Національно-патріотичне виховання учнівської молоді як провідний напрям роботи педагога-організатора у загальноосвітній школі - Позаурочна діяльність, як ефективний засіб формування в учнів 5-9 класів ціннісного ставлення до держави

Становлення учня, як громадянина та патріота, відбувається під час виховання та представляє цілий комплекс заходів, спрямованих на формування людини як особистості. Виховання дітей шкільного віку здійснюється в процесі навчальної та виховної роботи в школі та за її межами, формуючи свідому, активну, корисну для суспільства особистість. Провідна роль у цьому процесі належить педагогу-організатору і класним керівникам.

Ефективність патріотичного виховання в системі виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації. [6]

Пріоритетну роль доцільно відводити активним методам, застосування яких грунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів і моделей стилів поведінки.

Однією з форм позаурочної роботи є зустріч з учасниками подій на Сході України. З огляду на ці обставини рекомендується планувати патріотичне виховання молоді, як складову розділу річного плану виховної роботи.

Крім того, під час організації виховного процесу необхідно дотримуватись приписів наказу Міністерства від 07.09.2000 № 439 "Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України".

Під час проведення виховних заходів із учнівською молоддю доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

Педагогу-організатору необхідно активізувати діяльність історичних клубів у школах, де учні матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність та неповторність культури представників усіх націй, що становлять українську політичну націю.

Необхідно звернути увагу на те, що характер ціннісного ставлення особистості до суспільства та держави змінюється з віком. Тому педагогу-організатору слід ураховувати вікові особливості учнів.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об'єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.[7]

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не тільки ідентифікують себе з українським народом, але хочуть жити в Україні, пов'язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави; поважати Конституцію України і виконувати норми законів; дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовами; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Слід зазначити, що базовим інститутом у системі формування патріотизму є сім'я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про "малу Батьківщину". Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим Батьківщини є одночасно й уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління, зв'язком часів. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх дідів, батьків і матерів. Подорожуючи по дорогах нашої країни, батьки й діти безпосередньо ознайомлюються з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. За правильної позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

Виховні справи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об'єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності - територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв'язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема - виховання громадянина України, який знає і пам'ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

Похожие статьи




Національно-патріотичне виховання учнівської молоді як провідний напрям роботи педагога-організатора у загальноосвітній школі - Позаурочна діяльність, як ефективний засіб формування в учнів 5-9 класів ціннісного ставлення до держави

Предыдущая | Следующая