Художні засоби зображення людської психіки у "страшних" новелах Едгара По - Своєрідність новелістики Едгара По
У "страшних" оповіданнях Е. По втілив принципи, які викладені у його статті "Філософія творчості: "знайти такі сполучення подій і тону, які в найкращий спосіб допомагають створити бажаний ефект", використати ефект контрасту, замкненого простору, що створює враження відокремленої події, "ефект рами до картини", вести оповідь просто і на відносно невеликій за обсягом кількості сторінок, закінчити стрімкою і виразною розв'язкою.
Незвичність сюжетів, екстравагантних і дивних, сліпуча яскравість, напруженість загадкових, таємничих образів - часто гротескні і майже завжди гіперболізовані в усіх своїх рисах та якостях - від гігантських розмірів до породженого ними разючого емоційного впливу, гострі контрасти барв, небувалі, небачені масштаби і форми, шалені пристрасті - все це плине у По в річищі романтизму. Гіперболи, як і контрасти - важлива складова частина образного світу письменника, вони надають особливої яскравості його палітрі, викликають стильову напругу.
Один з характерних для романтизму прийомів, улюблених По, - нагромадження образів і тропів, їх наростання аж до надмірності. Кольорові екзотичні описи стають начебто самодостатніми, гальмують дію, експозиція деяких оповідань здається розрахованою на значно довший сюжет.
Багатство й величезна креативна сила дивовижної фантазії По - найприкметніша риса його таланту. Достоєвський відзначив у ній одну оригінальну особливість: " У здатності його уяви є така особливість, яку ми не зустрічали ні в кого - це сила подробиць... у повістях По ви до такої міри яскраво бачите всі подробиці змальованого образу чи події, що врешті начебто переконуєтеся в їхній можливості, реальності, тоді як ця подія або зовсім неможлива, або ще ніколи не відбувалася у світі" [13,439].
Образи і картини конструюються на основі органічного сполучення цілковитої вигаданості загального і скрупульозної точності, предметності всіх деталей. Саме це надає пластичності і навіть технічної переконливості малоймовірному або й просто неймовірному.
Одна з найчастіше вживаних барв у палітрі майстра новелістики - іронія, така типова для романтиків. У портреті, діалозі, ситуації, у головній ідеї твору, як у подробицях опису, звучить іронічний тон - відкрито чи у підтексті, весело чи в'їдливо. Крім того, в деяких рядках прози По відчувається і самоіронія, подекуди дотепна та ущиплива. Іронією По бореться проти зла всесвітнього і буденного, проти псевдонауки та проти псевдокультури, проти людського страху та безпорадності. Іронія може у нього бути всеохоплюючою, нищівною, а може викликати просто сміх, розважати як один із засобів гумору. ("Маска червоної смерті", "Вільям Вільсон", "Чорний кіт", "Жабка", "Король Чума" та ін.)
Оповідання часто мають подвійне дно, як, наприклад, "Система доктора Смолла і професора Піріа". Твір відзначається стрімкою дією, у ньому немає зайвих подробиць, але вже з самого початку виникає атмосфера загадковості, чому сприяє небуденне й замкнене місце подій. Наївний і довірливий оповідач потрапляє через свою зацікавленість наукою (медициною) до старого напівзруйнованого замку, де міститься приватна клініка для божевільних. Під час розкішної вечері гість знайомиться з досить дивною компанією приятелів і подруг хазяїна-власника та головного лікаря клініки. Перед нами ціла кунсткамера диваків і монстрів, до того ж у незвичному одязі (згадаймо опис учасників учти у "Королі Чуми" або гостей маскараду в "Жабці"), що ще більше посилює гротескність їхньої поведінки.
Іронічний ефект не в останню чергу виникає від того, що ми здогадуємось про правду раніше за наївного героя-оповідача. Виявляється, що ці причепурені гості - пацієнти божевільні на чолі з лікарем, який теж з'їхав з глузду. Думка про те, що грань між психічним здоров'ям та божевіллям невловимо тонка, трапляється у По не раз. Світом править нице безумство, яке вважає себе єдиною формою здоров'я.
У всіх своїх творах По використовує гротеск - поєднання страшного і комічного. Розповідь про самі похмурі предмети (наприклад, поховання заживо в "Передчасних похоронах") може закінчитись смішною ситуацією. Поєднання містичного і пародійного планів помітні навіть в одному із найстрашніших оповідань - "Лігейі".
Прикладом того, яким чином По досягає цих ефектів, може слугувати опис одного з учасників бенкету на чолі з королем Чумою І ("Король Чума"). В цій гротескній картині сконцентровані стилістичні прийоми автора - сплетіння жахливого і комічного, інтерес до деталі, дивина фантастичних образів. У кожного учасника нічного бенкету якась частина обличчя грає основну роль. У самого Короля це лоб, "so curiously and abominably high, that it seemed to be a beret or a crown made of flesh, pulled down his eyes ", у якоїсь дами - ніс, "extremely long and keen, lithe and pimply, and now and then she moved it aside with her tongue" [18,143].
Однією з найхарактерніших особливостей творів По є їхня таємничість. Він вміє вичарувати настрій загадковості, недомовленості, натяками описує незбагненне, те, що не піддається логічному тлумаченню, зображує дивні наслідки, не називаючи причин. Він використовує для цього весь арсенал прийомів готики й романтизму.
Серед типових для готичного роману декорацій страждають і завдають страждань іншим таємничі демонічні персонажі, що над ними тяжіє фатум - найчастіше божевілля чи якесь неназване збочення, борються з насильницькою смертю нещасні жертви, котрі опинилися в лабетах своїх ворогів. З'являються грізні незнайомці, сіючи довкола себе моторошний жах, - це смерть у всіляких машкарах, всюдисуща й невблаганна. Пошесть проходить крізь мури, її не можна зупинити, проти неї немає ліків. Людина діє на зло собі, над її душею має владу "чортик суперечності", примха антилогіки, руйнівний внутрішній хаос.
У деяких таємничих сюжетах По загадка, навколо якої хмарою згущається незбагненний страх, розв'язується вельми матеріалістично, хоча й не просто. Така, наприклад, розшифровка загадкових фактів у "Довгастому ящику", "Сфінксі", "Чорному коті", розкриття таємниці жахливого привиду, який мучив героя у "Похованих живцем". Таємниця для По - це те, що поки непізнане, а не те, чого й пізнати не можна.
Часто По свідомо вводить в оповідання елемент невизначеності, недомовленості. Так у "Проваллі і маятнику" залишається невідомим, що ж саме побачив в'язень інквізиції в проваллі. Немотивовані дивні і жахливі вчинки персонажів оповідань " Чортик суперечності ", "Серце-викривач", "Чорний кіт". У кульмінаційний момент закінчується дія "Лігейї" , "Рукопису, знайденого у пляшці". По уміло використовує закономірності психології сприйняття, підсилюючи таким чином емоційну дію, активізуючи нашу уяву.
Дія "страшних" оповідань По проходить в ірреальному, загадковому світі, де зміщені звичні координати часу і простору і не владні закони логіки і здорового глузду. Сюжет будується навколо якоїсь жахливої катастрофи, атмосфера оповідання сповнена безвиході, а доля героїв - похмурого трагізму.
По відчуває загострений інтерес до екстремального і незрозумілого. Письменник, а з ним його герої намагаються заглянути "за" - за межі земного пізнання, за межі розуму, за край життя. Все це концентрується в останній фатальній загадці - таємниці Смерті. Різні форми та аспекти загибелі, фізичні і моральні тортури, агонія - все це досліджується і аналізується письменником.
Смерть природна і насильницька виступає у письменника в десятках облич. Це й загибель від таємничої невиліковної хвороби, жахливої пошесті чи не менш жахливої помсти, повільне вмирання, картина якого холодно і точно подається з відвертою натуралістичністю, мов медичний опис. Таке ж умирання може замальовуватись поетично, надто коли йдеться про загибель молодих прегарних жінок.
Поетизація й оголення акту смерті йдуть у письменника поруч. Його цікавить сама мить переходу у небуття. Він пише про сон, летаргію, гіпнотичні стани, схожі на смерть, про приголомшливі випадки поховання живцем. Зрештою, його цікавить месмеризм, тобто вчення австрійського лікаря Месмера про "тваринний магнетизм", гіпноз, котрий може зупинити навіть трупний розклад.
Але, не дивлячись на жах і безнадію свого стану, не можна не помітити, що в багатьох оповіданнях герої По намагаються пробитись до розгадки.
Так, у "Проваллі та маятнику" в'язень у камері смертників, засуджений до витончено-мученицької смерті, намагається встановити розміри своєї тюрми і навіть під наточеним, як лезо, серпом маятника, що повільно спускається, продовжує надіятись і мислити. Тут чітко видно, що По не лише співець песимізму і відчаю, а й поет безстрашної думки, яка здатна піднятися навіть над страхом руйнування [13,437-445].
Загальне ідейно-естетичне завдання, яке Едгар По вирішував в психологічних новелах, визначило їх художню структуру, сюжетну динаміку, образну систему, спосіб оповіді, емоційну установку. Особливо важливе місце в цьому ряді займають категорії часу та простору.
Багато авторів статей і книг, присвячених творчості По, зачудовані його ж формулою "out of space - out of time", схиляються до думки, що дія більшості психологічних новел має умовний характер, протікає "поза часом і поза простором", і тому ці категорії не відіграють в даному випадку ніякої ролі [9,197].
У деякій мірі ця точка зору є виправданою. Час і простір дійсно не відіграють суттєвої ролі в психологічних новелах По, якщо мати на увазі історичний чи астрономічний час і географічний простір. Однак художній час і художній простір, які мають інші параметри, займають в структурі цих новел значне місце.
Кожна з новел ("Лігейя", "Морелла", "Береніка", "Падіння дому Ашерів", "Провалля та маятник" та ін.) є психологічним дослідженням або само дослідженням людської свідомості в стані вищої напруги. Тому важливе значення при цьому має просторово-часова ситуація, яка визначає специфіку подій.
Ми не можемо назвати континент, країну, місцевість, де відбувається дія психологічних оповідань. І це неважливо. Географічні характеристики нічого не дають ні автору, ні читачеві.
Набагато важливішими є просторові характеристики іншого типу: похмуре підземелля будинку ("Барильце амонтільядо"), понурий, у руйнівному стані дім ("Падіння дому Ашерів"), стіни бібліотеки, в якій герой прирікає себе на добровільне усамітнення ("Береніка"), кімната у вежі абатства ("Лігейя"), "суворе усамітнення" в маєтку ("Морелла"), камера інквізиції ("Провалля та маятник"). У всіх цих випадках ми маємо справу з замкнутим, обмеженим простором, і відповідно, з людиною, від'єднанню від світу, коли сама вона, її власна свідомість стає єдиним об'єктом і суб'єктом аналізу.
В інших новелах, таких як "Серце-викривач", "Чорний кіт", "Чортик суперечності", "Людина натовпу", замкненість фізичного, тривимірного простору відсутня. Але свідомість героя все ж від'єднана від світу і сконцентрована на собі. Вона і далі існує в замкненому просторі, тільки простір цей не фізичний, а, так би мовити психологічний.
Однак ця замкнутість не може слугувати рятувальним прихистком, оскільки створює основу занепадаючого світу, який не отримує необхідних життєвих соків ззовні. Цей мікросвіт, від'єднаний від соціального макросвіту, нікуди не рухається, не розвивається і тому неминуче згасає.
Свідомість героя і його емоції, загострені його усамітненням, звертаються на себе, створюючи відчуття зв'язку із згасаючим світом. Саме людське існування починає виглядати як пролог до катастрофи, до загибелі. І в цій точці проблеми художнього простору переростають в проблеми художнього часу.
Час - момент існування, усвідомлюваний героями лише тоді, коли саме існування наближається до кінця, тобто до фізичної смерті чи духовної загибелі особистості. Час, крім того, - деструктивне начало: деяка умова існування і, одночасно, агент руйнування світу. Воно позначає лише деградацію, занепад і наближення кінця.
Так, ми можемо прослідкувати образ велетенського ебенового годинника в "Масці Червоної Смерті". Він з'являється в оповіданні двічі: на початку - при описі веселого карнавалу, коли "so peculiar a note and emphasis" бій курантів зупиняє музикантів та танцюючих, - і в кінці, коли стрілки годинника завмирають. У першому випадку час сприймається як провісник катастрофи: "and, while the chimes of the clock yet rang, it was observed that the giddiest grew pale, and the more aged and sedate passed their hands over their brains as if in confused reverie or meditation" [18,287]. У другому - годинник зупиняється, оскільки прийшов кінець всьому: його життя "went out with that of the late of the gay". Час закінчив свою роботу. Годиннику немає більше, що вимірювати "and Darkness and Decay and the Red Death held illimitable dominion over all".
Художній час у психологічних оповіданнях володіє компактністю і безмежною ємністю. У ньому вміщується не тільки останній бій свідомості з ворожими силами, але і вся його історія, включаючи трагедію і щастя буття. Тут все - Життя, Краса, Гармонія, Чистота, Цільність, в їх протистоянні з Потворством, Брудом, Розладом, - все вкладене в єдину розтягнуту мить спогадів, яка передує кінцю.
Отож, неважко помітити, що в художній структурі психологічних новел час і простір - категорії визначальні. Всі поетичні засоби і прийоми, використовувані письменником, функціонують у встановлених ними межах, залежать від них і виростають з них.
Таким чином, новели По є дослідженнями, які основані на старанному спостереженні та аналізі людської психіки. На це вказує В. Брюсов, що вони - "справжні одкровення, які часто передували висновкам експериментальної психології нашого часу, частково висвітлюючи такі сторони, які і донині залишаються невирішеними проблемами науки" більше того, раціоналізм побудови новел, сувора логічна організація їх сюжетної структури і образної системи говорять про те, що психологічний аналіз не був випадковим чи побічним продуктом, але був однією з свідомих цілей [9,202].
Похожие статьи
-
Художні засоби нагнітання атмосфери у новелах Е. По - Художні особливості психологічних новел Е. По
Важливим елементом психологічної новели є атмосфера. Нагнітання атмосфери необхідно для того, щоб повністю заволодіти увагою читача: "Головне зав'язати...
-
"Жах душі" - композиційна основа психологічних новел Едгара По Едгар По органічно вписується в загальну картину літературного життя США. По був першим...
-
Висновки - Своєрідність новелістики Едгара По
Едгар По був першим письменником, який вловив у нових тенденціях розвитку американського суспільства загрозу бездуховності, небезпеки, яка йшла поряд з...
-
Психологічний портрет та інтер'єр у новелістиці - Художні особливості психологічних новел Е. По
Зображуючи різноманітні екстремальні положення і з'ясовуючи реакції героїв на них, Едгар По доторкнувся до таких сфер людської психіки, які вивчаються...
-
Роль творчості Е. А. По в історії розвитку готичної літератури - Своєрідність новелістики Едгара По
Едгар Аллан По написав відносно небагато. Все створене ним у царині поезії та прози можна об'єднати в двох томах: In quarto - вірші, In folio -...
-
Вступ - Своєрідність новелістики Едгара По
Актуальність теми. В історію американської літератури Едгар По увійшов як романтичний поет, новеліст і критик. Він є класиком "короткого оповідання" і...
-
Вплив Е. По на формування та встановлення жанру - Художні особливості психологічних новел Е. По
Говорячи про американську літературу XIX століття, не можна не згадати про характерне явище, властиве ранньому етапу розвитку американської новелістики....
-
Поетика психологічних новел Е. По - Художні особливості психологічних новел Е. По
Основну серцевину прозаїчного здобутку Едгара По складає його новелістика. По завершив справу формування нового жанру, додавши йому якостей, які сьогодні...
-
Висновки - Художні особливості психологічних новел Е. По
Під новелою розуміють невелику, насичену подіями розповідь з чіткою фабулою, де вкрай скупо зображується душа героя ("подробиці почуття"). У новелі...
-
Реалістична новела П Меріме мала ряд цікавих композиційних і стилістичних особливостей. Меріме - майстер психологічної новели, у центрі його уваги -...
-
Історія жанру "новела" За "Літературознавчим словником-довідником"Р. Т. Гром'яка, "новела (від італійського слова novellus - "новітній") - це невеликий...
-
Едгар Аллан По - представник американського романтизму Едгар По - романтик у найповнішому значенні цього слова. Вся його творчість наскрізь романтична....
-
Вступ - Художні особливості психологічних новел Е. По
Актуальність дослідження. Новела є одним із найпопулярніших епічних жанрів у світовій літературі. До цієї форми прози зверталися Джованні Боккаччо,...
-
"То хіба йому зрозуміти цю бездиханність, це напруга, коли ніж ось-ось зробить перший розріз, коли услід за легким натиском тягнеться вузька червона...
-
Протягом усіх відомих нам років у демонологічних віруваннях великої кількості народів та культур завжди невід'ємно присутній образ жінки, що може легко...
-
Зрілі комедії. Комедії-балети - Комедії Мольєра
Зрештою з баталії, що послідувала за "Школою дружин", Мольєр вийшов переможцем. Разом зі зростанням його слави зміцнювалися і його зв'язки з двором, при...
-
Мова казок вічна - Життєвий та творчий шлях Ганса Крістіана Андерсена
Незвичайно жива мова казок, - мова Андерсена-імпровізатора, оповідача, яким одно заслуховувалися і в колі дітей і в колі дорослих, засновано: 1. на...
-
Письменник вирішив у своїх творах показати якомога ширшу панораму життя Франції своєї епохи, але згодом переконався, що це неможливо здійснити в рамках...
-
Художні особливості новелістики В. Ірвінга - Основні риси романтизму як художнього напряму
Вашингтон Ірвінг (3.4.1783-28.11.1859) - оригінальний та найталановитіший романтик - стоїть біля джерел американської національної літератури, як...
-
Характер конфліктів, що лежать в основі творів Гофмана, їх проблематика і система образів, художнє бачення світу залишаються у нього в рамках романтизму....
-
Висновки - Образ народного месника в повісті Марка Вовчка "Кармелюк"
Досягненням письменниці слід вважати те, що вона першою в українській літературі на матеріалі народної творчості відтворила мужній образ народного...
-
Невідступна увага до жанрів може видатися в наші дні марним витрачанням часу. Кожен знає, що їх було чимало. Моріс Бланшо так писав про одного сучасного...
-
"Коліївщина" в історіографії та творчості Тараса Шевченка
Ні одна сторінка історії українського народу не зазнала такого пристрасного, нагального й послідовного принижування й плюгавлення зі сторони наших...
-
Одразу після першої публікації роману "Тигролови" перші позитивні відгуки надійшли від Ю. Дивнича - Лавріненка, В. Чорногая, Ю. Шереха. У своїй книзі...
-
Життєвий і творчий шлях Мольєра
Мольєр народився 15 січня 1622 року в родині багатого паризького буржуа, придворного шпалерника Поклена. Його справжнє прізвище звучить саме так....
-
Володимир Винниченко як неперевершений майстер новелістичного жанру зумів створити цілу низку неперевершених образів, зовсім відмінних від притаманних...
-
Формирование гуманистической концепции в произведениях о войне - Лирика поэзии Высоцкого
В разнообразной ролевой лирике Владимира Высоцкого есть особая тема, к которой он обращался на протяжении всего своего творческого пути, и которая была...
-
І так, чотири різних інтерпретації одного і того ж Доріана Грея. Щоб наш аналіз перейшов в порівняння цих образів, ми повинні зрозуміти виходячи чого ми...
-
Відразу хочеться сказати, що екранізації обрані мною з усіх за наступними критеріями: привнесли щось нове в образ Доріана Грея Витримали уайльдовского...
-
Сучасне тлумачення художнього образу літературного героя - Характеристика літературного героя
Аналізуючи той чи інший літературний твір, завжди треба пам'ятати, що в центрі його зображення є людина, навіть тоді, коли здається, що автор моделює...
-
Англійський поетика дікінсон лінгвостилістичний Творчість англійських поетів I половини 20-го століття збагатила світову культуру вцілому і англійську...
-
Повесть "Записки из подполья" написана Достоевским в 1864г и занимает особое место в его творчестве. "Записки из подполья" - сложное и многогранное...
-
Алкей (грец. БлкбЯпт , близько 630 -- бл. 590 до н. е.) -- давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики, народився і жив на острові...
-
Сюжет роману досить простий. Головна дія відбувається в короткий часовий проміжок, в основному в маєтку Дар'ї Михайлівни Ласунской. Дмитро Миколайович...
-
Прийоми творення образу Кармелюка - Образ народного месника в повісті Марка Вовчка "Кармелюк"
Повстанців письменниця називає не розбійниками, а "молодцями", що свідчить про її симпатії до них. Цим її твір відрізняється від інших, що побачили світ...
-
Змалювання Кармелюка за народною традицією Марко Вовчок протягом усього життя виявляла великий інтерес до історичного минулого українського народу,...
-
Мифопоэтические корни образа Азазелло в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита"
"Блистая сталью доспехов", в финале романа М. А. Булгакова "Мастер и Маргарита" вместе с князем тьмы, исполнившим в Москве свою великую миссию, покидал...
-
В художественном пространстве "Петербургских повестей" значительное место занимают вещи, составляющие не просто предметный фон повествования, но и...
-
В отношениях человека с вещью в гоголевской поэме лежит принцип взаимовлияния, и роль вещи не сводится к чисто декоративной функции. Принимая во внимание...
-
У величезному томі втілились роздуми передусім над категоріями Добра і Зла з їх складною діалектикою, одвічним непримиренним двобоєм. Супутник, з яким...
Художні засоби зображення людської психіки у "страшних" новелах Едгара По - Своєрідність новелістики Едгара По