Роль творчості Е. А. По в історії розвитку готичної літератури - Своєрідність новелістики Едгара По

Едгар Аллан По написав відносно небагато. Все створене ним у царині поезії та прози можна об'єднати в двох томах: In quarto - вірші, In folio - оповідання. Але під обкладинками цих книг напрочуд багато шедеврів світового рівня.

Час уже відібрав найкраще з доробку письменника, і ми досі дивуємось величі й незвичайності таланту По. Твори "Крук", "Аннабел Лі", "Улялюм", "Ельдорадо", "Падіння дому Ашерів", "Маска Червоної Смерті", "Чорний кіт", "Золотий жук" живуть у пам'яті поколінь читачів, як сліпучий образний і чуттєвий спалах.

Музика й барви цих творів, як усе незвичне, новаторське, зухвале, вкарбовуються у свідомість назавжди. Однак час згладжує незвичність, новаторство тиражується і стає нормою, зухвале в мистецтві минулого вже нікого не дратує.

Тим дивніше, що творчість американського митця і в наші дні, майже через півтора століття після його смерті, приваблює свіжістю і силою, чарує художньою неповторністю, глибокою оригінальністю. Ця оригінальність помітна й на тлі світового романтизму й, зокрема, американського.

В той час, коли в Великобританії виходить останній готичний роман Ч. Метьюріна "Мельмот-блукач" (1820), вступає в свою останню фазу романтизм і розповсюджується жанр коротких "оповідань з привидом" і "оповідань жахів", в США тільки починає розвиватися новелістика.

Перший етап розвитку американської новелістики супроводжувався численними труднощами. Новели або мали вигляд стислого, "усіченого" роману, або носили відверто наслідувальний характер. За взірці бралися "оповідання жахів", що їх пропонувала англомовна література, зокрема популярний "Журнал Блеквуда".

Дослідник Ю. Ковальов у монографії, присвяченій творчості Е. А. По, так описує цей період: "Американські імітатори намагалися досягти жахливого ефекту кількісним шляхом, нагромаджуючи "моторошні таємниці", злочини, криваві сцени і т. п. Більшості з них були властиві неймовірно розтягнута експозиція (інколи до трьох четвертин тексту), нарисова описовість, слабке пророблення характерів, сюжетна млявість (іноді майже повня відсутність дії), недостатня внутрішня напруга... Потрібен був геній, здатний узагальнити накопичений досвід, надати новому жанру завершеність і створити його теорію. Він з'явився в особі Едгара По". [18, 165]

Едгар Аллан По - один з найталановитіших авторів готичних історій. Його оповідання, такі як "Лігейя" та "Падіння дому Ашерів" заслужено зараховано до списку шедеврів світової літератури.

Творчість Едгара По виводить готичну літературу на якісно новий рівень, осучаснивши її і розділивши готичний жанр на два нових: трилер (від англ. Thrill - дрижати) та детектив (англ. Detective - нишпорка). У детективі залишається традиція таємниці, навколо якої будується сюжет і яка тримає читача в напрузі до самої розв'язки твору, а трилер продовжує традицію жахливого.

Хоча на творчість По дуже вплинули англійські та німецькі романтики, особливо Е. Т.А. Гофман (недарма Едгар По захоплювався німецькою літературою та ідеалістичною філософією), і перші твори американського письменника схожі на класичні готичні романи й німецькі середньовічні повісті ("Метценгерштейн"), він заявляв про себе: "Жах моїх оповідань не від Німеччини, а від душі" [32, 151].

Своєрідний стиль По народився вже в його перших оповіданнях і в подальшій його творчості тільки поглиблювався, набував все більшої майстерності.

Г. Лавкрафт у вже згаданому есе "Надприродний жах в літературі" серед художніх відкриттів По виділяє відмову від літературних стереотипів (щасливого кінця, моралізаторства, перемоги добра), безособову художність (автор займає позицію уважного й умілого оповідача, не виражаючи своє ставлення до подій), роботу з почуттями та подіями, які в основі своїй суперечили традиційним почуттям людства, науковий підхід (По вивчав не готичну традицію, а людський розум, внаслідок чого працював зі знанням справжніх джерел жаху), створення єдиного настрою та досягнення єдиного враження (завдяки малій формі твору та позбавлення всіх поворотів сюжету, які не ведуть до кульмінації оповідання), підвищення до рівня високої літератури тем хвороби, пороку, розпаду (що дає підставу визначити Едгара По як зачинателя декадансу та символізму).

Завдяки всьому цьому жахи По отримали таку реалістичність, якої не було в усіх його попередників. Майстерність жаху По відмічає виконавець ролі всесвітньо відомого Фредді Крюгера актор Р. Інглунд: "...мені подобаються оповідання Едгара По типу "Провалля та маятник", оце справді страшна річ - коли я їх читаю на ніч, сплю з увімкненим світлом" [14].

Ключ до таємниці художнього світу По одним з перших дав нам Ф. М. Достоєвський, який в 1861 р. опублікував його оповідання "Чорний кіт", "Серце-викривач" і "Чорт у ратуші" (у пізніших перекладах - "Чорт на дзвіниці") у найпершому випуску свого журналу "Час".

У передмові до цієї публікації Достоєвський пише: "Його (По - К. М.) твори не можна безпосередньо зарахувати до фантастичних; якщо він і фантастичний, то, так би мовити, зовнішнім чином... Едгар По тільки припускає зовнішню можливість неприродної події (доводячи, проте, його можливість, і іноді навіть вельми хитро) і, припустивши цю подію, в усьому іншому цілком вірний дійсності. [...]

Окрім того, в Едгара По є саме одна риса, яка відрізняє його категорично від усіх інших письменників і складає різку його особливість: це сила уяви... в повістях По ви так яскраво бачите всі подробиці представленого вам образу чи події, що нарешті ніби переконуєтесь в його можливості, дійсності, тоді як подія ця або майже зовсім неможлива, або ще ніколи не відбувалась у світі" [10, 88 - 89].

Достоєвський визначає феномен творчості По як "матеріальну фантастичність".

Сила емоційного впливу творів Едгара По - це не тільки плід його творчого пориву й натхнення, але й результат напруженої і вдумливої праці. В трактаті "Філософія творчості" (1846) По переконує нас у тому, що піднесені хвилювання душі досягаються результатами копіткої праці думки. По пише, що "будь-який сюжет, гідний так називатися, повинен бути ретельно розроблений до розв'язки, перш ніж братися за перо". Він роздумує про шляхи, якими слід іти до досягнення бажаного ефекту.

"Ні на мить не забуваючи про оригінальність - бо зраджує сам себе той, хто вирішує відмовитися від настільки очевидного й легко досяжного засобу збудити інтерес, -- я перш за все кажу собі: "З численних ефектів або вражень, що здатні вплинути на серце, інтелект або (говорячи більш загально) душу, що саме виберу я в даному випадку?"

Вибравши, по-перше, новий, а по-друге, яскравий ефект, я міркую, чи краще досягнути його засобами фабули і незвичайною інтонацією, або навпаки, або ж незвичністю і фабули й інтонації; а згодом шукаю навколо себе або, краще, всередині себе таке сполучення подій і інтонацій, які найкращою мірою сприяли б створенню потрібного ефекту" [29].

По надає великого значення обсягу твору. На його думку, потрібного ефекту можна досягти тільки в невеликому творі:

"Якщо який-небудь літературний твір через свою довжину не може бути прочитаний за один присід, то нам потрібно буде змиритися з необхідністю відмови від украй важливого ефекту, що породжується єдністю враження; бо якщо доведеться читати за два заходи, втручаються буденні справи, й усяка єдність одразу гине".

Сама композиція твору повинна неодмінно слугувати тому-таки єдиному ефекту: "Якщо вже перша фраза не сприяє цьому ефекту, значить, він (письменник - К. М.) з самого початку зазнав невдачі. В усьому творі не повинно бути жодного слова, яке прямо або непрямо не вело б до єдиної задуманої мети". [26]

В історію літератури По увійшов як родоначальник психологічної, науково-фантастичної та детективної новели. Однак найбільше він відомий як автор "страшних" оповідань. Саме в малій епічній формі - в жанрі оповідання - проявилася блискуча художня майстерність Едгара По, що отримала світове визнання.

Стоячи на межі літературних епох, Едгар По, з одного боку, продовжує традиції готичної літератури, а з іншого - визначає подальший шлях її розвитку.

Похожие статьи




Роль творчості Е. А. По в історії розвитку готичної літератури - Своєрідність новелістики Едгара По

Предыдущая | Следующая