Клерикалізм - традиційна суспільно-політична течія, Соціалізм і комунізм - Світовий політичний процес і традиційні суспільно - політичні течії
Клерикалізм (від лат. clericalis -- церковний) -- суспільно-політична течія, представники якої виступають за посилення позицій церкви в політиці і духовному житті суспільства. Клерикалізм має такі різновиди: католицький, іудейський, ісламський. Усі вони відображають взаємозв'язок політики і релігії. Клерикалізм має великі політичні партії, що володарюють у ряді країн світу, створює свої профспілкові, молодіжні, жіночі та інші організації. Діяльність релігійних організацій включає акції політичного характеру -- участь у виборах державних органів, місцевому управлінні, вплив на уряд, формування громадської думки тощо.
Соціалізм і комунізм
Комунізм (від лат. communis -- загальний, всезагаль-ний) -- суспільно-політична течія, яка стверджує за мету встановлення суспільства, заснованого на єдиній загальнонародній власності на засоби виробництва, забороні приватної власності, утвердженні планування як регламентації з боку держави процесів виробництва і розподілу продукції, здійсненні самоврядування, досягненні рівноправ'я, розподілу матеріальних і соціальних благ "за потребами".
Термін "комунізм" виник наприкінці XVIII -- на початку XIX ст. Першими проповідниками комунізму стали кабетис-ти -- представники французьких пролетарів, прихильники Етьє-на Кабе, а також необабувісти О. Бланкі, Т. Дезамі та ін. Комунізм Кабе -- це суспільство, побудоване на рівності, єдності, братерстві, демократії і перехід до якого можливий шляхом мирних реформ, на основі переконань.
Класичне формулювання і викладення ідеології комунізму було дано К. Марксом і Ф. Енгельсом у "Маніфесті Комуністичної партії" (1848 р.) та в інших працях. Зосередивши увагу на аналізі капіталізму середини XIX ст. як системи, його історичного місця у розвитку суспільства, вони обгрунтували об'єктивну необхідність соціалізму, який має утвердитись на грунті високого рівня розвитку суспільства. Комуністичне майбутнє, що має розвинутись на основі соціалізму як вища його фаза, К. Маркс і Ф. Енгельс розглядали гіпотетично. Вони уявляли його як нічим не обмежену можливість розвитку й удосконалення людини і суспільства, як етап у поступальному соціальному розвитку.
Погляди К. Маркса і Ф. Енгельса змінювались у процесі соціально-політичних змін реального суспільства Європи, а також у процесі наукового пізнання їх. Так, уже у 90-ті роки Ф. Енгельс переглянув свої погляди щодо революції та її історичної необхідності, особливостей розвитку капіталізму кінця XIX ст. та ін. Відомо, що К. Маркс і Ф, Енгельс піддали нищівній критиці казармений комунізм, який, на жаль, згодом, у XX ст., став ідейним джерелом адміністративно-командної системи соціалізму в ряді країн.
Перша невдала спроба втілення ідей комунізму на практиці мала місце під час повстання паризьких комунарів у 1871 р. У XX ст. ідею комунізму було використано комуністичними організаціями як політико-ідеологічну зброю в Росії, країнах Східної Європи, на Кубі, в Китаї, Північній Кореї та в інших країнах.
Комуністичні партії XX ст. висунули своє розуміння марксизму. Вони також спиралися на інтерпретацію марксизму В. Леніним та його послідовниками, тобто творцями та ідеологами воєнного комунізму. Воєнно-комуністична модель соціалізму, на грунті якої розвивався сталінський тоталітаризм, мала такі основні ознаки: заперечення ринкових відносин; мілітаризація праці; згортання демократичних механізмів управління; ідейно-політичний монополізм; ігнорування індивідуальних, суб'єктивних засад у суспільному житті; відчуження людини від влади і власності, результатів праці і культурно-духовних цінностей; недооцінка саморозвитку особи як основної особливості руху суспільної системи. Однак будь-яка політика, програма суспільного розвитку, що не враховує пріоритетність людського виміру, перестає бути прогресивною.
В ході аналізу політичного розвитку XX ст., постає питання: що ж привернуло до комунізму увагу багатьох політиків і широких мас? Чому інтелектуальний арсенал людства ще й сьогодні не може позбутися цієї утопії? Великі маси людей пішли за комуністичними партіями саме тому, що в ідеї комунізму вони бачили найвищий ступінь уявлень про соціальну справедливість. Реалізація їх в той час у багатьох пов'язувалася з революційними перетвореннями.
На початку XX ст. революційне комуністичне крило відмежувалося від реформістського напряму, тобто від соціал-демократії. У березні 1919 р. комуністичний рух інституювався у самостійну течію -- НІ Комуністичний Інтернаціонал, який припинив своє існування у 1943 р. Комуністичні партії були створені майже у 100 країнах світу, в їхніх лавах налічувалося понад 50 млн членів.
У жовтні 1917 р. була спроба реалізувати ідеали свободи, рівності і братерства, які проголосила ще Французька буржуазна революція. Проте експеримент "комуністичного будівництва" закінчився поразкою партійно-державної адміністративної системи в СРСР та країнах Східної Європи. 90-ті роки XX ст. -- це період падіння комуністичних режимів, припинення владної діяльності комуністичних партій в СРСР та країнах Східної Європи. Останніми країнами з монопольним пануванням компартій ще залишаються Куба і Північна Корея. Певні риси комуністичної системи зберігаються у Китаї, хоча там відбуваються значні зміни.
Посткомуністичні системи, що прийшли на зміну тоталітарним режимам, мають пройти періоди посттоталітарних перетворень на новій, демократичній основі, увійти в цивілізаційне русло історичного розвитку. Значного поширення в останні століття набула соціалістична суспільно-політична течія.
Соціалізм -- суспільно-політична течія, що спрямовує дії на створення суспільства, для якого характерні панування свободи як можливості робити все, що не завдає шкоди іншим людям, справедливості як рівності стартових можливостей для всіх громадян, солідарності як можливості для людини розраховувати на допомогу і соціальний захист з боку суспільства і держави. Соціалізм як ідея найяскравіше втілення дістав у творах великих гуманістів Т. Мора, Т. Кампанелли, Д. Уінстенлі, Г. Ба-бефа, А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена і особливо К. Маркса і Ф. Енгельса.
Термін "соціалізм" увів у науковий обіг у 1834 р. сенсімоніст П. Леру. Під лозунгами соціалізму виступають соціал-демократи, лівацькі групи різного гатунку, революціонери-демократи та ін. Одну з багатьох концепцій соціалізму в руслі соціал-реформістської політичної течії було названо "концепцією демократичного соціалізму". У витоків її стояв німецький соціал-демократ Е. Бернштейн (1850 -- 1932), який на Заході вважається одним з класиків сучасного соціалізму. Соціал-демократія як політичний рух зародилася в Німеччині у минулому столітті. Спочатку ідеологія соціал-демократії збігалася з ідеологією комунізму. Соціал-демократія і комунізм до 20-х років XX ст. фактично були тотожними. Концепція соціалізму стала відповіддю на потреби розвитку суспільства. Соціалізм виявив себе як ідея, як організація, рух і практика будівництва нового суспільства у ряді країн світу. У 1869 р. було створено Соціал-демократичну партію Німеччини. Наприкінці XIX -- на початку XX ст. соціал-демократи висловили думку щодо необхідності переосмислення ряду положень марксизму. В цей час вже не спостерігалося крайнього зубожіння пролетаріату, зникнення середніх прошарків, про що писав у середині XIX ст. К. Маркс, а відбулася певна стабілізація капіталізму. Необхідність соціалістичної революції як форми завоювання влади пролетаріатом виявилася сумнівною. Диктатура пролетаріату, що була згодом абсолютизована В. Леніним, розглядалася як політичний атавізм. Саме у реформі соціал-демократи бачили основний засіб політичних перетворень у суспільстві.
Соціал-демократичний рух, конституйований на початку 20-х років XX ст., на час свого подальшого існування еволюціонував як у політиці та ідеології, так і в соціальній сфері та організаційній структурі. На зміну Робітничому соціалістичному Інтернаціоналу (1923-- 1940) прийшов Соціалістичний Інтернаціонал, створений у 1951 р. Нині до нього входить близько 80 партій, з них 27 -- правлячі (самостійно або в коаліції). В їхніх лавах налічується понад 17 млн. чоловік. Серед лідерів соціал-демократії відомі такі видатні політики, як В. Брандт (ФРН), У. Пальме (Швеція), Ф. Міттеран (Франція), Ф. Гонсалес (Іспанія), Б. Краксі (Італія), Ф. Вра-ницький (Австрія), Р. Хоук (Австралія) та ін. З розвитком соціал-демократичного руху відбувалися зміни у соціалістичній ідеології, в системі ідей, які він прагнув втілювати у життя.
Під терміном "соціалізм" протягом останніх півтора століть розуміли в одному випадку соціалістичну ідею як одну з можливих концепцій соціальної справедливості, а в іншому -- як особливу організацію виробництва та розподілу продуктів і благ, альтернативну ринковій системі. Інколи суспільствознавці, політики та ідеологи помилково ототожнюють ці два поняття.
В основу соціалістичної ідеї покладено концепцію само-цінності людини незалежно від її соціального та економічного статусу. Головним змістом соціалізму, його світоглядною цінністю є те, що суспільство повинно не тільки проголошувати, а й гарантувати кожному можливість існування і духовного розвитку. Суспільство мусить взяти на себе відповідальність за самореалізацію людини. Всі люди рівні перед Богом, і саме спільність людей має забезпечити реальне втілення цієї рівності. Зрівняльність у розподілі та споживанні, що проповідується багатьма прихильниками соціалізму, є вторинною. Ідею рівності знаходимо і в індивідуалістичних концепціях ринку. В них вона розуміється як рівність можливостей. Соціалістична ідея не відкидає цього принципу. Більше того, вона проголошує, що суспільство повинно гарантувати розвиток людських можливостей, творчий потенціал людини незалежно від того, бідна вона чи багата, бідні чи багаті її батьки, користуються ринковим попитом продукти її повсякденної діяльності чи ні. Як свідчить історичний досвід, будь-який перерозподіл порушує принцип рівності можливостей, обмежує здатність людини виявити свою індивідуальність. Його негативним наслідком є і те, що значна частина населення починає вірити у можливість скористатися соціальними благами і впевнена у тому, що цим вона зобов'язана державі, урядовцям. І найприкріше те, що перерозподіляє здобуті блага не той, хто створив цінності, а урядовці і навіть злочинці. Це яскраво виявилося в практиці радянської моделі соціалізму. Однак ці недоліки системи розподілу, які виявили себе у Радянському Союзі та інших країнах, що називались соціалістичними, зовсім не означають, що соціалістична ідея може бути повністю відкинута. Свобода людини і принцип рівності своєрідно трактуються в індивідуалістичній і соціалістичній концепціях. Однак суперечності цих тверджень не мають антагоністичного характеру за принципом "або -- або": тут не тільки можливий, а і вкрай необхідний розумний компроміс. Знаходження консенсусу, золотої середини і є сферою діяльності політиків, мистецтвом регулювання суспільного життя. Соціалістична ідея у політичній сфері була і залишається важливим чинником для визначення соціально виміряної політичної лінії тих чи інших суспільних сил, держави. Навіть глибока економічна криза, що охопила країни, які виникли внаслідок розпаду Радянського Союзу, не дає підстав для заперечення соціалізму взагалі, адже відомі досягнення в усіх сферах життя п'ятої частини людства, що будує нове суспільство, орієнтуючись на соціалізм. У матеріалах XVIII і XIX Конгресів Соцінтерну, прийнятій "Декларації про принципи Соціалістичного Інтернаціоналу" (1989 р.).
Похожие статьи
-
Анархізм (від. грец. Anarchia - безвладдя, стихійність). Безвладдя, - соц. політ. течіїя, що спрямована на звільнення від всіх політичної, економічної,...
-
Фашизм (від італ. fascism, fascio -- жмутик, в'язка, об'єднання) розглядається у двох значеннях: 1) як найбільш реакційна політична течія, яка виражає...
-
Світовий політичний процес розгортається в окремих країнах, на регіональному й глобальному рівнях як сукупна діяльність соціальних спільностей та...
-
Вступ - Світовий політичний процес і традиційні суспільно - політичні течії
У Світовому політичному процесі існує ряд традиційних суспільно-політичних течій, що заявили про себе в минулому і мають різні форми вияву в наш час....
-
Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності - Людина і політика
У демократичному суспільстві політика здійснюється людьми для людей. Тому активна участь особи в політичному житті, роль людини як суб'єкта політики має...
-
Вступ, Людський вимір політики і напрями політичної соціалізації особи - Людина і політика
Людина, особистість - первісний суб'єкт політики, наділений здатністю брати участь у політичному житті, впливати на владу. Ставлення людини до політики...
-
Поняття і типологія політичних режимів - Основні риси політичного режиму в сучасній Україні
Сьогодні, коли Україна зазнає кризової трансформації, пропонують різноманітний асортимент рецептів подолання існуючого становища. За таких обставин вкрай...
-
Партія Соціалістів-революціонерів - Вирішення аграрного питання політичними партіями
Партія соціалістів-революціонерів займала одне з провідних місць в системі російських політичних партій. Вона була найбільш численною і найвпливовішою...
-
Загалом політичні системи "живуть", функціонують у часі та просторі, оскільки являють собою одну із основних форм руху соціально-класової матерії....
-
Типи політичних систем - Типи політичних систем
Суспільство політологія закон влада Найрізноманітніші політичні системи можна класифікувати за принциповими, корінними ознаками. Існує три головні моделі...
-
Висновок - Особливості елементів політичної системи суспільства
Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. У процесі еволюції...
-
Особливості політичної системи сучасного російського суспільства - Особливості політичних систем
Політична структура Росії становить найбільший інтерес у зв'язку її динамічністю. У нашій країні істотним чинником розпочатого руху від тоталітарного...
-
Історія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй є розгортання системи суспільних інститутів, котрі утворюють...
-
Сутність національної безпеки - Національна безпека і політичні засоби її забезпечення
Відомо, що основні ідеї сучасного розуміння національної безпеки вперше сформульовані у "Законі про національну безпеку", прийнятому у Сполучених Штатах...
-
Вступ - Типи політичних систем
Функціонування соціальних спільнот (народ, нація, класи, соціальні групи та прошарки, демографічні групи та ін.), а також індивідів не зводиться до...
-
Влада та її прояви - Механізми застосування розподілу та передачі влади
Суспільство як складна система із самоврядуванням вимагає управління, яке навіть у такому соціально однорідному виді, як первісне суспільство, неможливо...
-
ВИСНОВКИ - Структура та шляхи досягнення політичної влади
Таким чином розглянувши поняття політичної влади, її особливості; Проаналізувавши структуру політичної влади; дослідивши шляхи досягнення політичної...
-
Мойсей Острогорський як політик та теоретик партології
Мойсей Острогорський як політик та теоретик партології Політичний партія науковий острогорський Про життєвий шлях видатного російського дослідника...
-
Структура політичної системи - Політологія
Згідно з загальною теорією систем елементами системи вважаються її невід'ємні і взаємозв'язані складові. Наявність кожної з них необхідна для існування і...
-
Теорія і практика суспільного розвитку підтверджують істинність тези: лише розвинуте, зріле громадянське суспільство є передумовою і запорукою...
-
Типологія політичних партій та партійних систем - Політичні партії
Політична партія - Це громадсько-політична та ідеологічна організація певних суспільних верств та груп, яка має достатньо чіткі структури й веде боротьбу...
-
Концепція громадянського суспільства, що почала формуватися на зорі нового часу, розвивалась і змінювала свій зміст паралельно з розвитком суспільної...
-
Вступ - Особливості елементів політичної системи суспільства
Актуальність. Актуальність даної теми полягає в аналізі особливостей складових елементів політичної системи, їх ролей та взаємозв'язку. Предмет...
-
Висновки - Варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави
Історія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй є розгортання системи суспільних інститутів, котрі утворюють...
-
Політичне просвітництво як засіб формування та стабілізації демократичних систем XX століття
Політичне просвітництво як засіб формування та стабілізації демократичних систем XX століття Іванов М. С. Дана стаття є певною спробою дослідження ролі...
-
Сьогодні країну не вважають демократичною, якщо жінки виключені або недостатньо представлені в політиці та владі. Визнання принципу гендерного балансу в...
-
Політична соціалізація як політико-культурний процес - Політична культура: поняття та структура
У політично організованих суспільствах людина завжди вільно чи невільно залучена до системи політичних стосунків, є носієм політичної культури....
-
Соціалізм, як політична течія - Політологія як наука. Політичні системи
Вчення К. Маркса (1818--1883) і Ф. Енгельса (1820--1895) виникло наприкінці 40-х років XIX ст. в Європі. Це був період революцій, національних війн,...
-
У цих доктринах відображені погляди радикально настроєних верств дрібних власників, інтелігенції, студентства. Звинувачуючи робітничий клас у втраті...
-
Функції політичної системи - Особливості політичних систем
Будучи самостійним організмом, політична система має своїми можливостями, або умовно кажучи, здібностями. Американські політологи Д. Істон, Г. Алмонд...
-
Критика політичних режимів М. Сціборським У сучасній українській публіцистиці Микола Сціборський стоїть в одному ряді з такими відомими ідеологіами...
-
Введення - Особливості політичних систем
Будь-яке класове суспільство політично оформлено, має механізм влади, який забезпечує його нормальне функціонування як єдиного соціального організму. Цей...
-
Влада, її види та функції - Походження влади і розвиток вчень про неї
Поняття влади є одним із центральних у політології. Воно дає ключ до розуміння політичних інститутів, політичних рухів і самої політики. Визначення...
-
Історично політичні партії складалися як об'єднані спільним інтересом групи людей, організації прихильників певних поглядів на шляхи розвитку суспільства...
-
Вступ - Волонтерський рух в Україні
Символіка соціальний український волонтер Актуальність теми: сьогодні в Україні спостерігається вибух волонтерського руху, оскільки в країні ведеться...
-
Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. Оскільки основні види влади -- економічна, соціальна, духовно-інформаційна, сімейна --...
-
Предмет і методи політології - Політологія як наука
Політична наука займає одне з головних місць у сучасному суспільствознавстві Її високе значення обумовлено великим впливом політики на життя суспільства....
-
Висновки - Політична партія як правовий інститут
Політична партія - це найбільш активна та організована частина населення, якогось класу, класів, соціальної верстви, верств, яка виражає їхні інтереси....
-
Тайванський націоналізм: його характер і причини виникнення Проблеми націоналізму та національної ідентичності нині найболючіші в політичному і...
-
В залежності від воєнної політики держав, матеріальних і економічних можливостей, традицій тощо, кожна держава обирає найбільш оптимальну форму армії. Ці...
Клерикалізм - традиційна суспільно-політична течія, Соціалізм і комунізм - Світовий політичний процес і традиційні суспільно - політичні течії