Пріоритети політичної думки Михайла Драгоманова - Українська політична думка другої половини ХІХ століття

Окремої уваги заслуговують питання моральності та співвідношення мети і засобів її досягнення. Необхідно зазначити, що представники західної ліберальної думки не приділяли достатньої уваги методам боротьби за ліберальні цінності, здійснюваної на засадах непорушності їх принципів, недоторканності прав і свобод. Саме М. Драгоманов зробив значний внесок у популяризацію етичних засад політичної діяльності. Його думка про те, що політика вимагає чистих рук, була палко підтримана значною частиною представників ліберального руху.

Залучення української інтелігенції до справи визволення народних мас Драгоманов вважав однією з головних завдань свого життя. Безелітність нації імпонувала ученому тим, що внаслідок такого становища вона була більш прийнятною до ідей побудови майбутнього суспільства на принципах соціальної справедливості, вільного розвитку особистості, гарантування ії прав і свобод. Однак, він прекрасно розумів, що без провідної верстви, освічених провідників, маси самі по собі добитись реалізації омріяного ним суспільного ідеалу не зможуть.

Саме тому він висуває досить жорсткі вимоги до української інтелігенції, вимагаючи від неї навіть певного самозречення в ім'я майбутнього народу.

Для М. Драгоманова пропаганда національної виключності, формування в українській свідомості ідеї ненависті до інших людей за етнічною ознакою, навіть до тих, що належали до пануючих над українцями народів, були неприйнятним способом відродження України. Ворогами українців, вважав учений, є не росіяни, не поляки чи представники інших національностей, а державно-бюрократичний апарат імперії, власники фабрик і заводів, великих маєтків, що гноблять усіх трудящих, незалежно від їх національної приналежності.

М. Драгоманов відзначив головну причину поділу суспільства на бідних і багатих - наявність приватної власності. Позбутися злиднів - організувати колективну працю за умови колективної власності громади на землю і знаряддя праці. Здійснити це можливо тільки еволюційним шляхом, був противником революцій та революційних перетворень, що несуть насильство.

Важливо зазначити, що М. П. Драгоманов займає особливе місце в історії суспільно-політичної і правової думки України і Росії завдяки своєму ученню про конституціоналізм. Його можна назвати творцем своєрідної конституційної доктрини, яка мала на меті збагатити політику і право Росії цінностями світового конституціоналізму. Предметом його інтересів були найактуальніші й сьогодні питання про політичну свободу і парламентаризм, права людини і політичну боротьбу, федерацію і децентралізацію, місцеве самоврядування і народовладдя, національне самовизначення і національну партію тощо.

Драгоманов визначив у рамках конституційної доктрини домінанту політичної сфери суспільного життя над економікою, тобто визнавав за державою з її політичною системою і конституцією можливість координації соціально-економічного життя.

Іншою ідеєю М. Драгоманова була ідея еволюції існуючої політичної системи як засобу проведення широких політичних реформ. Тобто Драгоманов мав на увазі суспільну еволюцію, в якій він вбачав поступовий, невибуховий прогресивний рух суспільства, за результатами якого люди одержують більший простір для індивідуального й громадського самовираження і вирішення своїх життєвих проблем.

Виняткового значення М. Драгоманов надавав ідеї просвітництва, тобто обгрунтуванню думки, що визвольна боротьба має вестися просвітницькими засобами і культура має бути грунтом для функціонування майбутньої демократичної держави.

Наступною засадою драгоманівського політичного вчення можна вважати європеїзм. Обгрунтовуючи думку про зв'язок України із Західною Європою як джерело прогресу першої, Драгоманов вважав, що історичний процес в Росії має пройти такий самий політичний шлях, як і в країнах Західної Європи.

Надзвичайно важливою підвалиною, на якій грунтувалася програма М. П. Драгоманова, була ідея федералізму. Його державним ідеалом було федеральне об'єднання політично автономних країв і областей. Особливо переваги федералізму очевидні в умовах великої держави, зокрема, для такої як Російська імперія. Драгоманов вбачав ці переваги в таких справах, як управління на місцях, освіта, судочинство, муніципальне та обласне господарство. В цілому для М. Драгоманова федералізм -- це і засіб партійно-політичної організації, і етнополітичний принцип вирішення міжнаціональних суперечностей, і сукупність методів місцевого самоврядування, і конкретний варіант загальнодержавного політичного режиму, і модель для міждержавних відносин взагалі, і засіб "роздержавлення" суспільного життя на шляхах його колективістської соціалізації, і головна умова для обмежених буржуазно-демократичних реформ. Федералізм -- це, насправді, антипод, але не централізації як такої, а централізації бюрократичної та антидемократичної, при якій усяка свобода гине й торжествує казенна одноманітність думок, слів, учинків. Саме стосовно цієї ідеї оцінки творчості мислителя були найрізноманітнішими - від звинувачення його в промосковській політиці українськими націоналістами до таврувань як ворога і підривника держави російськими шовіністами.

Отже, ми розглянули декілька пріоритетних ідей політичної думки М. П. Драгоманова і з'ясували, що він надавав перевагу соціально-демократичним ідеям й прагнув змінити політичний лад російської імперії на особливий федералізм, базований на децентралізації та на автономістичних засадах.

Похожие статьи




Пріоритети політичної думки Михайла Драгоманова - Українська політична думка другої половини ХІХ століття

Предыдущая | Следующая