав правильним типом держави - монархію, а найкращим державним устроєм - державу розуму, в якій поєднане все найкраще від олігархії і демократії, на чолі якої стоїть еліта, аристократія, філософи. Головний принцип громадянського життя - справедливість. Вона полягає в тому, що кожен громадянин займається тією справою, яка найбільш відповідає його натурі. Громадяни підкоряють свої індивідуальні інтереси суспільним. В суспільстві немає багатих та бідних. Мета ідеальної держави - забезпечення таких умов життя, в яких більшість громадян діє за принципами високої моральності. А найбільшою моральністю та мудрістю володіють філософи-правителі.
У філософії Платона знаходяться витоки сучасного тоталітаризму. У підданих нема нічого свого - усе загальне. Але і найвищий стан ніякими привілеями не користується. Сучасна політологія розцінює платонівський проект держави як утопію. Платон тричі намагався реалізувати свій проект на практиці, але все більше переконувався у тому, що філософа - правителя знайти неможливо. Подальший розвиток політична думка античності набуває у творах учня Платона - Аристотеля (384 - 322 рр. до н. е.), погляди якого висловлювали інтереси середнього прошарку класу рабовласників.
Як і у Платона, у Аристотеля мають місце тоталітарні тенденції. У його розумінні людина - частка держави, а особисті інтереси повинні підлягати державним. На відміну від Платона Аристотель вважав, що приватна власність - це необхідна умова існування суспільства як і сім'я. Аристотель критикував вчення Платона про досконалу державу. Він вважав, що треба шукати не "абсолютно найкращу державу", а такий політичний устрій, який можуть мати більшість існуючих держав.
Аристотель називав громадян вільними людьми, але свободу розумів лише як протилежність рабству. Громадяни займаються тільки військовими, законорадними та судовими справами. Аристотелеві належить оцінка раба, як інструменту, який має душу. Сільськогосподарське та промислове виробництво - це доля рабів. Аристотель вважав нерівність - причиною обурення та переворотів, але пов'язував скасування рабовласництва тільки з розвитком техніки. Форми державного устрою Аристотель розподіляє по кількості правителів та межі правління на "вірні" та " невірні". Вірний - це такий державний лад, при якому переслідується загальне благо незалежно від того, править один, небагато, або багато людей. До таких він відносив монархію, аристократію, політію (поєднання олігархії та демократії).
Невірний - це такий державний лад, при якому переслідуються приватні цілі правителів. До таких він відносив тиранію, олігархію та демократію. На думку Аристотеля невірні форми розвиваються із вірних, коли мета загального блага замінюється приватними цілями одного, небагатьох або багатьох правителів. Він визначав два можливих типи ідеального державного устрою - аристократію і політію. При цьому для більшості полісів саме політія, бо вона забезпечує найбільшу стабільність суспільства, бо в ньому володарюють середні верстви, а не багаті або бідні. Середні верстви забезпечують рівновагу сил в політичному житті. Політичний ідеал Аристотеля орієнтувався не на минуле, а на сучасність і майбутнє. Створений ним категоріальний апарат, в тому числі і в політології, в значній мірі зберіг свою цінність і в наш час.
На зміну цьому періоду прийшов період розвитку Християнства. Воно успішно перетворювало витончені ідеали філософів у легко засвоювані догмати релігії. Результатом такого перетворювання в політиці стала релігійна концепція політики.
Похожие статьи
-
В політичній історії Заходу виникнення лібералізму пов'язане з розвитком капіталістичного суспільства і співпадає по часу з періодом буржуазних революцій...
-
Західноєвропейська політична думка XIX - початку XX ст
Західноєвропейська політична думка XIX - початку XX ст. Велика французька революція проклала шлях для розвитку капіталізму в Західній Європі. Прогрес...
-
Основні категорії - Державно-управлінська думка у творах Платона та Аристотеля
Свої погляди на походження суспільства і держави Платон обгрунтовував тим, що окрема людина не здатна задовольнити всі свої потреби в їжі, житло, одяг і...
-
Політичний демократія суспільство Від критеріїв (ознак, показників) демократії залежить не тільки оцінка зрілості суспільства, а й визначення напрямів...
-
Насамперед, чи справді Драгоманов відкидав ідеал національної держави, чи вважав він державну самостійність України не потрібною або зайвою для її...
-
Окремої уваги заслуговують питання моральності та співвідношення мети і засобів її досягнення. Необхідно зазначити, що представники західної ліберальної...
-
Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу - Політологія
Перші більш-менш чітко виражені ідеї про різні форми організованого державного існування і розвитку суспільства з'явились у країнах Стародавнього Сходу...
-
Фашистська політична доктрина є симбіозом різних політичних і філософських напрямків, що були модними в націоналістичних колах Німеччини й Австрії на...
-
Бачення політичного майбутнього України як складової частини федеративного державного союзу у рамках колишньої Російської імперії/Східної Європи...
-
Ідеї Кирило-Мефодіївського братства продовжив Михайло Драгоманов (1841-1895 pp.)- видатний український мислитель і громадський діяч. Він закінчив...
-
І принцип національного самовизначення, і принцип територіальної цілісності е фундаментальними підвалинами міжнародного права. На перший погляд, їхнє...
-
Взаємодія політики і моралі у сучасному суспільстві
ПОЛІТИКА І МОРАЛЬ Політизація всіх сфер суспільного життя - одна з примітних рис сучасного суспільства. В далеко не однозначному процесі політизації...
-
Політичні вчення Стародавнього Сходу - Політичні вчення Стародавнього Сходу та Стародавньої Греції
Перші ідеї про форми організованого державного існування і розвитку суспільства з'явились у країнах Стародавнього Сходу ще в II тисячолітті до н. e. Ці...
-
Українська політична думка зародилась і розвивалась у контексті європейської політичної думки, яка справляла на неї визначальний вплив. Одним із важливих...
-
Критика політичних режимів М. Сціборським У сучасній українській публіцистиці Микола Сціборський стоїть в одному ряді з такими відомими ідеологіами...
-
Нація як психолого-політична спільнота - Ідеї націоналізму Сціборського й Старосольського
Переходячи до розкриття розуміння нації В. Старосольського зауважимо, що для нього нація є ірраціональним утворенням, пояснити яке просто набором ознак...
-
Щоб демократія стала у суспільстві новою діючою системою влади, важливо щоб люди не тільки розуміли сутність її основних принципів, а й були згідні жити...
-
Макс Вебер народився в середині 19 ст. і його розвиток як людини співпав з важливими змінами в суспільстві і з процесом значного переосмислення людьми...
-
Загальна характеристика роботи Вступ . Здобуття Україною державної незалежності обумовило підвищений інтерес науковців, насамперед істориків та...
-
Поняття та роль демократії у політичному процесі - Демократія в політичному житті сучасного світу
Один із найважливіших критеріїв зрілості суспільства -- ступінь його демократичності (рівень демократії). У його демократизації суб'єкти політичного...
-
Зміцнення Росії та повернення сучасного політичного світу до стану біполярності
Зміцнення Росії та повернення сучасного політичного світу до стану біполярності Останнім часом в багатьох українських аналітичних журналах можливо знайти...
-
Вчення Платона про державу - Вчення Платона та Арістотеля про державу
Одним із найвидатніших мислителів античної епохи був давньогрецький філософ Платон (близько 427--347 pp. до н. е.). Економічні ідеї Платона знайшли...
-
Державницька концепція Р. Лащенка в контексті розвитку політичної науки міжвоєнного періоду
Державницька концепція Р. Лащенка в контексті розвитку політичної науки міжвоєнного періоду Політичні реалії сучасної України доводять потребу створення...
-
Політичне вчення Н. Макіавеллі - Вчення Макіавеллі
Політична наука, започаткована ще в епоху античності, активно відроджується наприкінці середньовіччя. Це пов'язано з іменем одного з видатних засновників...
-
Поняття і типологія політичних режимів - Авторитарний політичний режим та його види
Авторитаризм політичний управління Політична влада різноманітна по формах і засобам прояви. Для відображення різних аспектів її функціонування...
-
Розвиток в історії людства змісту демократії - Політичні принципи демократії
Поняттю "демократія" і її предметній сфері випала щаслива доля: дане поняття сучасної політології без особливих суперечок зайняло своє місце як одне з...
-
Клерикалізм (від лат. clericalis -- церковний) -- суспільно-політична течія, представники якої виступають за посилення позицій церкви в політиці і...
-
Теорія націократії - Ідеї націоналізму Сціборського й Старосольського
Власне ми переходимо до дуже суперечливої частини теоріїМ. Сціборського - суті націократії. Суперечлива, адже він у праці "Націократія" занадто...
-
Найчастіше в структурі сучасних суспільств виділяють три частини: багаті (вищий клас), заможні (середній клас) та бідні (нижчий клас). Кожна з цих...
-
Проблема геополітичного вибору виявилася для України завданням, яке від століття до століття, від одного покоління до наступного передається без...
-
Анархізм (від. грец. Anarchia - безвладдя, стихійність). Безвладдя, - соц. політ. течіїя, що спрямована на звільнення від всіх політичної, економічної,...
-
Історія розвитку націоналізму та його доктрини Націоналізм є політичною силою, яка визначала особливості європейської та світової історії протягом...
-
Вступ - Вплив націоналізму на зовнішню політику країн світу в ХХ столітті
Економічний, соціально-політичний, культурний розвиток ХХІ ст. відбуватиметься під зростаючим впливом зовнішньої політики. Її політична складова...
-
Політична думка Київської Русі - Історія політології
Основними суспільно-політичними ідеями в Київській Русі були погляди на походження держави, князівської влади, правове регулювання суспільних відносин,...
-
Світовий політичний процес розгортається в окремих країнах, на регіональному й глобальному рівнях як сукупна діяльність соціальних спільностей та...
-
Українська політична думка зародилась і розвивалась у контексті європейської політичної думки, яка справляла на неї визначальний вплив. Одним із важливих...
-
Вступ - Українська політична думка другої половини ХІХ століття
На початку XIX ст. українські землі були поділені в основному між двома континентальними імперіями Європи -- Австрійською імперією Габсбургів та...
-
Висновок - Державно-управлінська думка у творах Платона та Аристотеля
І. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції. Характеризуючи політичну та правову думку античної Греції, необхідно мати на...
-
ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ Українська політична думка виникла за часів Київської Русі і розвивалася на рівні...
-
Вступ - Вчення Платона та Арістотеля про державу
У політико-правових навчаннях Стародавньої Греції і всієї античної цивілізації, кореняться витоки європейського розуміння права, політики держави. Слід...
Суспільно політичні ідеї давнього світу - Еволюція політичної думки