Продовження політичних ідей М. Драгомановим - Українська політична думка другої половини ХІХ століття

Ідеї Кирило-Мефодіївського братства продовжив Михайло Драгоманов (1841-1895 pp.)- видатний український мислитель і громадський діяч.

Він закінчив Київський університет, викладав у ньому всесвітню історію. Опублікував тоді низку праць, у яких викривав русифікаторську політику царизму стосовно неросійських народів, за що 1876 року його було звільнено з посади приват-доцента без права будь-якої державної служби в межах Російської імперії. Емігрував із сім'єю за кордон, спочатку до Швейцарії, а пізніше переїхав до Болгарії, де з 1889 р. до кінця життя -- професор Софійського університету. В університеті зберігається бібліотека Михайла Драгоманова, яка налічує 4350 томів унікальних книг. Драгоманов -- рідний брат матері Лесі Українки -- письменниці Олени Пчілки (Ольги Петрівни Косач).

Початком формування історіографії з проблем політичних ідей та суспільних поглядів Драгоманова можна вважати той час, коли він став активно діяти як науковець, журналіст, людина творчої праці. Перші рецензії на його наукові праці, відгуки на його публіцистику становлять певну цінність як література до нашої теми, допомагають оцінити сприйняття вченого і громадського діяча його сучасниками. З'являються політичні організації, які прямо чи опосередковано пов'язують свою діяльність з "драгоманівськими" ідеями, з формуванням і розгортанням масового організованого українського руху в Галичині, Буковині та Наддніпрянщині, ім'я Драгоманова стає певним ідейним символом, набуває "метафізичного" значення. Його праці, ідеї, діяльність потрапляють у поле зору громадськості, починають цікавити істориків, дослідників суспільно-політичної думки в Австро-Угорщині та Росії.

Творчість українського політичного мислителя і громадського діяча, основоположника політичної науки України та соціалістичного руху М. П. Драгоманова як його сучасниками, так і наступниками оцінюється досить неоднозначно. Політичні погляди М. Драгоманова формувалися під значним впливом ліберальних і соціалістичних ідей, поширених у Європі ХІХ ст.

Аналізуючи державу, М. Драгоманов вважав, що її суть найперше полягає у правах, якими наділені в ній громадяни, у правовому статусі особи. Він прагнув здійснення "політичної реформи всієї Росії на началах свободи і децентралізації", бо "державна централізація багато несе зла і мусить уступити колись місце другим, кращим формам громадського устрою". Суть його програми політичної боротьби для українства полягала у тому, щоб домагатися політичних реформ, демократизації та федерації у рамках Росії та Австро-Угорщини, виходячи з того, що центром цієї національної боротьби мала б бути Галичина. Він вважав, що національні права можуть бути осягнуті на грунті політичних свобод: чим більше політичних свобод, тим більше національних прав. Соціалізм М. Драгомановим розглядається як спосіб утвердження соціальної справедливості та підвищення добробуту народу.

За поглядами М. Драгоманова головним критерієм оцінки діяльності держави є служіння суспільному благу. І основною ланкою має бути громада. Відносини між громадами мають будуватися на федеративній основі. Громади як вільні й самостійні утворення будують федерацію знизу до гори. А в наступному це призведе до децентралізації тогочасної Росії. Сама ж децентралізація, на думку, вченого, повинна стати основою для утвердження самоврядування. Вчений продовжив та розвинув концепцію федералізму М. Костомарова, запропонувавши самостійність сильних обласних органів влади.

Для реалізації місцевими громадами своїх повноважень, необхідно приділити значну увагу процесу формування місцевих органів управління. Таке формування має відбуватись виключно на основі загального та рівного виборчого права. Це у свою чергу сприятиме позбавленню можливості вручання Центральної державної влади до питань, які належать до компетенції виключно місцевих громад.

М. Драгоманов вважав, що державність дає кожному народу суттєві переваги, головна з яких - можливість самостійно вирішувати власні проблеми. На жаль, сама по собі вона не дає простим людям суттєвих переваг у забезпеченні їх прав і свобод.

Громадянське суспільство, за поглядами Михайла Драгоманова, утворюється внаслідок еволюції людського розвитку в первісному періоді та закінчується утворенням політичної форми общини. Даний процес відбувся під впливом матеріального виробництва, яке в свою чергу зумовлене розумом сім'ї. Таким чином, вчений обгрунтовував можливість побудови громадянського суспільства тільки шляхом поступових перетворень. Тому, він вбачав основним завданням, яке стоїть перед українським народом, програмну перебудову політичного ладу тогочасної України.

М. Драгоманов сформулював ідею формування держави на засадах політичної свободи, як цілісної системи визначальних положень:

    - права людини і громадянина, недоторканність особи, життя, приватного листування, національності (мови); - свобода совісті, друку, об'єднань, носіння зброї, вибору житла і занять; - право пред'явлення позову до посадових осіб, відомств, чиновників у разі вчинення ними незаконних дій.

Усі зазначені положення зайшли своє відображення у конституційному проекті М. Драгоманова "Вольний Союз - Вільна Спілка. Проект заснування Статуту українського суспільства".

Похожие статьи




Продовження політичних ідей М. Драгомановим - Українська політична думка другої половини ХІХ століття

Предыдущая | Следующая