Розвиток жанру новели в 19 ст., Історія жанру "новела" - Художні особливості психологічних новел Е. По
Історія жанру "новела"
За "Літературознавчим словником-довідником"Р. Т. Гром'яка, "новела (від італійського слова novellus - "новітній") - це невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією" [ 8, с. 236].
Новела з'явилася в 14 - 16 столітті в Італії, хоча корені її сягають стародавніх літератур Заходу й Сходу. "Новела як коротке розважальне оповідання про реальні або правдоподібні події, виникла в Греції, ще в догомерівську епоху, внаслідок впливу літературної традиції Сходу, де цей жанр був у широкому вжитку. Перші оповіді новелістичного характеру передавались усно й лише пізніше ввійшли в літературні твори в "амплуа" підпорядкованих розважальним або дидактичним цілям вкраплень, чи відступів від сюжету. Такі епізоди, наприклад, використовує вже Геродот (оповідь про Аріона, про кільце Полікрата тощо), Петроній Арбітр (новела про Матрону Ефеську), Апулей, Федр та інші" [ 7, с.232].
Остаточне жанрове становлення новели відбувається в Італії доби Відродження, де за новелою і закріплюється жанрове визначення її як оповіді "анекдотичного" побутового змісту. Через Італію новела проникає в інші літератури Європи, однак розуміння жанру в кожній з них набуває національно-самобутнього характеру. У Франції цей жанр, окрім традиційного для італійського жанрового "контексту" змісту, використовується для визначення взагалі відносно коротких прозаїчних творів (приблизний обсяг оповідання або короткої повісті), в Англії новелами стануть називати реалістичні побутові романи і т. п.
Предмет зображення новелістичного жанру по-різному оцінювався його дослідниками, що пояснюються рухомістю жанрових ознак, за якими в різні епохи той чи інший твір відносили до певного жанрового типу. "На початку XIX століття Гете визначав новелу як невеликий твір, в основі якого лежить розповідь "про нечувану подію". У творчості романтиків (Гофман - "Золотий горщик", "Крихітка Цахес) новела заявила про себе як про жанр, героем якого стала духовно щедра особистість, що живе у ворожому для неї світі" [11].
З розвитком реалізму в новелі спостерігається поглиблення психологізму (Г. де Мопассан, Л. Чехов, Е. Гемінгвей, А. Моравіа, Т. Манн). К. Фролова вважає, що сучасна "новела будується не те, що на одному епізоді, а на одній миті, в якій виражається парадоксальність явища буття" [14].
Оскільки для новели характерна парадоксальність, у ній завжди має місце сатиричний чи комічний пафос, іноді він набирає драматичного, а то й трагічного відтінку. Кінцівка новели є непередбачуваною. В цьому жанрі значно більшої художньої сили набуває поетичне слово.
З точки зору слов'янської жанрової типології новела, як за кількісним обсягом, так і за обсягом тематики, коливається в межах оповідання, що часто призводить до їх ототожнення. "Специфічна жанрова риса новели - чітка окресленість фабули, яка робить сюжет новели гостроподійним. З оповіданням та повістю новелу споріднюють такі жанрові ознаки, як одноподійність, одноконфліктність, настанова на достовірність відтворюваного матеріалу життя"[21].
Вершину сучасної світової новели справедливо пов'язують з іменами В. Фолкнера, Ж.-П. Сартра, Ф. Кафки, Дж. Джойса, X. Борхеса.
Відомо, що А. П. Чехов синонімом до терміну "новела" вважав слово "випадок". Правдоподібним оповіданням про нечувану і чудову подію називав новелу видатний поет І. В. Гете, визначаючи характерною прикметою цього різновиду те, що в його основі лежить одна подія, на якій будується твір.
У різних літературах і в різні часи у поняття "новела" вкладали неоднаковий зміст. "Найпростіший підхід, що усуває самостійну проблему новели, полягає у тому, щоб вважати новелу і оповідання - синонімами. Він має сенс, оскільки були епохи, коли існував тільки один різновид короткого "оповідання", наприклад, в епоху розквіту італійської ренесансної комічної новели (Дж. Бокаччо, Ф. Саккетті, Т. Гуардаті) поряд із новелою не існувало оповідання, а були тільки недорозвинені форми новели, форми, із яких вона історично виникла" [23].
При іншому підході новела за своїм обсягом зіставляється, порівнюється з оповіданням, а за структурою протиставляється йому. Можливість такого протиставлення виникла при переході до критичного реалізму. На початку XIX століття була осмислена форма новели: "Новела ніщо інше, як опис нечуваної події" [20,с. 168]. Й. В. Гете узагальнив досвід італійської новели і власний досвід 90-х років ("Розповіді емігрантів у Німеччині"). У 1797 р. він задумує, а в 1828 р. пише як своєрідний зразок твір під заголовком "Новела". На початку XIX століття Генріх фон Клейст у "Найді" стилізує італійську новелу.
Між простим анекдотом і більш розвинутими формами знаходиться рання італійська новела. Німецькі новелісти епохи Гете (Л. Тик, Г. Клейст, Н. Т. Гофман) украй насичують новелу глибоким змістом, зіштовхують у ній звичну прозаїчну дійсність і життєвий трагізм. Неймовірне стає знаком звичайного і типового, дрібне і вульгарне розкривається як страшне і таємниче. Трагізм дійсності показує Г. Клейст у своїх новелах "Землетрус у Чилі", "Маркиза О..."й ін. Таємничо-містичне виявляється реальністю в романтика П. Ейхендорфа ("Мармурова статуя", 1819). Аж до цього часу можна стверджувати, що новела не уникає психологізму, відображення внутрішнього світу героя вона передає через його психіку об'єктивно, через дії і вчинки або констатуючи лише найбільш загальні стани (страх, радість, подив тощо). Новела виходить із дії і точності її опису, а точність уже допускає наочність усієї необхідної обстановки дії, визначає "речовинність". Новелі не властиві медитативність, філософічність, а також втручання індивідуальності автора, його оцінок і висловлювань, відкрита претензія на проблемність. У цьому відношенні новела подібна драмі, яка побудована композиційно чітко.
З розвитком критичного реалізму форма новели, як вона осмислена раніше, майже зникає. Новелі не властиве статичне, а критичний реалізм XIX ст. немислимий без розгорнутості й описовості. Колишню новелу витискає "фізіологічний нарис", що у різних формах був у всіх європейських літературах, і різні модифікації короткої розповіді з явно ослабленим новелістичним началом. Щоб зрозуміти нове письменницьке розуміння новели, досить порівняти "Пикову даму" О. С. Пушкіна з "Петербурзькими повістями" М. В. Гоголя (докладний, з явно відкритим авторським "я" опис на початку "Невского проспекта" або повний рефлексії "Портрет").
Як би не користувалися терміном "новела" у XIX ст., тепер уже виникли підстави для протиставлення новели просто розповіді, оповіданню, тобто будь-якій короткій розповіді без суворої побудови. При цьому, мабуть, не буде полюсів у чистому виді, а будуть тільки перехідні типи.
Аналоги колишньої новели стали з'являтися тільки наприкінці XIX ст. наприклад, Г. Гофмансталь переказує "Епізод із життя маршала Бассомп'єра" точно так само, як у 1811 р. Клейст - епізод із хроніки Фруассара у творі "Двобій". Повернення до старих законів новели відбувається не тільки у формах стилізації, - воно може відбуватися шляхом подальшого поглиблення психологічного плану розповіді, коли зникає описовість. Л. С.Виготський, аналізуючи твір І. Буніна "Легкий подих", відзначив цей структурний момент розповіді, перипетії дії, які відповідають поворотному моменту класичної новели: "Ми відчуваємо складний ряд почуттів, їхнє взаємне перетворення, і натомість болісних переживань ми маємо в наявності високе і просвітляюче відчуття легкого подиху" [4, с. 266].
Таким чином, новела не відділена чітко від інших оповідних жанрів. Межа з оповіданням невизначена. Проте вона реальна для новели і оповідання з їх особливою історичною долею і своїми законами побудови. Коли ж залишити поза увагою семантичну сторону назви "новела", можна твердити, що на відміну від оповідання, яке існує давно, новела - явище новіших часів, яке пов'язане з процесом психологізації і ліризації оповідних жанрів. Тому її специфічні ознаки можна більшою або меншою мірою визначити лише внаслідок конкретного підходу до вивчення специфіки літературних жанрів, враховуючи історію її розвитку.
Похожие статьи
-
Вплив Е. По на формування та встановлення жанру - Художні особливості психологічних новел Е. По
Говорячи про американську літературу XIX століття, не можна не згадати про характерне явище, властиве ранньому етапу розвитку американської новелістики....
-
Висновки - Художні особливості психологічних новел Е. По
Під новелою розуміють невелику, насичену подіями розповідь з чіткою фабулою, де вкрай скупо зображується душа героя ("подробиці почуття"). У новелі...
-
Поетика психологічних новел Е. По - Художні особливості психологічних новел Е. По
Основну серцевину прозаїчного здобутку Едгара По складає його новелістика. По завершив справу формування нового жанру, додавши йому якостей, які сьогодні...
-
Художні засоби нагнітання атмосфери у новелах Е. По - Художні особливості психологічних новел Е. По
Важливим елементом психологічної новели є атмосфера. Нагнітання атмосфери необхідно для того, щоб повністю заволодіти увагою читача: "Головне зав'язати...
-
Психологічний портрет та інтер'єр у новелістиці - Художні особливості психологічних новел Е. По
Зображуючи різноманітні екстремальні положення і з'ясовуючи реакції героїв на них, Едгар По доторкнувся до таких сфер людської психіки, які вивчаються...
-
Вступ - Художні особливості психологічних новел Е. По
Актуальність дослідження. Новела є одним із найпопулярніших епічних жанрів у світовій літературі. До цієї форми прози зверталися Джованні Боккаччо,...
-
Дев'ятнадцяте століття характеризується зацікавленістю світової науки та мистецтва психологією та її впливом на взаємодію людини та суспільства,...
-
Своєрідність художнього методу авторки повною мірою проявилася в її єдиному прозовому творі -- романі "Грозовий Перевал". Багато дослідників зайшли в...
-
Реалістична новела П Меріме мала ряд цікавих композиційних і стилістичних особливостей. Меріме - майстер психологічної новели, у центрі його уваги -...
-
"Жах душі" - композиційна основа психологічних новел Едгара По Едгар По органічно вписується в загальну картину літературного життя США. По був першим...
-
У "страшних" оповіданнях Е. По втілив принципи, які викладені у його статті "Філософія творчості: "знайти такі сполучення подій і тону, які в найкращий...
-
Розвиток жанру байки у творчості Лафонтена
Жан де Лафонтен ( 8 липня 1621, Шато-Тьєррі, Шампань -- 13 квітня 1695, Париж) -- французький поет, байкар, родоначальник нового виду байки у світовій...
-
Як прозаїк Борис Грінченко - автор близько півсотні оповідань і нарисів, кількох повістей, зокрема "Серед темної ночі" та "Під тихими вербами". У малій...
-
Художні особливості новелістики В. Ірвінга - Основні риси романтизму як художнього напряму
Вашингтон Ірвінг (3.4.1783-28.11.1859) - оригінальний та найталановитіший романтик - стоїть біля джерел американської національної літератури, як...
-
Найбільш відоме художній твір Шамиссо - повість "Дивовижна історія Петера Шлеміля" (1814). У розповіді про людину, яка втратила свою тінь, автор...
-
Події твору відбувалися у Франції XV ст. В центрі оповіді - чужинець, який бачив французьке життя доби Людовіка XI неупередженими, зацікавленими очима....
-
У німецький літературі, як і в літературах інших країн Західної Європи, романтизм був породженням складних політичних процесів зламу старого феодального...
-
Особливості стилю та жанру - Системи персонажів в трагедії Шекспіра
Доба Відродження -- одна з найтрагічніших епох у житті європейської цивілізації. Вона була часом не тільки моральної розпусти, а й правової сваволі і...
-
Розквіт драматичної поеми як жанру, в якому органічно поєднуються форми драми та ліро-епічної поеми, на думку багатьох вчених, пов'язаний із перемогою в...
-
Кращим твором, де трактується тема мистецтва і митця є роман "Консуело", написаний у середині 40-х років. У романі найповніше знайшли своє виявлення...
-
Педагог та письменник за покликанням Психологізм дитячий грінченко літературознавчий Постать Бориса Грінченка займає вагоме місце серед когорти...
-
Просвітництво - це ідейно-естетичний рух, важливий етап розвитку європейської ідеології та культури (зокрема - літератури) кінця XVII - початку XIX...
-
Роль творчості Е. А. По в історії розвитку готичної літератури - Своєрідність новелістики Едгара По
Едгар Аллан По написав відносно небагато. Все створене ним у царині поезії та прози можна об'єднати в двох томах: In quarto - вірші, In folio -...
-
Володимир Винниченко як неперевершений майстер новелістичного жанру зумів створити цілу низку неперевершених образів, зовсім відмінних від притаманних...
-
Романтизм як художня течія в літературі і мистецтві почав формуватися у 70-80-ті роки 18 століття (перед романтизм), але як широкий культурний рух став...
-
"Тартарен з Тараскона" (фр. Tartarin de Tarascon) -- цикл новел французького письменника Альфонса Доде. Головний герой -- хвалько Тартарен, дія...
-
Жанрові особливості епохи - Характеристика образів у романі Е. М. Ремарка "Тріумфальна арка"
1920-ті роки - період в літературі Європи і США, який характеризується, як різностороннім осмисленням історико-культурного контексту, так і появою нової...
-
Особливості новелістики Натаніеля Готорна - Творчість американського письменника Н. Готорна
Класик американської літератури Натаніель Готорн мав настільки своєрідне світобачення та стиль, що критики твердять про його особливу манеру, вживаючи...
-
Раціоналістичне спрямування романтизму По яскраво виявилося в "логічних" оповіданнях, що започаткували детективний жанр. В оповіданні "Золотий жук"...
-
Вступ - Розвиток дитячого психологізму у творах Б. Грінченка
В останні роки інтерес до творів Б. Д.Грінченка дещо знизився. Актуальність теми дослідження. В останні десятиліття як в літературознавстві так і в інших...
-
Вступ - Своєрідність новелістики Едгара По
Актуальність теми. В історію американської літератури Едгар По увійшов як романтичний поет, новеліст і критик. Він є класиком "короткого оповідання" і...
-
Огляд польської літератури: Історія, Середньовіччя - Література Польщі
Польська література (пол. Literatura polska ) -- літературні традиції Польщі. Хоча більша частина польської літератури написана польською мовою, до...
-
Виникнення та поширення стилю барокко - Особливості розвитку бароко в європейській літературі
Основні причини виникнення нового культурного явища. Стиль бароко зародився у XVII ст. Варто відмітити, що його неможливо сплутати з будь-яким іншим....
-
Невідступна увага до жанрів може видатися в наші дні марним витрачанням часу. Кожен знає, що їх було чимало. Моріс Бланшо так писав про одного сучасного...
-
Протягом усіх відомих нам років у демонологічних віруваннях великої кількості народів та культур завжди невід'ємно присутній образ жінки, що може легко...
-
Висновки - Своєрідність новелістики Едгара По
Едгар По був першим письменником, який вловив у нових тенденціях розвитку американського суспільства загрозу бездуховності, небезпеки, яка йшла поряд з...
-
Фольклорний образ відьми У демонологічних віруваннях багатьох культур і традицій, при чому як архаїчних, так і досить розвинутих, аж до європейських...
-
Результатом подорожі Байрона були його поеми. Починаючи з 1813року, з під пера Байрона одна за одною виходять романтичні поеми, згодом отримали назву...
-
За життя Кольріджа його значення як філософа і вчителя затьмарювали всі інші властивості його таланта, але потомство бачить в ньому головним чином поета,...
-
Жанр как художественный феномен исключительно важен для музыкальной практики _ композиторской, исполнительской, педагогической, а также для теории и...
Розвиток жанру новели в 19 ст., Історія жанру "новела" - Художні особливості психологічних новел Е. По